Рішення

від 29.05.2023 по справі 752/3167/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/3167/23

Провадження № 2/752/3808/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 травня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Машкевич К.В.

при секретарі Гненик К.П.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-Рітейл» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2022 року по лютий 2023 року в розмірі 74560,00 грн та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона перебуває в трудових відносинах із ТОВ «МХП-Рітейл» згідно Наказу (Розпорядження) №154-к від 17.09.2021 про прийняття на роботу. Працює на посаді сомельє м`ясний.

Щомісячний оклад позивача становить 18640,00 грн.

Позивач зазначає, що з листопада 2022 року по лютий 2023 року відповідач не сплачує позивачу заробітну плату. Таким чином за вказаний період часу утворилась заборгованість по заробітній платі в розмірі 74560,00 грн.

На підставі зазначеного позивач просить про задоволення позову.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

16.03.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечив проти позову, просив відмовити у його задоволенні, пославшись на таке. Позивач була прийнята на роботу в ТОВ «МХП-РІТЕЙЛ 20.09.2021 на посаду сомельє м`ясний з окладом 18 640,00 грн. 02.05.2022 позивача було переведено на посаду продавця продовольчих товарів, на підставі заяви від 02.04.2022, відповідно до Наказу 183/4-к від 02.05.2022 з окладом 13 050,00 грн. За період з вересня 2021 року по лютий 2022 року відповідачем було виплачено 101763,31 грн основної заробітної плати та 26 872,66 грн додаткової заробітної плати. В подальшому позивач не з`являлась на роботу без поважних причин, місце перебування позивача відповідачу не відоме. Листи, які адресував відповідач на відому адресу позивача залишились поза увагою та без відповіді. За спірний період часу заробітна плата позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки з 01.11.2022 по 28.02.2023 познач була відсутня на роботі. Причини відсутності на роботі працівником роботодавцю не відомі. В зв`язку із відсутністю позивача на роботі з нез`ясованих причин, не виконання у спірний період трудових обов`язків позивачем, відповідач не нараховував та не виплачував позивачу заробітну плату з листопада 2022 року по лютий 2023 року. Також відповідач у відзиві посилався на те, що позивачем не доведено виконання нею будь-яких обов`язків у спірний період часу та не надано доказів поважності причин відсутності на робочому місці, відсутні докази того, що роботодавець якимось чином перешкоджав позивачу у виконанні нею її трудових обов`язків. Крім того, відповідач у відзиві послався на відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі, оскільки заявлена суму неспівмірна з розміром позовних вимог, а саме становить 50% від ціни позову.

27.03.2023 від представника позивача надійшли письмові пояснення у яких він послався на таке. Керівником відповідача у встановленому порядку не було створено спеціальної комісії, уповноваженої зафіксувати факт прогулу позивача шляхом складення відповідного акту. Позивач заперечує проти відомостей зазначених у Актах відповідача про відсутність позивача на роботі з листопада 2022 року по лютий 2023 року, оскільки вона у той час була присутня на роботі, із зазначеними Актами позивача ознайомлено не було, вони не були направлені їй засобами поштового зв`язку. Доводи відповідача про відсутність позивача на робочому місці у спірний період часу не підтверджені належними доказами. Заяву про переведення позивача на іншу роботу від 02.04.2022 остання не писала, з Наказом про переведення на іншу роботу позивач не ознайомлена.

06.04.2023 від позивача надійшли письмові пояснення у яких вона послалась на таке. Позивач працює м`ясним сомельє у MM №010, що знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Наказу (Розпорядження) № 154-к від 17.09.2021 про прийняття на роботу до ТОВ «МХП- Рітейл» з 20.09.2021. З іншими Наказами (Розпорядженнями), зокрема, про переведення на іншу роботу позивач не ознайомлена та не знає про їхнє існування. Жодного прогулу позивачем не здійснено за весь період її роботи у ТОВ «МХП-Рітейл». Тривалість робочого тижня складає 40 годин на тиждень без встановлення конкретного графіку на кожен день. Акти про відсутність позивача на роботі складено за кожен день за період з листопада 2022 року по лютий 2023 року у конкретний час 18 год 00 хв. без визначення часового проміжку «від» і «до». У відповідності до Статистики повітряних тривог у Київській області за вказаний період часу кожного дня були повітряні тривоги у Київській області з 9:00 по 18:00, що свідчить про фальсифікацію інформації ТОВ «МХП- Рітейл», що міститься у актах, адже у ці дні в зазначений час позивач не могла перебувати на робочому місці постійно, так як перебувала в укритті. Графік на кожен робочий тиждень змінювався, був три через три дні по 12 годин кожного дня, був також іноді три через один день по 12 годин кожного дня. Акти відповідача про відсутність позивача на роботі за спірний період складалися невідомими особами о 18 год 00 хв при тому, що графік на кожен день постійно змінювався. Крім того, у актах на кожен день не зазначалося про графік робочого дня позивача, а тільки час 18 год 00 хв.

24.04.2023 від представника відповідача надійшли письмові пояснення у яких відповідач послався на таке. Відповідач не спростовує факт перебування позивача в трудових відносинах із відповідачем. 24.03.2023 позивача було звільнено за прогули без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП, згідно наказу № 335/к/тр від 24.03.2023. Відповідач зафіксував відсутність позивача на роботі в період з листопада 2022 року по лютий 2023 року з долученням відповідних доказів. Посилання позивача на перебування її на робочому місці не підтверджене будь-якими доказами та не відповідає дійсності. Позивач так і не надала відповідачу пояснень поважності причин відсутності на робочому місці. Позивач відсутня на робочому місці фактично із березня 2022 року по жовтень 2022 pоку, що є предметом розгляду у іншій судовій справі, що перебуває на розгляді в Голосіївському районному суді м. Києва №752/16726/22. Ініціювати розслідування з приводу відсутності працівника на роботі в цілях фіксації прогулу це є правом роботодавця, а не обов`язком; таку ініціативу було розпочату в кінці лютого - на початку березня 2023 року. Переведення позивача здійснено на підставі отриманої від неї заяви з врахуванням всіх вимог чинного законодавства; факт переведення не оспорюється позивачем; наказ про переведення є чинним. На підставі зазначеного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 20.09.2021 позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу в ТОВ «МХП-РІТЕЙЛ» на посаду сомельє м`ясний з окладом 18 640,00 грн, на підставі Наказу № 154-к від 17.09.2021 та заяви від 16.09.2021.

02.05.2022 позивача переведено на посаду продавця продовольчих товарів, на підставі заяви від 02.04.2022 та Наказу від 183/4-к від 02.05.2022 з окладом 13 050,00 грн.

24.03.2023 позивача звільнено за прогули без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП, згідно наказу № 335/к/тр від 24.03.2023.

Позивач у позові стверджує, що з листопада 2022 року по лютий 2023 року відповідач не сплачував їй заробітну плату, в зв`язку з чим за вказаний період часу утворилась заборгованість по заробітній платі в розмірі 74560,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, на що слід зазначити таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до статті 94 КЗпП України та ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 5 ст. 97 КЗпП України визначено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Положеннями ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно наданої відповідачем довідки про доходи від 07.03.2023, за період з вересня 2021 року по лютий 2022 року відповідачем було виплачено позивачу 101763,31 грн основної заробітної плати та 26 872,66 грн додаткової заробітної плати; починаючи з березня 2022 року по лютий 2023 року (включно) заробітна плата позивачу не нараховувались.

Відповідач у відзиві вказує, що за спірний період часу заробітна плата позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки з 01.11.2022 по 28.02.2023 вона була відсутня на роботі, причини відсутності на роботі відповідачу не повідомляла. На підтвердження вказаних доводів відповідач надав до суду Акти за підписом трьох осіб, які є працівниками підприємства, за кожен день відсутності та службові записки, довідку про відсутність письмових пояснень про причини відсутності на роботі, табель обліку робочого часу.

Вбачається, що на адресу позивача відповідачем було направлено поштовим відправленням лист-виклик від 12.10.2022 щодо необхідності вирішення питання виконання посадових обов`язків, в зв`язку із відсутністю на робочому місці з 01.03.2022, який було отримано позивачем 18.10.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису, фіскального чеку та відомостей із сайту Укрпошта. Проте, отримавши вказаний лист, позивач за викликом не з`явилась.

Крім того, на адресу позивача відповідачем було направлено поштовим відправленням лист від 06.03.2023 щодо необхідності надання пояснень поважності причин відсутності на роботі, який також був отриманий позивачем, що підтверджується копіями опису, фіскального чеку та відомостей із сайту Укрпошта. Проте, отримавши вказаний лист, інформацію про причини відсутності на роботі позивач відповідачу не повідомила.

Позивачем не доведено жодними доказами виконання нею будь-яких обов`язків у зазначений період та не надано доказів поважності причин відсутності на робочому місці. Також відсутні докази того, що роботодавець якимось чином перешкоджав позивачу у виконанні нею її посадових обов`язків, недопуск до роботи, тощо.

Як на підтвердження факту перебування позивача на робочому місці вона вказує на лист від 06.03.2023, який долучено до матеріалів справи відповідачем. Однак, зазначений лист з доказами відповідного направлення позивачу підтверджує факт відсутності на роботі позивача в конкретний проміжок часу та був направлений позивачу в цілях отримання від останньої пояснень поважності причин відсутності.

Відповідач, як роботодавець, зафіксував відсутність працівника (позивача) на роботі в період з листопада 2022 року по лютий 2023 року з долученням до матеріалів справи належних доказів.

Разом з тим, позивач стверджуючи про те, що вона перебувала на роботі в спірний період часу і виконувала трудові обов`язки не надала до суду жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, відсутність на роботі позивача є триваючою та безперервною. Відсутність зафіксована, причини відсутності на роботі у спірний період з листопада 2022 року по лютий 2023 року зафіксовані як неявка на роботу з нез`ясованих причин (НЗ), що відображено в табелях обліку робочого часу, копії яких містяться в матеріалах справи. Заробітна плата в період відсутності не нараховувалась та не виплачувалась.

Отже, враховуючи відсутність працівника на роботі з нез`ясованих причин, не виконання у спірний період часу трудових обов`язків позивачем, у відповідача як роботодавця були відсутні підстави для нарахування та виплати працівнику заробітної плати з листопада 2022 року по лютий 2023 року.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами обставини на які вона посилалась при зверненні до суду із цим позовом. Натомість відповідач надав до суду докази, які свідчать про те, що у спірний період часу позивач не перебувала на робочому місці і не виконувала свої посадові обов`язки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Крім того, суд також враховує, що статтями 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Враховуючи дане правове обґрунтування та приведене вище, відсутності доказів заявлених позовних вимог та недоведення приведених у позові обставин, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись статтями 94, 97, 115 КЗпП, статтями 1, 21 ЗУ «Про оплату праці», статтею 16 ЦК України, статтями 2, 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-Рітейл» про стягнення заборгованості по заробітній платі, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: