ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2023 року Справа № 280/233/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСАЙКЛІНГ ТРЕЙД» (вул. Братська, буд. 49-а, м. Запоріжжя, 69093), в особі представника адвоката Лазарук Віри Володимирівни (вул. Рекордна, буд. 34а, прим. 48, м. Запоріжжя, 69019), до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, надіслана засобами поштового зв`язку 22.12.2022, Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСАЙКЛІНГ ТРЕЙД» (далі позивач, ТОВ «РЕСАЙКЛІНГ ТРЕЙД»), в особі представника адвоката Лазарук Віри Володимирівни, до Одеської митниці (далі відповідач, Митниця), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200286/2 від 28 жовтня 2022;
визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001069 від 28.10.2022.
Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивач судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову посилається на те, що у жовтні 2022 року позивачем заявлено до митного оформлення та подано до митного органу вантажну митну декларацію №UA500500/2022/038820 від 25.10.2022. Митну вартість товару позивачем визначено виходячи з ціни контракту, згідно вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним у ст.58 Митного кодексу України на підставі наданих документів. Проте, митний орган дійшов висновку, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. 27.10.2022 декларантом були надіслані додаткові документи на підтвердження митної вартості товару. Проте, 28.10.2022 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2022/200286/2. Також, відповідачем відмовлено у митному оформленні митної декларації ВМД №UA500500/2022/038820 від 25.10.2022 та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА1500500/2022/001069. Позивач не згоден з прийнятим рішенням, оскільки вважає, що ним надані всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, що відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними - не всі виявлені розбіжності стосувалися розрахунку митної вартості. Додатково витребувані документи були надані, й вони мали всі необхідні дані та повністю пояснювали виявлені розбіжності. Між тим, Митницею не було зазначено, які саме відомості про митну вартість товарів залишилися неповними чи недостовірними, але було прийнято оскаржувані рішення й картку відмови. Просить визнати протиправними та скасувати вищезазначене рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації.
Ухвалою від 11.01.2023 відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без повідомлення (без виклику) сторін (в письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив в якому зазначив, що під час здійснення Митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №22UA500500038820U3 від 25.10.2022 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200286/2 від 28.10.2022. Декларантом були надані додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, проте в додатково наданому платіжному дорученні від 27.09.2022 №55 в графі «Призначення платежу» внесена інформація щодо проформи-інвойс від 20.09.2022 №202211, яка до митного оформлення не надавалося. У висновку про вартісні характеристики товару від 26.10.2022 №ОИ-1277 наявне посилання на Специфікацію №5 від 20.09.2022, яка до митного оформлення не надавалася та інвойс 19.10.2022 №2022136, який не відноситься до даної поставки. Таким чином розбіжності усунені не були. В зв`язку з чим вважає, що спірні рішення були винесені законно та обґрунтовано, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
13 січня 2022 року ТОВ «РЕСАЙКЛІНГ ТРЕЙД» укладено з компанією S.C. PLASTIC RECYCLING EXPORT S.R.L, Румунія, Контракт №130122 від 13.01.2022, відповідно до умов якого Продавець (компанія S.C. PLASTIC RECYCLING EXPORT S.R.L) продає, а Покупець (ТОВ «РЕСАЙКЛІНГ ТРЕЙД») купує гранули LDPE та LLDPE, для виробництва упаковки, іменоване надалі Товар, у відповідності до специфікацій до цього контракту.
Відповідно до п.3.3. Контракту, постачання має супроводжуватися такими документами: інвойс; пакувальний лист; транспортні документи; сертифікат якості.
Відповідно до п. 4.1 Контракту, оплата товарів, що постачаються за цим контрактом, проводиться на умовах специфікацій та інвойсів, що виставляються Продавцем.
20 вересня 2022 року між Позивачем та компанією S.C. PLASTIC RECYCLING EXPORT S.R.L. Румунія укладена Специфікація №5 до Контракту №130122 від 13.01.2022. У зазначеній Специфікації між позивачем та компанією S.C. PLASTIC RECYCLING EXPORT S.R.L узгоджено номенклатуру товару (LDPE RECYCLED PELET TRANSPARENT CAL II), що поставляється, вартість (940 доларів США/МТ), кількість (22,50 МТ), сума поставки (21150,00 доларів США), умови оплати (передоплата), умови поставки (FCA Гречий-де-Жос, Румунія) та період поставки (вересень-жовтень 2022).
У жовтні 2022 року вищевказаний товар, за Специфікацією №5 від 20.09.2022 до Контракту №130122 від 13.01.2022, Позивачем заявлено до митного оформлення та подано до митного органу вантажну митну декларацію №UA500500/2022/038820 від 25.10.2022. В графі 31 декларації опис товару зазначено як «Полімери етилену в первинних формах, гранули, з відносною густиною менш як 0,94: LDPE RECYCLED PELET TRANSPARENT CAL II - 22,500 тон. Призначені для виробництва упаковки. Торговельна марка - немає даних. Виробник - S.C. PLASTIC RECYCLING EXPORT.
Митну вартість товару позивачем визначено виходячи з ціни контракту згідно вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним у ст.58 Митного кодексу України, на підставі наданих документів. Митна вартість товару за ВМД №UA500500/2022/038820 склала 21150,00 доларів США, про що зазначено в графі 42 декларації, та за курсом валюти 36,5686 грн за долар США (графа 23 декларації) становила 794425,89 грн. Сума ПДВ за ставкою 20% становила 158885,18 грн (графа 47 декларації).
На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару, зазначеної у вантажній митній декларації №UA500500/2022/038820 від 25.10.2022, ТОВ «РЕСАЙКЛІНГ ТРЕЙД» надано митному органу наступні документи:
- рахунок-фактура (інвойс) №2022135 від 19.10.2022;
- пакувальний лист №2022135 від 19.10.2022;
- міжнародна товарно-транспортна накладна А№277252 від 19.10.2022;
- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №М0355618 від 20.10.2022;
- довідку про транспортні витрати №19/10/22 від 19.10.2022;
- контракт № 130122 від 13.01.2022;
- внутрішній договір (контракт) на транспортне обслуговування №02/05/18 від 02.05.2018;
- договір про надання послуг митного брокера №270121 від 27.01.2021:
- копія митної декларації країни виробника №22ROBU1200E0149593 від 20.10.2022.
Митниця, за результатами перевірки документів, зазначила, що у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за і товари, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: 1) відповідно до пп. в) п. 2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначені митної вартості ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Згідно комерційного інвойсу від 19.10.2022 №2022135 передбачена 100% передоплата. Але банківських платіжних документів, що стосуються товару до митного оформлення не надано. В довідці, що підтверджує вартість перевезення товару від 19.10.2022 б/н не вказано умови поставки.
Митним органом відповідно до п.5 ст.54, ч.3 ст.53 Митного кодексу України було зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
3) виписки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
4) згідно статті 254 МКУ переклад українською мовою копії митної декларації відправлення від 20.10.2022 №22R0BU1200Е0149593.
27.10.2022 декларантом ФОП ОСОБА_1 були надіслані документи: рахунок на оплату від 26.10.2022 №661, платіжне доручення на оплату транспортних послуг від 26.10.2022 №5736, переклад копії митної декларації країни відправлення 20.10.2022 №22ROBU1200E0149593, прайс-лист від 10.10.2022 №113, висновок про вартісні характеристики товару від 26.10.2022 №ОИ-1277, видаткову накладну №41 від 11.08.2022, товарно-транспортну накладну №41 від 11.08.2022, видаткову накладну №42 від 24.08.2022, товарно-транспортну накладну №42 від 24.08.2022, видаткову накладну №43 від 30.08.2022, товарно-транспортну накладну №43 від 30.08.2022, видаткову накладну №45 від 12.09.2022, товарно-транспортну накладну №45 від 12.09.2022, видаткову накладну №46 від 14.10.2022, товарно-транспортну накладну №46 від 14.10.2022, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 27.09.2022 №55.
Листом від 28.10.2022 №1 повідомлено митний орган, що додаткові документи надаватись не будуть.
28.10.2022 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару №UА500500/2022/200286/2, в якому зазначено, що в платіжному дорученні від 27.09.2022 №55 в графі «Призначення платежу» внесена інформація щодо проформи-інвойс від 20.09.2022 №202211, яка до митного оформлення не надавалась. У висновку про вартісні характеристики товару від 26.10.2022 №ОИ-1277 наявне посилання на Специфікацію №5 від 20.09.2022, яка до митного оформлення не надавалась та інвойс 19.10.2022 №2022136, який не відноситься до даної справи.
Митним органом для визначення митної вартості застосовано другорядний метод, оскільки було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення даним СЗЕД є більшим та становить по товару №1 - 1,268 дол.США/кг нетто (МД від 05.08.2022 №UА500500/2022/026002) ніж заявлено декларантом 0,9655 дол.США/кг нетто».
Відповідачем відмовлено у митному оформленні митної декларації ВМД №UА500500/2022/038820 від 25.10.2022 та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА1500500/2022/001069.
29.10.2022 позивачем, з урахуванням рішення №UА500500/2022/200286/2, митному органу подано нову митну декларацію №UА112080/2022/039520 та товар на підставі ч.7 ст. 55 МКУ випущено у вільний обіг «під гарантію» за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
Різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, первинно визначеної позивачем в МД №UА500500/2022/038820 та скоригованою митницею склала 49775,25 грн.
03 листопада 2022 року позивач, з урахуванням висновків рішення про коригування митної вартості товару №UА500500/2022/200286/2 від 28.10.2022, на підставі частини 8 статті 55 МКУ, звернувся до відповідача з вимогою винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості №UА500500/2022/200286/2 від 28.10.2022.
Крім того позивачем надано до Митниці додаткові документи, а саме: копію проформи-інвойс від 20.09.2022 №2022111, копію специфікації від 20.09.2022 №5 до контракту №130122 від 13.01.2022, копію висновку Запорізької ТПП №ОИ-1277 від 26.10.2022, з виправленою опискою та зазначенням правильного інвойсу від 19.10.2022 №2022135, який відноситься до цієї поставки.
Листом щодо надання інформації №7.10-4/28.5-02/13/17810 від 10.11.2022 Митницею відмовлено ТОВ «РЕСАЙКЛІНГ ТРЕЙД» у визнанні заявленої митної вартості та скасуванні рішення про коригування митної вартості від 25.10.2022 №UА500500/2022/200286/2.
Підставою для відмови зазначено, що наданий лист Запорізької торгово-промислової палати від 26.10.2022 №ОИ-1277 не відповідає встановленим Національним стандартам. Відсутність порівняльного підходу під час аналізу цін продажу та пропонування подібного майна із зазначенням інформаційних джерел (у листі посилання лише на один інтернет ресурс) вказує на необ`єктивну оцінку майна.
Також, відповідно до пункту 56 Національних стандартів звіт про оцінку майна повинен містити, серед іншого, мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки, перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка, тощо. Таким чином, експертний висновок підготовлений з порушенням зазначеного вище підходу та не може однозначно засвідчувати обґрунтованість висновків, які у нього наведені.
Інших підстав для невизнання заявленої митної вартості та відмови у скасуванні спірного рішення про коригування заявленої митної вартості зазначено не було.
Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, ТОВ «РЕСАЙКЛІНГ ТРЕЙД» звернулось до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, МК України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Підпунктом 1 ч. 1 ст. 57 (Глави 9) МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, є визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Всі перелічені документи були надані позивачем.
В той же час відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Треба звернути увагу, що аналіз даної норми, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію відповідача при перевірці митної вартості імпортованих товарів, дає підстави зробити висновок, що зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Не зважаючи на те, що не всі зазначені розбіжності стосувалися розрахунку митної вартості, додаткові витребувані документи були надані позивачем і на думку позивача надані додаткові документи мають всі необхідні дані та повністю пояснюють виявлені відповідачем розбіжності зазначені ним в рішенні.
Відповідно до приписів ч.6 та ч.7 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
В прийнятому відповідачем Рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено висновок відповідача, що основний метод визначення митної вартості товарів не може бути застосовано тому, що подані документи містять розбіжності та неточності.
Однак митним органом не зазначено які ж саме відомості про митну вартість товарів залишилися неповними чи недостовірними, адже на кожний пункт запиту додаткових документів відповідні наявні документи були надані.
Проте, суд вважає, що позивач надав усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції.
Митниця не обґрунтувала того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Ненадання декларантом запитуваних додаткових документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного суду України від 11.09.2012 (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності (постанова ВС від 05.12.2019 у справі №826/3120/16, від 14.11.2019 у справі №814/264/16 тощо).
Надаючи оцінку доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 вказав на те, що «Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей…».
Вищезазначені обов`язки митним органом виконані не були. Докази іншого матеріали справи не містять.
Слід зазначити, що позивачем додатково, після прийняття оскаржуваного рішення, було надано митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, а саме проформу інвойс від 20.09.2022 №2022111 (у платіжному дорученні №55 від 27.09.2022, що підтверджує переплату на товар, в графі «Призначення платежу» міститься інформація щодо цієї проформи інвойс), специфікацію від 20.09.2022 №5 до контракту №130122 від 13.01.2022 (яку не було подано разом з митною декларацією та у якій конкретизовано який товар придбавається та на яких умовах) та висновок Запорізької ТПП №ОИ-1277 від 26.10.2022, з виправленою опискою та зазначенням правильного інвойсу від 19.10.2022 №2022135, який відноситься до цієї поставки.
