Ухвала

від 18.05.2023 по справі 991/4130/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/4130/23

Провадження № 1-кс/991/4151/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

адвоката ОСОБА_3 ,

детектива ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 травня 2014 року за № 42019000000002238,

В С Т А Н О В И ЛА :

І. Суть клопотання та заперечень детектива

1.1. 10 травня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому адвокат ОСОБА_3 просила скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2015 року у справі № 757/2112/15-к на нерухоме і рухоме майно, яке належить ОСОБА_5 та зареєстроване за ОСОБА_6 :

- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки з кадастровими номерами:

3223155400:05:114:0094, 3223155400:05:114:0132, 3223155400:05:005:0055,

3223155400:05:005:0056, 3223155400:05:114:0093, 3223155400:05:005:0048,

3223155400:05:005:0057, 3223155400:05:005:0058, розташовані за зазначеною адресою;

- легковий автомобіль марки Mercedes-benz SL 55, номер шасі НОМЕР_1 , 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Клопотання обґрунтоване тим, що зазначений арешт було накладено у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 21 жовтня 2019 року за № 42019000000002238, яке було виділене з кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 08 травня 2014 року за № 42014000000000368. Про час та місце розгляду клопотання про накладення арешту ОСОБА_5 не повідомлялася, копії ухвали не отримувала.

На переконання адвоката, арешт було накладено необґрунтовано, оскільки зазначене майно перебувало у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_7 . Також зазначене майно не відповідало ознакам тимчасово вилученого майна, передбаченим ч. 2 ст. 167 КПК України, оскільки було придбане раніше 2010 року - часу, протягом якого було вчинене, за версією органу досудового розслідування, заволодіння державними коштами. На переконання адвоката ОСОБА_3 , накладення арешту на майно ОСОБА_5 становить безпідставне втручання у її право власності.

Також адвокат звернула увагу, що ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_5 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, було визнане право особистої приватної власності ОСОБА_5 на арештоване майно.

1.2. 16 травня 2023 року від детектива ОСОБА_4 надійшли письмові заперечення проти клопотання, у яких детектив просив відмовити у скасуванні арешту майна. Детектив наголосив, що арешт на зазначене у клопотанні майно було накладено з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями.

Детектив зауважив, що поділ спільного сумісного майна подружжя було здійснено вже після накладення арешту, а тому цей факт не впливає на підстави його накладення.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Адвокат ОСОБА_3 підтримала подане клопотання з наведених у ньому мотивів та додала, що частина майна була приватизована, а тому не має стосунку до обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні.

2.2. Детектив ОСОБА_4 підтримав подані ним письмові заперечення та додав, що на час накладення арешту на майно у Печерському районному суді м. Києва панувала судова практика мінімізації зазначення у судових рішеннях слідчих суддів відомостей щодо обставин кримінального правопорушення, разом з тим, зазначеною ухвалою було повністю задоволено клопотання сторони обвинувачення, отже слідчий суддя повністю врахував викладені у ньому мотиви і визнав їх обґрунтованими.

ІІІ. Мотиви слідчого судді

3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.

3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що:

- в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;

- арешт накладено необґрунтовано.

Слід зауважити, що з моменту накладення арешту (2015 рік) законодавче регулювання цього правового інституту зазнало суттєвих змін. Викладене орієнтує суд під час оцінки обґрунтованості накладення арешту керуватися положеннями кримінального процесуального закону, які діяли на час постановлення ухвали від 23 січня 2015 року, адже, як визначає ч. 1 ст. 5 КПК України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України в редакції 2012 року (зі змінами, внесеними у 2013 році), яка діяла на той час, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, яке перебуває у власності підозрюваного і перебуває у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Окремо були визначені підстави арешту тимчасово вилученого майна (ч. 2 ст. 170 КПК України в редакції 2012 року).

3.3. Висновки слідчого судді

3.3.1. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2015 року на майно підозрюваного ОСОБА_6 , у тому числі на майно, зазначене у клопотанні адвоката ОСОБА_3 , накладено арешт.

Як повідомив детектив, зазначений арешт було накладено за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення, у якому порушувалося питання про застосування арешту з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями. Викладене також підтверджується текстом ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва.

3.3.2. Слідчий суддя погоджується з доводами адвоката щодо наявності в ухвалі слідчого судді від 23 січня 2015 року тверджень суперечливого характеру (щодо наявності та відсутності статусу тимчасово вилученого майна). Разом з тим, ці суперечності, вочевидь, обумовлені причинами виключно технічного характеру та не свідчать про необґрунтованість застосування заходу забезпечення, адже ч. 3 ст. 170 КПК України (в редакції 2012 року) передбачала можливість накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову, тобто відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Адвокат ОСОБА_3 не навела доводів щодо відсутності такої шкоди.

У всякому разі в межах розгляду клопотання про скасування арешту оцінці підлягає існування підстав для його накладення (обґрунтованість), а не формальна сторона ухвали слідчого судді.

3.3.3. Відсутні підстави ставити під сумнів твердження адвоката щодо розповсюдження на арештоване майно правового режиму спільної сумісної власності.

Такий висновок випливає з положень ст. 60 СК України, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Разом з тим, як зазначив Верховний Суд у постанові № 752/7440/18 від 04 жовтня 2022 року, спори щодо виділення частки майна із спільної сумісної власності вирішуються у інший спосіб, при цьому в межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток. Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства. Підставою для виділення частки майна в праві спільної сумісної власності має бути вимога співвласника такого майна або державного чи приватного виконавця.

Отже, накладення арешту на майно, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, не суперечить вимогам кримінального процесуального закону, адже у межах кримінального провадження відсутні законодавчі можливості виокремлення частки, яка належить чоловіку чи дружині. Такий виділ (поділ) здійснюється виключно у межах цивільного судочинства. І ОСОБА_5 , якій це майно також належить на праві спільної сумісної власності, не позбавлена можливості реалізувати своє право на поділ майна.

3.3.4. Слідчий суддя відхиляє доводи адвоката ОСОБА_3 в частині поділу майна згідно з ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 травня 2016 року з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 364, ч. 3 ст. 370 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 331, 334 ЦК України, право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.

Адвокат ОСОБА_3 не надала доказів державної реєстрації права приватної особистої власності ОСОБА_5 на зазначене майно, а тому ці доводи не впливають на оцінку обґрунтованості застосування цього заходу забезпечення.

3.3.5. Доводи адвоката щодо відсутності зв`язку арештованого майна з кримінальними правопорушеннями також не впливають на висновок слідчого судді, адже коло майна, на яке може бути накладений арешт з метою забезпечення відшкодування завданої шкоди, не обмежується виключно майном, джерело походження якого має кримінальний характер.

Адвокатом не наведено доводів, що у застосуванні арешту заходу відпала потреба, і враховуючи, до досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, у слідчого судді відсутні підстави для констатації такого факту.

3.3.6. Викладене свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 131-132, 170, 174, 369-372, 562 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1