Постанова

від 22.05.2023 по справі 904/2969/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2969/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Чередка А.Є., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2022 року у справі №904/2969/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВ ТЕХЕКСПЕРТ"

до Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"

про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2022 року у справі №904/2969/22 позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВ ТЕХЕКСПЕРТ" (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 54-В, корп. 5, оф. 502, код 41480776) 154 320,00 грн. основного боргу, 2 042,10 грн. 3 % річних, 5 000,00 грн. пені, 14 145,12 грн. індексу інфляції, 2 954,61грн. судового збору, 4 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано порушенням відповідачем умов договору про надання послуг №2105783 від 11.11.2021 року в частині оплати наданих позивачем послуг на суму 154 320,00 грн., правом позивача стягнути пеню згідно п. 6.5 договору, інфляційні та 3% річних згідно ст.625 Цивільного кодексу.

Надаючи оцінку доводам відповідача про наявність форс мажорних обставин, які на думку Акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" є підставою для відстрочки виконання ним зобов`язання з оплати, суд першої інстанції вказав, що відповідач не надав суду докази повідомлення позивача згідно п.7.2 договору про такі обставини.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних і пені, встановив, що позивачем невірно визначений період нарахування і провів власний розрахунок.

За перерахунком суду, з урахуванням положень ст.254 Цивільного кодексу України, за період з 05.04.2022 року по 12.09.2022 року 3% річних становлять 2 042,10 грн., пеня 26 466,94 грн.

Суд зменшив розмір належної до стягнення пені, врахувавши при цьому, що позивач не надав заперечень щодо зменшення штрафних санкцій та послався при цьому на приписи ст.233 Господарського кодексу України.

Також суд частково стягнув на користь позивача витрати на правову допомогу 4 000,00 грн. з заявлених позивачем 10 000,00 грн., мотивувавши вказане рішення характером та обсягом виконаної адвокатом роботи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з судовим рішенням в частині стягнення з нього на користь позивача саме штрафних санкцій: інфляційних витрат у сумі 14 145,12 грн.; трьох відсотків річних у сумі 2 042,10 грн., пені у сумі 5 000,00 грн., витрат на правову допомогу 4 000,00 грн.

В іншій частині, а саме в частині стягнення 154 320,00 грн. основного боргу, судове рішення не оскаржується.

Апелянт вказує, що згідно ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При дії непереборної сили вина боржника відсутня.

Звертає увагу суду, що 28.02.2022 року за № 2024/02.0-7.1 Торгово- промислова палата України (далі - ТПП) видала загальний офіційний лист, яким було засвідчено настання форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який у подальшому було неодноразово продовжено.

Загальновідомими обставинами є те, що починаючи, 12.07.2022 року місто Нікополь в Дніпропетровській області, в якому розташований відповідач, і по теперішній час піддається систематичним обстрілам військ російської федерації, які знаходяться на відстані 7 кілометрів по Каховському водосховищу від міста Нікополь, що підтверджується: (https://adm.dp.gov.ua/news/vnochi-rosijski-vijska-vdarili-odrazu-po-trom-rajonam-oblasti, https ://t.me/mykola_lukashuk/7 61, https://t.me/dnipropetrovskaODA/1349, https://adm.dp.gov.ua/news/masova-vorozha-ataka-na-dnipropetrovshchinu-aginula-

ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та багатьма іншими офіційними джерелами.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 в редакції його наказу від 27.07.2022 року №169 Нікопольська міська територіальна громада (Нікопольський район, Дніпропетровська область) віднесена до території, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій.

Починаючи з серпня 2022 року господарська діяльність відповідача знаходиться в стані часткового простою, що викликано руйнуванням майна відповідача, яке використовується ним у його діяльності, внаслідок ворожих обстрілів.

Збитки відповідача від цих руйнувань сягають 377 582 431.60 грн. та 187 703 872.73 грн. відповідно.

20.07.2022року була виведена з ладу залізнична колія, що підтверджується інформацією голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації Валентина Резніченка (https://war.obozrevatel.com/ukr/okupanti-vlashtuvali -masshtabnij-obstril-dnipropetrovschini-odna-lyudina-zaginula-9-poraneni-foto.htm.

19.12.2022року внаслідок ворожого обстрілу ствольною артилерією російських військ повністю знищені належні відповідачу електропередавальну лінію та високовольтні кабелі; розмір збитків встановлюється.

Відтак, проведення воєнних (бойових) дій на території Нікопольської міської територіальної громади для відповідача в аспекті його обов`язку сплатити саме зараз штрафні санкції за неналежне виконання господарського обов`язку за договором поставки, укладеним із позивачем, є надзвичайною і невідворотною обставиною, яку він не міг передбачити та запобігти будь- якими доступними для нього засобами.

Ведення воєнних дій в місті Нікополь Дніпропетровської області не є для відповідача звичайним господарським (комерційним) ризиком, а є надзвичайною обставиною в умовах війни.

В умовах ведення бойових дій на території, на якій розташований відповідач, сплата господарських санкцій є надмірним тягарем, від якого він має бути звільнений, адже в залежності від розвитку бойових дій у м. Нікополь та в районі Запорізької атомної електростанції (відстань 7 км по Каховському водосховищу до атомних енергоблоків) може статися й так, що відповідач не тільки не зможе сплачувати штрафні санкції, а й виконувати й основні зобов`язання перед усіма своїми кредиторами.

Відповідач просить суд прийняти до уваги, що причиною прострочення виконання господарського обов`язку з боку АТ "НЗФ" за цим договором є саме військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої відповідач втратив більшість напрацьованих роками на внутрішньому ринку України логістичних ланцюжків, по яким здійснювалася поставка сировини та іншої продукції виробничо- технічного призначення - складових виробничого циклу з виробництва різних марок феросплавної продукції, а також збут готової продукції відповідача.

Затримка, а в деяких випадках і неможливість поставки сировини для виробництва феросплавної продукції за рахунок знищення російськими військами українських національних залізничних колій та блокування морських портів України, призвели до значного зменшення обсягу виробництва феросплавної продукції, що в свою чергу викликало часткову зупинку діяльності відповідача.

Апелянт звертає увагу суду, що підставою звільнення його від відповідальності, про яку він просить, і є саме норми ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, а не норма ч.4 ст.219 Господарського кодексу України.

Просить скасувати оскаржуване ним рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2022 року в справі №904/2969/22 в частині стягнення на користь позивача інфляційних витрат у сумі 14 145,12 грн., трьох відсотків річних у сумі 2 042,10 грн., пені у сумі 5 000,00 грн. та витрат на правничу допомогу 4 000,00 грн. і відмовити в стягненні вказаних сум.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2023 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2021 року сторони уклали договір про надання послуг №2105783 (далі Договір), за п.1.1. якого Виконавець (позивач) зобов`язується за завданням Замовника (відповідач), в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати послуги з проведення робіт з первинного технічного огляду перед реєстрацією та експертизи технологічних транспортних засобів на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці (далі - послуги), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та у строки, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна ціна цього Договору складає 154 320,00 грн. (сто п`ятдесят чотири тисячі триста двадцять грн. 00 копійок) в т.ч. ПДВ 20% - 25 720,00 грн.

Оплата за цим Договором здійснюється: за фактом виконання робіт, відстрочка платежу 60 календарних днів підписання акту виконаних робіт і отримання повного пакету документів (п. 2.2. Договору).

Оплата здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування Замовником коштів на поточний рахунок Виконавця, зазначений в рахунках (п. 2.3. Договору).

Платежі Замовника за Договором вважаються виконаним в момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Виконавця. Ризики, пов`язані з зарахуванням грошових коштів на банківський рахунок Виконавця, несе Замовник (п. 2.4. Договору).

Строк надання послуг Виконавцем по кожному окремому замовленню Замовника встановлюється до 60 ( шістдесяти) робочих днів ( п. 3.1. Договору).

Виконавець розпочинає надання послуг після підписання обома сторонами Договору та за умови виконання зобов`язань щодо необхідності готовності Замовника до надання послуг (направлення слухачів, надання документації, готовності об`єкту тощо) (п. 3.2. Договору).

Відповідно до підп. 4.2.1. п. 4.2. Договору Виконавець має право отримувати плату за надані послуги у розмірах та у строки, передбачені Договором.

Згідно з підп. 4.3.3. п. 4.3. Договору Замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплатити Виконавцю за надані за Договором послуги.

За ненадання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1. Договору).

У випадку порушення строку оплати послуг, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми належної до сплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день порушення зобов`язання (п. 6.2. Договору).

Неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення (п. 6.5. Договору).

При настанні стихійних явищ природного характеру (Землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо.), катастроф техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, і т.д.), обставини соціального, політичного й міжнародного походження (воєнні дії, ембарго), які прямо і безпосередньо унеможливлюють виконання зобов`язань за цим Договором (надалі форс-мажорні обставини) сторони звільняються від відповідальності (п. 7.1. Договору).

Сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана протягом не більш, ніж п`яти календарних днів з часу їх настання або припинення повідомити в письмовій формі іншу сторону. Факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені документом, виданим компетентним органом, відповідно до чинного законодавства України. Недотримання зазначених умов позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини (п. 7.2. Договору).

Настання форс-мажорних обставинне є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності (п. 7.4. Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.03.2022 року. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань за даним Договором (п. 11.1. Договору).

Встановлено і визнається скаржником, що позивач надав відповідачу послуги за згаданим Договором на загальну суму 154 320,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийому наданих послуг № 934/11 від 02.02.2022 року, який підписаний сторонами без заперечення.

Відповідно до п. 2.2. Договору строк оплати настав.

Позивач направив відповідачу лист № 113 від 09.06.2022 року з вимогою оплатити надані послуги за Договором № 2105783 від 11.11.2021 року.

Листом № 119 від 21.06.2022 року позивач повідомив відповідача, що враховуючи військовий стан в Україні та складнощі, що впливають на стабільну роботу відповідача, позивач погоджується із запропонованою формою погашення боргу за Договором № 2105783 від 11.11.2021 року у сумі 154 320,00 грн. двома платежами по 50 %.

Листом № 134 від 20.07.2022 року позивач повторно вимагав оплатити надані послуги, однак вказана сума заборгованості сплачена не була, що і стало причиною спору.

На прострочений борг позивач, з посиланням на п. 6.2. Договору, нарахував 26 509,22 грн. пеню за період 03.04.2022 року по 12.09.2022 року, та відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України 2 055,00 грн. 3 % річних за період 03.04.2022 року -12.09.2022 року, 14 145,12 грн. інфляційні за період з квітня 2022 року по червень 2022 року.

Правовідносини сторін даної справи є господарськими, тому до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У даній справі встановлено, що на час звернення позивача з позовом строк виконання зобов`язання для відповідача настав, зобов`язання скаржником не виконано.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З огляду на вимоги апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на наступне:

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на п. 7.1. Договору, та зазначав, що строк виконання ним зобов`язань відстрочується на час, протягом якого будуть діяти форс-мажорні обставини.

Однак, відповідно до п. 7.2. Договору сторона, для якої наставали форс-мажорні обставини, зобов`язання протягом не більш, ніж п`яти календарних днів із часу їх настання або припинення, повідомити в письмовій формі іншу сторону. Факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені документом, виданим комплектним органом, відповідно до чинного законодавства України. Недотримання зазначених умов позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини.

Суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач не надав доказів звернення до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин з відповідним підтверджуючим документом.

Даний висновок суду апелянт не спростував.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що підставою звільнення його від відповідальності, про яку він просить, є саме норми ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, а не норма ч.4 ст.219 Господарського кодексу України.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів поділяє доводи оскаржуваного рішення про те, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач взагалі не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти, що відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом.

За змістом апеляційної скарги скаржник вказує, що грошові кошти, які надходять відповідачу від покупців його продукції, витрачаються в першу чергу на виплату заробітної плати працівникам, які не евакуювалися та продовжують працювати. Підтримка найманих працівників перед виконанням грошових зобов`язань відповідача перед всіма кредиторами без виключень має пріоритет.

Тобто, часткову господарську діяльність відповідач проводить та отримує грошові кошти.

Також слід звернути увагу, що приписи ст. 218 Господарського кодексу України передбачають застосування положень вказаної норми у випадку, коли інше не передбачено законом або договором.

В даному випадку в Договорі сторони передбачили підстави для звільнення сторін від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання та умови їх застосування (п.п.7.2-7.4 Договору про надання послуг №2105783 від 11.11.2021 року).

Вимога скаржника щодо звільнення його від сплати витрат на правничу допомогу суперечить приписам ст.129 Господарського процесуального кодексу України і не мотивована.

Отже, враховуючи, що в межах вимог та доводів апеляційної скарги апелянт не спростував висновки оскаржуваного ним рішення, колегія суддів не вбачає порушень судом норм матеріального чи процесуального права, які б мали бути підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині та задоволення апеляційної скарги.

Скарга не доведена, задоволенню не підлягає, судові витрати за її розгляд слід віднести на скаржника згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2022 року у справі №904/2969/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко