Постанова

від 17.05.2023 по справі 11/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2023 р. Справа №11/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.,

Суддів:Кордюк Г.Т.,

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк вих..№09-8-6/247 від 16.02.2023 (вх.№ 01-05/541/23 від 22.02.2023)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2023 (суддя Андрейчук Л.В.) про відмову в задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу

у справі №11/21

за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, м. Київ

до відповідача фізичної особи підприємця Влад Марії Нуцівни, с. Біла Церква, Закарпатська область

про стягнення 177 839,00 євро

за участю представників сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Гутник А.Ж. адвокат (довіреність №09/12/27 від 01.02.2023);

від відповідача: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2023 (з врахуванням ухвали від 25.01.2023 про виправлення описки) у справі №11/21 в задоволенні заяви представника ПАТ Промінвестбанк про видачу дублікату та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу у справі №11/21- відмовлено повністю.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність належного обґрунтування причин поважності пропуску пред`явлення спірного наказу до виконання, а оскільки строк для його пред`явлення до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви в частині видачі його дубліката теж слід відмовити.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 12.04.2023) розгляд справи відкладено на 17.05.2022 на 10 год 40 хв. Витребувано у Акціонерного товариства «Укрпошта» та Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта», з метою забезпечення належного здійснення судочинства, відомості щодо відправлень скерованих Західним апеляційним господарським судом на адресу ФОП Влад Марії Нуцівни ( АДРЕСА_1 ) з трек-номерами 7901011848560 та 7901011946138.

На виконання вимог ухвали від АТ «Укрпошта» надійшов лист вих..№103.003.-3083-23 від 18.04.2023 (вх..№01-04/2812/23 від 27.04.2023), в якому зазначено, що за повідомленням Закарпатської філії Укрпошти, рекомендовані листи на адресу ФОП Влад М. ( АДРЕСА_2 ) надійшли до відділення поштового зв`язку №90614 с. Біла Церква Тячівського р-ну Закарпатської обл. і були вручені адресату під підпис: 7901011848560 вручений 26.03.2023, 7901011946138 вручений 29.03.2023, на підтвердження чого до листа долучено копію аркуша ф8.

В судове засідання 17.05.2022 з`явився представник позивача, який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, надав пояснення по суті апеляційної скарги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відповідно до інформації, наданої АТ «Укрпошта», про судове засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 1 та п.п. 2, 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами;

Відповідно до ч.1, 2 ст.42 ГПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Європейської конвенції з прав людини (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).

Тобто, саме суд з метою запобігання зловживанням правами, активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав і обов`язків, що не спростовує принцип змагальності сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово викликався в судові засідання, однак до суду не з`явився, а тому його неявка в судові засідання перешкоджає розгляду справи у розумні строки.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач неодноразово повідомлявся про розгляд справи, крім процесуальних прав, сторони мають і процесуальні обов`язки, а відтак колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача.

Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст. 222 ГПК України та відбувалось в режимі відеоконференції у відповідності до ст.197 ГПК України.

Причини відкладення розгляду справи та процесуальні питання, пов`язані з розглядом справи викладено в ухвалах суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивачем у заяві про видачу дублікату та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання вказувалось, що ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області двічі відкривалось виконавче провадження, а саме 04.11.2010 ВП №22365040 та 07.06.2016 ВП№5132544.

Таким чином, апелянт вважає, що строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання переривався.

Крім того, апелянт стверджує, що, закриваючи виконавче провадження, органом примусового виконання оригінал виконавчого документу направлено на адресу відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Рахів, а не на адресу позивача. При цьому, будь - яких доказів того, що поштове відправлення дійсно містило оригінал виконавчого документа, відповіді не надано.

Таким чином, апелянт вважає, що оригінал виконавчого документу втрачено не з вини позивача.

Апелянт вказує, що, не маючи інформації про місцезнаходження оригіналу виконавчого документа, не мав можливості пред`явити його до виконання в черговий раз аби перервати строк пред`явлення.

Тому, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не наведено жодних доводів в обґрунтування поважності причин пропуску пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З огляду на вищенаведене, апелянт просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2023 у справі №11/21 та ухвалити рішення про задоволення заяви про видачу дублікату та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу у справі №11/21.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Обставини справи.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.05.2009 у справі №11/21 позов публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк задоволено повністю.

На примусове виконання вказаного рішення 18.05.2009 господарським судом було видано відповідний наказ.

На адресу суду від стягувача 08.12.2022 надійшла заява про видачу дублікату наказу у справі в зв`язку з його втратою, подана разом з клопотанням про поновлення строку для пред`явлення його до виконання.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Схожі положення містила стаття 115 ГПК України в редакції до 15.12.2017 року, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України). Аналогічні положення були передбачені статтею 116 ГПК України в редакції до 15.12.2017 року, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою «Дублікат».

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (подібний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №2-836/11).

Відповідно до ч. 1 статті 21 Закону України від 21.04.1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент видачі наказу суду) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років; 3) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців; 4) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 5) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

У пункті 1 частини другої цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 22 Закону №606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Водночас 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIІI (далі - Закон №1404-VIІI), яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини перша, друга статті 12 цього Закону).

У пункті 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, законодавець збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 року Законом №1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 року, та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016 року (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі №910/11424/15, від 20.05.2019 у справі №904/10285/15, від 30.07.2019 у справі №922/3137/15, від 26.12.2019 у справі №10/339/10).

Як вбачається з матеріалів справи, наказ у справі №11/21, дублікат якого просить видати заявник, видано судом 18.05.2009. Щодо строку пред`явлення його до виконання, то частиною 1 статті 12 Закону 1404-VII визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Жодних доказів пред`явлення наказу суду від 18.05.2009 до виконання матеріали справи не містять. Відомості, які б свідчили про пред`явлення спірного наказу до виконання чи про причини невчинення таких дій, матеріали справи не містять, з чого слід дійти висновку, що строк його пред`явлення до виконання не переривався, відтак, станом на день звернення до суду з заявою про видачу дублікату наказу сплив.

Як зазначено вище, виходячи з принципу обов`язковості виконання судових рішень, законодавцем передбачена можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, підставою для чого є наявність поважних причин пропуску (стаття 329 ГПК України).

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що, звертаючись з заявою про поновлення строку наказу до виконання, стягувач жодних доводів в обґрунтування поважності причин пропуску пред`явлення наказу до виконання не навів, обмежився поясненням втрати виконавчого документу при пересилці або ненадіслання його органом ДВС, що по суті не є обґрунтуванням в розумінні ст. 329 ГПК України і на вирішення питання поважності причин пропуску пред`явлення наказу до виконання не впливає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви представника ПАТ Промінвестбанк про видачу дублікату та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу у справі №11/21.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу, що стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржувану ухвалу постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, зміни чи скасування ухвали Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2023 у справі №11/21. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк вих..№09-8-6/247 від 16.02.2023 (вх.№ 01-05/541/23 від 22.02.2023) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2023 у справі №11/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.05.2023.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяКордюк Г.Т.

СуддяСкрипчук О.С.