Рішення

від 24.04.2023 по справі 160/18145/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2023 року Справа № 160/18145/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н.В. за участі секретаря судового засіданняЗонової Л.В. за участі: представника позивача представника відповідача Нестеченко Д.С. Крейса Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промдеталь» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промдеталь» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровської митниці в якому просить: визнати протиправним та скасувати прийняте Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів за №UA110130/2022/000155/1 від 20.09.2022 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2022/000453.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №UA110130/2022/016095 від 19.09.2022р., а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист, коносамент та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій. Вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

На адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначає, що п.4.3 контракту передбачає порядок розрахунку у вигляді передплати частинами 30% на підставі рахунку-проформи та 70% перед відвантаженням. Проте, надані платіжні документи від 07.06.2022 та від 06.08.2021 №SWIFT в гр. 70 містять лише посилання на контракт та не містять посилання на рахунок-проформу та інвойс або специфікацію, на підставі яких здійснюється передплата. При цьому, вищезазначений контракт не містить вартості товару. Рахунок-проформа, зазначений у контракті до митного контролю не надано. Комерційна пропозиція від 01.07.2021 та Прайс-лист від 25.06.2021 містять термін дії зазначених цін 45 днів. Враховуючи вказану дату цих документів, перебіг строку на час поставки товару закінчився. Таким чином, вищезазначені документи не підтверджують заявлені декларантом ціни. Надана до митного контролю довідка щодо транспортування від 13.09.2022 №6232-3 - не є фінансовим документом. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2023р. призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначення підготовчого засідання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, з урахуванням уточнень.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промдеталь» зареєстровано 07.10.2003р. Види діяльності: основний: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; інші: 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Судом встановлено, що 03.08.2021 року між ТОВ «ПРОМДЕТАЛЬ» (Покупець) та BAODING HUAHONG TRADING CO., LTD (продавець), був укладений контракт за № ТОВ-01/21, предметом якого є постачання Продавцем товару на адресу Покупця в асортименті, номенклатурі та кількості, зазначених у специфікаціях до цього Контракту (п.2.1 Контракту, копія якого наявна в матеріалах справи).

Продавець зобов`язується поставити товар на умовах поставки FOB. Продавець бере на себе зобов`язання з навантаження товара на наданий покупцем транспортний засіб в місці поставки та оформленню в митному порядку товару. Пунктом поставки та місцем розвантаження транспортного засобу є адреса, зазначена в специфікації на окрему партію товару (п.3.1 контракту).

Оплата проводиться шляхом 30% передоплати за товар прямим банківським переказом, відповідно проформи-інвойса, оплата решти 70% перед відвантаженням. Умови оплати можуть бути змінені сторонами в специфікаціях до даного контракту на окремі партії товару (п.4.3 контракту).

Загальна вартість контракта визначається сумою всіх специфікацій до нього (п.4.4 контракту).

Для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом позивача 19.09.2022р. була подана митна декларація №UA110130/2022/016095, відповідно до якої було заявлено товари: «Арматура для трубопроводів засувки баттерфляй з ливарного чавуну, тиск PN16, не є товаром подвійного використання: Засувка баттерфляй DN 80 - 600шт; Засувка баттерфляй DN 100 - 600шт; Засувка баттерфляй DN 125 - 300шт; Засувка батерфляй DN 150 - 400шт; Засувка баттерфляй DN 200 - 100шт; Засувка баттерфляй DN 250 - 50шт; Засувка баттерфляй DN 300 - 20шт. Торговельна марка: нема даних. Виробник: BAODING HUAHONG TRADING CO., LTD» (далі Товар).

Для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України відповідачу поданий комплект документів для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема:

- пакувальний лист (Parking list) б/н від 05.07.2022 року;

- рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoice) НН/ТОВ/001 від 02.08.2021 року;

- коносамент (Bill of lading) WMSS22063032B від 08.07.2022 року;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 264439 від 15.09.2022 року;

- супровідний документ Т1 (Dispatch note model ТІ) № 22PL322010NS5CIH96 від 14.09.2022 року;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 22С4401А0828/10177 від 02.08.2022 року;

- декларація про походження товару (Declaration of origin) НН/ТОВ/001 від 02.08.2021 року;

- некласифікований комерційний документ Комерційна пропозиція від 01.07.2021 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT від 06.08.2021 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT від 07.06.2022 року;

- рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 2146 від 29.08.2022 року;

- рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 2354 від 13.09.2022 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 6232-3 від 13.09.2022 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 25.06.2021 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація № 1 від 03.08.2021 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів ТОВ-01/21 від 03.08.2021 року;

- договір про надання послуг митного брокера 1919 від 15.09.2022 року;

- договір (контракт) про перевезення ТЕОЗ2685568 від 01.07.2022 року;

- інші некласифіковані документи Акт фіз.огляд №7.5-28-08-66/40 від 19.09.2022 року;

- інші некласифіковані документи фото фіз.огляд від 19.09.2022 року;

- заява підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів Заява № 7.5.-28-08-66/40 від 19.09.2022 року;

- копія митної декларації країни відправлення 421320220000121749 від 05.07.2022 року;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA 110130/2022/016095 від 19.09.2022 року.

Митна вартість товару ТОВ «Промдеталь» визначена за основним методом - за ціною договору на рівні - 2,735дол.США/кг.

Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронною МД від 19.09.2022р. №UA110130/2022/016095 згенеровано обов`язкову форму контролю: «105-2» - Контроль правильності визначення митної вартості товарів.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товару виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару повідомленням №1 від 19.09.2022р.: 1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (в тому числі платіжні документи на оплату транспортних послуг); 3)виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) страхові документи, якщо страхування було здійснено.

У відповідь на повідомлення митного органу, 20.09.2022р. декларантом надано додаткові документи: платіжні доручення від 15.09.2022р. №9 та від 30.08.2022р. № 2597, лист-відповідь декларанта від 19.09.2022р. №19/09/2022-2, в якому декларантом виражені думки щодо змісту повідомлення від митниці №1 від 19.09.2022р. та зазначено, що ТОВ «Промдеталь» вважає, що вимоги митниці є незаконними та протиправними, окрім наданих платіжних документів, інші документи в 10-ти денний термін надати немає можливості.

Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 20.09.2022 року за № UA110130/2022/000156/1, яким до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, та скориговано вартість товару на рівні 4,01 дол.США/кг.

Обставини прийняття вказаного рішення:

1. Згідно пункту 2.2 контракту МНРRO-01 від 17.03.2021 р. покупець має оплатити товар на умовах та у строк, визначений у рахунку (інвойсі), що є невідємною частиною контракту та підписується сторонами. Пункт 4.3 контракту передбачає порядок розрахунку у вигляді передплати частинами 30% на підставі рахунку-проформи та 70% перед відвантаженням. Проте, надані платіжні документи від 07.06.2022 та від 06.08.2021 №SWIFT в гр.70 містять лише посилання на контракт та не містять посилання на рахунок-проформу та інвойс або специфікацію, на підставі яких здійснюється передплата. При цьому, вищезазначений контракт не містить вартості товару. Надані платіжні документи від 07.06.2022 та від 06.08.2021 SWIFT не містять реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару.

2. Рахунок-проформа, зазначені у контракті, до митного контролю не надано.

3. Комерційна пропозиція від 01.07.2021 містить термін дії зазначених цін 45 днів. Враховуючи дату зазначеного документа, перебіг строку давності закінчився. Прайс-лист від 25.06.2021 містить термін дії зазначених цін 45 днів. Враховуючи дату зазначеного документа, перебіг строку давності закінчився. Таким чином, вищезазначені документи не підтверджують заявлені декларантом ціни.

4. Згідно положень транспортного договору від 01.07.2022 р. № ТЕО32685568 п.4.2.3 клієнт має оплатити транспортні послуги на підставі виставлених рахунків протягом 3-х днів. Надані до митного контролю рахунки на оплату датуються 29.08.2022р. № 2146 та 13.09.2022р. №2354, отже на момент декларування оцінюваної партії товару оплата має бути здійсненою. Проте, до митного контролю платіжні документи не надано. Крім того, п. 10.9 передбачає пакет документів за даним договором, в тому числі заявка на перевезення, акти виконаних робіт та інші документи), проте до митного контролю надано лише рахунки на оплату. Надана до митного контролю довідка щодо транспортування від 13.09.2022 №6232-3 - не є фінансовим документом.

5. Згідно п.4.2.3 транспортного договору від 01.07.2022 р. № ТЕО32685568 при перевезенні вантажу морським транспортом послуги сплачуються протягом 3-х днів з моменту приходу судна в порт призначення. Згідно відміток наданого коносаменту від 08.07.2022 № WMSS22063032В датою здачі вантажу є 21.07.2022 (Surrendered Date). Згідно положень вищезазначеного договору оплата за транспортні (та супутні) послуги мала б бути здійсненою протягом 3-х днів. Додатково про можливість здійснення такого платежу свідчить помітка на коносаменті Freight Collect, що означає збір платежів в порту призначення. Таким чином, дати платіжних документів та відомостей згідно коносаменту не кореспондуються між собою та не відповідають умовам договору, що не дає можливість ідентифікувати таку оплату. При цьому, згідно договору мають бути сплачені не тільки послуги транспортування, а й всі супутні витрати, такі як портові збори, агентські збори. Проте, згідно наданого платіжного доручення від 30.08.2022 №2597 сплачено за морське перевезення та навантажувально-розвантажувальні роботи, проте агентські та портові збори, експедирування не зазначені ні в рахунку, ні в платіжному документі. Таким чином оплату всіх складових митної вартості не підтверджено. Крім того, платіжне доручення не містить посилання на номер транспортного договору, що виключає можливість здійснення ідентифікації оплати за такі послуги.

За наслідком прийняття рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2022/000453 від 20.09.2022р.

Не погодившись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку встановленим по справі обставинам, суд доходить наступних висновків.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти таких висновків.

На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті УІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п.2 статті УІІ Оцінка товару для митних цілей ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею УІІ було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

З огляду на вказані норми, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таким чином, суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Як вже було зазначено судом, разом з митною декларацією на підтвердження митної вартості товарів декларантом були подані наступні документи: - пакувальний лист (Parking list) б/н від 05.07.2022 року; - рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoice) НН/ТОВ/001 від 02.08.2021 року; - коносамент (Bill of lading) WMSS22063032B від 08.07.2022 року; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 264439 від 15.09.2022 року; - супровідний документ Т1 (Dispatch note model ТІ) № 22PL322010NS5CIH96 від 14.09.2022 року; - сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 22С4401А0828/10177 від 02.08.2022 року; - декларація про походження товару (Declaration of origin) НН/ТОВ/001 від 02.08.2021 року; - некласифікований комерційний документ Комерційна пропозиція від 01.07.2021 року; - банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT від 06.08.2021 року; - банківський платіжний документ, що стосується товару SWIFT від 07.06.2022 року; - рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 2146 від 29.08.2022 року; - рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 2354 від 13.09.2022 року; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 6232-3 від 13.09.2022 року; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 25.06.2021 року; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація № 1 від 03.08.2021 року; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів ТОВ-01/21 від 03.08.2021 року; - договір про надання послуг митного брокера 1919 від 15.09.2022 року; - договір (контракт) про перевезення ТЕОЗ2685568 від 01.07.2022 року; - інші некласифіковані документи Акт фіз.огляд №7.5-28-08-66/40 від 19.09.2022 року; - інші некласифіковані документи фото фіз.огляд від 19.09.2022 року; - заява підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів Заява № 7.5.-28-08-66/40 від 19.09.2022 року; - копія митної декларації країни відправлення 421320220000121749 від 05.07.2022 року; - митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA 110130/2022/016095 від 19.09.2022 року.

Зазначені документи містять всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових частин митної вартості та ціни, що була фактично сплачена за товари та методу її визначення згідно з положеннями ст.58 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Щодо посилання відповідача щодо непідтвердження декларантом витрат на транспортування товару (вартість перевезення), суд зазначає наступне.

З матеріалів справи видно, що ТОВ «ПРОМДЕТАЛЬ» під час декларування товару митному органу була надана довідка від 13.09.2022 року вих. № 6232-3, що підтверджує вартість транспортування товару за ЕМД № UA110130/2022/016095 та рахунок на оплату № 2354 від 13.09.2022 року, рахунок на оплату № 2146від 29.08.2022 року.

Крім того, позивачем додатково надавалося платіжне доручення № 2597 від 30.08.2022 року, яке підтверджує розмір витрат за морське перевезення та платіжне доручення № 9 від 15.09.2022 року, яке підтверджує витрати на транспортні послуги за межами України та на території України.

Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ, виключно яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року N2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Щодо посилань митного органу на те, що надані позивачем докази не підтвердили ціну товару, а саме платіжні документи від 07.06.2022 та від 06.08.2021 № SWIFT містять лише посилання на контракт та не містять посилання на рахунок-проформу та інвойс або специфікацію на підставі яких здійснюється передплата, суд зазначає наступне.

Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601 (надалі - Порядок №216).

Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Отже, чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Таким чином, суд зазначає, що відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 22 серпня 2019 року по справі №810/2784/18, у постанові від 11 квітня 2022 року по справі № 1.380.2019.006980, у постанові 25 травня 2021 року по справі № 520/10386/2020.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що вартість товару який поставляється продавцю визначена у специфікації № 1 до контракту № ТОВ-01/21 від 03.08.2021 року, та інвойсі № НН/ТОВ/001 до контракту.

Таким чином, доводи відповідача щодо не підтвердження транспортних витрат є безпідставними.

Таким чином, вищевказані документи повністю підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач (рахунок-проформа, прайс-лист та комерційна пропозиція) не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 року у справі №825/648/17, від 22.04.2019 № 815/6242/17.

Проте, суд звертає увагу, що оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Суд вважає, що надані позивачем документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом.

Отже, митним органом протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та прийнято картку відмови в митному оформленні товару, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення складових митної вартості товарів за ціною договору, отже є такими, що підлягають скасуванню.Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач зазначає, що ним понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15000грн.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, саме на суд покладається обов`язок оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, а також з огляду на принцип економії в адміністративному судочинстві, встановить що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір від 17.10.2022 року б/н про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Нестеченко Д.С. та ТОВ «Промдеталь»; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2355 від 20.09.2011р.; Ордер на надання правничої правової допомоги серія АЕ №1165107 від 03.03.2023р.

П.1 договору від 17.10.2022 року б/н про надання правової допомоги визначено, що Адвокат зобов`язується надати правову допомогу в судах усіх інстанцій, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта шляхом:

- представляти інтереси Товариства у адміністративній справі про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів від 20.09.2022 року за № UA110130/2022/000155/1, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2022/000453.

- усного та письмового консультування з правових питань;

- складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо;

- надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів Клієнта в органах судової влади;

- особистої участі та представництва Клієнта в загальних, адміністративних та господарських судах України.

- представляти інтереси у відділах державної реєстрації актів цивільного стану.

Розмір гонорару адвоката складає 15000,00грн. Гонорар адвокату, виплачується протягом п`яти днів з моменту набрання законної сили рішення у адміністративній справі на підставі виставленого рахунку адвокатом (п.п.4.2, 4.3).

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

З аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Суд зазначає, що договір від 17.10.2022 року б/н про надання правової допомоги, включає обсяг послуг правничої допомоги поза межами розгляду в Дніпропетровському окружному адміністративному суді даної справи, зокрема: - особистої участі та представництва Клієнта в загальних, адміністративних та господарських судах України; - представляти інтереси у відділах державної реєстрації актів цивільного стану.

Також суд зазначає, що п.4.3 Договору передбачено, що гонорар адвокату, виплачується протягом п`яти днів з моменту набрання законної сили рішення у адміністративній справі на підставі виставленого рахунку адвокатом, проте вказаного рахунку до суду не надано.

Разом з цим, суд звертає увагу, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Крім того, суду не наведено обґрунтування розміру заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, з урахуванням складності справи та реально витраченого часу для наданих юридичних послуг, у межах цієї справи.

З огляду на викладене, з врахуванням конкретних обставин справи, принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 5 000,00 грн, що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 2481,00грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промдеталь» (вул.Генерала Пушкіна, буд.26Б, м.Дніпро, 49000, ЄДРПОУ 32685568) до Дніпровської митниці (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2022/000155/1 від 20.09.2022 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2022/000453 від 20.09.2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, ЄДРПОУ ВП 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промдеталь» (вул.Генерала Пушкіна, буд. 26Б, м.Дніпро, 49000, ЄДРПОУ 32685568) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн., всього у сумі 7481,00грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова