Справа № 392/717/23
Провадження № 2/392/332/23
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
22 травня 2023 року м. Мала Виска
Суддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області Кратко Д.М., розглянувши клопотання представника позивача Селянського (фермерського) господарства «Ігнатенко Ніна Олексіївна» - адвоката Ляшенко-Гаркуша Олени Валеріївни про відстрочення сплати судового збору за подання до суду позовної заяви за позовом Селянського (фермерського) господарства «Ігнатенко Ніна Олексіївна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Маловисківської міської ради про захист порушених прав на земельні ділянки, -
в с т а н о в и в :
Адвокат Ляшенко-Гаркуша О.В., діючи в інтересах Селянського (фермерського) господарства «Ігнатенко Ніна Олексіївна» звернулася до суду з позовом до відповідачів про захист порушених прав на земельні ділянки.
Разом з позовною заявою адвокат Ляшенко-Гаркуша О.В. подала клопотання в якому просила відстрочити сплату судового збору.
На обґрунтування клопотання зазначила, що сума, яка підлягає сплаті позивачем, є надмірним фінансовим тягарем для С(Ф)Г «Ігнатенко Н.О.». Господарство позбавлене можливості вирощувати сільськогосподарську продукцію, реалізовувати і отримувати дохід, що зумовило скрутний майновий стан. Зазначила, що згідно звіту про фінансові результати С(Ф)Г « ОСОБА_3 » за 2022 рік чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становить 391,4 тисячі гривень, з них витрати (собівартість реалізованої продукції) становить 372 тисячі гривень, тобто реальний прибуток господарства на 2022 рік становить 17,1 тисяча гривень з урахуванням операційних витрат. Відповідно до виписки по рахунку С(Ф)Г « ОСОБА_3 », станом на 31 березня 2021 року вихідний залишок становить 0 гривень.
З посиланням на статтю 55 Конституції України, статтю 8 Закону України «Про судовий збір», частину 1 статті 136 ЦПК України, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 940/2276/18 та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просила суд відстрочити сплату судового збору за подання позовної заяви Селянського (фермерського) господарства «Ігнатенко Н.О.» до винесення судового рішення по справі.
Дослідивши клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору та матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні такого клопотання з огляду на наступне.
За приписами частини 2 статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до вимог частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою або фізичною особою підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, з врахуванням вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір" при зверненні до суду із позовом, позивач повинен був сплати судовий збір у розмірі 13420 грн.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначені умови щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору на певний строк, зменшення його розміру або звільненні від його сплати.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан, суд може своєю ухвалою за її клопотанням сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Частиною 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Правовий аналіз вищезазначених норм закону дає підстави стверджувати, що законодавцем встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктивних та предметних критеріїв, за яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може звільнити від сплати судового збору.
Отже, приписи вказаної вище норми права передбачають право суду, з урахуванням майнового стану сторони, відстрочити або розстрочити сплату судового збору лише за наявності викладених вище умов, тоді як законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2021 року в справі № 912/3514/20.
Так, з системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 зазначеної статті не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.
Таким чином, виходячи з того, що позивач не підпадає під категорію осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити сплату судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, суд не знаходить правових підстав для відстрочення сплати судового збору, тому доходить висновку, що у задоволенні вимог клопотання представника позивача адвоката Ляшенко-Гаркуші Олени Валеріївни, необхідно відмовити.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов`язки, суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи положення статті 129 Конституції України, а також положення Закону України "Про судовий збір", суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, за відсутності визначених законом умов для відстрочення позивача від сплати судового збору або відстрочення судового збору з огляду на майновий стан сторони, суд відмовляє у задоволені поданого позивачем клопотання.
В силу положень частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20 травня 2010 у справі "Пелевін проти України" встановив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами в зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
З огляду на викладене позивач при звернені до суду в порушення норм статтей 175, 177 ЦПК України до позовної заяви не додав доказів сплати судового збору у встановленому Законом порядку та розмірі.
Згідно з частиною 1 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладені вище обставини суд дійшов висновку про залишення позовної заяви С(Ф)Г « ОСОБА_3 » без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 81, 83, 136, 175, 177 ЦПК України, суддя,-
п о с т а н о в и в :
Представнику позивача Селянського (фермерського) господарства «Ігнатенко Ніна Олексіївна» - адвокату Ляшенко-Гаркуша Олені Валеріївні у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву за позовом Селянського (фермерського) господарства «Ігнатенко Ніна Олексіївна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Маловисківської міської ради про захист порушених прав на земельні ділянки - залишити без руху.
Запропонувати позивачу в установлений строк виправити зазначений в мотивувальній частині ухвали недолік позовної заяви, а саме:
- сплатити судовий збір за кожну позовну вимогу у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок на загальну суму 13420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок (2684х5) за наступними реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./тг м.МВиска/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37918230
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок: UA238999980313161206000011469
Код класифікації доходів бюджету : 22030101
Призначення платежу: *;101;
Відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Роз`яснити позивачу право протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути виявлені недоліки.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д.М. Кратко
Суд | Маловисківський районний суд Кіровоградської області |
Дата ухвалення рішення | 22.05.2023 |
Оприлюднено | 30.05.2023 |
Номер документу | 111138552 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: що виникають з договорів оренди |
Цивільне
Маловисківський районний суд Кіровоградської області
Кратко Д. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні