Рішення

від 23.05.2023 по справі 903/122/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 травня 2023 року Справа № 903/122/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торос Естейт"

про стягнення 290310,76 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький ринок" (у процесі розгляду справи змінили найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торос Естейт") про стягнення 290310,76 грн, з них 214800,00 грн основного боргу, 31159,96 грн інфляційних втрат, 39762,03 грн пені, 4588,77 грн - 3 % річних.

При обґрунтуванні позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу майна від 22.10.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 07.02.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.02.2023, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.

Ухвалу суду від 07.02.2023 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: вул.Глушець,1, м.Луцьк, Волинська область, 43024.

20.02.2023 поштовий конверт за ідентифікатором №4301040542030 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 "адресат відсутній за вказаною адресою".

27.02.2023 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про проведення підготовчого засідання без його участі, вказав, що позовні вимоги підтримує, просить закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті. Дана заява приєднана до матеріалів справи.

28.02.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про відкладення підготовчого засідання, оскільки про розгляд справи йому стало відомо лише 27.02.2023 з веб-порталу судової влади України.

В судовому засіданні 28.02.2023, з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, суд ухвалив на місці задовольнити клопотання відповідача та відкласти підготовче засідання в межах строку передбаченого ГПК України.

Ухвалою суду від 28.02.2023 повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відбудеться 21.03.2023.

20.03.2023 позивач через систему "Електронний суд" подав клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача, просить закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті. Дане клопотання приєднано до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 21.03.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала суду від 28.02.2023 відправлена 01.03.2023 на зазначені електронні адреси відповідача та його представника у клопотанні про відкладення підготовчого засідання від 28.02.2023, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2.

В судовому засіданні 21.03.2023, суд ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.04.2023.

Ухвалою суду від 21.03.2023 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 04.04.2023.

04.04.2023 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про проведення судового засідання без участі його представника, вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Дана заява долучена до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 04.04.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала суду від 21.03.2023 відправлена 21.03.2023 на зазначені електронні адреси відповідача та його представника у клопотанні про відкладення підготовчого засідання від 28.02.2023, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2

Ухвалою суду від 04.04.2023 повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті відбудеться 03.05.2023.

Ухвалу суду від 04.04.2023 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: вул.Глушець,1, м.Луцьк, Волинська область, 43024.

19.04.2023 поштовий конверт за ідентифікатором №4301040581434 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 "адресат відсутній за вказаною адресою".

24.04.2023 позивач через систему "Електронний суд" подав клопотання про приєднання до матеріалів справи витягу з ЄДРПОУ на відповідача від 22.04.2023.

Даним витягом стверджується, що 14.04.2023 крім іншого, змінилася назва та місцезнаходження відповідача, а саме: нова назва відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торос Естейт", місцезнаходження: вул.Кухаря Академіка,1, м.Київ, 02094. Дане клопотання з додатками приєднано до матеріалів справи.

Враховуючи дані обставини, суд на місці ухвалив змінити назву відповідача у справі № 903/122/23 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькі ринки" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торос Естейт".

02.05.2023 позивач через систему "Електронний суд" подав клопотання про проведення розгляду справи по суті без участі представника позивача. Дане клопотання приєднано до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 03.05.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 03.05.2023 з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, належного повідомлення відповідача за зміненим місцезнаходженням про час та місце судового засідання, суд ухвалив на місці відкласти розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 03.05.2023 повідомлено сторони про те, що розгляд справи відбудеться 23.05.2023.

17.05.2023 на адресу суду повернулась без вручення адресату - відповідачу, ухвала суду від 03.05.2023, направлена за місцезнаходженням відповідача: вул.Кухаря Академіка,1, м.Київ, 02094 із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 3 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України), рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення - є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Сторони в судове засідання 23.05.2023 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

22.10.2021 між Волинською обласною спілкою споживчих товариств (ТзОВ "Волинська облспоживспілка") (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький ринок" (ТзОВ "Торос Естейт") (нове найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Торос Естейт") (покупець) укладено договір купівлі-продажу майна (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець зобов`язався прийняти майно і сплатити за нього обумовлену грошову суму, а саме: котел НІІСТУ-5М, котел НІІСТУ-5М, настінний газовий котел Bosch 25, обладнання коректора об`єму газу до лічильника, що знаходиться за адресою: вул.Глушець,1, м.Луцьк (а.с.14-16).

Відповідно до пункту 2.1. договору продаж майна за домовленістю сторін вчиняється за 214 800,00 грн.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що розрахунки за придбане майно здійснюються покупцем рівними частинами щомісячно до 31.10.2022, сума оплати в місяць складає - 17 900,00 грн. Покупець має право здійснити оплату достроково.

Згідно із п.5.1 договору за порушення строку виконання зобов`язань визначених у п. 2.1 та п.3.1 договору покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення, від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожен день прострочення.

Право власності на майно у покупця виникає з моменту підписання сторонами даного договору і акту приймання-передачі (п. 6.1 договору). Передача майна продавцем і прийняття майна покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами (п. 7.1 договору).

Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.

22.10.2021 між сторонами підписано акт приймання-передачі товару відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв майно, а саме: котел НІІСТУ-5М, котел НІІСТУ-5М, настінний газовий котел Bosch 25, обладнання коректора об`єму газу до лічильника (а.с.17).

Відповідно до видаткової накладної № 13 від 22.10.2021 позивач передав відповідачу майно вартістю 214800,00 грн (а.с.18).

Відповідач не виконав свої зобов`язання в частині оплатили отриманого майна, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 214 800,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 219 від 23.11.2022 з вимогою до 30.11.2022 сплатити заборгованість в сумі 214 800,00 грн, яка залишена останнім без задоволення (а.с.19).

Предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача 290310,76 грн, з них 214800,00 грн основного боргу, 31159,96 грн інфляційних втрат, 39762,03 грн пені, 4588,77 грн - 3 % річних.

Норми права якими керувався суд при вирішенні спору.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 214 800,00 грн, доказів, які б спростовували дану заборгованість або доказів її оплати, відповідач суду не надав, тому дана сума підлягає стягненню з відповідача.

У зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості отриманого майна, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 4588,77,00 грн за період з 01.12.2021 по 31.01.2023 та інфляційні втрати у розмірі 31159,96 грн за період з грудня 2021 року по січень 2023 року.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 31159,96 грн інфляційних збитків, 4588,77 грн 3% річних.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 31159,96 грн інфляційних втрат нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, однак щодо 3 % річних, то позивачем не враховано, що 30.04.2022 та 31.07.2023 є вихідними днями, відповідно прострочка оплати буде з 03.05.2022 та 02.08.2022, а тому здійснивши власний перерахунок 3 % річних підставними для стягнення з відповідача є 4557,87 грн, в решті частини стягнення 3 % річних в сумі 30,90 грн слід відмовити через безпідставність.

Що стягнення з відповідача пені в сумі 39762,03 грн, суд зазначає таке.

Згідно із п.5.1 договору за порушення строку виконання зобов`язань визначених у п. 2.1 та п.3.1 договору покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення, від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожен день прострочення.

В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України(далі - ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Отже, підставами для нарахування пені є, по-перше, прострочення у виконанні грошового зобов`язання, яке допустив боржник, по-друге встановлення конкретного розміру відповідної санкції договором або чинним законодавством.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу пеню за період з 01.12.2021 по 31.01.2023 в сумі 39762,03 грн, однак дані нарахування проведено без врахування того, що 30.04.2022 та 31.07.2023 є вихідними днями відповідно прострочка оплати буде з 03.05.2022 та 02.08.2022, а тому суд здійснив власний розрахунок пені дійшов висновку, що підставної є пеня в сумі 39717,89 грн, а в частині стягнення пені в сумі 44,14 грн слід відмовити через безпідставність.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 290235,72 грн, з них 214800,00 грн основного боргу, 31159,96 грн інфляційних втрат, 4557,87 грн - 3 % річних, 39717,89 грн пені, в решті позову про стягнення 75,04 грн, з них 30,90 грн - 3% річних, 44,14 грн пені - відмовити.

Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача в розмірі 4353,54 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в іншій частині залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торос Естейт"( вул.Кухаря Академіка,1, м.Київ, 02094, код ЄДРПОУ 44297658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" (вул.Ковельська,13, м.Луцьк, 43016, код ЄДРПОУ 01743401) 290235,72 грн (двісті дев`яносто тисяч двісті тридцять п`ять гривень 72 коп.), з них 214800,00 грн основного боргу, 31159,96 грн інфляційних втрат, 4557,87 грн - 3 % річних, 39717,89 грн пені, а також 4353,54 грн (чотири тисячі триста п`ятдесят три гривні 54 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В позові про стягнення 75,04 грн, з них 30,90 грн - 3% річних, 44,14 грн пені - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення 29.05.2023.

Суддя А. С. Вороняк