Постанова

від 22.05.2023 по справі 456/4719/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/4719/21 Головуючий у 1 інстанції: Бучківська В.Л.

Провадження № 22-ц/811/792/23 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Цьони С.Ю.;

Чорної Т.О. представника АТ «Українська залізниця»,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні уміста Львовіцивільну справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,представників Акціонерноготовариства «Українськазалізниця», на рішення Стрийського міськрайонногосуду Львівської області від 07 лютого 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні2021року адвокат Манукян Марта Андріївна в інтересах ОСОБА_3 звернулася досуду зпозовом доАкціонерного товариства«Українська залізниця»в особіРегіональної філії«Львівська залізниця»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруна стороніпозивача:Первинна профспілковаорганізація дільниціексплуатації тепловозівЛьвів Локомотивнедепо Львів-ЗахідВільної профспілкимашиністів України,про визнанняпротиправним таскасування наказу,поновлення нароботі тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу,в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) № 293/ос від 13.08.2021 року про припинення трудового договору (контракту), яким було звільнено позивача з 14.08.2021 року з посади машиніста-інструктора локомотивних бригад дільниці експлуатації локомотивів (ст.Стрий) Виробничого структурного підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця»; поновити позивача на посаді машиніста-інструктора локомотивних бригад дільниці експлуатації локомотивів (ст. Стрий) Виробничого структурного підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» з 15.08.2021 року; стягнути з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» на користь позивача середній заробіток за весь період вимушеного прогулу з 15.08.2021 року по дату винесення рішення по справі, 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач з 07.07.1994 працював у АТ «Українська залізниця»: остання займана позивачем посада - машиніст-інструктор локомотивних бригад Виробничого структурного підрозділу «Локомотивне-депо Львів-Захід» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» з 20.04.2018 року згідно наказу №400/ос від 20.04.2018 року.

13.08.2021 року заступником директора виконавчого Регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики ОСОБА_4 прийнято наказ №293/ос про припинення трудового договору та звільнено позивача у зв`язку із скороченням штату за п.1ст.40 КЗпП Україниз 14.08.2021 року. Вважає, що ланий наказ є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на наступне. Протоколом оперативної наради під головуванням заступника директора виконавчого регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики Кирди А.М. від 08.04.2021 року постановлено начальникам виробничих структурних підрозділів локомотивного господарства:

- привести граничну чисельність машиністів-інструкторів до відповідної чисельності, без прив`язки до територіальної віддаленості обертового депо від основного локомотивного, а саме: локомотивне депо «Львів-Захід» - 20 шт.од.;

- у термін до 30.04.2021 року видати відповідні накази на виконання цього протокольного рішення;

- у термін до 30.04.2021 року через службову організацію праці, заробітньої плати і структур управління та службу локомотивного господарства надати на затвердження у встановленому порядку зміни до штатних розписів на вилучення посад, зазначених у цьому протокольному рішенні;

- забезпечити працевлаштування працівників відповідно до вимог чинного законодавства.

26.04.2021 року начальником локомотивного депо Львів-Захід прийнято наказ про зміни в штатному розписі, яким вирішено з метою приведення граничної чисельності машиністів-інструкторів до відповідної чисельності без прив`язки до територіальної віддаленості обертового депо від основного локомотивного (згідно п.1.1. в локомотивному депо Львів-Захід 20 штатних одиниць) провідному економісту до 30.07.2021 року провести відповідні зміни в штатному розписі виробничого структурного підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця».

29.04.2021 року направлено голові профспілкового комітету вільної профспілки машиністів України дільниці експлуатації тепловозів виробничого структурного підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід» Мельнику В.П. вище вказаний протокол від 14.04.2021 року, наказ від 26.04.2021 року та повідомлення про наступне вручення усім працівникам, які обіймають посади машиністів-інструкторів локомотивних бригад, попередження про скорочення до 30.05.2021 року, яким буде запропоновано наявні вакансії в депо та виробничих структурних підрозділах регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» у відповідності до їхньої освіти та кваліфікації.

30.06.2021 начальником локомотивного депо Львів-Захід направлено голові профспілкового комітету вільної профспілки машиністів України дільниці експлуатації тепловозів виробничого структурного підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід» Мельнику В.П. документи щодо отримання згоди на розірвання трудового договору 30.07.2021 року із позивачем - машиністом-інструктором локомотивних бригад дільниці експлуатації локомотивів (ст.Стрий) за ч.1ст.40 КЗпП України.

09.07.2021 року голова профспілкового комітету вільної профспілки машиністів України дільниці експлуатації тепловозів виробничого структурного підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід» Мельник В.П. направив лист начальнику ВП «Локомотивного депо Львів-Захід» з метою отримання додаткових документів, проте такі не були отримані і ОСОБА_5 19.07.2021 року направив начальнику ВП «Локомотивного депо Львів-Захід» витяг з протоколу №20-21 засіданняПКВПМУ дільниця експлуатації тепловозів Львів, ВП Львів-Захід від 19.07.2021 року, в якому зазначено про розгляд подання щодо скорочення посади позивача та одноголосну відмову в наданні згоди на скорочення посади машиністів-інструкторів та звільнення з посади заст.40 п.1 КЗпП Українипозивача. Відмова профспілки обгрунтована тим, що протокольне рішення від 14.04.2021 року прийняте без повідомлення та участі Дорожнього комітету ВПМУ Львівської залізниці; регіональна філія, виробничий підрозділ локомотивного ДЕПО Львів-Захід, не являються юридичною особою та не має права вносити зміни в штатний розпис без погодження АТ «Укрзалізниця»; згідно вище вказаного наказу від 26.04.2021 року вивільнення передбачалось в ВП локомотивне депо Львів-Захід без прив`язки до територіальної віддаленості, проте скорочення проводилось тільки в цеху експлуатації Стрий; при скороченні розглядались лише кандидатури двох осіб (в тому числі і позивача): незважаючи на обов`язок розглянути усі кандидатури із наданням переважного права на залишення на роботі при звільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці згідност.42 КЗпП Українита п.5.3.3. Колективного договору; не надано економічного обгрунтування усупереч вимогам п.5.3.6. Колективного договору; не надано усіх документів, які витребовувались профспілкою згідно листа від 09.07.2021 року.Таким чином, відповідач не отримав згоди від профспілки та не мав права на винесення оскаржуваного наказу про звільнення з огляду на недотримання вимог чинного законодавства України. Незважаючи на отриману обгрунтовану відмову відповідач прийняв оскаржуваний наказ №293/ос 13.08.2021 року та звільнив позивача із займаної посади з 14.08.2021 року.

За змістомст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Представник позивача просила суд врахувати, що позивач незаконно звільнений з роботи та втратив єдине джерело свого доходу, зазнав моральних страждань та душевних переживань, а тому просила стягнути на його користь 20000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди (том 1, а.с. 1-12).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) №293/ос від 13.08.2021 року про звільнення ОСОБА_3 з посади машиніста - інструктора локомотивних бригад дільниці експлуатації локомотивів (ст. Стрий) Виробничого структурного підрозділу Локомотивне депо Львів-Захід» Регіональної філії «Львівська залізниця АТ «Українська залізниця» з 14 серпня 2021 року, на підставі п.1ст.40 КЗпПу зв`язку із скороченням штату.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді машиніста - інструктора локомотивних бригад дільниці експлуатації локомотивів (ст. Стрий) Виробничого структурного підрозділу Локомотивне депо Львів-Захід» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» з 15 серпня 2021 року.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 :

-середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 315 632 грн. 20 коп.;

-моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в розмірі8 820 грн. 00 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді машиніста - інструктора локомотивних бригад дільниці експлуатації локомотивів (ст. Стрий) Виробничого структурного підрозділу Локомотивне депо Львів-Захід» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 17 171 грн. 70 коп. допущено до негайного виконання (том 3, а.с. 19-35).

Дане рішенняоскаржили представники відповідача.

Апелянти просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права.

Вважають, що ОСОБА_4 вправі був видати наказ про звільнення позивача з роботи «на підставі довіреності, що дає йому право підписувати накази, що є обов`язковими до виконання працівниками філії та структурних підрозділів», а відтак вважають неправомірним те, що «судом посадовим інструкціям ОСОБА_3 та ОСОБА_6 … надано вищу юридичну силу ніж довіреності, наказу … про розподіл обов`язків, Положенню про регіональну філію …, які надають заступнику директора виконавчого регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики, який відповідає за кадрову політику здійснювати її відповідно до наданих повноважень».

Також вважають неправомірним те, що судом було взято до уваги те, що після попередження про майбутнє вивільнення позивач подав згоду на зайняття ряду вакантних посад, оскільки відповідач повідомив його про те, що «на дані вакансії погоджуються інші кандидатури», а відтак «досліджувані судом посади не були вільними, оскільки на них претендували інші особи».

Стверджують, що згоду на вивільнення ОСОБА_3 профспілковою організацією було дано.

Вважають, що підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу є відсутніми (том 3, а.с. 46-54).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77).

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів міститься роз`яснення про те, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Виходячи з предмета даного спору, а саме: встановлення законності чи незаконності звільнення позивача з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП, саме на відповідача покладається обов`язок доведення суду належними та допустимими доказами (зокрема) факту наявності змін в організації виробництва і праці, зокрема - ліквідації, реорганізація або перепрофілювання працедавця, скорочення чисельності або штату його працівників; додержання ним норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; факту відмови позивача від переведення на іншу роботу або того, що відповідач не мав можливості перевести позивача за його згодою на іншу роботу в організації.

У пункті «а» частини 2 статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року також міститься положення про те, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця. Наведені висновки суду апелянтом не спростовані і не оспорюються.

В той же час, судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (в тому числі і апелянтом) те, що позивачу при його попередженні про майбутнє звільнення і до самого звільнення було запропоновано для працевлаштування не всі посади, які були вакантними.

За наведених обставин колегія суддів доводи апеляційної скарги про те, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано те, що «на дані вакансії погоджуються інші кандидатури», а відтак «досліджувані судом посади не були вільними, оскільки на них претендували інші особи», визнає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відтак такими, що не можуть прийматися до уваги.

Судом також встановлено та стверджується матеріалами те, що позивач був членом Первинної профспілкової організації дільниці експлуатації тепловозів Львів Локомотивного депо Львів-Захід Вільної профспілки машиністів України (членом профкому ТД Львів; том 2, а.с. 246-248), яка (Вільна профспілка машиністів України) є зареєстрованою Міністерством юстиції України і саме яка приймала участь у розгляді даної справи в якості третьої особи на стороні позивача.

Апелянтом не заперечується той факт, що ним при звільненні позивача з роботи запит щодо надання згоди на звільнення позивача до вищого виборного профспілкового органу первинної профспілкової організації дільниці експлуатації тепловозів Львів Локомотивного депо Львів-Захід Вільної профспілки машиністів України не надсилався.

За вищенаведених обставин доводи апеляційної скарги стосовно того, що згоду на звільнення позивача з роботи профспілкова організація локомотивного депо Львів-Захід дала, що стверджується протоколом засідання цієї профспілкової організації від 19.07.2021 року, також до уваги прийматися не можуть, оскільки позивач не був членом цієї профспілкової організації, а був членом іншої профспілкової організації, запит до якої про таку згоду навіть не надсилався.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як стверджується матеріалами справи, Головним управлінням Держпраці у Львівській області в ході перевірки звернення ОСОБА_3 (позивача) було встановлено (зокрема) те, що звільнення останнього з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України було здійснено не уповноваженою на те особою ОСОБА_4 і за результатами цієї перевірки АТ «Українськазалізниця» вособі Регіональноїфілії «Львівськазалізниця»(відповідачу) 14.12.2021 року було внесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю (том 2, а.с. 5-8).

Акціонерне товариство«Українська залізниця»в особіРегіональної філії«Львівська залізниця»вищезгаданий приписГоловного управління Держпраці у Львівській області від 14.12.2021 року оскаржило в судовому порядку, однак рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у задоволенні цього позову було відмовлено у повному обсязі. При цьому суд прийшов до висновку про те, що звільнення ОСОБА_3 за пунктом 1 статті 40 КЗпП було здійснено не уповноваженою на те особою ОСОБА_4 (том 2, а.с. 127-131).

Таким чином, рішенням суду у адміністративній справі, у якій також брало участь АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (відповідач/апелянт у даній цивільній справі), що набрало законної сили, встановлено (зокрема) ту обставину, що звільнення ОСОБА_3 за пунктом 1 статті 40 КЗпП було здійснено не уповноваженою на те особою ОСОБА_4 . Відтак ця обставина (у відповідності до частини 4 статті 82 ЦПК України) доказуванню не підлягає, а тому доводи апеляційної скарги, які ставлять під сумнів висновки суду і у цій частині, також до уваги прийматися не можуть.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин у їх сукупності суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про незаконність звільнення позивача з роботи та про обґрунтованість позовних вимог останнього в частині поновлення його на роботі.

Статтею 237-1 КЗпП Українивстановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається з вищенаведеного, стаття 237-1 КЗпП України, містить у собі перелік юридичних фактів, які складають підставу виникнення правовідносин по відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові і першим таким юридичним фактом є порушення власником законних прав працівника.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди також міститься роз`яснення про те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Прийшовши до висновку про незаконність звільнення позивача з роботи, суд (відповідно) прийшов до вірного висновку про те, що таким незаконним звільненням позивачу заподіяно моральної шкоди, а розмір відшкодування такої шкоди, присуджений до стягнення з відповідача на користь позивача (10000 грн.), відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представників Акціонерного товариства «Українська залізниця», залишити без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонногосуду Львівської області від 07 лютого 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 29 травня 2023 року.

Головуючий: Цяцяк Р. П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.