Ухвала

від 22.05.2023 по справі 757/1839/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2452/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/1839/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальності «Нафтогазтранс-2015» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року,

за участю:

прокурора - ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.01.2023 року задоволено клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на автомобіль марки MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , власником якого являється ТОВ «Нафтогазтранс- 2015»;ключі від автомобіля марки MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Нафтогазтранс-2015» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.01.2023 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про арешт майна відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що майно було вилучено 29.12.2022 року, натомість з клопотанням про накладення арешту прокурор звернувся лише 12.01.2023 року, а ухвала слідчого судді постановлена 24.01.2023 року, що є суттєвим порушенням норм кримінально - процесуального законодавства, у зв`язку із чим майно власнику повинно бути повернуто.

Прокурором не доведено необхідності накладення арешту на майно, ОСОБА_8 не був і не є власником майна, яке обшукувалось, а тому згоди власника майна на обшук не було, а також відсутня ухвала на проведення відповідного обшуку.

Не повідомлення ТОВ «Нафтогазтранс-2015» про дату, час та місце розгляду клопотання прокурора позбавило сторону права на захист своїх прав та інтересів.

В судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальності «Нафтогазтранс-2015» ОСОБА_6 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином проінформований про дату та час призначеного судового розгляду. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що причина неприбуття у судове засідання апелянта є неповажною та призводить до необґрунтованого затягування розгляду апеляційної скарги та вирішення питання щодо законності оскаржуваного судового рішення.

При цьому апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за відсутності сторони захисту, оскільки це не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування, відомості про яке 13.09.2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022000000000901 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що на території України діє організована група осіб, яка займається незаконним відбором світлих нафтопродуктів (дизельного пального) із єдиної системи Української частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок», що належить ТОВ «ПрикарпатЗахідТранс», чим завдали збитків державі в особливо великих розмірах.

Так, з наявними відомостями несанкціонований відбір нафти із магістрального нафтопродуктопроводу «Самара - Західний напрямок» здійснюється на території Здолбунівського району Рівненської області на ділянці ЛВДС «Смига» та ЛВДС «Новоград-Волинський» поруч із селом Озерко шляхом здійснення «врізки» в трубу, прокладання прихованого відводу до складського приміщення, що розташоване в селі Озерко за кадастровим номером 5622655400:03:002:1040, у приміщенні якого влаштовано кран для з`єднання з автоцистерною.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 , директор фермерського господарства «Озерянка», показав, що ним на земельній ділянці № 5622655400:03:002:1040 під незначним шаром ґрунту виявлено трубу з краном, одна частина труби заходила до будівлі, а інша її частина через, земельну ділянку 5622655400:03:002:1041, під землею проходила в напрямку нафтопроводу.

Проведеним обшуком земельної ділянки № 5622655400:03:002:1040, 5622655400:03:002:1041, виявлено та вилучено частину труби, кран, швидко з`єднувальна муфта, взірці рідини чорного кольору із запахом нафти.

Крім того, проведеним оглядом ділянки місцевості, ліворуч від проїзної частини дороги, сполученням смт. Мізичі до с. Озерко, Здолбунівського району Рівненської області, GPS координати 50.3372611, 26.1676181, нафтопровід «Мозир - Броди» 311 км, 173 метри.

Так, під час огляду, на частині труби нафтопроводу «Мозир - Броди», глибині 1,20 метр, виявлено врізку до труби, від якої відходить пластикова труба діаметром 50 мм, з пластиковою муфтою, прокладена під землею на глибині 2,70 м, в напрямку будівель, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, с. Озерко.

Проведеним обшуком за адресою с. Грушвиця друга Рівненської області за кадастровим номером 5624683700:09:001:0075, виявлено та вилучено резервуар з рідиною розміром 5,3м*5,3м, мотопомпа (бензинова) з шлангами.

Поряд з цим, відповідно до матеріалів кримінального провадження, нафта з використанням автоцистерн перевозиться до місця переливання та тимчасового зберігання - складське приміщення, яке розташоване в с. Грушвиця друга Рівненської області за кадастровим номером 5624683700:09:001:0075, де вказані нафтопродукти зберігаються для подальшого збуту.

Так, 29.12.2022 року під час досудового розслідуваннями отримано відомості, що з складського приміщення в с. Грушвиця друга Рівненської області за кадастровим номером 5624683700:09:001:0075 виїхав транспортний засіб MAN TGX 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом (цистерна) SCHWARZMUELLER TS-3E, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 , водій (ТОВ «Нафтогазтранс-2015») транспортного засобу MAN TGX 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом (цистерна), реєстраційний номер НОМЕР_3 , серед іншого показав, що 29.12.2022. на прохання його іншого водія ТОВ «Нафтогазтранс-2015» на ім`я ОСОБА_10 приїхав до м. Рівне по автодорозі Е-40 у напрямку м. Львів. У подальшому під`їхавши до одноповерхового нежитлового приміщення, яке показав ОСОБА_10 , невстановлені особи закачали невідому рідину до причепу (цистерна), реєстраційний номер НОМЕР_3 , при цьому завантаження тривало близько 1,5 год. з використанням, мотопомпи.

У подальшому ОСОБА_8 на транспортного засобу MAN TGX 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом (цистерна), реєстраційний номер НОМЕР_3 , виїхав на автодорогою Е-40 та поїхав у напрямку м. Полтава.

Проведеним оглядом, документів вилучених транспортного засобу MAN ТGX 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлено, що транспортний засіб MAN TGX 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом (цистерна), реєстраційний номер НОМЕР_3 , відповідно до товарно - транспортної накладної, постачальник ТОВ «Нафтогазтранс-2011», замовник ТОВ «Нафтогазтранс-2015» найменування, марка, вид нафтопродукту - конденсат газовий.

29.12.2022 року проведено обшук автомобіля марки MAN TGX 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , власником якого являється ТОВ «Нафтогазтранс-2015».

Під час проведення обшуку було виявлено та вилучено: автомобіль марки MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , власником якого являється ТОВ «Нафтогазтранс-2015», ключі від автомобіля марки MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 .

30.12.2022 року постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України предмети та речі, які були вилучені в ході проведення обушуку, визнано речовим доказом, зокрема речовим доказом визнано: автомобіль марки MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , власником якого являється ТОВ «Нафтогазтранс-2015», ключі від автомобіля марки MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 , який є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та за своїми ознаками відповідає визначеним у ст. 98 КПК України критеріям.

16.01.2023 року (клопотання датоване 12.01.2023 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на майно: автомобіль марки MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , власником якого являється ТОВ «Нафтогазтранс-2015», ключі від автомобіля марки MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.01.2023 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на автомобіль марки MANTGX18.480, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , власником якого являється ТОВ «Нафтогазтранс- 2015»; ключі від автомобіля марки MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Транспортний засіб - автомобіль марки MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , власником якого являється ТОВ «Нафтогазтранс-2015», ключі від автомобіля марки MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 , можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання представника на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Метою накладення арешту у поданому клопотанні слідчий зазначив забезпечення збереження речових доказів.

Слід зазначити, що у даному провадженні арешт майна накладено з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, що по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на автомобіль марки MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , власником якого являється ТОВ «Нафтогазтранс- 2015»;ключі від автомобіля марки MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргупредставника Товариства з обмеженою відповідальності «Нафтогазтранс-2015» ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2452/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/1839/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальності «Нафтогазтранс-2015» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року,

за участю:

прокурора - ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Враховуючи, що складання судового рішення у формі ухвали вимагає часу, суд, у відповідності до ч. 2 ст. 376 КПК України, обмежується складанням і оголошенням його резолютивної частини, з складанням повного тексту ухвали не пізніше п`яти діб з дня оголошення резолютивної частини судового рішення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на автомобіль марки MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , власником якого являється ТОВ «Нафтогазтранс- 2015»;ключі від автомобіля марки MAN TGX 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргупредставника Товариства з обмеженою відповідальності «Нафтогазтранс-2015» ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошено 26 травня 2023 року о 11 год. 10 хв.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4