Ухвала

від 29.05.2023 по справі 397/515/23

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 397/515/23

н/п : 2-з/397/5/23

У Х В А Л А

про забезпечення позову

29.05.2023 смт. Олександрівка

Суддя Олександрівського районного суду Кіровоградської області Максимович І.В., розглянувши заяву керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області Прокопчук Д. про забезпечення позову керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області Прокопчук Д. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

В провадження Олександрівського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області Прокопчук Дмитра в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, в якій прокурор просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області належну на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 3520586000:02:000:3048 площею 1,8735 га, вартістю 50552 грн. 91 коп., яка знаходиться на території колишньої Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (наразі Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області) та стягнути з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Разом із позовною заявою керівником Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області Прокопчук Д. подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3520586000:02:000:3048 площею 1,8735 га, яка знаходиться на території колишньої Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (наразі Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області) та заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 3520586000:02:000:3048 з іншими земельними ділянками.

В обгрунтування заяви керівник прокуратури зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є громадянкою Російської Федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.08.2012, зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за номером 516, набула право власності на 1/3 (одну третю) частки земельної ділянки загальною площею 5,62 га з кадастровим номером 3520586000:02:000:2103 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (наразі Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області).

Реалізуючи право власності на отриману у спадок одну третю частки земельної ділянки загальною площею 5,62 га з кадастровим номером 3520586000:02:000:2103, ОСОБА_1 замовила та виготовила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, після чого новосформована земельна ділянка площею 1,8735 га отримала кадастровий номер 3520586000:02:000:3048. Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.11.2013 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 207628435205). Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №332431056 від 16.05.2023 право власності на вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення належить громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 . Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту ч.2 ст.81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства. Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Одночасно за змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Таким чином, враховуючи, що відповідач, будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 09.11.2013) до теперішнього часу її не відчужила, вбачаються підстави для конфіскації останньої у власність держави. Будь-яке подальше відчуження ОСОБА_1 як громадянкою Російської Федерації спірної земельної ділянки порушуватиме права держави в особі уповноваженого органу на набуття її у власність держави, шляхом конфіскації, оскільки особливо в умовах воєнного часу дана земельна ділянка має використовуватись насамперед для забезпечення продовольчих потреб громадян України.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідившиматеріали справи, вивчивши предмет та підстави пред`явленого позову, обсяг заявлених вимог, судприходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Одночасно, судом враховуються висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.06.2021 року по справі № 308/8567/20, відповідно до яких законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.

У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

За наслідком викладеного, розгляд заяви про забезпечення позову підлягає негайному розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду, без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 та 2 ст.150ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: 1)накладенням арештуна майнота (або)грошові кошти,що належатьабо підлягаютьпередачі абосплаті відповідачевіі знаходятьсяу ньогочи вінших осіб; 1-1)накладенням арештуна активи,які єпредметом спору,чи іншіактиви відповідача,які відповідаютьїх вартості,у справахпро визнаннянеобґрунтованими активівта їхстягнення вдохід держави; 2)забороною вчинятипевні дії; 3)встановленням обов`язкувчинити певнідії,у разіякщо спірвиник ізсімейних правовідносин; 4)забороною іншимособам вчинятидії щодопредмета споруабо здійснюватиплатежі,або передаватимайно відповідачевічи виконуватищодо ньогоінші зобов`язання; 5)зупиненням продажуарештованого майна,якщо поданопозов провизнання прававласності наце майноі прозняття знього арешту; 6)зупиненням стягненняна підставівиконавчого документа,який оскаржуєтьсяборжником усудовому порядку; 8)зупиненням митногооформлення товарівчи предметів; 9)арештом морськогосудна,що здійснюєтьсядля забезпеченняморської вимоги; 10)іншими заходамиу випадках,передбачених законами,а такожміжнародними договорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно ч. 3ст.150 цього Кодексу заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п. 3, 4 Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову»№ 9від 22.12.2006, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Так, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документи, вбачається, що згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдтного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №332431056 від 16.05.2023 року, за ОСОБА_1 09.11.2013 року зареєстровано право власності на земельну ділянку, з кадастровим номером 3520586000:02:000:3048, площею 1,8735 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (наразі Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області).

З позовної заяви вбачається, що підставою звернення прокурора до суду є те, що ОСОБА_1 , як громадянка Російської Федерації, набувши і зареєструвавши право власності на вказану земельну ділянку, упродовж року після набуття права власності не здійснила дій з її відчуження, та на даний час без перешкод її використовує, тому цим порушено вимоги законодавства України.

Таким чином, суд переконався у тому, що між сторонами існує спір відносно права власності на земельну ділянку, з кадастровим номером 3520586000:02:000:3048, площею 1,8735 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (наразі Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області) та належить відповідачеві по справі.

Відповідно до ч. 1 ст.317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У п. 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року роз`яснено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно, суд, за клопотанням позивача, може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976ЦК (судовий секвестр).

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Отже, враховуючи правомочності власника майна, які визначені у ч. 1 ст. 317 ЦК України, прокурор обґрунтовано допускає високу ймовірність відчуження відповідачем, як власником, належної йому спірної земельної ділянки третім особам, зміни її конфігурації (перетворення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, зміни цільового призначення, тощо).

Зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку, що метою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність збереження правового статусу і стану спірної земельної ділянки у незмінному вигляді, який існує на час виникнення спору.

Вчинення дій щодо відчуження спірної земельної ділянки та зміни її конфігурації може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про її конфіскацію у власність держави у разі задоволення позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснень Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; а також встановлений між сторонами по справі спір щодо права власності на належне відповідачеві нерухоме майно, суд вважає, що заявлені заходи забезпечення позову є співрозмірними заявленим вимогам, відносяться до предмету позову в цій справі, а невжиття заходів забезпечення позову може значним чином ускладнити виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, з урахуванням того, що до розв`язання виниклого між сторонами по справі спору по суті, відповідачем спірне нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, здійснені додаткові дії з перетворення, поділу, зміни конфігурації чи цільового призначення, на підставі чого суд доходить до висновку про обґрунтованість заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у заявлений спосіб.

Суд вважає, що обрані прокурором у заяві про забезпечення позову види забезпечення позову накладення арешту на земельну ділянку та заборону вчинення щодо неї певних дій, не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, як власника майна, оскільки це не перешкоджає йому володіти та користуватись нерухомим майном, а лише обмежується можливість ним розпоряджатись та вчинити щодо нього певні дії, пов`язані зі зміною конфігурації.

Отже, вжиті вказані заходи забезпечення позову на спірне майно до вирішення спору по суті, слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав держави.

Крім того, вжиття судом вказаних у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення не є тотожними з позовною вимогою про конфіскацію спірної земельної ділянки у власність держави, оскільки такі заходи є тимчасовими і застосовуються з метою надання можливості прокурору довести у суді факт порушення прав та законних інтересів держави і їх поновлення в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.

Вжиття заявлених заходів забезпечення позову на майно не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Суд погоджується з доводами прокурора у заяві про забезпечення позову, що у випадку відмови прокурору у позові про повернення (конфіскацію) спірної земельної ділянки на користь держави, відповідачеві не може бути завдано значних збитків в силу того, що запропоновані заходи забезпечення позову не перешкоджають йому володіти та користуватись належним спірним нерухомим майном, такі заходи забезпечення не створять жодних перешкод у їх відшкодуванні.

У зв`язку з чим, станом на час розгляд заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець пов`язує обов`язок суду застосувати зустрічне забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідач у відповідності до вимог ст. 154 ЦПК України, не позбавлений права після застосування судом заходів забезпечення позову на звернення до суду з відповідним клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 268, 352-355 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області Прокопчук Дмитра в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №397/515/23 за позовною заявою Керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області Прокопчук Дмитра в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, а саме:

- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3520586000:02:000:3048 площею 1,8735 га, яка знаходиться на території колишньої Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (наразі Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області), яка належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 207628435205.

Заборонити ОСОБА_1 (паспорт громадянина Російської Федерації серія та номер НОМЕР_2 , виданий 14.10.2003 Айхальським міським відділом міліції УВС м. Мирний Республіки Саха (Якутія), РНОКПП - НОМЕР_1 ) розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки кадастровий номер 3520586000:02:000:3048 з іншими земельними ділянками.

Обов`язок пред`явлення цієї ухвали до виконання покласти на позивача - Керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області Прокопчук Дмитра, поклавши на нього витрати по виконанню даної ухвали.

Копію ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання державному реєстратору речових прав на нерухоме майно центру надання адміністративних послуг Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Зобов`язати державного реєстратора речових прав на нерухоме майно центру надання адміністративних послуг Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області невідкладно повідомити суд про виконання даної ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Кропивницького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Позивач: Керівник Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області Прокопчук Дмитро Вікторович (адреса місця знаходження: 27340, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Братів Лисенків,5)

в інтрересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (місце знаходження: 25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова,26, код ЄДРПОУ - 39767636)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 )

Суддя: І.В. Максимович