Постанова

від 16.05.2023 по справі 909/1081/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2023 р. Справа №909/1081/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.Б.

за участю представників учасників процесу:

прокурор - Твардовська М.М.

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Кутське лісове господарство" №01-3/428 від 30.12.2022 (Вх. № ЗАГС 01-05/79/23 від 06.01.2023)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2022 (повний текст складено 12.12.2022)

у справі №909/1081/21

за позовом Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області,

Яблунівської селищної ради, Кутської селищної ради, Косівської міської ради, Космацької сільської ради

до відповідача Державного підприємства "Кутське лісове господарство"

про відшкодування шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 886 119,50 грн

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, Яблунівської селищної ради, Кутської селищної ради, Косівської міської ради, Космацької сільської ради звернувся в суд із позовною заявою до Державного підприємства "Кутське лісове господарство" про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 886 119,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території ДП "Кутське лісове господарство» Державною екологічною інспекцією Івано-Франківської області виявлено незаконну рубку сироростучих та сухостійних дерев; вказані факти зафіксовані у відомостях обліку пнів незаконно зрубаних дерев на територіях лісових фондів; за результатами проведеного заходу складений Акт державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб"єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №76 від 19.03.2019. В результаті незаконної рубки заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу у сумі 886 119,50грн. Позивачі вважають, що відповідач зобов`язаний відшкодувати шкоду в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2022 у справі №909/1081/21 позов першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, Яблунівської селищної ради, Кутської селищної ради, Косівської міської ради, Космацької сільської ради до Державного підприємства "Кутське лісове господарство" про відшкодування шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 886 119,50грн задоволено.

Рішення суду мотивоване тим, що, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив, що відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустив незаконну рубку дерев, чим заподіяв матеріальну шкоду лісовому фонду України та навколишньому природному середовищу. Відтак позовні вимоги про відшкодування шкоди в сумі 886119 грн 50 коп. є обґрунтованими та належать до задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Державним підприємством "Кутське лісове господарство" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2022 у справі №909/1081/21 та закрити провадження у справі, посилаючись на те, що при прийнятті рішення судом не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, позивачем не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; у рішенні першої інстанції міститься невідповідність висновків обставинам справи.

Скаржник вважає, що припинення права використання лісових ресурсів здійснюється в установленому порядку шляхом анулювання лісорубного квитка або лісового квитка тими органами, які їх видали. Для виконання вимоги Припису № 59 від 19.03.2019 Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області щодо анулювання лісорубних квитків, зазначених в Акті перевірки від 19.03.2019 ДП «Кутське лісове господарство» мало бути встановлено виконання виданих лісорубних квитків з порушенням вимог чинного законодавства, що регламентує порядок проведення рубок, формування і оздоровлення лісів (вибіркових санітарних рубок). Таким чином, скаржник вважає, що припис № 59 від 19.03.2019 Державної екологічної інспекції в Івано- Франківській області щодо вимоги про скасування лісорубних квитків - суперечить вимогам чинного лісового законодавства України.

Скаржник зазначає, що суд безпідставно посилається на Наказ державної екологічної інспекції України № 61 від 08.02.2019 про ліквідування Державної екологічної інспекції Івано-Франківської області, як юридичної особи публічного права, оскільки стороною позивача не надано підтвердження зазначеного.

Також, скаржник зазначив, що сам факт відкриття кримінального провадження не підтверджує наявності вини ДП "Кутське лісове господарство" у вчиненому правопорушенні, а висновки інженерно-екологічної експертизи проведені в цьому кримінальному провадженні не є належними доказами, на підставі яких можна встановити розмір заподіяної шкоди.

Окрім того, скаржник зазначив про відсутність підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави.

Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, прокурор в даній справі обґрунтовано звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Прокурор зазначає, що Державній екологічній інспекції в Івано-Франківській області було відомо про порушення інтересів держави, однак вона упродовж тривалого часу не вжила заходи щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу. В свою чергу, органами місцевого самоврядування також не вживалися заходи щодо звернення до суду з позовом до ДП «Кутське лісове господарство» про примусове стягнення шкоди, завданої незаконними рубками лісу, що підтверджується листами, які долучені до матеріалів справи.

Прокурор вважає доведеним наявними доказами у справі факт незаконної рубки дерев ДП «Кутське лісове господарство» внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства під час здійснення своєї господарської діяльності, які були досліджені в ході розгляду справи в суді першої інстанції та доводить вину та протиправність поведінки відповідача, наявність шкоди завданої навколишньому природному середовищу в сумі 886 119,50 грн та причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями, протиправною поведінкою (бездіяльністю) та самою шкодою.

Скаржником не доведено відсутність вини у незаконній рубці дерев та не спростовано суму шкоди, а також не надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що суть заперечень, викладених скаржником зводяться до порядку видачі спеціального дозволу на використання лісових ресурсів в межах території та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення «Гуцульщина». Проте, інспекцією під час перевірки виявлено незаконну рубку дерев в Березівському, Яблунівському, Космацькому, Косівському та Кутському лісництвах, за що розраховано 886 110,50 грн шкоди, (ст.7-20 та ст.31-38 Акта від 19.03.2019 №76).

Інспекція вважає, що суть заперечень відповідача, викладених в апеляційній скарзі щодо видачі ним лісорубних квитків в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду та винесеного Інспекцією щодо усунення таких порушень припису не стосуються предмету, обставин справи та не досліджувалися судом при винесенні рішення, оскільки такі вимоги не були предметом позову, не заявлялися позивачем, адже не стосувалися незаконних рубок, які вчинені на території ДП «Кутського лісового господарства». Чинне законодавство визначає обов`язковість необхідності отримання лімітів на використання природних ресурсів та дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду для проведення вибірково-санітарних рубок, при проведенні яких заготовляється деревина, існує законодавчо закріплений обов`язок лісокористувача видати лісорубний квиток і здійснювати використання визначених в ньому лісових ресурсів на виділеній у встановленому чинним законодавством порядку земельній ділянці та справляння ним збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

Пояснення від 20.09.2019, які надані ДП «Кутське лісове господарство» через 6 місяців після закінчення перевірки стосуються виданого припису на усунення порушення, що не стосується предмету даного спору. Долучені до Пояснення від 20.09.2019 пояснення по Кутському лісництву, Космацькому лісництву, Яблунівському лісництву не заперечують незаконність виявлених Інспекцією рубок дерев, а тільки підтверджують кількість, діаметри, породи незаконно зрубаних дерев у цих лісництвах та суму розрахованої шкоди за незаконну рубку лісу.

Окрім того, звернення до правоохоронних органів про виявлення правопорушення для встановлення винних осіб не звільняє лісокористувача від відповідальності за порушення вимог ведення лісового господарства та відшкодування завданої шкоди.

Іспекція вважає, що своїми діями ДП «Кутське лісове господарство» порушило вимоги щодо ведення лісового господарства, умови природокористування та режиму території природно-заповідного фонду, в межах території, що входить до складу НПП «Гуцульщина» без вилучення, чим порушено вимоги Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та норми Лісового кодексу України, у зв`язку із чим нанесло шкоду лісу та навколишньому природному середовищу в сумі 886 119,50 грн.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2023 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Кутське лісове господарство" залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору в сумі 121,45 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2022 у справі №909/1081/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Кутське лісове господарство" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2022 у справі №909/1081/21 та призначено розгляд справи на 07.03.2023.

У зв`язку із оголошеною повітряною тривогою по всій території України судове засідання 07.03.2023 не відбулося.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 призначено розгляд справи №909/1081/21 на 28.03.2023.

28.03.2023 розгляд вказаної справи не відбувся у зв`язку із відпусткою головуючого судді Галушко Н.А. з 28.03.2023 по 30.03.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 призначено розгляд справи №909/1081/21 на 25.04.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 відкладено розгляд справи на 16.05.2023.

Прокурор в судових засіданнях виклав доводи щодо вимог апеляційної скарги.

Позивачі та відповідач в судові засідання явку не забезпечили. Зважаючи, що явка сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, розгляд справи відкладався за клопотанням скаржника, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути апеляційну скаргу за відсутності сторін.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи

На підставі розпорядження №111 та направлення №59 від 04.03.2019 Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області в період з 05.03.2019 до 19.03.2019 провела планову перевірку дотримання суб"єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення лісів на території Березівського, Яблунівського, Кутського, Космацького та Косівського лісництв, що є складовою загальної площі лісового фонду та знаходиться у підпорядкувнні ДП " Кутське лісове господарство".

За результатами перевірки встановлено факт порушення природоохоронного законодавства - незаконну рубку сироростучих та сухостійних дерев, зазначених у відомостях обліку пнів незаконно зрубаних дерев (том І а.с.193- 213). Дослідивши вказані відомості, суд встановив, що в них зазначена інформація про незаконно зрубані дерева, а саме: порода дерева, ознака та діаметри пнів, що враховується при розрахунку шкоди; всі відомості підписані представниками відповідача без зауважень.

Також, Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області склала Акт №76 від 19.03.2019 (том І а.с.53- 79), на підставі якого розрахований розмір шкоди. Як вбачається з матеріалів справи до вказаного Акта долучені зауваження лісничого Яблунівського лісництва Цагельнікова А.В., в яких зазначено, що 11 дерев породи бук у кв.13 вид.48 площею 7,1 га, помилково не були занесені до лісорубного квитка (том І а.с.181 зворотній бік) та зауваження лісничого Космацького лісництва Бойко І.М., про те, що незаконна рубка в кв.6 діл.31, 35, кв.5 діл.29,32 виявлена днем раніше - 13.03.2019 майстром лісу, про що складені 3 протоколи, по двох з яких виявлені лісопорушники, які визнали свою вину (том І а.с.182). Вказаний Акт підписаний представниками всіх лісництв, на території яких виявлені порушення. Примірник Акта отриманий 19.03.2019 в.о. директора ДП "Кутське ЛГ" Ониськівим А.П., що підтверджується його підписом. Доказів оскарження цього акта матеріали справи не містять.

Для усунення виявлених правопорушень Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області видала припис №59 від 19.03.2019, відповідно до якого зобов"язала ДП "Кутське ЛГ" до 19.04.2019 провести очистку неочищених лісосік від порубкових решток зазначених в Акті, до 19.06.2019 анулювати зазначені в Акті спеціальні дозволи -лісорубні квитки на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування в частині проведення рубок понад 1,0 га та спеціальні дозволи- на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення на заготівлю деревини в порядку рубок формування та оздоровлення лісів (санітарно-вибіркових рубок) в межах господарських зон національного природного парку "Гуцульщина" (без вилучення). Припис до виконання прийняв в.о. директора ДП "Кутське ЛГ" Ониськів А.П., про що свідчить його підпис на вказаному приписі. Доказів скасування чи оскарження цього Припису матеріали справи не містять.

За фактом незаконної рубки дерев зареєстроване кримінальне провадження №42019090000000028 від 23.03.2019, яке об"єднане з матеріалами кримінального провадження № 12018090190000445 від 01.12.2018. В межах досудового розслідування яких для встановлення розміру шкоди Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України провів судові інженерно - екологічні експертизи, за результатами яких надав висновки, копії яких приєднані до матеріалів справи. Відповідно до цих висновків загальний розмір заподіяної шкоди ДП "Кутське лісове господарство" внаслідок незаконної рубки лісу становить 886 119,50грн.

З метою досудового врегулювання спору, Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області надіслала відповідачу претензію №16/19 від 21.03.2019.

19.04.2019 ДП "Кутський лісгосп" надав відповідь на претензію №01-3/123, до якої долучив наказ №35 від 18.04.2019, в якому зазначена інша сума завданої шкоди. Вказав, що ним вжиті заходи щодо недопущення виявлених перевіркою порушень та запропоновано майстрам лісу, в яких виявлені незаконні рубки в добровільному порядку відшкодувати завдані лісовому господарству збитки.

Однак, як вбачається з інформації (листів № 636/02.2-17 від 27.07.2021, №1499/07-22 від 26.07.2021, №96 від 15.03.2021 №154-А/07-41 від 30.07.2021) органів місцевого самоврядування, станом на 12.11.2021 шкода не відшкодована, що стало причиною звернення до суду із позовом про стягнення завданої шкоди. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, здійснюється в порядку ст.1166 ЦК України та розмірах, встановлених законодавством України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру" діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення до суду є порушення, яке полягає у невідшкодуванні відповідачем шкоди завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті його господарської діяльності, та відповідно, ненадходженням до місцевого бюджету коштів. Крім того, неналежне здійснення суб"єктом владних повноважень заходів щодо захисту інтересів держави, мотивоване тим, що відповідно до Наказу Державної екологічної інспекції України №61 від 08.02.2019 Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області ліквідується як юридична особа публічного права, у зв"язку з чим фінансування статті видатків для сплати судового збору не проводиться.

Вказаним вище спростовуються твердження скаржника про відсутність підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом, оскільки згідно з частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Отже, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Державною екологічною інспекцією не здійснювався захист інтересів держави у спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду.

З огляду на вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України в Івано-Франківській області, на яку законодавством покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави та в інтересах Яблунівської селищної ради, Кутської селищної ради, Косівської міської ради, Космацької сільської ради.

Вищенаведеним спростовується твердження скаржника, що господарським судом не надано належної правової оцінки доводам відповідача, щодо представництва прокуратурою інтересів держави в суді, зокрема щодо того, що захист інтересів держави повинні здійснювати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Предметом спору є матеріально-правова вимога про відшкодування шкоди, завданої лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 19, частин 1, 5 статті 86 та статті 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Пунктами 1, 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Як вбачається із матеріалів справи, ДП "Кутське лісове господарство" є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території, відтак твердження щодо відсутності складу правопорушення, пов"язаного із заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу спростовується вищенаведеним.

Скаржником також не оспорюється факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача. На підставі встановлених фактів відкрито кримінальне провадження №42019090000000028 від 23.03.2019, яке об"єднане з матеріалами кримінального провадження № 12018090190000445 від 01.12.2018. В межах досудового розслідування зазначених кримінальних проваджень, для встановлення розміру шкоди Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України провів судові інженерно - екологічні експертизи, за результатами яких надав висновки, копії яких приєднані до матеріалів справи. Відповідно до цих висновків загальний розмір заподіяної шкоди ДП "Кутське лісове господарство" внаслідок незаконної рубки лісу становить 886 119,50грн.

Посилання скаржника в апеляційні скарзі на те, що факти зареєстрованих кримінальних проваджень з СРДР№ 12018090190000445 від 01.12.2018 та № 42019090000000028 від 23.03.2019 не підтверджені належними доказами, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки за результатами проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області 22.03.2019 зареєстроване кримінальне провадження № 42019090000000028 за фактом зловживання службовими особами ДП «Кутське лісове господарство» своїм службовим становищем, які допустили незаконну рубку на території лісового фонду господарства, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам і копія витягу з ЄРДР долучена до матеріалів позовної заяви.

Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв`язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

Суд зазначає, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Позиція з даного приводу висловлена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №927/1096/16, від 21.02.2020 у справі 920/1106/17.

У пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах №№909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Дана позиція спростовує доводи відповідача стосовно відсутності обов`язку відповідача нести відповідальність за шкоду завдану діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.

Відтак допустивши незаконну рубку лісу, відповідач порушив вимоги пункту 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України, оскільки не виконав свого обов`язку здійснювати охорону лісів від незаконних рубок. Причинний зв`язок між вчиненим порушенням та заподіяною шкодою полягає у тому, що внаслідок бездіяльності відповідача заподіяна шкода лісовим ресурсам.

Посилання скаржника на те, що припис № 59 від 19.03.2019 Державної екологічної інспекції в Івано- Франківській області щодо вимоги щодо скасування лісорубних квитків - суперечить вимогам чинного лісового законодавства України, судова колегія не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини не стосуються предмету спору та незаконних рубок, які вчинені на території ДП «Кутського лісового господарства», отже не підлягають дослідженню при винесенні рішення у даній справі.

Окрім того, звернення до правоохоронних органів про виявлення правопорушення для встановлення винних осіб не звільняє лісокористувача від відповідальності за порушення вимог ведення лісового господарства та відшкодування. Відтак позовні вимоги про відшкодування шкоди в сумі 886 119,50 грн є обґрунтованими та належать до задоволення.

Європейський суд з прав людини звертає увагу, що у справах, що стосуються екологів питань, державі мають надаватися широкі межі розсуду та можливість вибору між різними способами та засобами дотримання своїх зобов`язань. Основне питання Суду полягає в тому чи вдалось державі дотримати справедливого балансу між конкуруючими інтересами осіб, що зазнали впливу, та суспільства в цілому (див. рішення у справі "Хеттон та інші пр. Сполученого Королівства" (Hatton and Others v. the United Kingdom), nn. 100. 119 та 123).

Як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у справі "Дземюк проти України принципи, які застосовуються до оцінки відповідальності держави за статтею 8 Конвенції в екологічних справах, загалом схожі незалежно від того, чи має справа розглядатися з точки зору позитивного обов`язку держави щодо вжиття належних відповідних заходів для гарантування прав заявника за пунктом 1 статті 8 Конвенції або у контексті виправданого відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції «втручання органів державної влади". Більше того, процесуальні гарантії, доступні заявникові згідно зі статтею 8 Конвенції можуть стати недієвими, а державу може бути визнано відповідальною за Конвенцією, якщо судове рішення, яким органи влади зобов`язано діяти певним чином в екологічних питаннях, ігнорується органами влади або залишається невиконаним протягом значного періоду часу (mutatis mutandis, рішення у справі "Ташкін та інші проти Туреччини").

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1,3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судова колегія звертає увагу на те, що судове рішення переглядається на момент його прийняття судом першої інстанції з врахуванням тих доказів, які були в матеріалах справи саме на момент прийняття рішення судом першої інстанції та фактичних обставин, які існували на момент його прийняття

В силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та правильним застосуванням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269,270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2022 у справі №909/1081/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства "Кутське лісове господарство" №01-3/428 від 30.12.2022 (Вх. № ЗАГС 01-05/79/23 від 06.01.2023) залишити без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 29.05.2023.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин.А. В.