Тобто, позивачем був наданий вичерпний перелік документів, які вимагав від нього митний орган для підтвердження митної вартості товару заявленого до митного оформлення.
Незважаючи на це, відповідачем було відмовлено ТОВ «РЕСАЙКЛІНГ ТРЕЙД» у визнанні заявленої митної вартості та скасуванні спірного рішення про коригування митної вартості. При цьому, Митницею, у листі №7.10-4/28.5-0243/17810 від 10.11.2022 було зазначено вже нові зауваження до висновку Запорізької ТПП №ОИ-1277 від 26.10.2022, які не знайшли свого відображення в оскаржуваному рішенні, а саме, що наданий лист Запорізької торгово-промислової палати від 26.10.2022 №ОИ-1277 не відповідає встановленим Національним стандартам.
Суд зазначає, що Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості від 28.10.2022 №UА500500/2022/200286/2, не мала жодних зауважень до висновку Запорізької ТПП №ОИ-1277 від 26.10.2022, окрім помилкового зазначення у наданому висновку інвойсу від 19.10.2022 №2022136, замість необхідного інвойсу від 19.10.2022 №2022135.
Також, відповідно до статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України»), однак таке своє право не реалізувала».
Аналогічної правовий висновок викладено Верховним судом у постанові від 06.11.2018 у справі №810/2593/15.
Як вже зазначалось вище, інших підстав для невизнання заявленої митної вартості товару відповідачем не зазначено.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд дійшов висновку, що позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було.
З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.
При зверненні до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4962,00 грн., який слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Також, представником позивача, в позовній заяві заявлена вимога про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в сумі 4000,00 грн.
Суд зазначає, що частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що позивачем було укладено додаткову угоду №1 від 13.12.2022 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 13.12.2022 з Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС», предметом якої (п.1 Додаткової угоди) є правова допомога щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UА500500/2022/200286/2 від 28 жовтня 2022 року, прийняте Митницею за результатами перевірки митної декларації №UА500500/2022/038820 від 25.10.2022.
Згідно із п.3 Додаткової угоди гонорар за надання правничої (правової) допомоги, передбаченої цією Додатковою угодою, складається з вартості правничої (правової) допомоги у фіксованому розмірі та становить: за підготовку тексту позовної заяви - 4000 грн; за підготовку тексту відповіді на відзив - 2 000 грн; за участь в одному судовому засіданні у суді першої інстанції - 2 000 грн за кожне судове засідання.
Відповідно до п.5 Додаткової угоди всі інші умови Договору залишаються без змін. Згідно із п.4.7 Договору остаточний розмір та обсяг наданих Послуг, а також остаточний розрахунок за надані Послуги, а також розмір фактичних витрат, пов`язаних із наданням Послуг, визначаються та здійснюються на підставі акту приймання-передачі послуг.
Розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС» на підготовку цієї позовної заяви, а отже є визначеним (постанова Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19).
Отже, оскільки розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений за домовленістю між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС» у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, то відсутня необхідність зі сторони позивача обґрунтовувати кількість витраченого часу щодо надання професійної правничої допомоги.
Позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС» згідно додаткової угоди №1 від 13.12.2022 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 13.12.2022, який, складається з вартість підготовки тексту позовної заяви та направлення її до суду - 4000 грн.
Зазначені послуги були прийняті та сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №5791 від 15.12.2022 та актом приймання-передачі послуг правової допомоги від 15.12.2022
Отже, з урахуванням предмету спору, його складності з точки зору адміністративного судочинства, кількості наявних у справі доказів, а також часу витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, суд вважає доведеним та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСАЙКЛІНГ ТРЕЙД» (вул. Братська, буд. 49-а, м. Запоріжжя, 69093), в особі представника адвоката Лазарук Віри Володимирівни (вул. Рекордна, буд. 34а, прим. 48, м. Запоріжжя, 69019), до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2022/200286/2 від 28 жовтня 2022.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001069 від 28.10.2022.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСАЙКЛІНГ ТРЕЙД» судові витрати: зі сплати судового збору у розмірі 4962,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні) та з надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривен).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.05.2023.
СуддяР.В. Кисіль
Суд | Запорізький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 26.05.2023 |
Оприлюднено | 29.05.2023 |
Номер документу | 111132197 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару |
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Кисіль Роман Валерійович
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Кисіль Роман Валерійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні