Постанова

від 29.05.2023 по справі 905/101/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року м.Харків Справа № 905/101/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бетонмаш" (вх.№568Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2023 у справі №905/101/23 (повний текст рішення складено 21.03.2023 суддею Черновою О.В. у приміщенні господарського суду Донецької області)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Приватного акціонерного товариства "Бетонмаш", м.Слов`янськ Донецької області

про стягнення 66212,97 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Бетонмаш" про стягнення 66212,97 грн, з яких: основний борг - 48675,12 грн, 3% річних - 2340,41 грн, інфляційні втрати - 15197,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №20/21-4014-ТЕ-12/14113 від 21.09.2020 у частині повної та своєчасної оплати постачання природного газу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 48675,12 грн, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2023 у справі №905/101/23 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Бетонмаш" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 66212,97 грн, з яких: основний борг - 48675,12 грн, 3% річних - 2340,41 грн, інфляційні втрати - 15197,44 грн; та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд виходив з того, що на виконання умов договору постачальник поставив споживачу природний газ на загальну суму 731108,36 грн відповідно до актів приймання-передачі, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень чи заперечень. Відповідач частково оплатив вартість поставки природного газу у загальному розмірі 682433,24 грн, у тому числі за актом приймання-передачі від 30.04.2021 у розмірі 7362,13 грн, що підтверджується довідкою по операціях за договором №20/21-4014-ТЕ-12/14113 від 21.09.2020. Належних доказів оплати заборгованості за актом приймання-передачі від 30.04.2021 у розмірі 48675,12 грн до матеріалів справи не надано, наявність заборгованості відповідачем не спростовано. Господарський суд визнав правомірними та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 48675,12 грн. Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 2340,41 грн та інфляційних втрат у розмірі 15197,44 грн, господарський суд, встановивши, що розрахунки є арифметично правильними, задовольнив у повному обсязі.

Приватне акціонерне товариство "Бетонмаш" не погодилось з рішенням господарського суду, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2023 у справі №905/101/23, у задоволенні позовних вимог - відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що відповідач участь у слуханні справи у суді першої інстанції не брав, оскільки був не обізнаний про наявність провадження у даній справі, позовну заяву з додатками та ухвалу господарського суду від 06.02.2023 про відкриття провадження у справі не отримував, відтак у порушення вимог частини 9 ст.120 Господарського процесуального кодексу України не був повідомлений належним чином про дату та час слухання справи, був позбавлений можливості надати відзив із запереченнями щодо позовних вимог з доказами, якими вказані заперечення обґрунтовуються. Також заявник вважає, що господарським судом порушено норми матеріального права, зокрема, в оскаржуваному рішенні не зазначено, що внаслідок воєнних дій, які фактично розпочались з дати початку збройної агресії РФ - 24.02.2022- м.Слов`янськ знаходиться в зоні активних бойових дій, до жовтня 2022 було відсутнє електропостачання, газопостачання, водопостачання, транспортне сполучення, постійні артилерійські та ракетні обстріли, існувала реальна загроза життю і здоров`ю, відповідач втратив можливість вести підприємницьку діяльність у м.Слов`янську, вказані факти є загальновідомими, тому не потребують доказування. Заявник стверджує, що причиною виникнення прострочення оплати за договором є не одностороння відмова відповідача від виконання зобов`язань за договором, а збройна агресія РФ проти України, що згідно з договором є обставинами непереборної сили для позивача та відповідача по справі, форс-мажор. З 24.02.2022 відповідачем зупинено господарську діяльність, що підтверджується наказом від 24.02.2022 №50, листом Слов`янської міської ВЦА від 03.08.2022 №01-01-08/1177, наказом відповідача від 29.04.2022 №51 про призупинення трудових договорів, тобто фактично з 30.04.2022 підприємство доступу до адміністративних та виробничих приміщень не мало, господарську діяльність не вело. Не зважаючи на вищевикладене, відповідач без зволікання, з часу початку господарської діяльності у разі наявності в нього грошових коштів, спрямовує їх на погашення заборгованості перед позивачем.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/101/23, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №905/101/23.

17.04.2023 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Бетонмаш" на рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2023 у справі №905/101/23. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу чи інших заяв та клопотань у даній справі протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відзив, заяви та клопотання можуть бути надіслані на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.ua) з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд". Приймання та реєстрація процесуальних документів, надісланих учасниками судового процесу, здійснюється лише з офіційних електронних адрес (Електронних кабінетів), які мають бути створені в Електронному суді, розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/.

08.05.2023 від позивача до суду електронною поштою надійшов відзив (вх.№5149) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що, уклавши договір, сторони досягли усіх істотних умов договору та, відповідно, взяли на себе зобов`язання, визначені умовами договору, які не містять жодної відкладальної обставини щодо проведення розрахунків з позивачем в інші строки, ніж визначені договором. Відповідач, підписавши договір з позивачем, узяв на себе зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий природний газ у строки, визначені пунктом 5.1 договору, а саме, до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу. Також зазначає, що посилання відповідача на військову агресію РФ не має значення для справи, оскільки відповідачем не виконано зобов`язання з оплати вартості поставленого газу за лютий, березень та квітень 2021 року, стягнення саме цієї заборгованості є предметом спору і саме на цю заборгованість позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Як свідчать матеріали справи, про розгляд справи у письмовому провадженні сторони повідомлені належним чином, копії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 про відкриття провадження у даній справі позивач та відповідач отримали 02.05.2023, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Отже, у ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом відповідно до пункту 4 частини 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.

21.09.2020 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Бетонмаш" (споживач) укладено договір №20/21-4014-ТЕ-12/14113 постачання природного газу, відповідно до пунктів 1.1-1.2 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору; природний газ, що постачається споживачеві за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України (пункт 1.3 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник передає споживачу у жовтні 2020 - квітні 2021 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 83,0 тис.куб.метрів.

Відповідно до пункту 3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 власного видобутку (видобутий на території України) та/або імпортований газ, ввезений на митну територію України Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що приймання-передачі газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем у той період (періоди), коли споживач був включений постачальником до свого Реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3 договору.

Відповідно до пункту 3.9 договору споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом: копію акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи /Кодексу газорозподільних систем (пункт 3.9.2); інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли був включений до Реєстру споживачів постачальника (відповідно до пункту 3.8 договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу у розрахунковому періоді (підпункт 3.9.2); підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором із урахуванням пункту 3.8 договору, його фактична вартість та ціна.

Згідно з пунктом 3.10 договору (у редакції додаткової угоди №6 від 26.03.2021) постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. Невідповідність фактично використаних споживачем у відповідному розрахунковому періоді обсягів природного газу замовленим обсягам, визначеним у пункті 2.1 цього договору, не є підставою для не оформлення сторонами актів приймання-передачі.

Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором у частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді (пункт 3.11 договору).

Приписами пунктів 4.1-4.4 договору передбачено, що ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природному газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється відповідно до вимог Положення (із змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів і визначається в прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" під час виконання компанією обов`язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на компанію відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" (далі - прейскурант). Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті постачальника.

До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності). У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов`язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту. У разі не підписання/несвоєчасного підписання сторонами відповідної додаткової угоди, сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти 3.9-3.10 цього договору) користуються прейскурантом.

Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01.04.2021 по 30.04.2021 (включно) за цим договором складає 6522,860 гривень, крім того, податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього, разом з ПДВ - 7827,432 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений НКРЕКП від 24.12.19 №3013 -124,16 грн з 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього, разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов`язується сплатити за використаний з 01.04.2021 по 30.04.2021 (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування 6647,02 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього: разом з ПДВ - 7976,42 грн (пункт 4.2 договору у редакції додаткової угоди №7 від 28.04.2021).

Ціни на природний газ, зазначені в прейскуранті, є обов`язковими за цим договором з моменту введення їх в дію (з дати, зазначеної у відповідному прейскуранті). Споживач самостійно відслідковує інформацію щодо цін на відповідний розрахунковий період (місяць постачання) і вважається повідомленим про зміну цін з дати розміщення інформації на веб-сайті постачальника, але не пізніше дати введення їх в дію, або з дати направлення на електронну адресу споживача (зазначену в розділі 12 цього договору) проекту додаткової угоди, інформаційного повідомлення тощо.

Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

Згідно з пунктом 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2021 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (а.с.12-19).

До договору сторонами укладалися додаткові угоди №1 від 26.10.2020, №2 від 23.11.2020, №3 від 22.12.2020, №4 від 29.01.2021, №5 від 26.02.2021, №6 від 26.03.2021, №7 від 28.04.2021 (а.с.20-26).

На виконання умов договору постачальник поставив споживачу природний газ на загальну суму 731108,36 грн відповідно до актів приймання-передачі (а.с.27-33).

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з претензією №39/9-6324-21 від 27.09.2021 про сплату заборгованості (а.с.34-35). Відповідь на претензію відповідач не надав.

Ураховуючи умови договору, відповідач вартість поставки природного газу за актом приймання-передачі від 30.04.2021 у розмірі 48675,12 грн не сплатив.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання зі своєчасної та повної оплати поставки природного газу за договором №20/21-4014-ТЕ-12/14113 від 21.09.2020, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення 66212,97 грн, з яких: основний борг - 48675,12 грн, 3% річних - 2340,41 грн, інфляційні втрати - 15197,44 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Згідно зі ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а, якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 5.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Як правильно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору постачальник поставив споживачу природний газ на загальну суму 731108,36 грн відповідно до актів приймання-передачі: від 31.10.2020 в обсязі 3,47206 тис.куб.м на суму 22908,35 грн, від 30.11.2020 в обсязі 12,72726 тис.куб.м на суму 83992,74 грн, від 31.12.2020 в обсязі 19,42906 тис.куб.м на суму 145187,77 грн, від 31.01.2021 в обсязі 18,59756 тис.куб.м на суму 166387,38 грн, від 28.02.2021 в обсязі 17,07776 тис.куб.м в обсязі 142742,27 грн, від 31.03.2021 в обсязі 14,81546 тис.куб.м на суму 113852,60 грн, від 30.04.2021 в обсязі 7,02536 тис.куб.м на суму 56037,25 грн. Акти приймання-передачі підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень чи заперечень.

З урахуванням умов пункту 5.1 договору, відповідач мав здійснити оплату за поставлений природний газ за актом приймання-передачі від 30.04.2021 у повному розмірі у строк до 25.05.2021 включно.

Наявність зобов`язань за спірним договором не заперечується відповідачем, який частково оплатив вартість поставки природного газу у загальному розмірі 682433,24 грн, у тому числі за актом приймання-передачі від 30.04.2021 у розмірі 7362,13 грн, що підтверджується довідкою по операціях за договором №20/21-4014-ТЕ-12/14113 від 21.09.2020 (а.с.36).

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи частини 7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Оскільки матеріали справи не містять належних доказів оплати заборгованості за актом приймання-передачі від 30.04.2021 у розмірі 48675,12 грн, відтак колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду в частині стягнення основного боргу у розмірі 48675,12 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 2340,41 грн та інфляційних втрат у розмірі 15197,44 грн колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду, викладеного в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а, якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат відповідач не надав.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 48675,12 грн за період прострочення з 26.05.2021 по 31.12.2022, що становить 2340,41 грн, та інфляційних втрат на цю ж суму заборгованості за період прострочення з червня 2021 року по грудень 2022 року, що становить 15197,44 грн, колегія суддів зазначає, що розрахунок є арифметично правильним, тому господарський суд правомірно задовольнив позов у цій частині, стягнувши 3% річних у розмірі 2340,41 грн та інфляційних втрат у розмірі 15197,44 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що внаслідок воєнної агресії РФ проти України з 24.02.2022 товариство, що знаходиться у м.Слов`янську, втратило можливість вести підприємницьку діяльність, тому у відповідача виникло прострочення оплати за спірним договором.

Колегія суддів вважає посилання відповідача на форс-мажор безпідставними, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Торгово-промисловою палатою України (ТПП) оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто, необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Порядок дій сторін у разі настання форс-мажору врегульований у розділі 8 договору.

Зокрема, у пункті 8.5 договору сторони погодили, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.

За загальним правилом неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 ст. 617 Цивільного кодексу України). Тобто, можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок буде оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Однак відповідачем не доведено настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання зі здійснення оплати за отриманий товар, оскільки предметом розгляду у даній справі є невиконання відповідачем зобов`язання за договором постачання природного газу №20/21-4014-ТЕ-12/14113 від 21.09.2020 за період: лютий, березень, квітень 2021 року, тобто, заборгованість виникла до 24.02.2022 -початку вторгнення РФ на територію України.

Суд також звертає увагу, що законодавчо форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань (тобто, від нарахування штрафів/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань та не припиняють зобов`язання сторін.

Щодо твердження відповідача про неналежне повідомлення про дату та час слухання даної справи такі доводи спростовуються матеріалами справи.

06.02.2023 відповідач -ПрАТ «Бетонмаш», у заявці до господарського суду просив надсилати процесуальні документи в електронному вигляді на відповідну електронну адресу та підтвердив факт реєстрації в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу та достовірність внесеної інформації про особу (а.с.51).

Згідно з довідкою господарського суду Донецької області документ в електронному вигляді (ухвала про відкриття провадження від 06.02.2023 у справі №905/101/23) , який був направлений судом на відповідну електронну адресу, вказану відповідачем, повернувся на електронну адресу суду з повідомленням про помилку (а.с.56).

10.02.2023 господарський суд направляв ПрАТ «Бетонмаш» телефонограму, яка не була прийнята відповідачем через те, що номер відповідача не обслуговується (а.с.57).

06.03.2023 інформацію про слухання справи №905/101/23 оприлюднено на офіційному сайті господарського суду Донецької області (а.с.58).

Також копія ухвали господарського суду Донецької області від 06.02.2023 про відкриття провадження у даній справі направлялась господарським судом поштою, за такою адресою: 84105, м.Словянськ, Донецька обл., вул.Солоділова, 1, за адресою, яку зазначає сам заявник апеляційної скарги та, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто, за належною адресою, однак не вручено 16.02.2023 через відсутність представника, про що міститься відповідна відмітка АТ «Укрпошта» на поштовому конверті (а.с.59).

Факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд надсилав копію судового рішення за належною адресою та яка повернулася у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися неналежним повідомленням сторони у справі.

Судом першої інстанції було дотримано усіх необхідних вимог щодо повідомлення відповідача про здійснення розгляду даної справи. До того ж, судом своєчасно та згідно із вимогами Господарського процесуального кодексу України направлено копію ухвали суду на адресу відповідача, відомості про яку наявні в матеріалах справи та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Отже, господарським судом було вжито усіх заходів для повідомлення сторін про відкриття провадження у даній справі, зокрема, відповідача, таким чином, останній був повідомлений судом належним чином, що відповідає встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Викладеним спростовуються доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2023 у справі №905/101/23 - без змін.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бетонмаш" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2023 у справі №905/101/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.05.2023.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова