Рішення

від 26.05.2023 по справі 540/6546/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/6546/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Херсонського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради, в якому позивач просить у якому просить:

- визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за надання послуг відповідно до Постанови КМУ № 859 від 23.09.2020 р. з 01.07.2021 року у новому розмірі в зв`язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму.

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 компенсації за надання послуг відповідно до Постанови КМУ № 859 від 23.09.2020 р. починаючи з 01.07.2021 року та в подальшому з урахуванням збільшенням розміру прожиткового мінімуму.

Ухвалою від 01 листопада 2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Надалі згідно Розпорядження Голови Верховного Суду від 18.03.2022 року № 11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» територіальна підсудність справ Херсонського окружного адміністративного суду визначена за Одеським окружним адміністративним судом.

23.03.2023 року справа №540/6546/21 за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Одеського окружного адміністративного суду Іванову Е.А.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач підготував заяву та документи для обліку догляду за мамою та подано до відповідача документи у жовтні 2020 року відповідно до п.4 Постанови КМУ №859 від 23.09.2020 року.

Виплата компенсації за вищенаведеною заявою позивача почалась в березні 2021 року у розмірі 1830,00 грн.

З 1 липня 2021 року збільшився розмір прожиткового мінімуму, що на думку позивача, відповідно до Конституції та Законів України, повинно було вплинути і на збільшення розміру компенсаційної виплати позивачу. Проте 16.07.2021 року та 16.08.2021 року позивачу в черговий раз було виплачено компенсацію відповідно у розмірі 1830,00 грн.

У зв`язку з вищенаведеним позивач звернувся до відповідача з відповідним листом та просив нарахувати йому компенсаційні виплати з урахуванням змін розміру прожиткового мінімуму. Однак у відповідь на лист позивача відповідачем 16.08.2021 року листом №01-11/3181 вказав, що компенсація яка підлягає позивачу становить 1830,00 грн.

Представником відповідача 11.11.2021 року надано відзив на адміністративний позов згідно якого зазначено, що згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 23.09.2020 року №859 розмір компенсації відповідно до статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за попередні шість місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Ухвалою суду від 28.03.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши адміністративний позов, відзив на адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку догляду за мамою згідно наданих ним до Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради у жовтні 2020 року документів відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» №859.

У 2021 році позивачу почали виплачувати компенсації згідно вищенаведеної Постанови у розмірі 1830,00 грн.

В липні та червні 2021 року позивач отримав компенсацію також у розмірі 1830,00 грн. (а.с.7-8).

12.08.2023 року позивач звернувся до відповідача з листом в якому зазначив, що в компенсації за липень 2021 року не врахована зміна прожиткового мінімуму встановленого законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» у зв`язку з чим просив донарахувати йому компенсацію за липень 2021 року, враховуючи зміну прожиткового мінімуму та нараховувати компенсації за наступні місяці враховуючи зміни(у) прожиткового мінімуму (а.с.8 зв.бік).

Відповідачем 16.08.2021 року надано лист-відповідь №01-11/3181 згідно якого зазначено, що згідно з пунктом 4 вказаної Постанови розмір компенсації відповідно до статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за попередні шість місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Відповідно до законодавства позивачу призначено компенсацію з 01 листопада по 31.12.2020 року у розмірі 1668,03 грн., щомісяця та з 01.01. 2021 по 31.10.2021 року 1830,03 грн. (а.с.9).

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначає Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671-VIII.

Згідно п. 17 ч. 1 ст. 1 Закон України «Про соціальні послуги» соціальні послуги, це дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною шостою ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.

Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 23.09.2020 прийнято постанову «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» № 859, яка набрала чинності 25.09.2020 року.

Дана постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 1 січня 2020 року для осіб, які звернуться за призначенням компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, протягом 60 календарних днів із дня опублікування цієї постанови, крім підпункту 2 пункту 7 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого зазначеною постановою, який набирає чинності з 1 січня 2021 року (пункт 4 постанови Кабінетом Міністрів України №859).

Так, постановою Кабінетом Міністрів України № 859 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (далі Порядок № 859).

Цей Порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги відповідно до переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1161 (пункт 1 Порядку № 859).

У відповідності до пункту 3 Порядку № 859 компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за місцем проживання / перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Компенсація призначається на 12 місяців і виплачується щомісяця (пункт 10 Порядку № 859).

Позивач посилається зокрема на те, що згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум встановлено поетапно та з 01 липня такий прожитковий мінімум збільшився, а отже й виплата компенсації на думку позивача повинна також бути більшою шляхом перерахування та нарахування її відповідачем.

Так суд акцентує увагу на тому, що згідно ч.2 ст.19 Конституції України відповідач зобов`язаний діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Судом встановлено, що згідно п.4 Порядку №859 розмір компенсації відповідно до статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць, установленим законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за попередні шість місяців, що передують місяцю подання заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Та жодних винятків щодо необхідності урахування подальшої зміни прожиткового мінімуму зокрема з липня 2021 року означена Постанова КМУ №859 не містить.

Доказів того, що Постанова КМУ від 23.09.2020 року №859 є скасованою до суду не надано та матеріали справи не містять.

Враховуючи вищенаведене суд вказує на те, що відповідач при здійсненні нарахування та виплати компенсації позивачу діяв згідно приписів та вимог чинного законодавства.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а також те, що у задоволенні позову відмовлено, суд вирішує розподіл судового збору у справі не здійснювати.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ).

Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Карла Маркса, 103, код ЄДРПОУ 22761432).

СуддяІванов Е.А.

.