Постанова

від 25.05.2023 по справі 501/2836/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/699/23

Справа № 501/2836/19

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 501/2836/19

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/699/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Власенко С.І.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідач Чорноморська міська рада Одеської області,

- апелянт Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Чорноморської міської ради,

розглянув увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права власності, за апеляційною скаргою Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Чорноморської міської ради, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області, ухвалене у складі судді Петрюченко М.І. 16 вересня 2019 року, повний текст рішення складений 16 вересня 2019 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на автомагазин із вулканізацією та пунктом заміни масла і установки газового обладнання та автомийки, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 381,30 кв. м., що в цілому складається з: - літ. «А» - Автомагазин, площею - 105,40 кв. м.; - літ. «Б» - Вулканізація із пунктом заміни масла і установки газового обладнання, площею - 24 кв. м.; - літ. «В» - Пункт СТО, площею - 66,70 кв. м.; - літ. «Г» - Автомийка, площею - 158,00 кв. м.; - літ. «Д» - Адміністративне, площею - 27,20 кв. м.; - огорожа 1-5: - мостіння - ІІ.

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що йому на підставі договору дарування, посвідченого 18.05.2012 року державним нотаріусом Іллічівської міської нотаріальної контори Жмиховою О.С. та зареєстрованого в реєстрі за №2-514, належала будівля магазину-павільйону, розташованого за адресою - АДРЕСА_1 .

Зазначений об`єкт нерухомості розташовувався на земельній ділянці, площею - 0,0852 га., кадастровий номер 5110800000:02:028:0067, переданій йому в оренду Чорноморською міською радою Одеської області на підставі договору оренди землі від 07 липня 2014 року, який наразі поновлений на новий строк на підставі рішення міської ради № 308/96-VII, з укладенням нового договору оренди землі № 43 від 15.05.2018 року.

На підставі декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої відділом ДАБК виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області 26 січня 2017 року за № ОД083170260079, позивачем були проведені роботи з реконструкції вказаного магазину-павільйону під автомагазин з вулканізацію із будівництвом будівлі пункту заміни масла і установки газового обладнання та автомийки.

При цьому, будівельні роботи були проведені з відхиленням від затвердженої проектної документації, а саме - в процесі реконструкції об`єкту було здійснено будівництво адміністративної будівлі - літ. «Д», площею - 27,2 кв. м., не передбаченої проектом будівництва.

На даний час усі загальнобудівельні роботи по реконструкції зазначеного об`єкту нерухомості завершені, Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Строй ЛТД» виконано Технічний паспорт на об`єкт, згідно якого реконструйований об`єкт нерухомості, загальною площею - 381,30 кв. м., в цілому складається з: - літ. «А» - Автомагазин, площею - 105,40 кв. м.; - літ. «Б» - Вулканізація із пунктом заміни масла і установки газового обладнання, площею - 24 кв. м.; - літ. «В» - Пункт СТО, площею - 66,70 кв. м.; - літ. «Г» - Автомийка, площею - 158,00 кв. м.; - літ. «Д» - Адміністративне, площею - 27,20 кв. м.; - огорожа 1-5; - мостіння - ІІ.

Позивач вказує, що будь-яке право інших осіб вказаною реконструкцією не порушено, її проведено з дотриманням норм будівельного законодавства (а. с. 2 - 4).

Позиція відповідача на позовну заяву в суді першої інстанції

Чорноморська міська рада Одеської області у відзиві на позовну заяву просить в її задоволенні відмовити.

Представник відповідача зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки будівництво було здійснене з порушенням існуючих правил щодо будівництва. Позивач під час реконструкції належного йому на праві власності об`єкту нерухомості відхилився від затвердженого проекту будівництва, на підставі чого ним було порушено норми законодавства. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, не є законним власником об`єкту нерухомості, так-як самочинне будівництво (реконструкція) являє собою правопорушення, що полягає в даному випадку у виконанні будівельних робіт з відхиленням від затвердженого проекту будівництва. За загальним правилом особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього (а. с. 55 57).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 вересня 2019 року задоволено вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 ..

Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомагазин із вулканізацією та пунктом заміни масла і установки газового обладнання та автомийки, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 381,30 кв. м., що в цілому складається з: - літ. «А»: Автомагазин, площею - 105,40 кв. м.; - літ. «Б»: Вулканізація із пунктом заміни масла і установки газового обладнання, площею - 24 кв. м.; - літ. «В»: Пункт СТО, площею - 66,70 кв. м.; - літ. «Г»: Автомийка, площею - 158,00 кв. м.; - літ. «Д»: Адміністративне, площею - 27,20 кв. м.; - огорожа 1-5; - мостіння ІІ.

Рішення суду мотивоване тим, що сукупний аналіз викладеного у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» дає підстави дійти до висновку, що положення статті 376 ЦК України поширюється на випадки самочинного будівництва за наявності попередньо вручених приписів про усунення порушень та при доведеності факту порушення прав позивача, в тому разі, якщо він не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Жодного рішення спеціально уповноваженого органу про усунення порушень на адресу позивача не надходило. З чого можна зробити висновок, що роботи з реконструкції належного ОСОБА_1 на праві власності об`єкта нерухомості, розташованого за адресою - АДРЕСА_1 проведені з додержанням архітектурних, будівельних, екологічних та інших норм і правил та без порушення прав інших осіб.

Судом враховано висновок експерта №522019 від 27.08.2019 року, проведеного судовим експертом Рапач К.В., згідно якого встановлено, що досліджуваний автомагазин із вулканізацією та пунктом заміни масла і установки газового обладнання та автомийки, що розташований за адресою - АДРЕСА_1 , відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНіП, стандартам, технічним умовам тощо) та встановлено технічну можливість подальшої експлуатації об`єкта дослідження (а. с. 65 - 70).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Заступник прокурора Одеської області просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 вересня 2019 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що: 1) за загальним правилом рішення суду не є підставою виникнення права власності, за виключенням передбачених законодавством випадків. Судом першої інстанції визнано право власності на самочинно збудовані будівлі, незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття їх в експлуатацію; 2) судом не було взято до уваги заперечення власника земельної ділянки територіальної громади в особі Чорноморської міської ради; 3) судом не було враховано, що вказаний об`єкт нерухомості частково зведено на земельній ділянці Чорноморської міської ради, яка не була відведена для таких цілей; 4) позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації. Уповноваженим державним органом із здійснення контролю у сфері містобудування є - відділ державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області. Тому, з огляду на вказане, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про визнання права власності, вирішив питання про права та обов`язки виконавчого комітету Чорноморської міської ради, який не був залучений до участі у справі (а. с. 78 - 88).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.12.2020 року апеляційну скаргуЗаступника прокурора Одеської областінарішення Іллічівського міського судуОдеської областівід 16 вересня 2019року залишено без руху (а. с. 101 - 101 зворотна сторона).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто недоліки, зазначені в ухвалі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурораОдеської областінарішенняІллічівського міськогосудуОдеської областівід16вересня 2019року (а. с. 108 108 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.04.2021 року закінчено підготовку справи до розгляду. Призначено розгляд справи у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 114).

Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 року №126/0/15-23 суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку.

На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.03.2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження іншим складом колегії суддів. Призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 160 - 160 зворотна сторона).

В судовому засіданні прокурор Одеської обласної прокуратури Ейсмонт С.О. просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволення позову.

Іншу учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Заступника прокурора Одеської області підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

ОСОБА_1 є власником магазину-павільйону, який розташований за адресою - АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування, посвідченим 18.05.2012 року державним нотаріусом Іллічівської міської нотаріальної контори Жмиховою О.С., зареєстрованим в реєстрі за №2-514 та витягом про державну реєстрацію прав (а. с. 5 - 6).

Належний позивачу об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці, площею - 0,0852 га., кадастровий номер 5110800000:02:028:0067, що передана позивачу в оренду відповідачем на підставі договору оренди землі №43 від 15.05.2018 року, строком на 3 роки (п.3.1. договору), з цільовим призначенням під будівлею магазину-павільйону (п. 5.2. договору), що підтверджується копією договору (а. с. 7 - 13).

З метою реконструкції на зазначеній земельній ділянці магазину-павільйону під автомагазин, вулканізацію з будівництвом будівлі пункту заміни масла і установки газового обладнання та автомийки, позивачем подано до відділу ДАБК виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована 26.01.2017 року за номером ОД083170260079, що підтверджується копією декларації (а. с. 14 -18).

Відповідно до копії технічного паспорту, виготовленого ТОВ «Пром-Строй ЛТД» станом на 11.10.2018 року, автомагазин із вулканізацією та пунктом заміни масла і установки газового обладнання та автомийки, що розташований за адресою - АДРЕСА_1 , в цілому складається з: - літ. «А» - Автомагазин, площею - 105,40 кв. м.; - літ. «Б» - Вулканізація із пунктом заміни масла і установки газового обладнання, площею - 24 кв. м.; - літ. «В» - Пункт СТО, площею - 66,70 кв. м.; - літ. «Г» - Автомийка, площею - 158,00 кв. м.; - літ. «Д» - Адміністративне, площею - 27,20 кв. м.; - огорожа 1-5; - мостіння - ІІ, що підтверджується копією технічного паспорту (а. с. 19 - 23).

Згідно висновку експерта №522019 від 27.08.2019 року, проведеного судовим експертом Рапач К.В. (а. с. 35 - 51), досліджуваний автомагазин із вулканізацією та пунктом заміни масла і установки газового обладнання та автомийки, що розташований за адресою - АДРЕСА_1 , відповідає наступним вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва:

- ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»;

- ВСН 01-89 «Предприятия по обслуживанию автомобилей»;

- ТНиП 2.03-13-88 «Полы»;

- ДСТУ-И Б А.3.1-23:2013 «Настанова щодо проведення робіт з улаштування вентиляційних, оздоблювальних, захисних покриттів стін, підлог і покрівель будівель і споруд (СНиП 3.04.01-87)»

- ДБН В.1.1.7-2016 «пожежна безпека об`єктів будівництва»;

- ДБН В.2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд»;

- ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво у сейсмічних районах України».

Автомагазин із вулканізацією та пунктом заміни масла і установки газового обладнання та автомийки, що розташований за адресою - АДРЕСА_1 відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНіП, стандартам, технічним умовам тощо), можлива подальша технічна експлуатація об`єкта дослідження.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ..

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Відповідно до частин першої, другоїстатті 331 ЦК Україниправо власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення частини другоїстатті 331 ЦК Українислід розуміти у системному зв`язку з положеннямистатті 182 ЦК Українищодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було визнано право власності на самочинно збудовані будівлі, без прийняття їх в експлуатацію.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Земельного кодексу України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством. Крім того, відповідно до частини другоїстатті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його до експлуатації в установленому законодавством порядку.

За змістом частин четвертої, п`ятоїстатті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбаченихстаттею 31цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано безвідповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту,3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій

статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З аналізу частин третьої, четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети,за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є необхідною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15 і підстав для відступлення від цього висновку немає.

Помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що жодного рішення спеціально уповноваженого органу про усунення порушень на адресу позивача не надходило. Вказане спростовується листом Чорноморської міської ради від 20.07.2020 №1-017-1812, з якого вбачається, що позивач частково виконав вимоги припису відділу ДАБК виконавчого комітету Чорноморської міської ради від 18.07.2019 №01-07/28.

Крім того, згідно інформації відділу ДАБК виконавчого комітету Чорноморської міської ради, об`єкт нерухомості, а саме - автомагазин із вулканізацією та пунктом заміни масла і установки газового обладнання та авто-мийки, загальною площею - 381,3 кв. м., що в цілому складається з: - літ. «А» - автомагазин, площею - 105,4 кв. м.; - літ. «Б» - вулканізація із пунктом заміни масла і установки газового обладнання, площею - 24 кв. м.; - літ «В» - пункт СТО, площею - 66,7 кв. м; - літ «Г»: авто-мийка, площею - 158 кв. м.; - літ «Д» - адміністративне, площею - 27,2 кв. м.; - огорожа 1-5; - мостіння - II, розташований за адресою - АДРЕСА_1 , в експлуатацію не вводився.

Згідно договору оренди землі за №45 від 15.05.2018, укладеному між Чорноморською міською радою та ОСОБА_1 , останньому передано в оренду земельну ділянку, площею - 0,0852 га., з цільовим призначенням - під будівлю магазину-павільйону.

При цьому з припису відділу ДАБК Чорноморської міської ради від 18.07.2019 №01-07/28 вбачається, що вказаний об`єкт нерухомості частково зведено на земельній ділянці Чорноморської міської ради.

Таким чином, у контексті ст. 376 Цивільного кодексу України, вищевказаний об`єкт нерухомості за вищевказаною адресою є самочинним будівництвом, оскільки побудований на земельній ділянці, яка не була відведена для таких цілей.

Здійснене позивачем будівництвоє самочинним, так як відсутні докази того, що будівництво здійснювалось ОСОБА_1 на земельній ділянці, що була йому відведена в установленому порядку для цієї мети, а також те, що об`єкт нерухомості збудовано за наявності належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Отже, спірне нерухоме майно у передбаченому законом порядку до експлуатації не приймалося,даних щодо звернення позивача до компетентних органів стосовно узаконення самочинно збудованого об`єкту, а також про відмову цих органів у вирішенні спірного питання матеріали справи не містять, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 ..

Частинами п`ятою, восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Вказані правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 18.02.2019 року у справі №308/5988/17-ц, від 23.09.2019 року у справі №309/3887/17.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач не звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для введення об`єкту до експлуатації у встановленому законом порядку, а одразу звернувся з позовом про визнання права власності.

Інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту та вводу його до експлуатації у встановленому законодавством порядку відсутня.

Отже, враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Заступника прокурора Одеської області є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 за вищевказаного обґрунтування.

Розподіл судових витрат

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пп. «б,в» п.4 ч.1 ст..382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміні судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Одеської області документально підтверджений сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3 900 грн. (а. с. 106).

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області - задовольнити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 вересня 2019 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Овідіопольським РВ УМВС України в Одеській області 24.09.1996 року, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2 ) на користь прокуратури Одеської області (м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552, р/р UA808201720343100002000000564) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі - 3 900 (три тисячі дев`ятсот) грн. 00 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 26 травня 2023 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе