Ухвала

від 26.05.2023 по справі 200/1978/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відкриття провадження у справі

26 травня 2023 року Справа №200/1978/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області (адреса: 23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. 1 Травня, 40 ЄДРПОУ: 03191934) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною відмову в продовженні допомоги при народженні дитини та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною відмову в продовженні допомоги при народженні дитини та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 15 травня 2023 року адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: доказів сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 1 073,60грн. або надати клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору з наданням доказів на підтвердження перебування в скрутному матеріальному становищі; заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та зазначенням підстав наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.

22.05.2023 року недоліки позивачем були усунуті, шляхом надання на адресу суду: квитанції про сплату судового збору у сумі 1073,60 грн. від 22.05.2023 року, заяви про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду з адміністративним позовом.

Представником позивача в якості доказів поважності пропущення строку звернення до суду, були додані наступні документи: довідка про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи №0000657575 від 29.11.2018 року; довідка №1718 від 29.07.2016 року; свідоцтво про укладення шлюбу від 22.02.1997 року; епікриз №1227; епікриз №1396; епікриз №187.

Представник позивача у заяві про поновлення пропущеного строку та визнання причин поважними зазначив, що у зв`язку з бойовими діями на території м. Горлівка Донецької області позивач разом з сім`єю була вимушена змінити своє місце проживання та переїхала до міста Першотравенськ Дніпропетровської області у серпні 2014 року. Там позивача було взято на облік як особу переміщену з тимчасово окупованої території України, та поновлено виплату допомоги при народженні третьої дитини, яку позивач отримувала з серпня 2014 року по червень 2015 року у розмірі 1485 грн щомісяця. В липні 2015 року позивач повернулася до місця своєї реєстрації до міста Горлівки Донецької області до свого будинку у зв`язку з відсутністю іншого житла. Невдовзі захворіла мати позивача ОСОБА_2 , якій поставили діагноз: рак кишки і провели оперативне втручання. В результаті чого позивач здійснювала догляд тривалий час за своєю матір`ю в місті Горлівка та не мала змоги виїхати на підконтрольну Україні територію для поновлення виплати допомоги при народженні дитини. В листопаді 2018 року позивач отримала довідку внутрішньо переміщеної особи в місті Слов`янськ Донецької області, однак більшу частину часу знаходилася в місті Горлівка Донецької області, де здійснювала догляд за своєю матір`ю. В березні 2020 року внаслідок введення карантину по причині розповсюдження коронавірусної хвороби СОVID-19 та закриття перетину КПВВ на пунктах пропуску зі сторони тимчасово непідконтрольної України території Позивач на тривалий час залишилася в місті Горлівка Донецької області за місцем своєї реєстрації та не могла виїхати на підконтрольну територію України внаслідок закриття перетину з даної території незаконними збройними формуваннями. З міста Горлівки Донецької області позивач змогла виїхати та приїхати на підконтрольну територію України у квітні 2021 року у місто Слов`янськ Донецької області, однак за тією ж причиною введення карантину та розповсюдження коронавірусної хвороби СОVID-19 не мала змоги звернутися до відповідних органів для поновлення виплати допомоги при народженні дитини. Повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року та введення в Україні військового стану, оголошена евакуація населення в Донецькій області, змусила позивача виїхати до Івано- Франківської області, а згодом до Вінницької області до міста Бершадь Гайсинського району, де позивач декілька разів змінювала місце свого мешкання, в тому числі виїжджала за межі України до Чеської Республіки. І по причині пошуку житла та влаштування свого побуту та потреб неповнолітньої дитини не мала змоги одразу звернутися для поновлення виплати при народженні дитини. Позивач зазначила, що тільки 5 травня 2023 року після отримання від відповідача його відповіді на свою заяву від 20 квітня 2023 року позивач дізналася про відмову у поновленні виплати при народженні дитини та отримала можливість виконати належним чином вимоги процесуального законодавства щодо оформлення позовної заяви та надати докази протиправних дій відповідача, і з огляду на цю об`єктивну незалежну від неї причину - як пропущення процесуального строку, відведеного для звернення до адміністративного суду.

Проаналізувавши подану заяву про поновлення пропущеного строку та додані представником позивача додаткові докази стосовно поважності причини пропуску строків звернення до суду суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області стосовно поновлення та виплати державної допомоги при народженні третьої дитини доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 265/4175/16-а від 16.07.2020 року, в якій зазначено, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення. Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №591/610/16-а (К/9901/12622/18), від 12.03.2019 у справі № 760/183158/16-а.

В порядку частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У той же час, рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" визначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Враховуючи вищезазначені норми, доводи позивача, а також те, що адміністративний позов поданий в інтересах дитини, а неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини, суддя вважає їх достатніми та дійшов висновку про визнання поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду, та поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду.

Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно правил ст. 19 КАС України (предметна юрисдикція) та ст. 25-27 КАС України (територіальна юрисдикція), справа підлягає розгляду Донецьким окружним адміністративним судом.

Позовна заява подана з додержанням вимог статей 159-161 КАС України. Відсутні підстави, визначені статтями 169-170 КАС України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі. Тому позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі.

Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно приписів статті 12 та глави 10 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до приписів ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 9, 12, 72, 160, 161, 171, 257-263 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду позивачем та поновити пропущений строк звернення до суду.

Відкрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною відмову в продовженні допомоги при народженні дитини та зобов`язання вчинити певні дії.

Справа буде розглядатись одноособово суддею Голошивцем І.О. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Встановити відповідачу строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду: відзиву на позовну заяву.

Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (частини 3, 4 статті 162 КАС України).

Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву, а відповідач - заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. До відповіді на відзив та заперечень застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 КАС України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://court.gov.ua/).

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.

Суддя І.О. Голошивець