Ухвала

від 29.05.2023 по справі 129/583/21

ГАЙСИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 129/583/21

Провадження у справі № 2/129/85/2023

У Х В А Л А

"29" травня 2023 р. Гайсинський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді Дєдова С.М.,

при секретарі МединськійО.С.,

за участю представника позивача прокурора РомановоїЛ.М.,

представника відповідачів ОСОБА_1 ,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Гайсині цивільну справу за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі - Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області (Вінницький рибоохоронний патруль) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вилову водних живих біоресурсів, -

Встановив:

В провадженні Гайсинського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі - Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області (Вінницький рибоохоронний патруль) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вилову водних живих біоресурсів, у якій 01.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження.

Представник відповідача ОСОБА_3 , - адвокат ПетрусенкоНаталія Іванівна подала до суду письмове клопотання про залишення без розгляду вказаного цивільного позову керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави у цій справі №129/583/21, яке обґрунтоване тим, що прокурор не набув процесуальних повноважень сторони процесу у вказаній справі, а через відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі вказана позовна заява прокурора вважається такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і тому в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

На думку представника відповідача у позові прокурора не зазначено, не обгрунтовано та не надано доказів того, в чому полягає нездійснення або неналежним чином здійснення представництва в суді законних інтересів держави органом, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від імені і в інтересах якого пред`явлено позов, оскільки державний орган у цій справі не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом, надавши при цьому докази сплати судового збору чи докази в підтвердження неможливості вчинення вказаної дії.

Стороною позивача Немирівською окружною прокуратурою на клопотання сторони відповідача про залишення позову без розгляду подано письмове заперечення, в якому представник позивача просив позов залишити без розгляду.

Заперечення містить наступні обґрунтування.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обгрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Так, встановлюючи відсутність підстав для представництва інтересів держави, обов`язковими є висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є погреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних га інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами осподарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів гам, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховною Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.

Зокрема, відповідно до п.п. 39, 43 постанови Великої палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Обґрунтовуючи наявність підстав для звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області слід звернути увагу на те, що така необхідність зумовлена невжиттям зазначеними уповноваженим органом контролю заходів щодо відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вилову водних живих біоресурсів, що свідчить про неналежне здійснення останніми наданих йому повноважень.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у п.п. 77, 78 постанови у справі №912/2385/18 бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду із відповідним позовом у розумний строк.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 дійшла висновків, що сам факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний суб`єкт владних повноважеь неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтереси держави та звернення з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/18, від 21.12.2018 №922/901/17, від 26.02.2019 №905/803/18 «не здійснення захисту виявляється у свідомій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається».

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Частиною 4 статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Більше того, у разі встановлення порушення вимог законодавства та факту бездіяльності органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, у прокурора виникає не лише право, а й обов`язок захистити такі інтереси, що у даному випадку і зроблено шляхом звернення до суду з позовом.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.042019 у справі №924/349/18, від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, Постанова ВП ВС від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Вказана позиція, як і відсутність необхідності подавати прокурором докази на підтвердження бездіяльності органу чи його неможливості самостійно звернутися до суду, висловлена Великою Палатою Верховного Суду 26.06.2019 у справі 587/430/16-ц.

Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов та не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти російської федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку: «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Також у справі «Бацаніна проти росії» ЄСПЛ дійшов висновків, що підтримка прокурором однієї із сторін процесу в певних обставинах може бути виправданою. Зокрема, суд вказав, що, реалізуючи функцію представництва, прокурор має на меті захист державної власності, а тому ним не порушується принцип рівності сторін і, відповідно, п. 1 ст. 6 Конвенції.

Таким чином, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Усе вказане свідчить, що звертаючись до суду з позовом у цій справі прокурор відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у згаданій справі повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, і суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Усе вищевказане свідчить, що звертаючись до суду з позовом у цій справі прокурор відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» належним чином обгрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, зазначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно із листом Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не пред`являвся, у зв`язку з відсутністю в агентства коштів для сплати судового збору.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. 4, 10 ЦПК України, судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що відповідає гарантуванню принципу рівності.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.2005) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Окрім того, як випливає зі змісту постанови Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України па черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується з бюджету.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18 та від 26.02.2019 у справі № 905/803/18.

У постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховний Суд дійшов до висновку, що нездійснення суб`єктом владних повноважень упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом є підставою для подання прокурором до суду позовом в інтересах держави.

Крім того, постановою Немирівського районного суду від 05.02.2020 (справа №930/3009/19) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу. Зазначена постанова ОСОБА_3 не оскаржувалась та набрала законної сили. До суду із зазначеним позовом прокурор звернувся 25.02.2021, упродовж більш ніж одного року уповноваженим органом заходи щодо стягнення завданої шкоди шляхом звернення до суду не вживались, що свідчить про наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі прокурором.

Таким чином, твердження представника відповідача щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі та ненабуття процесуальних повноважень сторони процесу є безпідставними та не відповідають вимогам діючого законодавства та усталеної судової практики.

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх представник клопотання про залишення без розгляду цивільного позову керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі - Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області (Вінницький рибоохоронний патруль) підтримали, просили суд його задовольнити з підстав зазначених у клопотанні.

Представник позивача прокурор РомановаЛ.М. заперечила проти задоволення клопотання про залишення без розгляду цивільного позову прокурора заперечила з підстав зазначених у письмовому запереченні.

Відповідно доп.2)ч.1ст.257ЦПК Українисуд постановляєухвалу прозалишення позовубез розгляду,якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обгрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Оскільки звертаючись до суду з позовом у цій справі прокурор відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а саме прокурором обґрунтовано, що необхідність звернення прокурора з цим позовом зумовлена невжиттям зазначеними уповноваженим органом контролю заходів щодо відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вилову водних живих біоресурсів, що свідчить про неналежне здійснення останніми наданих йому повноважень, а також з огляду на те, що згідно із листом Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не пред`являвся, у зв`язку з відсутністю в агентства коштів для сплати судового збору (а.с.6); до суду із зазначеним позовом прокурор звернувся 25.02.2021, упродовж більш ніж одного року уповноваженим органом заходи щодо стягнення завданої шкоди шляхом звернення до суду не вживались, що свідчить про наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі прокурором, а відтак доводи представника відповідача про те, що прокурор не набув процесуальних повноважень сторони процесу у вказаній справі спростовано, а тому суд визнає, що у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ПетрусенкоНаталії Іванівни про залишення без розгляду цивільного позову керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі - Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області (Вінницький рибоохоронний патруль) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вилову водних живих біоресурсів необхідно відмовити.

Керуючись ст.257 ЦПК України, суд, -

Постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ПетрусенкоНаталії Іванівни про залишення без розгляду цивільного позову керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі - Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області (Вінницький рибоохоронний патруль) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вилову водних живих біоресурсів.

Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя: