Рішення

від 15.05.2023 по справі 260/893/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2023 року м. Ужгород№ 260/893/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання Костелей І.Ф.,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

представника позивача Миргородської О.С.,

представник відповідача 1 не з`явився,

представник відповідача 2 не з`явився,

представник відповідача 3 не з`явився,

представник третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної авіаційної служби України (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, Київська область, 01135, код ЄДРПОУ 37536026) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТК БУД" (вул. Швабська, буд. 46, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40779985), Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 04053699), Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 41284929), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Ужгород" (вул. Собранецька, буд. 145, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ 37869775) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 травня 2023 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 25 травня 2023 року.

20 червня 2019 року Державна авіаційна служба України (далі позивач, Державіаслужба) через уповноваженого представника Авдєєва Віктора Сергійовича звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТК БУД" (далі відповідач 1, ТОВ «ОТК БУД», Державної архітектурно-будівельної інспекції України; Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (далі відповідач 3); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Ужгород" (далі третя особа), в якій просить:

- зобов`язати ТОВ "ОТК БУД" виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 №179;

- зобов`язати ТОВ "ОТК БУД" знести самочинне будівництво за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 30а;

- визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині не погодження об`єкта будівництва за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 30а, та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва;

- визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки затверджених наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 21.07.2017 №7/20-06 та скасувати їх;

- визнати протиправними дії Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області щодо реєстрації декларації про початок підготовчих робіт №ЗК030171581740 та скасувати його (том І, а.с.6-24).

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.02.2019 на адресу Державіаслужби надійшов акт обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, затверджений в.о. директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» 11.02.2019 (далі - Акт).

На момент перевірки приаеродромної території аеродрому «Ужгород» комісією виявлено, зокрема, об`єкт, будівництво якого ведеться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування та без погодження Державіаслужби за адресою: м. Ужгород, пр.Свободи, 30а.

Згідно з частиною десятою статті 69 Повітряного кодексу України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

На виконання вимог вищезазначеної статті, Положення № 520, на підставі Акту в.о. Голови Державіаслужби 14.03.2019 винесено рішення №179 про припинення будівництва, що здійснюється за адресою: м. Ужгород, пр.Свободи, 30а, що здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТК БУД»

Враховуючи те, що рішення Державіаслужби про припинення будівництва на приаеродромній території від 14.03.2019 №179 не виконуються в добровільному порядку, та зважаючи на необхідність невідкладного вирішення питання щодо припинення неконтрольованого будівництва, яке може призвести до негативних наслідків, вирішення питання щодо виконання вищезазначеного рішення в судовому порядку є єдиним способом захисту порушених прав Державіаслужби.

29 серпня 2019 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було замінено відповідача у даній справі, а саме: Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (01133, м. Київ, буд. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912) на належного відповідача - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради (Управління державного архітектурно-будівельного контролю) (88000, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 4, код ЄДРПОУ 04053699) (том І, а.с.151-156).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 04 листопада 2019 року до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТК БУД" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останнім вказано, що вимоги позивача мають формальний характер і ґрунтуються на акті обстеження від 11.02.2019 року, в якому зазначено лише 2 точки, які створюють перешкоди для безпеки руху (кафе по вул. Університетській 16-а, будинок по вул. Осипенка 55). Представник відповідача 1 зазначив, що позивач у позові не обґрунтовує які обставини були перешкодою для проведення обстеження у 2016-2018 роках включно, вказує, що позивачем разом з експлуатантом аеропорту не надано доказів звернення до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, його структурних підрозділів та управлінь щодо визначення меж приаеродромної території. Представник відповідача 1 вважає, що саме невизначеність у питанні визначення приаеродромної території зумовило відсутність у містобудівних умовах та обмежень необхідності погодження дозвільної документації з позивачем. Як вбачається з матеріалів справи, інформацію з даного питання до органів місцевого самоврядування було доведено лише у березні 2019 року. У поданому відзиві представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (том ІІ, а.с.22-28).

17 грудня 2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно змісту якої вбачається, що позивач збільшив позовні вимоги та просив викласти їх у наступній редакції:

1) зобов`язати ТОВ «ОТК БУД» виконати рішення Державіаслужби від 14 березня 2019 року № 179;

2) зобов`язати ТОВ «ОТК БУД» знести самочинне будівництво за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 30 а;

3) визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині не погодження об`єкта будівництва за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 30а, та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва;

4) визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки затверджених наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 21.07.2017 №7/20-06 та скасувати їх;

5) визнати протиправними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради щодо реєстрації декларації про початок виконання підготовчих робіт від 07.06.2017 № ЗК 030171581740, дозволу на виконання будівельних робіт від 27.07.2018 № ЗК 112182080918, сертифікат про готовність об`єкта експлуатації від 30.10.2018 № ЗК 162183030528 та скасувати їх (том ІІ, а.с.128-131).

24 лютого 2020 року Закарпатським окружний адміністративним судом ухвалено рішення в даній справі, відповідно до якого, у задоволенні адміністративного позову Державної авіаційної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТК БУД", Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Ужгород" про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю (том ІІ, а.с.207-215).

07 липня 2020 року Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі №260/893/19 залишено без змін (том ІІІ, а.с.169-175).

27 січня 2023 року Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Державної авіаційної служби України задоволено частково. Зокрема, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі №260/893/19 скасовано в частині задоволених позовних вимог, а також в частині розподілу судових витрат. Справу №260/893/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том ІІІ, а.с.175-187).

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

06 лютого 2023 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 260/893/19 (том IV, а.с.1).

Так, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддя Закарпатського окружного адміністративного суду, головуючим по даній справі призначено суддю Іванчулинця Д.В. (том IV, а.с.2).

13 лютого 2023 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було прийняти до провадження адміністративну справу №260/893/19 (том IV, а.с.5-7).

03 березня 2023 року, 16 березня 2023 року, 27 березня 2023 року, 11 квітня 2023 року та 10 травня 2023 року Закарпатським окружним адміністративним судом було постановлено ухвали про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (том IV, а.с.39-41, 66-68, 90-92, 116-118, 169-171).

27 березня 2023 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було закрито підготовче провадження та призначено дану справі до розгляду по суті так, на виконання вимог Постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 27 січня 2023 року у даній справі суд витребував від Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради наступні докази:

1) докази, які можуть встановити наявність або відсутність таких обставин: чи відноситься до об`єкта, що перетинає поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків об`єкт будівництва по пр. Свободи, 30а в м. Ужгород; яка висота цього об`єкта відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів; чи не є цей об`єкт заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею;

2) докази, які встановлюють або спростовують факт повідомлення експлуатантом аеродрому вказаного відповідача станом на час видачі містобудівних умов та обмежень про межі зон обмеження будівництва аеродрому в м. Ужгород, чи перебуває у зоні обмеження забудови земельна ділянка, про намір забудови якої заявив відповідач 1;

3) доказ, який встановлює з врахуванням якої містобудівної документації ухвалювався наказ Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 21.07.2017 №7/20-06 про затвердження містобудівних умов та обмежень;

4) докази які підтверджують, коли та за яких обставин Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради здійснило реєстрацію декларації про початок підготовчих робіт №ЗК030171581740 та чи подана вона саме відповідачем (том IV, а.с.98-103).

Суд констатує, що станом на день розгляду справи по суті, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради не надало суду витребовуваних доказів.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві, заяві про збільшення розміру позовних вимог та відповіді на відзив, просила суд задовольнити позов повністю.

Представники відповідачів 1 та відповідача 3 у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлення про дату, час та місце судового розгляду.

Однак, від представника відповідача 1 в матеріалах справи міститься письмовий відзив, натомість представник відповідача 3 не подав відзиву на позовну заяву.

15 травня 2023 року від представника Виконавчого комітету Ужгородської міської ради надійшла заява з клопотання про проведення судового засідання у його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі (том ІV, а.с.174).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Ужгород" не забезпечила участь уповноваженого представника в судове засідання, пояснень по суті справи не подали.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 21.07.2017 №7/20-06 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 30а. Замовник ТОВ «ОТК БУД» (т.1 а.с.а.с.45-46).

Встановлено, що 22.02.2019 на адресу Державіаслужби надійшов акт обстеження приаеродромної території аеродрому «Ужгород» щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, затверджений в.о. директора Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» 11.02.2019 (далі - Акт).

На момент перевірки приаеродромної території аеродрому «Ужгород» комісією виявлено, зокрема, об`єкт, будівництво якого ведеться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування та без погодження Державіаслужби за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 30а.

Згідно з частиною десятою статті 69 Повітряного кодексу України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

На виконання вимог вищезазначеної статті, Положення № 520, на підставі Акту в.о. Голови Державіаслужби 14.03.2019 винесено рішення № 179 про припинення будівництва, що здійснюється за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 30а, що здійснюється ТОВ «ОТК БУД».

У зв`язку з невиконанням в добровільному порядку рішень Державіаслужби про припинення будівництва на приаеродромній території від 14.03.2019 № 179, та зважаючи на необхідність невідкладного вирішення питання щодо припинення неконтрольованого будівництва, яке може призвести до негативних наслідків, Державіаслужба звернулася за захистом порушених прав та вирішення питання щодо виконання вищезазначеного рішення в судовому порядку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Державіаслужби у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Повітряним кодексом України (ПК України), Положенням про Державну авіаційну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 року № 520 (далі - Положення № 520), Порядком погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 721 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 24 грудня 2012 року за № 2147/22459 (далі Порядок № 721) (тут і далі у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої та другої статті 4 ПК України Україна як держава, що приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, несе відповідальність за виконання міжнародних зобов`язань, що випливають із цієї Конвенції, та за гарантії і створення умов безпеки для суспільства, захисту інтересів під час провадження діяльності в галузі цивільної авіації та використання повітряного простору України.

Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.

Згідно частини п`ятої цієї ж статті державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень:

- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту;

- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації);

- національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Пунктом 1 Положення № 520 визначено, що Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

До основних завдань Державіаслужби відповідно до пункту 3 цього Положення належить, зокрема, погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.

Порядок розгляду та надання Державіаслужбою погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації відповідно до ПК України визначає Порядок № 721, пунктом 1.2 якого передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які займаються будівництвом об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, провайдерів аеронавігаційного обслуговування та експлуатантів аеродромів (вертодромів).

Згідно пункту 3.5 Порядку № 721 за результатом розгляду матеріалів Державіаслужба приймає рішення про погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації, або обґрунтовану відмову у наданні такого погодження.

На підставі частини десятої статті 69 ПК України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Отже, Державіаслужба є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, до повноважень якого належить погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постановах від 6 лютого 2019 року у справі № 810/3046/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 810/2763/17, аналіз положень статті 69 ПК України у взаємозв`язку з нормами Положення № 520 та Порядку № 721 дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення порушення особливого порядку будівництва на приаеродромній території, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, Державіаслужба приймає рішення про припинення будівництва до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства, яке є обов`язковим для органів виконавчої влади, юридичних та фізичних осіб незалежно від форми власності, які допустили це порушення.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині, що стосується зобов`язання відповідачів 1, виконати рішення від 14 березня 2019 року № 179 суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 69 ПК України будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.

На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належить, зокрема, будівництво.

Визначення поняттю «приаеродромна територія» надано в пункті 84 частини першої статті 1 ПК України, відповідно до якого такою є обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.

Пунктом 1.5 Порядку № 721 встановлено, що для аеродромів класів А, Б, В, Г приаеродромна територія визначається колом з радіусом 50 км від КТА; класів Д, Е і некласифікованих - 25 км від КТА, вертодромів - 12 км від КТА, для злітно-посадкових майданчиків - 2,5 км від КТМ.

Відповідно до пункту 56 Положення про використання повітряного простору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 954 від 6 грудня 2017 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Положення № 954), місце розташування і висота об`єктів на приаеродромній території та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, погоджуються з керівником експлуатанта аеродрому, Державіаслужбою або Міноборони (відповідно до компетенції).

Дія такого Положення поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та підпорядкованості за напрямами діяльності у галузі авіації, використання повітряного простору та діяльність яких створює або потенційно може створювати небезпеку повітряному руху, перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження.

Відповідно до пункту 57 Положення № 954 погодженню з Державіаслужбою та Міноборони підлягають місце розташування і висота таких об`єктів будівництва та реконструкції:

- аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків;

- об`єктів, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків;

- об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів;

- повітряних ліній електрозв`язку та електропостачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів, тощо), які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху або перешкоджати роботі аеродрому чи засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), незалежно від їх розміщення;

- об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.

Згідно пункту 60 Положення № 954 підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів на приаеродромній території, повинні погоджувати таке розміщення з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування та дотримуватися умов погодження будівництва.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 721 погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, здійснює Державіаслужба України з урахуванням висновку експлуатанта аеродрому (вертодрому) щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, з умовами, що забезпечують необхідний рівень безпеки польотів у районі аеродрому та на приаеродромних територіях, форма якого наведена в додатку 2 до цього Порядку, а також висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, які повинні бути отримані заявником.

Процедура погодження здійснюється фахівцями Державіаслужби України на підставі заявки, яка реєструється в день її надходження (пункт 2.3 Порядку № 721).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що погодження місця розташування та висотності здійснюється Державіаслужбою щодо тих об`єктів будівництва, які розміщені на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації. При цьому, до таких об`єктів, зокрема, відносяться об`єкти, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків, об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів, об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.

Як встановлено судом із наявних у матеріалах справи доказів, що наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 21.07.2017 №7/20-06 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: м.Ужгород, пр.Свободи, 30а. Замовник ТОВ «ОТК БУД» (том І, а.с.59, 60).

У зв`язку з тим, що висотність об`єкта «Реконструкція будівлі центрального теплового пункту під багатоквартирний житловий будинок» є меншою за встановлені Положенням № 954 45, метрів відносно контрольної точки аеродрому, тобто мінімальної висоти, з досягнення якої об`єкт будівництва вважається таким, що може вплинути на безпеку польотів та роботу засобів зв`язку, навігації та спостереження, суди дійшов висновку про те, що місце розташування та висотність такого об`єкта не потребує погодження.

Судом також встановлено, що відсутні інші докази на підтвердження обґрунтованості винесення позивачем рішень № 179 від 14 березня 2019 року про негайне припинення будівництва відповідачем 1 за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, буд. 30а, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Окрім того, суд враховує, що позивачем не доведено, що відповідачами було реалізовано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція будівлі центрального теплового пункту під багатоквартирний житловий будинок» за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, буд. 30а.

З огляду на зазначене, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання ТОВ "ОТК БУД" виконати рішення Державіаслужби № 179 від 14 березня 2019 року.

Стосовно інших доводів позивача щодо неврахування особливого порядку видачі містобудівних умов та обмежень, а також дозволів на забудову земельної ділянки на приадромній території, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Частинами третьою-шостою цієї ж статті визначено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначає Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 7 липня 2011 року № 109, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року № 912/19650 (далі - Порядок № 109, у редакції, чинній на момент видачі спірних містобудівних умов та обмежень).

Пунктом 2.1 Порядку № 109 визначено, що містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно підпункту 2.2 Порядку № 109 для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.

Відповідно до підпункту 2.4 Порядку № 109 розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 69 ПК України визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Інформація про розміри приаеродромної території доводиться експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою ним особою до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території. Розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України.

Згідно пункту 59 Положення № 954 з метою запобігання забрудненню атмосферного повітря транспортними та іншими пересувними засобами і установками та зменшення впливу пов`язаних з ними фізичних факторів на здоров`я людей, діяльність підприємств, установ та організацій для кожного аеродрому встановлюються зони обмеження житлово-цивільного, культурно-побутового та промислового будівництва. Експлуатант аеродрому чи уповноважена ним особа повідомляє відповідні органи місцевого самоврядування про межі зазначених зон для врахування під час планування, будівництва і розвитку населених пунктів, а також під час будівництва і реконструкції промислових, сільськогосподарських та інших об`єктів.

Відповідно до підпункту 2.3 Порядку № 721 процедура погодження здійснюється фахівцями Державіаслужби України на підставі заявки, яка реєструється в день її надходження. Погодження здійснюється в місячний строк з дня реєстрації заявки.

До заявки повинні додаватися такі документи (в одному примірнику):

- ситуаційний план щодо місцезнаходження ділянки забудови об`єктів будівництва, прив`язаних до аеродрому (вертодрому, злітно-посадкового майданчику);

- копія Висновку експлуатанта;

- копія Висновку провайдера.

Підпунктом 3.4 Порядку № 721 передбачено, що Державіаслужба України розглядає матеріали, проводить оцінку розміщення об`єктів, що проектуються з урахуванням Висновку експлуатанта, Висновку провайдера, та надає висновок щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (додаток 4 до цього Порядку), або готує обґрунтовану відмову у наданні погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації (додаток 5 до цього Порядку).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що надання містобудівних умов та обмежень забудови об`єктів, які розміщені на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, здійснюється органами місцевого самоврядування за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації. При цьому саме експлуатант аеродрому має повідомляти відповідні органи місцевого самоврядування про межі зазначених зон для врахування під час планування, будівництва і розвитку населених пунктів.

У зв`язку з тим, що під час розгляду справи позивачем не доведено, а судами не встановлено, що об`єкт будівництва за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, буд. 30а відноситься до об`єктів, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків, об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів чи об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку протиправної бездіяльності Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині непогодження об`єкта будівництва за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, буд. 30а з експлуатантом та Державіаслужбою.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Зі змісту пункту 59 Положення № 954 вбачається, що експлуатант аеродрому повинен повідомити орган місцевого самоврядування про межі приаеродромної зони, надавши відповідні матеріали.

Судом встановлено, що ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» як експлуатант аеродрому повідомило Ужгородську міську раду про актуальні розміри приаеродромної території тільки 15 січня 2019 року, скерувавши на адресу такого лист № 27/01-15. Також зі змісту листа-відповіді Державної авіаційної служби України від 6 серпня 2019 року на адвокатський запит ОСОБА_1 , судом встановлено, що інформація щодо погодження зон обмеження житлової забудови навколо аеродрому з Ужгородською міською радою в Державіаслужбі відсутня.

Отже, на момент надання ТОВ «ОТК БУД» містобудівних умов та обмежень (21 липня 2017 року), експлуатантом аеродрому не було надано графічні матеріали схеми планувальних обмежень та схеми меж приаеродромної території, які б візуалізували необхідні обмеження. Тобто на момент видачі відповідачу містобудівних умов та обмежень міській раді не було відомо про актуальні межі приаеродромної зони, а тому вона керувалася Генеральним планом м. Ужгород, яким передбачено перенесення регулярних рейсів на аеродром «Мукачево» та скорочення злітно-посадкової смуги аеродрому «Ужгород». Отже, міська рада та замовники будівництва на момент надання та відповідно отримання дозвільних документів на будівництво не були обізнані, що відповідна територія належить до приаеродромної.

Крім того, судом встановлено, що акт обстеження приаеродромної території № 01 від 11 лютого 2019 року, на підставі якого Державіаслужбою винесено рішення № 179, не містить відомостей чи документальних підтверджень того, що об`єкт будівництва за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, буд. 30а відповідає критеріям, визначеним пунктом 57 Положення № 954, зокрема, що він відноситься до об`єктів, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків, об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів чи об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.

В акті обстеження також не міститься посилання на висотність об`єкта будівництва із замірами, факт знаходження такого об`єкта на приаеродпромній території із зазначенням відстані від межі аеродрому, а також не зазначено, в чому може полягати його вплив на безпеку польотів чи роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, тобто акт, на підставі якого винесені рішення № 179 Державіаслужбою, є необґрунтованим, у зв`язку з чим не відповідає всім критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України.

При розгляді справи позивачем не наведено аргументів, які можуть бути оцінені судом як такі, що свідчать про наявність у даному випадку обов`язку відповідачів щодо погодження з Державіаслужбою висотності та місця розташування об`єкта «Реконструкція будівлі центрального теплового пункту під багатоквартирний житловий будинок» за адресою: АДРЕСА_1 .

Необґрунтованими є також доводи позивача стосовно того, що дозвільні документи на початок виконання будівельних робіт видані з порушенням, у зв`язку з наступним.

Згідно частини четвертої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт може бути оскаржено до суду.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що дозвіл на виконання будівельних робіт видається уповноваженим органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі подання заявником визначених частиною третьою статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документів за умови відсутності підстав для відмови у наданні дозволу.

Відповідно до частини шостої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано:

- подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт;

- наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;

-встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю;

- скасування містобудівних умов та обмежень;

- систематичного (два і більше разів підряд) перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю.

З аналізу наведених норм слідує, що орган державного архітектурно-будівельного контролю має право анулювати дозвіл на виконання будівельних робіт за наявності передбачених підстав, зокрема, внаслідок встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю, скасування містобудівних умов та обмежень.

Оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність визначених законом підстав для відмови у наданні дозволу на виконання підготовчих та будівельних робіт та/або анулювання такого дозволу, зазначає про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постанові від 8 грудня 2020 року у справі № 826/11282/17.

Крім того, Україна як держава, що приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, несе відповідальність за виконання міжнародних зобов`язань, що випливають із цієї Конвенції, та за гарантії створення умов безпеки для кожного, захисту відповідних суспільних інтересів під можливих порушень в сферах, пов`язаних з цивільною авіацією та використанням повітряного простору України. При цьому Державіаслужба реалізує своє право на захист публічного інтересу, включаючи право на звернення до суду, шляхом винесення рішень про припинення будівництва та зобов`язання суб`єктів містобудівної діяльності звернутися до Державіаслужби для погодження будівництва, якщо таке погодження передбачено законодавством.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 8 грудня 2020 року у справі № 826/11282/17.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Так відповідно до вимог частини першої статі 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та третьої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим суд дійшов висновку, що представником позивача не було надано до суду достатніх доказів та не було доведено перед судом їх переконливості, а з наданих представником позивача доказів суд не може зробити висновок про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної авіаційної служби України (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, Київська область, 01135, код ЄДРПОУ 37536026) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТК БУД" (вул. Швабська, буд. 46, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40779985), Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 04053699), Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 41284929), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Ужгород" (вул. Собранецька, буд. 145, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ 37869775) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець