Постанова
від 17.05.2023 по справі 904/7260/21
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/7260/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича (в режимі відеоконференції), представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" - Тютюнника В.А. (в режимі відеоконференції), представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" - Сидоренка Р.В (в режимі відеоконференції).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2023 (щодо скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в розмірі 415 910,18 грн)

у справі

за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем",

про визнання грошових вимог, -

ВСТАНОВИВ:

1. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2021 відкрито провадження у справі №904/7260/21 за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем". Розпорядником майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" призначено арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича.

3. 28.08.2021 на офіційному сайті Вищого господарського суду опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" №67105.

4. 30.09.2021 до суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява про визнання конкурсних грошових вимог до боржника у розмірі 2617429,77 грн. та судового збору у розмірі 4540,00 грн.

5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 у справі №904/7260/21 грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" визнано частково, а саме в розмірі: 4540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 951817,51 грн. (заборгованість за кредитом та по процентам за користування кредитом) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 1249702,08 грн. (пеня) - 6 черга задоволення вимог кредиторів. Решту кредиторських вимог - відхилено.

6. Ухвала мотивована тим, що з огляду на обґрунтованість вимог банку, наявні підстави для визнання його конкурсним кредитором з грошовими вимогами до боржника.

6.1. Відхиляючи грошові вимоги в розмірі 415910,18 грн. (заборгованість з винагороди за кредитним договором), місцевий господарський суд виходив з того, що:

- винагорода банку за надані послуги є доходом банку від проведення своєї банківської діяльності і поняття винагороди банку відсутнє у договірному законодавстві, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку;

- винагорода за користування кредитом за формулою, яка міститься в кредитному договорі та залежить від коефіцієнта зміни курсу гривні до долара США, не відповідає вимогам змінюваної процентної ставки, крім того, зазначена в договорі формула має значну кількість змінних величин, з яких не можливо визначити точну суму або відсоток, які мають бути в подальшому сплачені та фактичну кінцеву сукупну вартість кредиту, а також не визначає максимальний розмір збільшення процентної ставки, що не відповідає ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України;

- положення кредитного договору, які встановлюють обов`язок боржника сплачувати винагороду за користування кредитом, суперечать положенням ч. 1 ст. ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства та є несправедливими умовами договору;

- сума винагороди за користування кредитом значна та договором не визначено, за які саме послуги банку встановлена винагорода, оскільки кредитним договором передбачено, що саме за користування кредитом боржник вже сплачує річні відсотки;

- нарахування/виплата такої винагороди не може бути передбачена ні за що інше, як надання якихось послуг банком, і винагорода не може нараховуватися за належне виконання своїх обов`язків клієнтом (за користування кредитом), оскільки вона не може стосуватися чи враховувати проценти, які є самостійною платою за користування кредитними коштами.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2023:

- Скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021р. у справі №904/7260/21 - в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в розмірі 415910,18 грн. (заборгованості з винагороди за кредитним договором).

- Ухвалено в скасованій частині нове рішення про визнання грошових вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" в розмірі 415910,18 грн. - заборгованість з винагороди за кредитним договором (4 черга задоволення вимог кредиторів).

8. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- боржник не надав власних контррозрахунків заборгованості по сплаті винагороди за узгодженими між сторонами формулами;

- відсутні докази недійсності спірного кредитного договору та договорів про внесення змін до нього, у тому числі положень в частині сплати винагороди, на підставі яких виникли грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" та їх недійсність прямо не передбачена законом, а відтак діє встановлена у ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину та обов`язковість його виконання сторонами;

- при внесенні змін до п. 4.7. кредитних договорів сторонами не була змінена формула, за якою обраховується розмір винагороди за користування кредитом.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

9. До Верховного Суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2023, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 по справі №904/7260/21 щодо розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без змін.

10. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження:

10.1. Не вірно застосовано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19;

10.2. Суд апеляційної інстанції не з`ясував всіх обставин справи та належним чином не дослідив всіх доказів у справі, що мають значення для справи.

Відзиви на касаційну скаргу

11. Не надходили.

Інші заяви та клопотання

12. Не надходили.

Позиція Верховного Суду

13. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати з направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

14. Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

15. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

15.1. 30.09.2021р. до суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява про визнання конкурсних грошових вимог до боржника у розмірі 2617429,77 грн. та судового збору у розмірі 4540,00 грн.

15.2. У заяві йдеться про те, що викладені у заяві обставини підтверджуються належними доказами, а грошові вимоги банку до ТОВ "Терем" ґрунтуються на умовах кредитного договору №2Т046Г від 11.06.2014р. (зі змінами та доповненнями) (далі в тексті - Договір), укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терем" (далі - Боржником) та виконання зобов`язань за яким порушуються боржником.

15.3. За умовами п.п. А.І., А.2, 1.1., 2.1.2 вказаного кредитного договору ( в редакції договору про внесення змін від 16.06.2016р.) Кредитор за наявності вільних грошових коштів зобов`язався надати Боржнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 616078,00грн. на поповнення обігових коштів, в обмін на зобов`язання Боржника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни.

15.4. Згідно з п.п. 1.2., А.3. Кредитного договору термін повернення кредиту - згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до Кредитного договору) - був визначений 15.06.2017.

15.5. Відповідно до п. п. А.6., А.7., А.8., 4.1., 4.2., 4.3. Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін від 16.06.2016р.) за користування кредитом ТОВ "Терем" зобов`язалося сплачувати проценти у розмірі 12,00% річних, а у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов`язання - у розмірі 24% річних (ст. 625 ЦК України), датою сплати процентів є 25 число кожного поточного місяця, починаючи з 15.06.2017р.

15.6. Порядок розрахунків затверджений п. 4 Кредитного договору.

15.7. Відповідно до п. 4.1 договору за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно пп. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 Договору, Позичальник сплачує проценти за користування кредитом, зазначені у п. А.6 Договору.

15.8. Згідно з п.4.2 Договору та ст. 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов`язань, передбачених пп. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 Договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом, зазначені у п. А.7 Договору.

15.9. В п. 4.7. Договору сторони узгодили, що позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом у розмірі згідно з передбаченою цими пунктами договорів формулою.

15.10. Також, 25.07.2016р. сторонами укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору від 11.06.2014р., відповідно до п.1. якого за згодою Сторін з 01.08.2016р. за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за фіксованою процентною ставкою відповідно до умов пункту А.6, пункту А.7 Договору.

15.11. Згідно з п. 1.2. Договору про внесення змін від 25.07.2016р. до Кредитного договору від 11.06.2014р. Боржник сплачує Кредитору винагороду за користування кредитом за період з дати списання коштів з позичкового рахунку до 01.08.2016р. Розмір винагороди розраховується згідно з формулою, наведеною у п. 4.7 договору.

15.12. Ухвалою господарського суду від 01.10.2021р. заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" про визнання грошових вимог у розмірі 2617429,77 грн. та судового збору у розмірі 4540,00 грн. по справі про банкрутство №904/7260/21 прийнято до розгляду в попередньому судовому засіданні на 19.10.2021р.

15.13. 18.10.2021 до господарського суду від розпорядника майна надійшло повідомлення про результати розгляду грошових вимог, які розпорядник майна визнав частково, у сумі 951817,57 грн., з яких: 559159,53 грн. - заборгованість за кредитним договором №2Т046Г від 11.06.2014 та 392657,98 грн. - заборгованість по процентах за користування за цим договором (4 черга), 1249702,08 грн. - пеня за кредитним договором (6 черга), 4540,00 грн. (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів. Щодо грошових вимог банку у сумі 415910,18 грн. - заборгованості за простроченою винагородою за кредитним договором, керуючий зазначив, що вони підлягають відхиленню як безпідставно нараховані.

16. Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

17. За частиною третьою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заява кредитора має містити виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, їх обґрунтування та до неї в обов`язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

18. Колегія суддів Суду враховує усталені правові висновки Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 902/221/23);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);

- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

19. Зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції слідує, що підставами для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового рішення стало те, що:

- АТ КБ "ПриватБанк" було надано до господарського суду деталізовані розрахунки винагороди, здійснені кредитором відповідно до п. 4.7. Договору, в редакції договорів про внесення змін до нього, якими встановлено порядок розрахунку винагороди.

- Боржник не надав власних контррозрахунків заборгованості по сплаті винагороди за узгодженими між сторонами формулами.

- При внесенні змін до п. 4.7. кредитних договорів сторонами не була змінена формула, за якою обраховується розмір винагороди за користування кредитом.

20. Також суд апеляційної інстанції вказав, що маючи передбачений законом обов`язок на перевірку доказів, з`ясування фактичних обставин справи та встановлення правовідносин, що виникли між сторонами, суд першої інстанції ухилився від перевірки розрахунку, поданого кредитором і його оцінки у сукупності з іншими доказами у справі та дійшов необґрунтованого висновку щодо відмови у визнанні грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 415910,18 грн. заборгованості за винагородою, яка передбачена умовами вказаного вище кредитного договору.

21. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що суд апеляційної інстанції вказавши про те, що суд першої інстанції ухилився від перевірки розрахунку, поданого кредитором і його оцінки у сукупності з іншими доказами у справі не виправив вказану помилку суду першої інстанції та не встановив обставин того, чи відповідає формула, яка викладена у п. 4.7. Договору та додаткових угодах до Договору деталізованим розрахункам АТ КБ "ПриватБанк".

22. Натомість суд апеляційної інстанції встановив відсутність контр розрахунків боржника та обставини того, що при внесенні змін до п. 4.7. кредитних договорів сторонами не була змінена формула, за якою обраховується розмір винагороди за користування кредитом.

23. Наведені обставини свідчать про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції суперечить висновку про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20 суть якого полягає у тому, що перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку (підвищений стандарт доказування).

24. Відсутність обставин щодо встановлення судом апеляційної інстанції змісту формули, яка викладена у п. 4.7. Договору та відповідності такої формули деталізованому розрахунку АТ КБ "ПриватБанк", який був доданий до заяви про визнання кредиторських вимог свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані докази у справі та не встановив обставини, які мають значення для повного та всебічного розгляду заяви АТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредиторських вимог до боржника в частині 415910,18 грн. (заборгованість з винагороди за кредитним договором).

25. Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

26. Оскільки у касаційній скарзі вказується про те, що суд апеляційної інстанції не з`ясував всіх обставин справи та належним чином не дослідив зібрані докази у справі, що мають значення для повного та всебічного розгляду справи, а також зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції не встановив обставини змісту формули, яка викладена у п. 4.7. Договору та відповідності такої формули деталізованому розрахунку АТ КБ "ПриватБанк, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі приписів п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, дійшла висновку про те, що слід скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2023 (щодо скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в розмірі 415 910,18 грн) та направити справу № 904/7260/21 в скасованій частині на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

27. За таких обставин, касаційна скарга ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича підлягає частковому задоволенню.

28. Оскільки за наслідками касаційного розгляду суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги судом касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Терем" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.01.2023 (щодо скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2021 в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в розмірі 415 910,18 грн) по справі №904/7260/21 скасувати.

3. Справу № 904/7260/21 в скасованій частині направити на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік

Дата ухвалення рішення17.05.2023
Оприлюднено29.05.2023

Судовий реєстр по справі —904/7260/21

Ухвала від 12.03.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Мартинюк Сергій Віталійович

Ухвала від 14.03.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Мартинюк Сергій Віталійович

Ухвала від 21.02.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Мартинюк Сергій Віталійович

Постанова від 17.01.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Жуков С.В.

Постанова від 17.01.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Жуков С.В.

Ухвала від 07.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Жуков С.В.

Ухвала від 07.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Жуков С.В.

Ухвала від 27.11.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Жуков С.В.

Ухвала від 27.11.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Жуков С.В.

Ухвала від 27.11.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Жуков С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні