Рішення

від 10.05.2023 по справі 607/8265/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.05.2023 Справа №607/8265/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі :

головуючого судді Братасюка В.М.

присяжних Гринди В.П., Зелінського В.М.

секретаря судового засідання Мокрій М.О.

за участю прокурора Житовецької О.Д.

представника заяника Семенчука І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за заявою КПН «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу без її згоди, -

В С Т А Н О В И В:

Лікар-психіатр Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради звернувся в суд із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 в КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради, у примусовому порядку.

В судовому засіданні представник комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради заяву підтримав і пояснив, що гр. ОСОБА_1 страждає натяжкий психічний розлад, внаслідок чого не може дати усвідомлену згоду на госпіталізацію в психіатричний стаціонар. Також зазначив, що примусова госпіталізація зумовлена тим, що внаслідок тяжкого психічного захворювання ОСОБА_1 , у випадку ненаданням їй такої допомоги в примусовому порядку, може заподіяти істотну шкоду своєму здоров`ю внаслідок погіршення психічного стану.

Прокурор заявупро госпіталізаціюгр.ОСОБА_1 у примусовому порядку в КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради без її згоди підтримав.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, Суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , 1967року народження, яка проживає за адресою Тернопільська область, Зборівський район, с. Озерна поступила на стаціонарне лікування в умови КНП ТОКПЛ ТОР повторно в житті у супроводі дочки, сусідів. Діагноз: Помірна розумова відсталість, синдром емоційно-вольової нестійкості із психотичними порушеннями.

Як вбачається із висновку комісії лікарів-психіатрів Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради, ОСОБА_1 хворіє практично від народження. З раннього дитинства відставала в фізичному і психічному розвитку від своїх однолітків. До школи пішла вчасно, проте навчання вдавалось вкрай важко, формально переводилась з класу в клас, закінчила 8 класів ЗОШ. Ніде в подальшому не навчалась. Впродовж двох років працювала прибиральницею, в подальшому розрахувалась, не змогла працювати. Пацієнтка заміжня, від шлюбу двоє дорослих дітей. Проживає в сім`ї разом із чоловіком, донькою. Чоловік зловживає спиртним, часом б`є пацієнтку. Пацієнтка стаціонарно обстежувалась та лікувалась декілька разів в умовах КНП «ТОКПЛ» ТОР, а саме у 2004 та 2007 роках, встановлена II група інвалідності по даному захворюванню. На протязі останніх років у пацієнтки з`являються думки про наявність у неї онкозахворювання та наближення неминучої смерті; з приводу цього зверталась у медичні заклади до різних спеціалістів: терапевта, гінеколога, гематолога в обласному та районному центрі. Декілька днів тому була госпіталізована в райлікарню на обстеження та лікування, проте після двох днів перебування в стаціонарі втекла звідти. Зі слів доньки пацієнтка впродовж останнього тижня неспокійна, тривожна, ходить взад-вперед по хаті, щось говорить незрозуміле сама про себе, заявляє про наявність у неї «тяжкої хвороби», відмовляється від їжі, пиття, вночі не спить, не слухає, не виконує інструкцій рідних.

ОСОБА_1 поступає в умови КНП ТОКПЛ ТОР повторно. Психічний статус пацієнтки: В свідомості. Контакт з пацієнткою продуктивний, проте утруднений, сидить в кріслі, переминається зі сторони в сторону, не дивиться па лікаря, при звертанні до неї виявляє негативізм, відвертає голову, бере крісло і сідає подалі від лікаря; на поставлені запитання відповідає не завжди по суті, висловлюється що Ви будете мене лічити ... в мене тяжка хвороба, нічого вже мені не поможе ... тільки кажу Вам не давайте мені уколів і капання ... нічого мені не треба, дайте мені спокій. При спробі погодувати пацієнтку в столовій, кашу з ложки взяла в рот, а потім швидко сплюнула її в руку, викинула на підлогу; в подальшому взагалі категорично відмовилась їсти та пити. Пацієнтка у внутрішній напрузі зі зниженим настроєм, фіксована на своїх хворобливих переживаннях. Інструкції персоналу виконує вибірково, при її спонуканні. Критика до свого стану хвороблива.

Комісія лікарів-психіатрів вважає за необхідне стаціонарне обстеження та лікування пацієнта ОСОБА_1 в умовах КНП «ТОКПНЛ» ТОР у зв`язку із наявністю у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок якого не спроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність та зумовлює суттєву шкоду її здоров`ю внаслідок погіршення її психічному стану у разі, якщо особі не буде надана психіатрична допомога.

Відповідно до вимог ст.14Закону України«Про психіатричнудопомогу»,підставами длягоспіталізації особидо закладуз наданняпсихіатричної допомогив примусовомупорядку безїї усвідомленоїписьмової згодиабо безписьмової згодиїї законногопредставника,якщо їїобстеження аболікування можливілише встаціонарних умовах,та привстановленні вособи тяжкогопсихічного розладу,внаслідок чоговона: 1)вчиняє чивиявляє реальнінаміри вчинитидії,що являютьсобою безпосереднюнебезпеку длянеї чиоточуючих,або 2) неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.342 ЦПК України, залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Закон України«Про психіатричнудопомогу» виходить із презумпції психічного здоров`я особи і таких принципів надання психіатричної допомоги, як законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.

Стаття 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод захищає одне з найголовніших прав людини-право на свободу, п."е" цієї статті дозволяє законне затримання психічно хворих як з метою їх ізоляції від суспільства, так і з метою покращення їх стану.

Так, у ст.5 Конвенції встановлено, які вимоги повинні бути дотримані, при затриманні особи, як душевнохворої, а саме: необхідно довести стан психічного розладу; розлад повинен бути таким і такої інтенсивності, щоб було виправданим поміщення особи до лікарні; знаходження в лікарні не може продовжуватися при припиненні такого розладу. Ці ж принципи повинні бути дотримані і при вирішенні питання про госпіталізацію особи в психіатричний заклад в примусовому порядку.

Аналізуючи в сукупності вищенаведені обставини, надані суду докази, а також пояснення сторін у справі, суд вважає, що слід госпіталізувати ОСОБА_1 , без її усвідомленої згоди на стаціонарне лікування до комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради. При цьому, суд задовольняючи заяву лікаря психіатра ураховує висновок комісії лікарів-психіатрів Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради про необхідність примусової госпіталізації ОСОБА_1 , пояснень представника лікувального закладу, та приходить до переконання, що у випадку ненадання ОСОБА_1 психіатричної допомоги у примусовому порядку, її здоров`ю бути заподіяна шкода внаслідок погіршення психічного стану.

На підставінаведеного,керуючись ст.ст.4, 13, 82, 263, 265, 339-342 ЦПК України, ст.13-16 Закону України «Про психіатричну допомогу», суд, -

ВИРІШИВ :

Заяву задовольнити.

Надати психіатричну допомогу в примусовому порядку шляхом госпіталізації ОСОБА_1 ,1967р.н., проживаєАДРЕСА_1 , до КПН «Тернопільськаобласна клінічнапсихоневрологічна лікарня»ТОР для стаціонарного лікування.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Головуючий суддя Братасюк В.М.

Присяжні Гринда В.П.

Зелінський В.М.