Постанова

від 15.05.2023 по справі 1505/3691/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/9/23

Справа № 1505/3691/2012

Головуючий у першій інстанції Прийомова О.Ю.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 27

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Одесі справуза апеляційнимискаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заочнерішення Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 08серпня 2016року посправі запозовом Приватногопідприємства «Юридичнийдепартамент» «ДіконЮг» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ,за участютретіх осіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету спору Відкритогоакціонерного товариства«Акціонерний комерційнийбанк «Одеса-Банк», ОСОБА_4 ,про стягненнязаборгованості,

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2010 року до Київського районного суду м. Одеси звернулися Відкрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки (т.1, а.с. 3-6).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2011 року цивільну справу передано до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (т. 1, а.с. 106).

25 травня 2011 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 задоволено (т. 1, а.с. 165-170).

29 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з заявою про перегляд рішення від 25 травня 2011 року за нововиявленими обставинами. В заяві вказувала, що такою обставиною є те, що 14 грудня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, в умовах договору було зазначено, що у разі прострочення виплат за договором більше як три місяці, до ОСОБА_1 переходить право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 та об`єкт незавершеного будівництва, а саме дачний будинок. ОСОБА_1 наголошувала на тому, що рішенням від 25 травня 2011 року було ухвалено стягнути заборгованість з ОСОБА_3 шляхом звернення стягнення в межах вартості майна за Іпотечним договором, а саме земельну ділянку АДРЕСА_1 та об`єкт незавершеного будівництва, а саме дачний будинок. До заяви додала рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 жовтня 2011 року, яким визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 та об`єкт незавершеного будівництва, а саме дачний будинок (т. 1, а.с. 241-247).

29 лютого 2012 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області заяву ОСОБА_1 задоволено, рішення від 25 травня 2011 року скасовано (т. 1, а.с. 265).

30 травня 2012 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т. 2, а.с. 44).

24 липня 2013 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області залучено до участі у справі за позовом ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки як позивача Приватне підприємство «Юридичний департамент «ДіконЮг», виключено із числа позивачів ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» та залучено як третю особу (т. 2, а.с. 216-217).

18 вересня 2013 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області об`єднано в одне провадження справу за позовом ПП «Юридичний департамент «Дікон Юг» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_1 , ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки зі справою за позовом ПП «Юридичний департамент «Дікон Юг» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та визнання права власності на предмет іпотеки, присвоєно справі №1505/3691/2012 (т. 3, а.с. 23).

09 липня 2014 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позов ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованість в сумі 5647148,38 грн. Стягнення заборгованості з ОСОБА_3 проведено зверненням стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» права власності на предмет іпотеки за оціночною вартістю, а саме: земельну ділянку. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3441 грн (т. 6, а.с. 20-25).

28 січня 2015 року рішенням Апеляційного суду Одеської області рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на предмет іпотеки дачний будинок і в частині стягнення в солідарному порядку з відповідачів судового збору у розмірі 3441 грн скасовано і в цій частині прийнято нове рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки та визнано право власності за ПП «Юридичний департамент «Дікон Юг» на дачний будинок та басейн, стягнуто з відповідачів судовий збір у сумі 1725 грн з кожного (т. 6, а.с. 186-190).

27 травня 2015 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Апеляційного суду Одеської області від 28 січня 2015 року залишено без змін (т. 7, а.с. 68-69).

30 березня 2016 року постановою Верховного Суду України рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2014 року, рішення Апеляційного суду Одеської області від 28 січня 2015 року та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 8, а.с. 163-166).

29 квітня 2016 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (головуючий суддя Прийомова О.Ю.) цивільну справу прийнято до провадження (т. 8, а.с. 172).

19 серпня 2016 року ПП «Юридичний департамент «Дікон Юг» подав до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області уточнену позовну заяву. Заявник повідомив суд, що 06 листопада 2015 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договори купівлі-продажу дачного будинку та земельної ділянки, обидва об`єкти були предметами іпотечного договору та належали заявнику на праві власності згідно з рішенням суду від 09.07.2014 року. Заявник, посилаючись на зазначені обставини, просив суд задовольнити позовні вимоги шляхом стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 12422317,50 грн (т. 8, а.с. 206-209).

08 серпня 2016 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області залучено до справи ОСОБА_4 як третю особу без самостійних вимог щодо предмету спору (т. 9, а.с. 10-11).

08 серпня 2016 року заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позов Приватного підприємства «Юридичний департамент» «Дікон Юг» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 солідарно заборгованість в сумі 12422317,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних частках витрати по сплаті судового збору у розмірі 3441 грн, тобто з кожного по 1720,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в рівних частках на користь держави судовий збір у розмірі 182893,76 грн, тобто з кожного по 91446,88 грн (т. 9, а.с. 20-25).

18 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про перегляд заочного рішення (т. 9, а.с. 44-46), яка була залишена без задоволення ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2016 року (т. 9, а.с. 108-110).

29 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 серпня 2016 року (т. 9, а.с. 123-126).

25 травня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 серпня 2016 залишено без змін (т. 9, а.с. 221-225).

05 вересня 2018 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2017 року в частині позовних вимог до поручителя - ОСОБА_1 скасовано; справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 10, а.с. 60-64).

При новому розгляді справи 18 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, просить його скасувати, ухвалити нове, в задоволенні позову відмовити (т. 10, а.с. 69-80).

02 листопада 2018 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області у складі суддів Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С. ОСОБА_2 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційної скаргою, оскільки рішенням суду про його права та обов`язки не вирішувалося, а до участі у справі він залучений не був (т. 10, а.с. 106-109).

У зв`язку із ліквідацією Апеляційного суду Одеської області справу в порядку автоматизованого розподілу судової справи передано до Одеського апеляційного суду в провадження судді доповідача Сєвєрової Є.С., справу призначено до розгляду.

30 листопада 2018 року справу було витребувано Верховним Судом за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду від 02 листопада 2018 року.

24 червня 2020 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 02 листопада 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 10, а.с. 242-247).

Визначення складу суду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 серпня 2016 року зумовило передачу апеляційної скарги ОСОБА_2 , подану на це ж саме рішення, у попередній склад суду.

27 травня 2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду через необхідність одночасного розгляду справи за апеляційними скаргами всіх учасників на один процесуальний документ, викладені вимоги закону щодо неможливості повторної участі у справі, а також доводи попереднього відводу представника ОСОБА_5 (до скасування ухвали суду) про неможливість брати участь у справі суддів через висловлену думку, у зв`язку з чим у справі було заявлено та задоволено самовідвід суддів Сєвєрової Є.С. та Ващенко Л.Г., справу передано для визначення суддів в порядку автоматизованого розподілу справ (т. 11, а.с. 131-132).

05 липня 2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду (у складі головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.) цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (т. 11, а.с. 139-142).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 12, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

У судове засідання 27 квітня 2023 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_2 підлягає закриттю, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції з огляду на загальну суму заборгованості станом на 18 липня 2016 року та з врахуванням грошових коштів, що були отримані позивачем від реалізації іпотечного майна, а саме земельної ділянки та будинку, погодився з позивачем, що сума, яка підлягає стягненню з відповідачів становить 12422317 гривень 50 копійок (т. 9, а.с. 21).

Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обставини справи.

21 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Договір № 183/07-Ф про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 1000000 доларів США зі сплатою 17% річних, строком на 36 місяців (т. 1, а.с. 7-11).

Відповідно до п.п. 4.12.2 Кредитного договору сплата відсотків має здійснюватись на рахунок № НОМЕР_1 в АКБ «Одеса-Банк» не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому нараховані відсотки (т. 1, а.с. 9).

21 грудня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язання було укладено договір поруки №183/07-Ф/П, за яким поручителем є ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 41-42).

24 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки (т. 1, а.с. 35-37).

20 жовтня 2008 року було укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору, за умовами якої збільшилася процентна ставка за користування кредитом до 19% річних (т. 1, а.с. 13).

29 грудня 2008 року було укладено Додаткову угоду №3 до Кредитного договору, за умовами якої було внесено зміни до Кредитного договору: в п.3.4 та 4.2 частини №2 рахунок 22135084741 замінити на 22036084743; в пункті 4.2. та 4.12.2 частини №2 рахунок 22180084741 замінити на 22081084743 (т. 1, а.с. 14).

Згідно з розпорядженнями АКБ «Одеса-Банк» №183/07-Ф первісним кредитором на користь ОСОБА_3 були проведені наступні транші:

- 27 грудня 2007 року в розмірі 379636,43 дол. США та 2912,4 дол. США (т. 1, а.с. 21);

- 24 грудня 2007 року в розмірі 117451 дол. США (т. 1, а.с. 22);

- 14 січня 2008 року в розмірі 50000 дол. США (т. 1, а.с. 24);

- 01 лютого 2008 року в розмірі 50000 дол. США (т. 1, а.с. 23);

- 03 березня 2008 року в розмірі 50000 дол. США (т. 1, а.с. 25);

- 01 квітня 2008 року в розмірі 50000 дол. США (т. 1, а.с. 26);

- 29 квітня 2008 року в розмірі 50000 дол. США (т. 1, а.с. 27).

Відповідно до видаткових касових ордерів ОСОБА_3 отримав:

- 13 червня 2008 року 50000 дол США (т. 1, а.с. 28);

- 01 липня 2008 року 50000 дол США (т. 1, а.с. 29);

- 31 липня 2008 року 50000 дол США (т. 1, а.с. 30);

- 15 серпня 2008 року 50000 дол США (т. 1, а.с. 31).

У зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та додатками до нього, Відкрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк», правонаступником якого є Приватним підприємством «Юридичний Департамент «Дікон Юг» (т. 3, а.с. 85-87), звернулися із відповідним позов до суду (т. 1, а.с. 3-6).

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Як вже зазначалося вище, враховуючи, що постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року оскаржуване заочне рішення було скасовано частково і в частині вимог до поручителя направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то дана справа переглядається лише в цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказувала на те, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження наявності згоди її, як поручителя на зміну зобов`язання забезпеченого порукою, суд першої інстанції мав виходити з того, що порука за Договором поруки №183/07-Ф/П від 21 грудня 2017 року припинилася в момент укладання між банком та позичальником Додаткової угоди №2, тобто з 20 жовтня 2008 року, у зв`язку з чим, на думку відповідача, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , як поручителя (т. 9, а.с. 125).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За ч.ч. 1-2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з тим, згідно зі ст. 559 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у постанові №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», а саме у п. 22 цієї постанови, відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов`язується зі зміною забезпеченого зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов`язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов`язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Отже, з наведеного слідує, що у випадку не надання поручителем згоди на зміну умов зобов`язання порука припиняється. Припинення поруки є юридичним фактом, який може бути встановлений в судовому порядку у разі його невизнання стороною.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору поруки від 21 грудня 2007 року, а саме п. 1.5, у разі внесення змін до зазначеного кредитного договору, погодження таких змін з поручителем не вимагається. Зобов`язання поручителя щодо виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором буде поширюватися і на додаткові угоди до нього, які можуть бути укладені в майбутньому (т.1,а.с.41). Вказаний договір на кожній сторінці підписаний ОСОБА_1 , як поручителем (т.1,а.с.41-42). Таким чином, підписавши вказаний договір поруки, ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена та згодна зі всіма умовами кредитного договору та надала згоду на запровадження будь-яких інших нових умов кредитного договору, з моменту їх внесення в кредитний договір, та на збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв`язку з такими змінами. Вказана у пункті 1.5. умова договору поруки є результатом досягнення домовленості між сторонами щодо можливості збільшення відповідальності поручителя без надання її подальшої згоди, що у свою чергу спростовує доводи ОСОБА_1 щодо відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження наявності згоди її, як поручителя, на зміну зобов`язання забезпеченого порукою. З огляду на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог до поручителя, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, залишає оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що він залучений до розгляду справи як третя особа без самостійних вимог на предмет спору, проте не викликався в судові засідання, та вважає, що має право оскаржити заочне рішення суду першої інстанції, оскільки не погоджується з ним у повному обсязі. Так, на погоджуючись з оскаржуваним рішенням, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин, що мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, тому просив скасувати заочне рішення та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (т. 10, а.с. 69-80).

Разом з тим, скасовуючи ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 02 листопада 2018 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, Верховний Суд у постанові від 24 червня 2020 року зазначив про відсутність у ОСОБА_2 процесуального статусу учасника справи, що відповідає матеріалам справи (т. 10, а.с. 245 зворот).

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

При цьому, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 травня 2012 року вирішено питання про залучення ОСОБА_2 до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору (т.2,а.с.44). Питання щодо його залучення було ініційовано представником відповідача, у зв`язку з тим, що в провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходилася справа №2-4889/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110300000:02:004:0109 та об`єкт незавершеного будівництва, під літ. «А», а саме дачний будинок, готовністю 74%, загальною площею 647,9 кв.м, який зареєстрований в КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації`в книзі №1, згідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2007 року за № 16923141, реєстраційний номер 21294249.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 жовтня 2011 року позов ОСОБА_2 вирішено задовольнити. Однак, вказане рішення було скасовано рішенням Апеляційного суду Одеської області від 03 липня 2013 року та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову (т. 6, а.с. 6-8). Посилаючись на вказані судові рішення, ПП «Юридичний департамент «Дікон Юг» зверталися до суду із заявою про вилучення ОСОБА_1 зі складу учасників справи, у зв`язку з тим, що вирішення по суті справи №1505/3691/2012 в майбутньому не вплине на права та інтереси ОСОБА_1 (т. 6, а.с. 3-4), але дана заява була залишена без розгляду.

Після скасування Верховним Судом України ухвалених у справі №1505/3691/2012 судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, позивач подав уточнену позовну заяву, однак ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не зазначав (т. 8, а.с. 206). Ні учасники справи, ні безпосередньо ОСОБА_1 відповідної заяви про залучення останнього як третьої особи до участі у справі до суду не подавали.

Крім того, звертаючись до суду із уточненою позовною заявою, позивач просив солідарно стягнути із відповідачів заборгованість за кредитним договором. Вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем в уточненому позові не заявлялося. При цьому, позивач зазначав, що майно, яке перебувало в іпотеці (а саме земельна ділянка № НОМЕР_2 , загальною площею 0,1814 га, та дачний будинок) було реалізовано шляхом укладення 06 листопада 2015 року між ПП «Юридичний департамент «Дікон Юг» та ОСОБА_4 договорів купівлі-продажу (т. 8, а.с. 208-209).

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_2 підлягає закриттю, оскільки матеріалами справи підтверджується, що оскаржуваним заочним рішенням питання про права та обов`язки скаржника не вирішувалися.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростували висновків суду першої інстанції, а питання щодо прав та інтересів апелянта ОСОБА_2 оскаржуваним заочним рішенням не вирішуються, апеляційний суд на підставі ст.ст. 362 та 375 ЦПК України, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишає оскаржуване заочне рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 серпня 2016 року по справі за позовом Приватного підприємства «Юридичний департамент» «Дікон Юг» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк», ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості закрити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік