Постанова

від 24.05.2023 по справі 640/2887/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2887/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії "Партія захисників Вітчизни" про анулювання реєстраційного свідоцтва, за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Міністерство юстиції України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Політичної партії «Партія захисників Вітчизни», в якому просило:

- анулювати реєстраційне свідоцтво політичної партії «Партія захисників Вітчизни», свідоцтво №876 від 07.07.1997 (код ЄДРПОУ 20073283, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 6).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 29.09.2020, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021, адміністративний позов Міністерства юстиції України задоволено. Анульовано реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» № 876 від 07 липня 1997 року (код ЄДРПОУ: 20073283, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Хрещатик, 6).

Постановою Верховного Суду від 23.12.2021 касаційну скаргу Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апелянта аналогічні, викладеним у позовній заяві, та обґрунтовані тим, що Міністерство юстиції наділено правом звернутися до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, у разі не висування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років, про що зазначено у частині 1 статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні». Враховуючи викладене, та з огляду на те, що Політичною партією «Партія захисників Вітчизни» не виконано обов`язку з висування своїх кандидатів по виборах протягом 10 років, наявні підстави для анулювання реєстрації політичної партії.

Представник Міністерства юстиції України в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.

Представник Політичної партії "Партія захисників Вітчизни" заперечив проти задоволення вимог Міністерства юстиції України, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Міністерство юстиції України 07 липня 1997 року зареєструвало Політичну партію «Партія захисників Вітчизни», що підтверджується свідоцтвом №876.

Політична партія «Партія захисників Вітчизни» має статус юридичної особи (дата державної реєстрації - 07 липня 1997 року; номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 10701200000030906; ідентифікаційний код юридичної особи - 20073283; місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 6; керівник - Кармазін Юрій Анатолійович).

Діяльність Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» здійснюється на підставі Статуту в редакції від 17 серпня 2019 року, затвердженого Установчими зборами Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» та затвердженого 11 з`їздом Політичної партії «Партія захисників Вітчизни».

З метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» Міністерство юстиції України 15 січня 2020 року направило до Центральної виборчої комісії лист № 388/00019.4.1/6-20 для отримання інформації щодо висування кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

Листом від 31 січня 2020 року №21-41-211 Центральна виборча комісія надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

З листа Центральної виборчої комісії вбачається, що відсутня інформація про висування та реєстрацію кандидатів від Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» на вищевказаних виборах за останні 10 років.

За таких обставин Міністерство юстиції України вважало необхідним звернутись до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва Політичної партії «Партія захисників Вітчизни»» з огляду на порушення вимог частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 29.09.2020 у справі №640/2887/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021, адміністративний позов Міністерства юстиції України задоволено.

Анульовано реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» №876 від 07 липня 1997 року (код ЄДРПОУ: 20073283, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Хрещатик, 6).

Постановою Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №640/2887/20 касаційну скаргу Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.

У постанові Верховного Суду від 23.12.2021, як підстави для направлення справи на новий розгляд зазначено, що під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням висновків викладених у цій постанові і надати відповідну оцінку обставинам цієї справи, та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема частину першу статті 24 Закону № 2365-III, та постановити судове рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

При новому розгляді справи, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на виконання вимог частини 1 статті 24 Закону № 2365-III приймав участь чергових виборах народних депутатів України, позачергових виборах народних депутатів України, проміжних виборах народного депутата в одномандатному виборчому округу № 208 та виборах Президента України, а тому підстави для застосування положень частини 1 статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» - відсутні.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 36 Конституції України установлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, який набрав чинності з 11 вересня 1997 року, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Статтею 11 Конвенції кожному гарантовано право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про політичні партії в Україні» 05 квітня 2001 року № 2365-III (далі - Закон №2365-III) визначено, що політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (частина перша статті 3 Закону №2365-III).

Відповідно до приписів статті 23 Закону № 2365-III політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

Частиною 1 статті 24 Закону № 2365-III передбачено, що у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Рішення суду про анулювання реєстрації політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно (ч. 2 ст. 24 Закону № 2365-III).

У разі якщо в рішенні суду про анулювання реєстрації політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду (ч.3 ст. 24 Закону № 2365-III).

Пунктом 1 частини 1 статті 18 Закону № 2365-III визначено, що державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади.

Згідно із Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 із змінами (далі - Положення №228), Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Підпунктом 83-15 пункту 4 Положення № 228 установлено, що Міністерство юстиції України здійснює контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії; звертається до суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого третейського суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 та частини 9 статті 17 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» Центральна виборча комісія відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад, зокрема, виборчого процесу, однакове застосування законодавства України про вибори на всій території України. ЦВК здійснює контроль за дотриманням політичними партіями, іншими суб`єктами виборчого процесу, зокрема, вимог законодавства про вибори.

ЦВК згідно із Законом України «Про вибори Президента України» та «Про вибори народних депутатів України» реєструє кандидатів на пост Президента України, кандидатів у депутати, включених до виборчого списку політичної партії у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, та кандидата в депутати, висунутого партією, у відповідному одномандатному виборчому окрузі за умови отримання нею відповідних документів.

Підпунктом 2 пункту 2 Розділу XXXXII «Прикінцеві та перехідні положення» Виборчого кодексу України від 19 грудня 2019 року № 396 - IX визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Кодексом Закон України "Про вибори народних депутатів України" (Відомості Верховної Ради України, 2012 року, № 10 - 11, стаття 73 із наступними змінами), крім положень щодо організації та проведення проміжних виборів і заміщення народних депутатів України, обраних у загальнодержавному виборчому окрузі, повноваження яких достроково припинені, що діють до наступних чергових або позачергових виборів народних депутатів України.

Згідно з частиною 5 статті 11 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року № 4061-VI (далі - Закон № 4061-VI) виборчий процес включає такі етапи: 1) висування кандидатів у депутати; 2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії); 3) реєстрація кандидатів у депутати; 4) проведення передвиборної агітації; 5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; 10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону № 4061-VI висування кандидатів, формування та затвердження виборчого списку кандидатів у депутати від партії у загальнодержавному окрузі та висування кандидатів у депутати від партії в одномандатних округах здійснюється партією на з`їзді (зборах, конференції) у порядку, встановленому статутом партії.

Частиною 9 статті 107 Закону № 4061-VI, яка визначає особливості підготовки і проведення повторних, проміжних та позачергових виборів депутатів, установлено, що висування кандидатів у депутати починається на наступний день після опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України або рішення Центральної виборчої комісії про призначення виборів. Висування кандидатів у депутати партіями закінчується за сорок днів до дня голосування.

Суд першої інстанції вірно вказав, що спір у даній справі виник у зв`язку з реалізацією позивачем повноважень на звернення до суду про анулювання реєстрації політичної партії на підставі статті 24 Закону № 2365-III.

Так, норми частини 1 статті 24 Закону № 2365-III містять вимогу до зареєстрованих у встановленому порядку політичних партій дотримуватися обов`язку висувати своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом встановленого законом десятирічного терміну. Виконання цієї вимоги є обов`язковою умовою для збереження статусу зареєстрованої політичної партії.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI "Заключні положення" Закону України "Про політичні партії в Україні" (справа про утворення політичних партій в Україні) від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 визнано конституційними, зокрема, положення статті 24 Закону № 2365-III), якою було встановлено: "У разі невиконання політичною партією вимоги частини шостої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються".

Конституційний Суд України у цій справі виходив з того, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 26 листопада 2015 року № 835-VIII внесено зміни до статті 24 Закону №2365-III та викладено її у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин. При цьому, «невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років» залишилося підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії.

Отже, враховуючи конструкцію статті 24 Закону № 2365-III, а також рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007, факт невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є обов`язковою підставою для звернення органу, який зареєстрував політичну партію, до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.

Анулювання реєстрації партії не є заходом впливу (санкцією) за порушення політичними партіями Конституції України, цього та інших законів України, перелік яких наведений у статті 19 Закону № 2365-III. Анулювання реєстрації партії є передбаченим законом наслідком недотримання політичною партією обов`язку висувати своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом установленого десятирічного терміну, як обов`язкової умови для збереження статусу зареєстрованої політичної партії, який застосовується виключно судом на підставі звернення уповноваженого органу, що здійснює відповідний державний контроль.

Суд першої інстанції вказав, що спірним питанням у цій справі є порядок обрахунку 10 річного строку, установленого законом для виконання партією обов`язку висувати своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України.

Колегія суддів враховує посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 640/2973/20, де вказано що вирішальним моментом завершення процесу висування кандидатів на загальнодержавних виборах є факт прийняття ЦВК рішення про реєстрацію висування кандидатів від партії на відповідних виборах, та що ПП «Партія захисників Вітчизни» протягом десятирічного строку не було висунуто своїх кандидатів на загальнодержавних виборах.

Разом з тим, при апеляційному розгляді справи, судова колегія, зокрема, перевіряє наявність підстав для задоволення вимог Міністерства юстиції України з дотриманням положень ч. 3 ст. 2 КАС України станом на час такого розгляду.

Перевіряючи факти участі відповідача у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України, починаючи з 07.07.1997, суд першої інстанції ухвалою від 03.10.2022 витребував у Центральної виборчої комісії інформацію про висування/невисування Політичною партією «Партія захисників Вітчизни» (свідоцтво №876 від 07.07.1997 (код ЄДРПОУ 20073283, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 6) своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України у період з 07.07.1997.

19.10.2022 від Центральної виборчої комісії України надійшли пояснення від 17.10.2022 № 21-23-923, у яких зазначено про те, що Політична партія «Партія захисників Вітчизни» висувала кандидатів на таких виборах:

- вибори народних депутатів 29.03.1998 (постанова Комісії від 18.12.1997 №66 «Про реєстрацію списку кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі від Партії захисників вітчизни по виборах народних депутатів України 29.03.1998). Також ПП «Партія захисників Вітчизни» висувала своїх кандидатів у вказаних виборах в одномандатних виборчих округах №№2, 3, 4, 6, 7, 8, 10, 11, 12, 15, 16, 42, 43, 44, 45, 46, 47. 48, 54, 59, 60, 64, 66, 110, 168, 173, 181, 215, 220, 223, реєстрацію яких здійснювали окружні виборчі комісії;

- вибори Президента України 31.10.1999 (постанови Комісії від 28.05.1999 « 63 «Про реєстрацію претендента на кандидата у Президенти України, висунутого Партією захисників вітчизни 22.05.1999», від 17.08.1999 №182 «Про реєстрацію кандидата у Президенти України ОСОБА_1 );

- чергові вибори народних депутатів України 26.03.2006 - ПП «Партія захисників Вітчизни» входила до виборчого списку виборчого блоку «Блок Юрія Кармазіна» - постанова Комісії від 11.03.2006 №139 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку виборчого блоку «Блок Юрія Кармазіна»;

- позачергові виборах народних депутатів України 30.09.2007 - постанова Комісії від 11.08.2007 №87 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Блоку «НАША УКРАЇНА - НАРОДНА САМООБОРОНА», зокрема ПП «Партія захисників Вітчизни»;

- проміжні вибори народного депутата в одномандатному виборчому округу №208 від 25.10.2020 (постанова Комісії від 28.09.2020 № 302 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №208 на проміжних виборах народного депутата України 25.10.2020».

Таким чином, у 2020 році ПП «Партія захисників Вітчизни» приймала участь в проміжних виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 208.

Крім того, судом першої інстанції цілком обґрунтовано взято до уваги повідомлені відповідачем обставини, що від партії на чергових виборах Президента України та на позачергових виборах народних депутатів України в 2019 році брав участь голова партії ОСОБА_1 , як самовисуванець, однак при оформленні документів для участі у виборах в розділі партійність зазначав «член Партії захисників Вітчизни», позаяк в інший спосіб партія не могла бути представлена на загальнодержавних виборах, що свідчить про виконання відповідачем обов`язку участі в виборах протягом десяти років.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками Окружного адміністративного суду міста Києва, який вказав, що відповідач на виконання вимог частини 1 статті 24 Закону № 2365-III приймав участь чергових виборах народних депутатів України, позачергових виборах народних депутатів України, проміжних виборах народного депутата в одномандатному виборчому округу №208 та виборах Президента України протягом десяти років.

ЄСПЛ у багатьох випадках підтверджував, що при демократичному режимі ключову роль відіграють політичні партії, які користуються свободами і правами, проголошеними у статті 11 Конвенції, а також в статті 10 Конвенції. Політичні партії є формою об`єднання, що має істотне значення для належного функціонування демократії. З огляду на важливу роль політичних партій у забезпеченні плюралізму та належного функціонування демократії, будь-які заходи, що вживаються проти них, зачіпають як свободу об`єднання, так і, відповідно, демократію у такій державі (рішення ЄСПЛ від 13 лютого 2003 року у справі "Партія" Рефах"(Партія благоденства) та інші проти Туреччини"(Refah Partisi (the Welfare Party) and Others v. Turkey) скарги NN 41340/98, 41342/98, 41343/98 та 41344/98, § 87, рішення ЄСПЛ від 30 січня 1998 року справі "Об`єднана комуністична партія Туреччини та інші проти Туреччини", § 25, 46).

Ці права та свободи гарантовані Конституцією України й міжнародними та європейськими документами з прав людини. Водночас ці свободи не є абсолютними. Обмеження указаних свобод можливе за умови, що вони ґрунтуються на законодавстві, "необхідному в демократичному суспільстві", і служать законним цілям.

Вимога щодо того, що заходи, ужиті для досягнення законної мети, мають бути необхідними в демократичному суспільстві, означає, що держави повинні довести існування "нагальної соціальної потреби" та "відповідних і достатніх" причин.

Таким чином, суд при розгляді вказаної категорії спорів не повинен застосовувати суто формальний підхід, а повинен здійснювати сукупну оцінку, яка полягає у визначенні того, чи відповідає втручання державного органу об`єктивній соціальній потребі суспільства та чи є воно пропорційним із порушенням партією цього обов`язку з урахуванням причин, що призвели до такого порушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 640/2887/20.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачем в доводах апеляційної скарги належним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

В контексті викладеного, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши зміст апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішив даний спір у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків Верховного Суду в даній справі, та практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем в апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав для анулювання реєстрації Політичної партії "Партія захисників Вітчизни", а відтак підстави для задоволення вимог позовної заяви та апеляційної скарги Міністерства юстиції України - відсутні.

Крім того, апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії "Партія захисників Вітчизни" про анулювання реєстраційного свідоцтва - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови складено 25.05.2023.