Рішення

від 25.05.2023 по справі 320/808/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2023 року № 320/808/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомФермерського господарства «ІСІДА 2020»доДержавної служби України з безпеки на транспорті проскасування постанов,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось фермерське господарство «ІСІДА 2020» із позовом до Державної служби України з безпеки на траснпорті, в якому просить суд:

- скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.12.2021 №326224 про застосування штрафу в розмірі 17000,00 грн. до ФГ «ІСІДА 2020»;

- скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.12.2021 №326223 про застосування штрафу в розмірі 8500,00 грн. до ФГ «ІСІДА 2020».

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних постанов про застосування штрафів, оскільки фермерське господарство «ІСІДА 2020» не являється учасником перевезення вантажу автомобілем DAF, р.н. НОМЕР_1 , не було замовником або вантажовідправником/вантажоодержувачем вантажу, який перевозився вказаним автомобілем під час порушення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 відкрито провадження у справі №320/808/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався, відзиву на адміністративний позов та/або інших заяв (клопотань) по суті справи до суду не надав.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Згідно частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої, другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Розглянувши наявні у справі документи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 15.11.2021 було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажу автомобілем DAF, р.н. НОМЕР_1 .

За результатами вказаної перевірки складено акт від 15.11.2021 №0067798, в якому зафіксоване наступне порушення: «перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно».

На підставі зазначеного вище акту, відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 28.12.2021 №326223 в розмірі 8500,00 грн.

Разом з тим, за відсутність товарно-транспортної накладної встановленої форми на момент проведення перевірки до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн. та складено постанову від 28.12.2021 №326224.

Позивач, вважаючи постанови відповідача від 28.12.2021 №326223 та №326224 протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає закон України "Про автомобільний транспорт".

Статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт", в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, визначено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до статті 6 закону України "Про автомобільний транспорт" реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 Державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Судом встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафів, передбачених абзацами 3, 14 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт слугував акт перевірки, якими зафіксовані порушення перевізником вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

За змістом статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацами 3, 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, суб`єктами відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є автомобільні перевізники.

За визначенням статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Суд встановив, що інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параментів від 15.11.2021 №0067798 в якості суб`єкта, що перевірявся, зазначено фермерське господарство «ІСІДА 2020».

Однак, під час розгляду справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що позивач у спірних правовідносинах є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт", а відтак, може нести відповідальність, передбачену абзацами 3, 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до листа фермерського господарства «ІСІДА» від 19.01.2022 №3 станом на 15.11.2021 власні основні засоби на підприємстві відсутні.

Судом враховано доводи позивача з приводу того, що відповідно Статуту підприємства ФГ «ІСІДА» є сільськогосподарським товаровиробником, а відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур.

При цьому, позивачем наголошено на тому, що він взагалі не є учасником перевезення вантажу автомобілем DAF, р.н. НОМЕР_1 .

Як свідчать матеріали справи, своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався, відзиву на адміністративний позов та/або інших заяв (клопотань) по суті справи до суду не надав.

Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Крім того, частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд враховує, що оскаржувані постанови від 28.12.2021 №326223 та №326224 про застосування штрафу до позивача за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" винесені відповідачем без з`ясування всіх обставин, необхідних для прийняття відповідних рішень, зокрема, факту наявності у позивача ознак автомобільного перевізника у спірних відносинах.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що оскаржувані постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу від 28.12.2021 326223 та №326224, що винесені Державною службою України з безпеки на транспорті, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд виходив із такого.

У силу вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Суд, керуючись частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 2481,00 грн. понесених витрат із оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фермерського господарства «ІСІДА 2020» задовольнити.

2. Визнати протиправними скасувати постанови Північного міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.12.2021 №326224 та від 28.12.2021 №326223 про застосування штрафу до ФГ «ІСІДА 2020».

3. Стягнути на користь фермерського господарства «ІСІДА 2020» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Позивач: Фермерське господарство «ІСІДА» (ідентифікаційний код: 43501022, місцезнаходження:07700, Київська обл., м. Яготин, пров. Алєксєєвої Ніни, 6).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код: 39816845, місцезнаходження: 03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.