Рішення

від 15.05.2023 по справі 350/1696/21

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/1696/21

Номер провадження 2/350/17/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2023 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

адвокатів Родікова І.С., Крикун Т.О.,

представника третьої особи Джоголи Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа:Рожнятівська селищна рада Калуського району про визнання рішення недійсним та скасування відомостей про земельну ділянку,-

установив:

У своїй позовній заяві позивач просив суд ухвалити рішення, яким визнати рішення Петранківської сільської ради від 10.11.2019 про затвердження акту встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 від 27.06.2019 з межівниками ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та рішення Петранківської сільської ради від 14.06.2020, яким затверджено ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1286 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2624884401:01:017:0008, та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1286 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2624884401:01:017:0008 - незаконними. Скасувати реєстрацію відомостей в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку площею 0,1286 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 2624884401:01:017:0008, які зареєстровані 28.05.2020 відділом у Рожнятівському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

11.01.2022 позивач подав заяву, в якій збільшив позовні вимоги, просив суд, крім заявлених вимог, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57905262 від 28.04.2021 державного реєстратора Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Локатира Бориса Михайловича і реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2624884401:01:017:0008 за ОСОБА_2 від 26.04.2021, номер запису про право власності: 41734814.

В основу позовних вимог ОСОБА_1 зіслався на те, що, у провадженні Рожнятівського районного суду знаходиться цивільна справа № 350/466/21 за його позовом до ОСОБА_2 , третя особа Рожнятівська селищна рада Івано-Франківської області про усунення перешкод в користуванні заїздом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заїзд як до його господарства, так і до господарства відповідачки здійснюється громадською дорогою - вулицею Незалежності, ширина якої повинна становити 3,5 м.

Відповідачка ОСОБА_2 , в червні 2020 року, при встановленні нової огорожі, самовільно пригородила частину громадської дороги шириною 0,32 м. та довжиною 29,61 м., звузивши тим самим ширину дороги, що ускладнює проїзд як до його господарства, так і до господарств інших односельчан, а також встановила на громадській дорозі двоє воріт, що фактично унеможливлює заїзд до його господарства.

В процесі розгляду даної справи йому стало відомо, що своїм рішенням від 14 червня 2020 року Петранківська сільська рада затвердила ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1286 та для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 кадастровий номер:2624884401:01:017:0008, та передала дану земельну ділянку їй у власність, а прийняттю вказаного рішення, передувало рішення Петранківської сільської ради від 10.11.2019 про затвердження акту встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 від 27.06.2019 з межівниками ОСОБА_3 та ним. Зазначеним актом комісія сільської ради абсолютно невірно констатувала, що існуючі межі не порушено, з боку землекористувачів заперечень немає, а він та ОСОБА_3 нібито відмовились від підпису в плані зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 через недобросусідські відносини.

З наданої відповідачкою технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі вбачається, що в площу переданої їй у власність земельної ділянки ввійшла і громадська дорога, яка веде до його господарства, площею 0,0153 га. Саме вказану частину громадської дороги відповідачка відгородила ворітьми, що фактично унеможливлює заїзд до його господарства.

Таким чином, Петранківська сільська рада передала у власність ОСОБА_2 частину землі комунальної власності (громадської дороги), що суперечить вимогам ст.83 ЗК України. Діючим генеральним планом села спірна частина земельної ділянки є громадською дорогою. Таким чином, частина спірної земельної ділянки передана ОСОБА_2 у власність помилково. Тому вищенаведені обставини змушують його звернутись з даним позовом до суду за захистом законних прав та інтересів.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 07.10.2021 провадження в справі відкрито.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11.01.2022 залучено до участі у розгляді даної справи в якості співвідповідача Рожнятівську селищну раду Івано-Франківської області.

10.11.2021 ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому вона позовні вимоги не визнала та зазначила, що вона є власником будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Вказане будинковолодіння належало раніше її батьку - ОСОБА_4 . Її батько побудував старий будинок (який зберігся до даного часу і входить в будинковолодіння) ще в 60-х роках минулого століття. На той час будинку позивача і близько не було (його споруджено аж в кінці 80-х років). Безпосередньо до їхнього будинковолодіння примикав город, що знаходився за домоволодінням. До їхнього домоволодіння з центральної вулиці був заїзд, який закінчувався біля їхнього подвір`я. В користуванні її батька, а потім її, знаходилася земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд площею 0,1286 га (у батька - навіть більшого розміру). Ця ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 облікувалася як за батьком, так і потім за нею, що фактично підтверджує рішення сесії Петранківської с/ради від 28.10.2018 року. Саме дана земельна ділянка і була передана їй в приватну власність. Посилання позивача, що нібито тути ввійшли 0,0153 га громадської дороги не відповідають дійсності.

До їхнього домоволодіння йшла не дорога, а заїзд від центральної вулиці, який довгий час мав ширину менше 3 м, а лише недавно був розширений до 3 м. Цей заїзд відповідно закінчувався у них на подвір`ї. Про те, що далі не було ніякої дороги і не могло бути, свідчить та обставина, що ширина заїзду прилягає безпосередньо до старого будинку, який розміщено при в`їзді на подвір`я. Таким чином, якби через їхнє подвір`я йшла якась громадська дорога, то вона мала б проходити за кілька сантиметрів від старого будинку, що технічно неможливо, оскільки не відповідає нормам. Більше того, за їхнім подвір`ям далі йшла лише стежка. Пізніше (десь в 80-х - 90-х роках) батько за рахунок їхнього городу цю стежку розширив і стало можливим заїхати до городу. За їхнім городом в 80-х роках, як вона вже зазначала, і побудувався позивач. З Генплану села видно, що дорога до господарства позивача йде зліва.

Вона приватизувавши земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд площею 0,1286 га. Тому вимога позивача про скасування рішення про передачу їй у власність землі є незаконною та безпідставною, а також порушує її земельні і конституційні права. Позивач є неналежним позивачем у позові про визнання рішення недійсним та скасування відомостей про земельну ділянку, так як не довів, що вказані рішення порушують його права, а тому з цих підстав просить йому в цьому позові відмовити.

У судовому засіданні позивач та його представник адвокат Родіков І.С. позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених в позовній заяві, просили про задоволення позову. Позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що відповідачка створює йому перешкоди в доступі до його господарства, при цьому посилається на наявність в неї документів. Крім того, представник позивача в судовому засіданні вказав, що сільська рада приймаючи оспорюване рішення вийшла за межі своїх повноважень, прийняла незаконне рішення. Єдиним способом вирішення даної ситуації, вважає визнання незаконним та скасування як рішення сільської ради так і рішення про державну реєстрацію прав.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Крикун Т.О. заперечили щодо задоволення позовних вимог, вказали про їх необґрунтованість, з підстав вказаних у відзиві. ОСОБА_2 вказала, що посилання позивача на те, що дорога є завузькою, то вона вважає, що ширини дороги в 3 метри є достатньою для проїзду. Вона дозволяє відповідачу користуватися проїздом через її город. Відповідач зливає на її земельну ділянку каналізацію, вони мають через це конфлікт. У зв`язку з викладеним просила у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача Рожнятівської селищної ради Джогола Т.В. позовні вимоги визнала повністю. Дорога є громадською, вказана у Генеральному плані села, нею користуються, крім позивача інші жителі села. Селищна рада на даний час є розпорядником всіх земель комунальної власності, тому частина дороги, як ділянка, що не може бути передана у власність громадян, повинна бути повернута у власність територіальної громади.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду надала пояснення про те, що вона користується спірною дорогою, яка веде до її ділянки сільськогосподаського призначення. Цією дорогою користується не тільки позивач але і інші односельчани.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дала суду показання про те, що вона також користується спірною дорогою, але яким чином її приватизували не знає.

Свідок ОСОБА_6 дала показання, що вона користується спірною дорогою з 1979 року, і ця дорога є громадською.

Аналогічні по суті показання дав суду свідок ОСОБА_7 .

Суд, заслухавши пояснення сторін та показання свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Земельного кодексу України, який діяв станом на момент прийняття оспорюваних рішень, чинного Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст.5 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правовий висновок Верховного Суду України від 03.09.2014 № 6-84цс14).

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що рішенням сесії Петранківської сільської ради від 10.11.2019 затверджено акт встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 від 27.06.2019 з межівниками ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (а.с.5).

Згідно копії акту від 27.06.2019 (а.с.6) комісія сільської ради рекомендувала сесії сільської ради затвердити акт встановлення меж без підписів суміжних землекористувань.

Рішенням Петранківської сільської ради від 14.06.2020, затверджено ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1286 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2624884401:01:017:0008, та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1286 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2624884401:01:017:0008 (а.с.7).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.10) 28.05.2020 відділом у Рожнятівському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області зареєстровано земельну ділянку площею 0,1286 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 2624884401:01:017:0008 відповідно до поданої 18.05.2020 ОСОБА_2 заяви.

З копії Витягу з Державного реєстру речових пав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.54) вбачається, що державним реєстратором Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Локатир Борисом Михайловичем здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2624884401:01:017:0008 за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 41734814.

Викопіровкою з Генерального плану забудови с.Петранка земельної ділянки ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , підтверджено наявність заїзду з центральної вулиці до господарства позивача (а.с.11).

Вирішуючи цей спір, суд виходить з таких положень Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 39 ЗК України виділення земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

У відповідності до ст. 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регламентовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У відповідності до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зі змісту ч.2 ст.144 Конституції України та ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів не відповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Як зазначено в абз. 3 ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципі законності.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Конституційний суд України у п. 4 рішення від 16.04.09р № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Пунктом 5 цього рішення Конституційного Суду України чітко встановлено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Верховний Суд України за наслідками розгляду справи (постанова №6-92цс13 від 18.09.2013 року) щодо законності передачі земельної ділянки прийшов до наступного правового висновку, відповідно до якого особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Як зазначено вище, Петранківською сільською радою 10.11.2019 затверджено акт встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 від 27.06.2019 без погодження суміжних землекористувачів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , який складений комісією з питань землеустрою та землекористування (а.с. 6).

Тобто Петранківська сільська рада погодила межі земельної ділянки відповідачки зі сторони землекористувачів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , без участі останніх, при цьому, не врахувала, що вони як суміжні землекористувачі мають у приватній власності суміжні земельні ділянки, користуються частиною переданої земельної ділянки, як заїздом до своїх господарств, що повинно було бути враховано представниками сільської ради при передачі земельної ділянки відповідачці.

Такі дії сільської ради суперечать принципу належного урядування, який полягає у тому, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Суд критично ставиться до тверджень відповідачки про те, що дана дорога не є громадською, а в Генеральному плані відмічена інша дорога, якою мають їздити позивач та інші жителі с.Петранка, оскільки із викопіювання з Генерального плану забудови с.Петранка ( а.с.11) та наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача Рожнятівської селищної ради пояснень, достовірно встановлено, що іншого заїзду до господарства позивача не існує. Більше того, сама відповідачка у судовому засіданні вказувала, що вона не заперечую проти проїзду через її земельну ділянку позивачу.

Таким чином, враховуючи те, що 14 червня 2020 року Петранківська сільська рада затвердила ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1286 та для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 кадастровий номер:2624884401:01:017:0008, та передала дану земельну ділянку їй у власність, а прийняттю вказаного рішення, передувало рішення Петранківської сільської ради від 10.11.2019 про затвердження акту встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 від 27.06.2019 з межівниками. Зазначеним актом комісія сільської ради абсолютно невірно констатувала, що існуючі межі не порушено, фактично передано у приватну власність відповідачки частину земельної ділянки, якою позивач користується, як заїздом до свого господарства, чим порушені права останнього. Здійснена така передача без погодження з позивачем як із суміжним користувачем на підставі акта, складеного представниками сільської ради, без врахування Генерального плану, який був у розпорядженні сільської ради, тому суд приходить до висновку, що таке рішення, слід визнати незаконним та скасувати.

Письмовими доказами підтверджено, що частина дороги, яка передбачена Генеральним планом с.Петранка, входить до приватизованої відповідачем земельної ділянки.

Тобто, генеральним планом села с.Петранка визначено територію населеного пункту, що включає землі по АДРЕСА_1 , як територію, призначену для влаштування дороги (вулиці). Якщо генеральним планом визначено функціональне призначення земельної ділянки або ж частини території за її цільовим призначенням як землі громадської чи житлової забудови, такі земельні ділянки не можуть бути передані у власність без внесення відповідних змін до генерального плану та іншої містобудівної документації. Приймаючи оскаржуване рішення, сільська рада допустила порушення вимог чинного на той час законодавства.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями комунальної власності, які не підлягають приватизації (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Та обставина, що АДРЕСА_1 відноситься до категорій вулиць та доріг - житлова вулиця (вулиця в житловій забудові) сільського населеного пункту, що вказує на неможливість виникнення приватного власника на неї.

Таким чином, сільська рада при наявності Генерального плану села не мала права передавати частину земельної ділянки, що є громадською дорогою, у приватну власність ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, суд вважає за доцільне визнати незаконним рішення, яким передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1286 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 .

Щодо позовних вимог про скасування реєстрації відомостей в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку площею 0,1286 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 2624884401:01:017:0008, а також про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57905262 від 28.04.2021 державного реєстратора Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Локатира Бориса Михайловича і реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2624884401:01:017:0008 за ОСОБА_2 від 26.04.2021, номер запису про право власності: 41734814, суд зазначає наступне.

Право громадян на власність, як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства, закріплено в Конституції України, стаття 41 якої передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, Series A no. 52, p. 26, параграф 69).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1-5, 9-10 ст. 79-1 Земельного кодексу України (в редакції станом на час формування та оформлення ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Спеціальним законом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції станом на час формування та оформлення права власності на спірну земельну ділянку) державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

За нормами ст. 9 даного Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки відповідно до норм, встановлених частиною 8 статті 9 та частиною 2 статті 24 даного Закону.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Згідно ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, чинній станом на час прийняття рішення) державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

поділу чи об`єднання земельних ділянок;

якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначено, що документи, які подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18) сформулювала правову позицію, відповідно до якої в спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки; визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Аналогічний висновок сформульовано також Верховним Судом у постанові від 31.01.2019 року в справі №303/813/14-ц.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року N 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Повернення у власність територіальної громади незаконно приватизованої земельної ділянки сприятиме реалізації конституційних положень, є умовою позбавлення безпідставних переваг відповідача та відновлення можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого ресурсу, що становить державний інтерес (вказане цілком узгоджується із правовою позицією ЄСПЛ, п.п. 70-71 рішення від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», п. 54 рішення від 02.11.2004 р. у справі «Трегубенко проти України»).

Рішення суду про визнання недійсним та скасування рішення щодо передачі у приватну власність земельної ділянки є підставою для її повернення у власність територіальної громади.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (п. 57 постанови від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, п.п. 72-76 постанови від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц).

Враховуючи вищезазначене, у зв`язку з висновком суду про скасування рішення Петранківської сільської ради від 14.06.2020, яким затверджено ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1286 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2624884401:01:017:0008, та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1286 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2624884401:01:017:0008, суд вбачає підстави для скасування в Державному земельному кадастрі відомостей про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2624884401:01:017:0008, шляхом виключення даної земельної ділянки з відповідного кадастрового реєстру, а також скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57905262 від 28.04.2021 державного реєстратора Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Локатира Бориса Михайловича і реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2624884401:01:017:0008 за ОСОБА_2 від 26.04.2021, номер запису про право власності: 41734814, оскільки саме такий спосіб захисту призведе до ефективного відновлення порушеного права у спірних правовідносинах.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 284 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Задоволити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Рожнятівська селищна рада Калуського району про визнання рішення недійсним та скасування відомостей про земельну ділянку.

Визнати рішення Петранківської сільської ради від 10.11.2019 про затвердження акту встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_2 від 27. 06. 2019 з межівниками ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та рішення Петранківської сільської ради від 14. 06.2020, яким затверджено ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1286 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2624884401:01:017:0008, та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1286 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2624884401:01:017:0008 - незаконними.

Скасувати реєстрацію відомостей в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку площею 0,1286 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 2624884401:01:017:0008, які зареєстровані 28. 05. 2020 відділом у Рожнятівському районі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57905262 від 28.04.2021 державного реєстратора Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Локатира Бориса Михайловича і реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2624884401:01:017:0008 за ОСОБА_2 від 26. 04. 2021, номер запису про право власності: 41734814.

На рішення може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.05.2023.

Суддя: