Рішення

від 26.05.2023 по справі 320/11504/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2023 року № 320/11504/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної податкової служби у Київській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю «ТК» «МЕТІЗ»про стягнення податкового боргу,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної податкової служби у Київській області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК» «МЕТІЗ», у якій просить суд стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК» «МЕТІЗ» (код ЄДРПОУ 36445090) у банках, що обслуговують боржника, 454 789,80 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначено про наявність податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 454 789,80 грн., який відповідно до інформаційних баз Державної податкової служби України обліковується за Товариством з обмеженою відповідальність «ТК» «МЕТІЗ». Позивачем зауважено, що борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 454 789, 80 грн. є новоствореним і не відноситься до справ №П/320/1027/20 та №810/3925/15, в яких відповідачем оскаржуються рішення податкового органу щодо нарахування податкових зобов`язань. Як стверджується позивачем, з метою погашення вказаного податкового боргу контролюючим органом відповідно до статей 42, 49 Податкового кодексу України було направлено відповідачу податкову вимогу від 29.01.2020 №6854-53, яка станом на момент звернення до суду Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК» «МЕТІЗ» не оскаржувалась, є не скасованою, не відкликаною, а відтак є діючою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 відкрито провадження у справі №320/11504/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 01.12.2020, зазначено про відсутність податкового боргу у розмірі 464 789,80 грн., оскільки податкова вимога від 29.01.2020 №6854-53 є скасованою в силу задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК» «МЕТІЗ» по справі №П/320/1027/20. За посиланням відповідача, приймаючи рішення у справі №П/320/1027/20 судом було допущено помилку/описку в резолютивній частині рішення, не зазначивши реквізитів вимоги, на підставі якої виник борг, що є предметом розгляду у цій справі. Однак, така помилка/описка жодним чином не впливає на результат розгляду цієї справи, адже податкове зобов`язання згідно податкової вимоги від 29.01.2020 №6854-53 є неузгодженим та скасованим у судовому порядку.

У поданій до суду 21.12.2020 відповіді на відзив позивачем наголошено на тому, що в резолютивній частині рішення суду від 17.06.2020 у справі №П/320/1027/20 не йдеться про скасування податкової вимоги від 29.01.2020 №6584-53, а тому посилання відповідача на вказане рішення є безпідставним.

Відповідачем до суду 19.01.2021 подано письмові заперечення, в яких вказано на тому, що з метою виправлення допущеної помилки/описки у резолютивній частині рішення суду, було подано відповідну заяву в порядку статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України і наразі податкова вимога від 29.01.2020 №6854-53 є скасованою, що автоматично позбавляє позивача можливості стягнути з відповідача суму боргу, заявлену в межах даної справи.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Згідно частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої, другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив та письмові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК» «МЕТІЗ» (ідентифікаційний код 36445090) (далі - відповідач) перебуває на обліку в органах державної податкової служби та є платником податків за основним місцем обліку відповідно до Податкового кодексу України.

З матеріалів справи убачається, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 454 789,80 грн.

Вказаний податковий борг виник на підставі податкової вимоги від 29.01.2020 №6854-53, яка була направлена на податку адресу відповідача та отримана останнім, про що свідчить поштове повідомлення зі штрих-кодовим ідентифікатором №0730103675926.

Оскільки зазначена сума заборгованості відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів, наявних на рахунках платника у банківських установах.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до підпункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків врегульовано статтями 95-99 Податкового кодексу України, якими визначено, у тому числі, перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Кожен з цих способів застосовується податковим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. При цьому закон саме на податковий орган покладає певний обсяг повноважень та обов`язків по встановленню питань щодо можливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків (наявність банківських рахунків, достатність коштів на таких рахунках тощо), а також щодо опису майна в податкову заставу, за рахунок якого податковий борг може бути стягнений.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, підставою для стягнення з відповідача податкового боргу є податкова вимога від 29.01.2020 №6854-53.

Позивачем під час розгляду справи наголошено на тому, що податкова вимога від 29.01.2020 №6854-53 не була предметом оскарження у справах №П/320/1027/20 та №810/3925/15, а тому в силу положень Податкового кодексу України є узгодженою.

Разом з тим, судом встановлено, що додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Метіз» адвоката Джерелюка Ю.В. про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №П/320/1027/20 задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №6854-53 від 29.01.2020.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Метіз» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу - повернуто особі, яка її подала.

Відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відтак, в силу положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення від 13.10.2022 у справі №П/320/1027/20 набрало законної сили 14.02.2023.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, податкове зобов`язання, яке визначено згідно податкової вимоги від 29.01.2020 №6854-53, є неузгодженими та скасованими в судовому порядку.

Беручи до уваги викладене, з урахуванням встановлених вище обставин суд доходить висновку про те, що у відповідача станом на час розгляду справи відсутній податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 454 789,80 грн., а тому позовні вимоги про стягнення податкового боргу в сумі 454 789,80 грн. з відповідача задоволенню не підлягають.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у Київській області відмовити.

Позивач: Головне управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК» «МЕТІЗ» (ідентифікаційний код: 36445090, місцезнаходження: 07301, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, просп. Шевченка, буд. 6-А, кв. 45).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.