Рішення

від 17.05.2023 по справі 902/29/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2023 р. Cправа № 902/29/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крепець, Шепетівський р-н., Хмельницька обл., 30068)

до: Фермерського господарства "Мурафа М" (вул. Молодіжна, буд. 4, с. Мурафа, Шаргородський р-н., Вінницька обл., 23530)

про стягнення 1357885,32 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.

за участю представників сторін:

позивача: Стельмах Ю.М.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

03.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Мурафа М" про стягнення 1 357 885,32 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/29/23) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 09.01.2023 р. відкрито провадження у справі № 902/29/23. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 08.02.2023 р.

09.01.2023 до суду від представника ТОВ "Суффле Агро Україна" Стельмаха Ю. М. надійшла заява про вступ у справу як представника (вх. № канц. суду 01-34/226/23).

23.01.2023 від представника позивача до суду надійшло звернення про надання доступу до справи (вх. № канц. суду 01-34/700/23).

Разом з тим, судове засідання призначене на 08.02.2023 не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Яремчука Ю.О. у щорічній відпустці з 27.01.2023 по 24.02.2023 включно.

Ухвалою суду від 27.02.2023 було повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 29.03.2023.

Разом з тим, 08.03.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" надійшла заява (вх. № канц. 1152 від 08.03.2023) про збільшення та зменшення позовних вимог, яка долучена судом до матеріалів справи.

21.03.2023 від Фермерського господарства "Мурафа М" надійшла заява (вх. № канц. 01-34/664/23 від 21.03.2023) про перехід до розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке долучене судом до матеріалів справи.

24.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" надійшла заява (вх. № канц. 1463 від 24.03.2023) про зменшення позовних вимог та повернення сплаченого судового збору та поновлення строку на подання доказів у справі, яка долучена судом до матеріалів справи.

На визначену дату 29.03.2023 судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідач не з`явився, при цьому суд зауважує, що 27.03.2023 від Фермерського господарства "Мурафа М" надійшла заява (вх. № канц. 01-34/2825/23 від 27.03.2023) про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку із неможливістю з`явитись в судове засідання, оскільки уповноважений представник перебуватиме в іншому судовому засіданні.

Присутній в судовому засіданні представник позивача, підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог подану 24.03.2023, та просив суд залишити без розгляду заяву про збільшення та зменшення позовних вимог подану 08.03.2023.

Так, суд зазначає, що з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, станом на день розгляду справи в суді вимоги становлять: штраф в сумі 136 433,74 грн, пеня в сумі 140 178,71 грн, 37 057, 94 грн інфляційних втрат та 34 656,75 грн інфляційних втрат.

В судовому засіданні судом було з`ясовано позицію представника позивача стосовно поданих клопотань представника відповідача про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та відкладення розгляду справи.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов наступних висновків: про задоволення клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог подану 24.03.2023, про залишення без розгляду заяви представника позивача про збільшення та зменшення розміру позовних вимог подану 08.03.2023; про задоволення клопотання представника відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи; крім того за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про продовження підготовчого провадження на 30 днів, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Зокрема судом розглянуто клопотання представника позивача про повернення сплаченого судового збору, про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 29.03.2023 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 17.04.2023.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 29.03.2023.

Суд зазначає, що 03.04.2023 від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника, в прохальній частині якої, представник клопоче про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті.

Суд відмовляє у задоволенні заяви представника позивача про проведення судового засідання без участі представника та в частині закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про відкладення судового засідання з метою ознайомлення з матеріалами справи.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 17.04.2023 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 28.04.2023.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 17.04.2023.

Суд зауважує, що від 11.04.2023 від представника позивача надійшла заява (вх. № канц. 0-34/3442/23 від 11.04.2023) про збільшення позовних вимог, а саме: просить стягнути з відповідача на користь позивача 136 433,74 грн штрафу, 187 476,94 грн пені, 50 066,83 грн інфляційних втрат, 180 098,78 грн відсотків річних яка судом задоволена та долучена до матеріалів справи.

Крім того, від представника відповідача 27.04.2023 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/40/93/23 від 27.04.2023), який долучений судом до матеріалів справи.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 02.05.2023 повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 17.05.2023.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, при цьому направлена кореспонденція суду, а саме ухвала від 02.05.2023 повернута з поштовою відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка на даний час є чинною).

Окрім того, суд зазначає, що ухвали суду у справі №902/986/20 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про судове провадження у даній справі.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що

29.10.2020 року між ТОВ «Суффле Агро Україна» та ФГ «Мурафа М» було укладено Договір поставки № 1300035700.

Відповідно до п. 1.1.1 вищевказаного Договору, Продавець зобов`язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість сільськогосподарських товарів. За доводами позивача останнім було повністю виконано умови укладеного Договору, натомість відповідачем не здійснено розрахунки за поставлений товар, що і стало підставою позову.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 29.10.2020 року між ТОВ «Суффле Агро Україна» та ФГ «Мурафа М» було укладено Договір поставки № 1300035700.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного Договору, останній направлений на забезпечення Продавцем Покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону 2021.

У відповідності до умов, зазначених у даному Договорі, Продавець зобов`язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів (що йменуються надалі - Товари): насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення (п.1.1.1. Договору).

Між сторонами було погоджено, що поставка здійснюється шляхом самовивозу Покупцем Товару власним автомобільним транспортом та за власний рахунок з одного чи кількох із наступних складів Продавця: ТОВ «Суффле Агро Україна», 30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Я. Мудрого, 7; ТОВ «Суффле Агро Україна». 11762, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, с. Ярунь, вул. Юрківська, буд. 14-Т; ПрАТ «Жашківський елеватор». 19200, Черкаська область, м. Жашків, вулиця Вокзальна, 1; ПрАТ «Городоцький Елеватор Суффле». 32002, Хмельницька обл., м. Городок, вул. Зелена, 1; ТОВ «Каролінський елеватор». 22850, Вінницька обл., Немирівський р-н, с. Кароліна, вул. Привокзальна, 7. Інші склади за погодженням Сторін. Адреси конкретних складів Продавця вказуються в Специфікаціях (п.3.1. Договору).

Право власності на Товар переходить до Покупця в момент відвантаження, якщо інше не погоджено Сторонами додатково (п.3.1.1. Договору).

Специфікації можуть містити інші умови поставки, як із посиланням на Інкотермс, так і без нього. При посиланні на базис поставки "ЕХW", мова йтиме про Інкотермс 2010 (п.3.1.2. Договору).

Покупець зобов`язаний перевірити кількість Товару при відвантаженні, його вагу, відсутність пошкоджень і, у випадку виявлення, негайно повідомити про це Продавця. Товар вважається переданим за кількістю та якістю (цілісність упаковки та інші видимі дефекти) за умови підписання товарно-транспортної (залізничної) накладної (п. п. 3.1.- 3.2. Договору).

Пунктами 4.1.,4.2.,4.3. Договору передбачено, що номенклатура Товару, його кількість та ціна зазначаються у Специфікаціях до даного Договору. При оплаті Товару Покупець обов`язково повинен вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі Продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої існуючої заборгованості Покупця.

Ціна встановлюється із ПДВ, якщо тільки це не суперечить законодавству.

Якщо інші умови оплати не будуть погоджені Сторонами, Покупець зобов`язується оплатити вартість Товару не пізніше 31 жовтня 2021 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата оплати із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2021 рік. Дане положення не застосовується, якщо в специфікаціях або інвойсах зазначена умова «підлягає оплаті негайно» або «підлягає оплаті протягом днів», або інше аналогічне формулювання.

У зв`язку із відсутністю у бланках Специфікацій на поставку Товару (що формуються Продавцем виключно в системі БАР) зазначення року біля дати оплати Товару, вважатиметься, що для визначення дати оплати Товарів, що поставляються на умовах товарного кредиту на підставі Специфікацій, застосовуватиметься відповідна дата 2021 року.

Пунктами 6.1., 6.2. Договору Сторона звільняється від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за даним Договором, якщо це невиконання виявилося наслідком дії обставин непереборної сили, вплив яких не залежить від волі Сторін. До таких обставин відносяться: війни і воєнні дії будь-якого характеру; блокади, ембарго та інші міжнародні санкції; акти та дії державних органів, що унеможливлюють виконання Сторонами своїх зобов`язань; пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха; закриття шляхів сполучення, страйки, епідемії, і т.п. При таких (п. 6.1.) обставинах, Сторона повинна протягом одного тижня з моменту їх настання будь-якими доступними засобами письмово сповістити про них іншу Сторону з подальшим наданням довідки Торгово- промислової палати України. Несвоєчасне повідомлення про обставини нездоланної сили позбавляє відповідну сторону права посилатися на них у майбутньому.

В разі несвоєчасної оплати вартості Товарів Покупцем відповідно до Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 статті 232 Господарського Кодексу України, а також проценти на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 4 (чотири) % на місяць (48 % річних - для обчислення за неповний місяць) від простроченої суми.

Розділом 7 Договору було встановлено відповідальність за порушення Договірних зобов`язань - в разі несвоєчасної оплати вартості Товарів Покупцем відповідно до Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 статті 232 Господарського Кодексу України, а також проценти на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 4 (чотири) % на місяць (48 % річних - для обчислення за неповний місяць) від простроченої суми.

Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від суми прострочення за кожен 1 (один) повний місяць прострочення.

За порушення обов`язку з реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування ПДВ у Реєстрі, винна Сторона зобов`язується відшкодувати іншій Стороні всі завдані цим збитки, включаючи суму коригування ПДВ, усі можливі штрафи, які вимушена буде сплатити ця інша Сторона. Дане податкове правопорушення Сторони вважають також неналежним виконанням Договору, тобто господарським правопорушенням.

Продавець несе відповідальність за якість Товару лише в межах його вартості та не несе відповідальності за упущену вигоду Покупця чи третіх осіб у вигляді втрати врожаю. Продавець не відповідає за врожайність та інші показники сільськогосподарських культур, вирощених з насіння, отриманого в якості Товару за Договором, що залежать від вжиття необхідних агротехнічних заходів при їх вирощуванні та існуючих при цьому кліматичних умов.

При порушенні Покупцем умов оплати за Товар зі строком оплати згідно Специфікації «протягом 10 (десяти) 30 (тридцяти) днів з моменту виставлення рахунку», Продавець матиме право вимагати від Покупця перегляду ціни на Товар та здійснити перерахунок ціни відповідно до прайс-листа Продавця на умовах «товарного кредиту» та пролонгувати дату оплати до 31.10.2021 року із застосуванням пп. 1.1.2.-1.1.4. Договору. У разі відсутності згоди Покупця на перегляд ціни та/чи строків розрахунків, Продавець має право відмовитися від поставки/подальшої поставки та вимагати від Покупця сплати штрафу в розмірі 20 (двадцяти) відсотків від вартості фактично поставленого, але не оплаченого згідно Специфікації Товару, незалежно від того, чи надійшли кошти від Покупця на момент застосування штрафу, чи ні.

Сплата даного штрафу в жодному разі не може трактуватись як заміна чи припинення обов`язку Покупця оплатити вартість поставленого Продавцем Товару.

Покупець зобов`язаний повідомити Продавця протягом трьох робочих днів у випадку винесення органами ДПС стосовно нього рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку

Пунктом 9.6. Договору встановлено, що даний Договір складено у двох примірниках українською і англійською мовами по одному для кожної із Сторін. Усі примірники мають однакову юридичну силу. У разі розбіжностей Сторони керуються українським текстом. Договір діє з моменту підписання до 31/12/2021 року, а частині невиконаних зобов`язань - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Крім того, між сторонами 24.02.2022 було укладено додаток № 6 до Договору поставки, яким погоджено наступне: зважаючи на військову агресію Російської Федерації проти України, Указ Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із фактичним припиненням функціонування міжбанківського валютного ринку та ускладненням роботи системи банківського кредитування, логістики та в цілому функціонування Української економіки, маючи на меті продовжувати господарську діяльність для досягнення спільної мети та забезпечення посівним матеріалом Українського агропромислового комплексу, Сторони уклали даний Додаток до Договору про наступне: Даним Додатком Сторони погодили новий порядок формування ціни Товару з поставкою на умовах товарного кредиту та, відповідно, порядок розрахунків. Умови Договору застосовуються в об`ємі, що не суперечить даному Додатку, в іншому випадку умови Додатку мають переважну юридичну силу над умовами Договору та будь- яких додатків, додаткових угод до нього, що укладені раніше від дати укладення даного Додатку.

Ціна Товару підлягає коригуванню відповідно до зміни курсу іноземної валюти, а також зміни умов кредитування. Покупець погоджується на такі умови ціноутворення добровільно, беручи до уваги, що Товар поставляється на умовах товарного кредиту, та враховуючи обставини, викладені вище у преамбулі до даного Додатку.

Крім того, даним додатковим було погоджено умови коригування при зміні умов кредитування та надання знижки за достроковий розрахунок.

Зокрема між Сторонами було укладено додаток № 5 від 27.10.2021 до Договору, Сторони погодили продовження строку дії Договору на 2022 рік (до 31/12/2022 включно, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання). Незалежно від інших умов Договору чи Специфікацій, відстрочення платежу по Договору не повинно перевищувати строк 270 календарних днів з моменту поставки. Умови оплати за специфікаціями, що встановлюють більші строки поставки, повинні вважатися Сторонами помилковими, натомість строки оплати вважатимуться такими, що настали, на 270-й календарний день, починаючи від дня поставки (включно).

У зв`язку із відсутністю у бланках Специфікацій на поставку Товару (що формуються Продавцем виключно в системі SАР) зазначення року біля дати оплати Товару, вважатиметься, що для визначення дати оплати Товарів на підставі Специфікацій, укладених після дати даного Додатку, застосовуватиметься відповідна дата 2022 року.

Сторони чітко розуміють, що пролонгація Договору та умови, викладені в даному Додатку, поширюються лише на поставки, щодо здійснення яких Сторони домовляться після підписання даного Додатку, зокрема, але не виключно, шляхом підписання Специфікацій. Таким чином, Додаток не регулює порядок та строки погашення наявної заборгованості Покупця за минулі поставки, якщо така має місце.

У зв`язку з укладанням даного Додатку та продовження строку дії Договору на 2022 рік (з урахуванням п. 2 цього Додатку), в п. 1.1.,1.3, 4.З., 4.З.1., 7.5. Договору цифри « 2021» замінити на цифри « 2022».

Покупець зобов`язаний вести звітність по відношенню до виконання своїх зобов`язань у правовідносинах із Продавцем (включаючи інформацію про всі платежі, які були здійснені або отримані у зв`язку із виконанням таких зобов`язань), а також, на запит Продавця, надати йому або залученим ним аудиторам, зазначену звітність.

Даний Додаток складено у двох примірниках українською і англійською мовами по одному для кожної із Сторін. Усі примірники мають однакову юридичну силу. У разі розбіжностей Сторони керуються українським текстом. У разі виникнення розбіжностей між предметом окремого положення цього Додатку та Договору або попередніми Додатками до Договору, положення цього Додатку матимуть переважну силу. Додаток є невід`ємною частиною Договору, діє з моменту підписання до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

На виконання вищевказаних умов Договору в 2021 та 2022 році ТОВ «Суффле Агро Україна» здійснило поставку товарів Відповідачу на загальну суму 1 768 471,53 грн, що підтверджується відповідними обопільно підписаними специфікаціями та накладними, які наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідачем у відповідності до видаткової накладної № 5190050542 від 22.04.2021 було повернуто Товар на загальну суму 343 141,26 грн.

Крім того, відповідачем було частково сплачено заборгованість згідно платіжних доручень №№ 100,101 від 20.10.2021 у сумах 515 745,85 грн та 26,14 грн відповідно, станом на день подання позову до суду.

При цьому, після подання позову до суду представником позивача було подано ряд заяв про збільшення та зменшення позовних вимог та повернення судового збору, а саме:

08.03.2023 було подано заяву (вх. № канц. 01-34/2200/23) якою представник позивача просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 89 287,95 грн, штраф в сумі 136 433,74 грн, пеню в сумі 140 178,71 грн, 37 057,84 грн інфляційних збитків та 34 656,75 грн відсотків річних та при винесенні рішення застосувати норми статті 238 ГПК , а саме її 10 частину;

24.03.2023 було подано заяву (вх. № канц. 01-34/2794/23) якою представник позивача просив суд стягнути з відповідача штраф в сумі 136 433,74 грн, пеню в сумі 140 178,71 грн, 37 057,84 грн інфляційних збитків та 34 656,75 грн відсотків річних та при винесенні рішення застосувати норми статті 238 ГПК , а саме її 10 частину;

11.04.2023 було подано заяву (вх. № канц. 01-34/3442/23) якою представник позивача просив суд стягнути з відповідача штраф в сумі 136 433,74 грн, пеню в сумі 187 476,94 грн, 50 066,83 грн інфляційних збитків та 180 098,78 грн відсотків річних та стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 971,42 грн.

Суд зауважує, що вищевказані заяви були прийняті судом та задоволені, з огляду на що предметом спору є стягнення саме штрафних санкцій, інфляційних втрат та 48 % річних.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, де зокрема вказано, що заборгованість виникла внаслідок настання форс-мажорних обставин, а саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України господарська діяльність відповідача зазнала негативних наслідків відносно реалізації продукції, оскільки було призупинено експорт продукції. Водночас відповідачем вказується, що ним здійснювались часткові проплати заборгованості, такі проплати здійснювались та вирощування продукції здійснювались після початку широкомаштабного вторгнення в Україну без повноцінної можливості реалізувати вирощену продукцію, надмірний розмір заявлених штрафних санкцій (штрафу, пені та відсотків за ст. 625 ЦК України) в порівнянні з сумою основної заборгованості, відсутність доказів отримання збитків позивачем свідчать про можливість суду зменшити розмір штрафних санкцій. Також представник відповідача заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу які за його доводами є неспівмірними.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як уже було встановлено судом представником позивача було подано ряд заяв про збільшення зменшення позовних вимог, в зв"язку з частковими проплатами боргу а саме:

08.03.2023 було подано заяву (вх. № канц. 01-34/2200/23) в якій представник позивача зазначив, що заборгованість відповідача зменшилась на підставі зарахування зустрічних однорідних вимог настумним чином: згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог № 1000004505 від 08.02.2023 року заборгованість відповідача зменшилась на 817 463,41 грн; згідно акту зарахування однорідних вимог № 1000009441 від 01.05.2022 року заборгованість відповідача зменшилась на 51 085,28 грн, з урахуванням чого просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 89 287,95 грн, штраф в сумі 136 433,74 грн, пеню в сумі 140 178,71 грн, 37 057,84 грн інфляційних збитків та 34 656,75 грн відсотків річних та при винесенні рішення застосувати норми статті 238 ГПК , а саме її 10 частину;

24.03.2023 було подано заяву (вх. № канц. 01-34/2794/23) в якій представник позивача зазначив, що заборгованість відповідача зменшилась на підставі зарахування зустрічних однорідних вимог настумним чином: згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог №10000050007 від 13.03.2023 року заборгованість відповідача зменшилась на 914 455,43 грн; згідно акту зарахування однорідних вимог № 1000009441 від 01.05.2022 року заборгованість відповідача зменшилась на 51 085,28 грн, з урахуванням чого позивач просив суд стягнути з відповідача штраф в сумі 136 433,74 грн, пеню в сумі 140 178,71 грн, 37 057,84 грн інфляційних збитків та 34 656,75 грн відсотків річних та при винесенні рішення застосувати норми статті 238 ГПК , а саме її 10 частину;

11.04.2023 було подано заяву (вх. № канц. 01-34/3442/23) якою представник позивача просив суд стягнути з відповідача штраф в сумі 136 433,74 грн, пеню в сумі 187 476,94 грн, 50 066,83 грн інфляційних збитків та 180 098,78 грн відсотків річних та стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 971,42 грн.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши подану заяву про збільшення та зменшення позовних вимог, господарський суд оцінює її, виходячи змісту такої заяви, а також - змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно з частиною третьою ст. 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов`язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

З огляду на викладене суд приймає дану заяву, та зазначає що предметом спору є стягнення штрафних санкцій, а саме: штрафу в сумі 136 433,74 грн, пеню в сумі 187 476,94 грн, 50 066,83 грн інфляційних збитків та 180 098,78 грн відсотків річних.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Розділом 7 Договору поставки було передбачено, що в разі несвоєчасної оплати вартості Товарів Покупцем відповідно до Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 статті 232 Господарського Кодексу України, а також проценти на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 4 (чотири) % на місяць (48 % річних - для обчислення за неповний місяць) від простроченої суми.

Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від суми прострочення за кожен 1 (один) повний місяць прострочення.

При порушенні Покупцем умов оплати за Товар зі строком оплати згідно Специфікації «протягом 10 (десяти) 30 (тридцяти) днів з моменту виставлення рахунку», Продавець матиме право вимагати від Покупця перегляду ціни на Товар та здійснити перерахунок ціни відповідно до прайс-листа Продавця на умовах «товарного кредиту» та пролонгувати дату оплати до 31.10.2021 року із застосуванням п.п. 1.1.2.-1.1.4. Договору. У разі відсутності згоди Покупця на перегляд ціни та/чи строків розрахунків, Продавець має право відмовитися від поставки/подальшої поставки та вимагати від Покупця сплати штрафу в розмірі 20 (двадцяти) відсотків від вартості фактично поставленого, але не оплаченого згідно Специфікації Товару, незалежно від того, чи надійшли кошти від Покупця на момент застосування штрафу, чи ні.

Сплата даного штрафу в жодному разі не може трактуватись як заміна чи припинення обов`язку Покупця оплатити вартість поставленого Продавцем Товару.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору за розрахунком позивача складає 187 476,94 грн. (період 01.11.2021-07.02.2023)

Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення зобов`язання.

З огляду на вищенаведене нарахування пені здійснено позивачем у відповідності до договору та Закону.

Суд перевіривши розрахунок пені дійшов висновку, що зазначена вимога є обґрунтованою, правомірною та правильно розрахованою.

Щодо заявленого до стягнення штрафу в розмірі 136 433,74 грн.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За доводами суду нарахований штраф в розмірі 136 433,74 грн є обґрунтованими та правомірними.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних збитків в розмірі 50 066,83 грн інфляційних збитків та 180 098,78 грн 48 % відсотків річних за період визначений позивачем суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд зауважує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати вартості Товарів Покупцем відповідно до Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 статті 232 Господарського Кодексу України, а також проценти на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 4 (чотири) % на місяць (48 % річних - для обчислення за неповний місяць) від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних збитків та відсотків річних суд дійшов висновку, що вказані вимоги є обґрунтованими, правомірними та арифметично правильно розрахованими.

Розглядаючи клопотання відповідача, наведене у відзиві на позовну заяву, про зменшення заявлених до стягнення розміру інфляційних втрат, відсотків річних, пені, штрафу суд зважає на наступне.

Позивач проти зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій заперечував, вважає, що відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування заявленого.

Розглянувши доводи сторін стосовно можливості зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, суд дійшов наступних висновків.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступний правовий висновок: "для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (п.8.24 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Положення ч. 3 ст. 509 ЦК України унормовано, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Дослідивши матеріали даної справи, суд також враховує:

- ступінь виконання основного зобов`язання, тобто відсутність основного боргу;

- встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

На переконання суду, одночасне стягнення інфляційних збитків, пені, штрафу та 48 % річних у повному обсязі створить нерівність у правовідносинах сторін, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача.

Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення 48% відсотків річних, пені, штрафу з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

З урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для зменшення на 40% , а саме: штраф з суми 136 433,74 грн до 81 860,24 грн; пені з 187 476,94 грн до 112 486,16 грн; відсотків річних з 180 098,78 грн до 108 059,27 грн; В решті позову відмовити.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача на неможливість своєчасного виконання зобов`язань за договором у зв`язку з існуванням обставин непереборної сили, зокрема, введенням воєнного стану в Україні, суд відхиляє з огляду на наступне.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

В подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Втім зобов`язання відповідача щодо оплати отриманого товару виникло до введення воєнного стану.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п.п. 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Разом з тим, відповідач не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставину в порядку визначеному розділом 6 Договору.

Так, згідно з п. 6.1. Договору сторона звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання за даним Договором якщо це невиконання виявилося наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажор), вплив яких не залежить від волі Сторін, До таких обставин відносяться: війни і воєнні дії будь-якого характеру; блокади, ембарго та інші міжнародні санкції; акти та дії державний органів, що унеможливлюють виконання Сторонами своїх зобов`язань; пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха; закриття шляхів сполучення, страйки, епідемії, і т.п.

Відповідно до п. 6.2. Договору при таких (п. 6.1.) обставинах, Сторона повинна протягом одного тижня з моменту їх настання будь-якими доступними засобами письмово сповістити про них іншу Сторону. Несвоєчасне неповідомлення про обставини нездоланної сили позбавляє відповідну сторону права посилатися на них у майбутньому.

За змістом п. 6.4. Договору підтвердженням обставин та тривалості форс-мажору повинні бути виключно довідки Торгово-промислової палати.

Проте матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за спірним Договором поставки.

Доказів письмового повідомлення відповідачем позивача, у визначений п. 6.2. строк, про неможливість виконання ним взятих на себе зобов`язань за Договором у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин матеріали справи також не містять.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі докази у справі, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

В силу приписів ч. 1. ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Мурафа М" (вул. Молодіжна, буд. 4, с. Мурафа, Шаргородський р-н., Вінницька обл., 23530, код ЄДРПОУ 33437925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, село Крупець, Шепетівський район, Хмельницька область, 30068, код ЄДРПОУ 34863309) штраф в сумі 81 860,24 грн; пені в сумі 112 486,16 грн; відсотків річних в сумі 108 059,27 грн; 50 066,83 грн інфляційних збитків та 8 311,14 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на електронні адреси: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача - murafam@ukr.net.

Повне рішення складено 29 травня 2023 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крепець, Шепетівський р-н., Хмельницька обл., 30068)

3 - відповідачу (вул. Молодіжна, буд. 4, с. Мурафа, Шаргородський р-н., Вінницька обл., 23530)