Постанова

від 25.05.2023 по справі 640/14895/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року

м. Київ

справа № 640/14895/20

касаційне провадження № К/9901/30256/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп»

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2021 (головуючий суддя - Пащенко К.С.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 (головуючий суддя - Бужак Н. П., судді: Костюк Л.О., Кобаль М.І.)

у справі № 640/14895/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» (далі - ТОВ «Імпел Гріффін Груп», позивач, платник, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 № 0009320504, № 0009330504.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок відповідача про порушення ТОВ «Імпел Гріффін Груп» вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) при формуванні показників податкового кредиту та від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, (ряд. 21 декларації) за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Меткомтех» є законним та обґрунтованим. Крім того, суди вказали на те, що позивач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про реальність вчинених операцій, наявність факту надання послуг, а також про те, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії Товариства були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

ТОВ «Імпел Гріффін Груп» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2021, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також наголошує на реальному характері оспорюваних господарських операцій.

Верховний Суд ухвалою від 31.08.2021 відкрив касаційне провадження у справі № 640/14895/20.

20.09.2021 на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ГУ ДПС у м. Києві зазначило, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи взято до уваги та надано належну правову оцінку наявним беззаперечним доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про з`ясування всіх обставин судової справи.

01.10.2021 ТОВ «Імпел Гріффін Груп» надіслало на адресу Суду відповідь на відзив, посилаючись на те, що обставини, які вказує відповідач у своєму відзиві, є необґрунтованими та такими, які не можуть слугувати об`єктивною підставою для відмови в задоволенні касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Імпел Гріффін Груп», за результатами якої складено акт від 25.02.2020 № 218/26-15-05-04-03/35634872.

Згідно з висновками акта перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні послуг із прибирання офісних приміщень у Товариства з обмеженою відповідальністю «Меткомтех» з огляду на удаваний (фіктивний) характер господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначав про неможливість ідентифікувати об`єкти, на яких надавалися послуги, час виконання послуг, площі приміщень, які прибиралися, відсутність у постачальника позивача в достатній кількості виробничих потужностей, основних засобів, необхідних для здійснення оспорюваних послуг.

Крім того, контролюючий орган наголошував на тому, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «Меткомтех» не прослідковується придбання відповідних послуг із прибирання, реалізованих позивачу, натомість в охоплений перевіркою період відповідно до наявної у відповідача податкової інформації контрагент ТОВ «Імпел Гріффін Груп» здійснював операції з оптової торгівлі різноманітними товарами та провадив зовнішньоекономічну діяльність.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.03.2020:

- № 0009320504, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 516423,00 грн;

- № 0009330504, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1790412,00 грн за основним платежем та 447603,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати суми грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

У спірній ситуації суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що долучені позивачем до матеріалів справи акти виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення не є достатніми доказами реального характеру здійснених поставок.

Так, у представлених актах виконаних робіт міститься лише найменування наданої послуги, з них неможливо встановити обсяг проведених робіт, кількість витраченого часу, калькуляцію витрат тощо. Всі акти та податкові накладні виписано в один день з однаковими номерами та однаковими сумами, але з різною номенклатурою, що не дає можливості ідентифікувати послуги, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Меткомтех».

Разом з тим, контролюючим органом під час перевірки здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності позивача, показників декларацій з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2019 року, даних звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкових розрахунків сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманих з них податків (форма 1-ДФ), даних Єдиного реєстру податкових накладних та іншої податкової інформації.

Зокрема, з`ясовано, що основним видом діяльності ТОВ «Імпел Гріффін Груп» є загальне прибирання приміщень (КВЕД 81.21). Фактично в охоплений перевіркою період позивач провадив діяльність з надання послуг прибирання офісних, виробничих приміщень на різних об`єктах на території України, послуг дрібного ремонту приміщень, послуг технічного обслуговування приміщень, послуг прибирання прибудинкової території, послуг прання спецодягу, послуг формування мультипаків, послуг нанесення топперу на продукти, послуг з вивезення сміття, послуг технічного обслуговування кондиціонерів тощо.

Відповідно до показників звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкових розрахунків сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманих з них податків (форма 1-ДФ), даних за формою № 20-ОПП, ТОВ «Імпел Гріффін Груп» має достатню кількість трудових ресурсів, основних засобів, виробничих потужностей для ведення своєї господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед замовниками, в тому числі виконання послуг з комплексного прибирання приміщень.

Під час проведення перевірки, а також в судовому процесі позивачем не надано жодних об`єктивних пояснень та підтверджуючих документів щодо використання в господарській діяльності послуг прибирання приміщень, номенклатура яких зазначена в податкових накладних та актах виконаних робіт, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Меткомтех». Не представлено платником і звітів про виконані роботи, які мав скласти контрагент, із зазначенням адреси приміщення, його площі, періоду прибирання та відповідального працівника.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги платника без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова