Рішення

від 17.05.2023 по справі 904/55/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2023м. ДніпроСправа № 904/55/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від прокуратури: Ємельянов В.А.,

від позивача-1: представник не з`явився,

від позивача-2: представник не з`явився,

від відповідача: представник не з`явився,

від третьої особи-1: представник не з`явився,

дослідивши матеріали справи №904/55/23

за позовом Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі

1. Вербківської сільської ради,

2. Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЗАЦЬКІ ЛАНИ»,

про скасування державної реєстрації речового права та зобов`язання повернути земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради (далі - позивач-1) та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - позивач-2) звернувся до господарського суду з позовною заявою від 29.12.2022 за вих. № 04/63-5381ВИХ-22 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань"</a> (далі - відповідач), в якій просить суд:

скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 93,8006 га, кадастровий номер 1223583000:01:002:0826, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградської району Дніпропетровської області, проведену за відповідачем, на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева Антона Вадимовича №59572045 від 30.07.2021 (номер запису про право 43248193);

зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 93,8006 га, кадастровий номер 1223583000:01:002:0826, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі позивача-1.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/55/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2023.

Ухвалою від 09.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Залучено ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЗАЦЬКІ ЛАНИ» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (далі - третя особа-1). Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.01.2023.

Через відділ документального забезпечення 25.01.2023 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою від 25.01.2023 підготовче засідання відкладено до 22.02.2023.

Ухвалою від 22.02.2023 продовжено підготовче провадження, підготовче засідання відкладено до 22.03.2023.

Ухвалою від 22.03.2023 підготовче засідання відкладено до 05.04.2023.

Ухвалою від 05.04.2023 підготовче засідання відкладено до 20.04.2023.

Ухвалою від 20.04.2023 підготовче засідання призначено на 04.05.2023, оскільки у зв`язку із мінуванням приміщення Господарського суду Дніпропетровської області судове засідання призначене на 20.04.2023 не відбулося.

Ухвалою від 04.05.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 17.05.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 49049, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МІЛЬМАНА, будинок 109, за трек-номером 4930021134114.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 25.04.2023 з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 надсилалася третій особі-1 на адресу: Україна, 69089, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ШУШЕНСЬКА, будинок 117, за трек-номером 4930021135072.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 25.04.2023 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою" та/або «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Більш того, обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).

Правильність адреси місцезнаходження відповідача та третьої особи підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.05.2023.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2023 та всі подальші ухвали були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд встановив, що ухвала від 09.01.2023 вважається врученою відповідачу та третій особі-1 у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, а саме 19.04.2023 та 19.04.2023 відповідно.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 09.01.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 04.05.2023.

Станом на 17.05.2023 відзив відповідачем не надано.

Третій(м) особі(ам) в ухвалі від 09.01.2023 роз`яснено, що відповідно до ст. 168 ГПК України вона(и) мають право надати письмові пояснення щодо позову, які повинні відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, в п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали, а також письмові пояснення щодо відзиву протягом семи днів від дати його отримання. Крім того треті особи мають право подати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх пояснення, якщо такі докази не надані позивачем та/або відповідачем. Копію письмових пояснень треті особи направляють на адреси інших учасників процесу, докази (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа) чого надають суду протягом трьох днів від дати направлення.

Отже, строк для подачі письмових пояснень третьою особою-1 тривав до 24.04.2023.

Станом на 17.05.2023 письмові пояснення третьою особою-1 не надано.

В судовому засіданні 17.05.2023 прокурор відповів на запитання суду, надав пояснення у справі та просив суд позовні вимоги задовольнити. Як вказувалося вище позивач у клопотанні (вх. 25.01.2023) просив розгляд справи провести без свого представника.

Інші учасники процесу явку представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокурора

Прокурор мотивує позовну заяву тим, що державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за відповідачем проведено при відсутності для цього правових підстав, а тому наявні підстави для скасування вказаної державної реєстрації та повернення земельної ділянки від відповідача позивачу-1.

Стислий виклад позиції позивачів 1, 2

Позивачі письмові пояснення по суті позовних вимог не надали.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

Стислий виклад позиції третьої особи-1

Третя особа-1 письмові пояснення щодо позову не надала.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: правомірності вибуття із користування власника спірної земельної ділянки, правомірності державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку за відповідачем та наявності правових підстав для повернення її власнику.

Суд встановив, що згідно із наказом позивача-2 від 21.12.2018 за №4-5230/15-18СТ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність наказано передати позивачу-1 у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8705,5902 га на території Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту.

Відповідно до акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21.12.2018 позивач-2 передав позивачу-1 земельні ділянки згідно із наказом від 21.12.2018 за №4-5230/15-18СТ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність.

Суд встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223583000:01:002:0826 у додатку до вказаного вище наказу міститься на 187 позиції.

Згідно із наказом позивача-2 від 23.12.2020 №4-2692/15-20-СГ вирішено затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області і надати відповідачу в оренду земельну ділянку загальною площею 93,8006 га (кадастровий номер 1223583000:01:002:0826) без зміни цільового призначення за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Договір оренди земельної ділянки №24/12-29/20ДО від 24.12.2020 був укладений між відповідачем (далі відповідач, орендар) та позивачем-2 і предметом вказаного договору визначено земельну ділянку з кадастровим номером 1223583000:01:002:0826. Вказаний договір містить строк дії 35 (тридцять п`ять) років (п. 3.1 договору).

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2021 за №59572045 державний реєстратор прав на нерухоме майно Зайцев Антон Вадимович вирішив провести державну реєстрацію іншого речового права, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223583000:01:002:0826 за відповідачем.

На підставі відомостей, розміщених на офіційному сайті Міністерства юстиції України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223583000:01:002:0826 площею 93,8006 га розташована за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с/рада Вербківська на підставі права власності 28.10.2022 на підставі наказу «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №4-5030/15-18-СГ від 28.10.2022 зареєстрована за позивачем-1.

Водночас, 27.07.2021 (тобто раніше дати реєстрації спірної земельної ділянки за позивачем-1 на праві приватної власності) спірна земельна ділянка на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.12.2022 №24/12-29/20ДО зареєстрована за відповідачем, а орендодавцем виступив позивач-1.

Суд також встановив, що інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №319180542 від 29.12.2022) спірна земельна ділянка з 12.10.2019 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв`язку із їх розмежуванням» була у державній власності в особі позивача-2, однак, з 28.10.2022 право власності за позивачем-2 було припинено.

Суд встановив і те, що 27.07.2021 на підставі договору суборенди земельної ділянки №01/01-01/21ДО від 01.01.2021, укладеного між відповідачем та третьою особою-1, право суборенди спірної земельної ділянки було надано третій особі-1.

Прокуратура звернулася з листом від 30.09.2022 за вих.№04/63-4018ВИХ-22 до позивача-2, у якому прокурор просив позивача-2 надати ґрунтовну інформацію щодо власника і розпорядника спірної земельної ділянки, факту передачі спірної земельної ділянки від позивача-2 до позивача-1, звернень відповідача до позивача-2 щодо відведення у користування земельної ділянки, видачі довіреності позивачем-2 для укладання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223583000:01:002:0826, тощо.

У відповідь на лист прокуратури позивач-2 надав відповідь у листі від 21.10.2022 за вих.№10-4-3.332-4454/2-22 у якому позивач-2 повідомив прокурора, що звернень відповідача до позивача-1 щодо відведення у користування земельної ділянки з кадастровим номером 1223583000:01:002:0826 не надходило, наказ позивача-2 за №4-2692/15-20-СГ (про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сількогосподарського виробництва) виданий позивачем-2 в іншу дату і не стосувався відповідача, наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду відповідачу позивачем-2 не приймалося.

Крім цього, за результатами моніторингу автоматизованої системи «ДОК ПРОФ 3» встановлено, що довіреність №13-1-0.25-006/11-19 від 25.02.2019 на ім`я начальника міськрайонного управління у Павлоградському, Юріївському районах та у місті Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Вишневського О.В. для укладання (підписання) договору оренди №24/12-29/20ДО від 24.12.2020 Головним управлінням не видавалося.

Прокуратура звернулася до позивача-1 з листом від 30.09.2022 за вих.№04/63-4026ВИХ-22 зі змістом аналогічним до листа від 30.09.2022 за вих.№04/63-4018ВИХ-22 адресованого позивачу-1, у якому прокурор просив позивача-1 надати ґрунтовну інформацію щодо власника і розпорядника спірної земельної ділянки, факту передачі спірної земельної ділянки від позивача-2 до позивача-1, звернень відповідача до позивача-2 щодо відведення у користування земельної ділянки, видачі довіреності позивачем-2 для укладання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223583000:01:002:0826, тощо.

Позивач-1 надав на лист прокурора відповідь у листі від 13.10.2022 за №7677-22, у якому позивач-1 повідомив прокурора, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223583000:01:002:0826 перебуває у державній власності, звернень відповідача до позивача-1 щодо передачі в оренду вищевказаної земельної ділянки не надходило; орендна плата від відповідача до позивача-1 не надходила, плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1223583000:01:002:0826 від третьої особи-1 до позивача-1 також не надходила, заходи цивільно-правового характеру відносно відповідача та третьої особи-1 не вживалися.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до статей 142, 143 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

01.01.2013 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI від 06.09.2012, ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно з ч. 4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI від 06.09.2012 у державній власності залишаються а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Згідно зі статтею 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок із державної власності у комунальну і навпаки здійснюється за рішеннями самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад регламентовано передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад, крім тих земельних ділянок, які не можуть бути передані у комунальну власність.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Виходячи з наведеного, сільські, селищні, міські ради наділені делегованими повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населених пунктів та є правонаступниками Головного управління Держгеокадастру у області.

Згідно із наказом від 21.12.2018 за №4-5230/15-18СТ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність позивач-2 передав позивачу-1 у комунальну власність за актом приймання-передачі, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 1223583000:01:002:0826 (п. 187 додатку).

На підставі відомостей, розміщених на офіційному сайті Міністерства юстиції України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223583000:01:002:0826 площею 93,8006 га розташована за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с/рада Вербківська на праві власності 28.10.2022 на підставі наказу «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №4-5030/15-18-СГ від 21.12.2018 зареєстрована за позивачем-1.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державну реєстрацію права держави чи територіальної громади на відповідні земельні ділянки, яка здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру на відповідну земельну ділянку.

За змістом статті 148-1 ЗК України у разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов`язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням інформації, наведеної у частині 3 цієї статті. Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку. Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих засобах масової інформації місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки. Вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень від одного органу державної влади до іншого при розпорядженні земельними ділянками державної власності, які перебувають у їх постійному користуванні.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 1223583000:01:002:0826 загальною площею 93,8006 га на праві комунальної власності належить позивачу-1 з 28.10.2022 (дата державної реєстрації) на підставі наказу «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №4-5030/15-18-СГ від 21.12.2018.

Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223583000:01:002:0826 загальною площею 93,8006 га відповідач нібито уклав з позивачем-2 після видачі останнім наказу «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №4-5030/15-18-СГ від 21.12.2018, а саме 24.12.2020, однак ані позивачі 1, 2, ані відповідач не надали суду належних доказів затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду саме відповідачу.

Більш того, позивач-2 у листі від 21.10.2022 за вих.№10-4-3.332-4454/2-22 повідомив, що звернень відповідача до позивача-1 щодо відведення у користування земельної ділянки з кадастровим номером 1223583000:01:002:0826 не надходило, наказ позивача-2 за №4-2692/15-20-СГ (про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) виданий позивачем-2 в іншу дату і не стосувався відповідача, наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду відповідачу позивачем-2 не приймалося.

Крім цього, за результатами моніторингу автоматизованої системи «ДОК ПРОФ 3» встановлено, що довіреність №13-1-0.25-006/11-19 від 25.02.2019 на ім`я начальника міськрайонного управління у Павлоградському, Юріївському районах та у місті Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Вишневського О.В. для укладання (підписання) договору оренди №24/12-29/20ДО від 24.12.2020 Головним управлінням не видавалося.

Позивач-1 також у листі від 13.10.2022 за №7677-22 повідомив, що земельна ділянка з кадастровим номером 1223583000:01:002:0826 перебуває у державній власності, звернень відповідача до позивача-1 щодо передачі в оренду вищевказаної земельної ділянки не надходило; орендна плата від відповідача до позивача-1 не надходила, плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1223583000:01:002:0826 від третьої особи-1 до позивача-1 також не надходила.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

За змістом статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. У Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості. (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частиною першою статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 статті 18 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Прокурор стверджує, що права власника земельної ділянки порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди за договором, який власником не укладався.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

В порушення статей 116, 122 Земельного кодексу України відповідач з відповідною заявою про надання дозволу на розробку проєкту відведення для надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення ані до позивача-1, ані до позивача-2 не звертався, дозволу на розроблення такого проєкту землеустрою не отримував. Докази зворотного матеріали справи не містять.

Проєктна документація щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу не розроблялася, в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, проєкт землеустрою не погоджувався. Рішення відповідного органу щодо передачі у користування відповідачу спірної земельної ділянки не приймалося. Акт приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду, не підписувався. Докази зворотного відповідач та інші учасники справи суду не надали.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (частина 1 статті 407 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

Істотні умови договору оренди визначені частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Так, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін ( ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондується частинами другій, третій статті 215 ЦК України, та висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач (в даному випадку прокурор) вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Як встановлено судом, довіреність №13-1-0.25-006/11-19 від 25.02.2019 на ім`я начальника міськрайонного управління у Павлоградському, Юріївському районах та у місті Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Вишневського О.В. для укладання (підписання) договору оренди №24/12-29/20ДО від 24.12.2020 позивачем-2 не видавалася /про що вказано у листі позивача-2 від 21.10.2022 за вих.№10-4-3.332-4454/2-22 (арк. 66 зворот, том 1)/.

Водночас, в преамбулі договору оренди земельної ділянки №24/12-29/20ДО від 24.12.2020 наявна інформація, що зазначений договір укладений з боку орендодавця позивачем-2 в особі начальника міськрайонного управління у Павлоградському, Юріївському районах та у місті Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Вишневським Олегом Віталійовичем, який діє на підставі довіреності від 25.02.2019 за №13-1-0.25-006/11-19, яка позивачем-2 не видавалася, а отже не існує.

Таким чином, суд доходить висновку, що договір оренди земельної ділянки №24/12-29/20ДО від 24.12.2020 між позивачем-2 та відповідачем не укладався.

А відтак, у державного реєстратора були відсутні підстави задля державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки, а тому така державна реєстрація підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст.317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. (ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п. 2 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч. 1 ст.1213 ЦК України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Як встановлено вище, довіреність №13-1-0.25-006/11-19 від 25.02.2019 на ім`я начальника міськрайонного управління у Павлоградському, Юріївському районах та у місті Павлограді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Вишневського О.В. для укладання (підписання) договору оренди №24/12-29/20ДО від 24.12.2020 позивачем-2 не видавалася, в автоматизованій системі «ДОК ПРОФ 3» на укладення договору оренди земельної ділянки №24/12-29/20ДО від 24.12.2020 відсутня, а сам договір між позивачем-2 та відповідачем не укладався.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.27).

Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи державна реєстрація права оренди земельної ділянки площею 93,8006 га, кадастровий номер 1223583000:01:002:0826, що розташована на території позивача-1 і проведена за відповідачем на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева Антона Вадимовича №59572045 від 30.07.2021 (номер запису про право 43248193) підлягає скасуванню, а позовна вимога в частині зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 93,8006 га, кадастровий номер 1223583000:01:002:0826, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі позивача-2 є належним та ефективним способом захисту.

Відтак, позов прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача і стягуються на користь прокуратури.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 93,8006 га, кадастровий номер 1223583000:01:002:0826, що розташована на території ВЕРБКІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ПАВЛОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (Україна, 51453, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, село Вербки, ВУЛИЦЯ МАТРОСОВА, будинок 20; ідентифікаційний код 04338902), проведену за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЛА ГАВАНЬ" (Україна, 49049, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МІЛЬМАНА, будинок 109; ідентифікаційний код 43040277), на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева Антона Вадимовича №59572045 від 30.07.2021 (номер запису про право 43248193).

Зобов`язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЛА ГАВАНЬ"</a> (Україна, 49049, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МІЛЬМАНА, будинок 109; ідентифікаційний код 43040277) повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 93,8006 га, кадастровий номер 1223583000:01:002:0826, що розташована на території ВЕРБКІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ПАВЛОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (Україна, 51453, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, село Вербки, ВУЛИЦЯ МАТРОСОВА, будинок 20; ідентифікаційний код 04338902), Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді в особі ВЕРБКІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ПАВЛОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (Україна, 51453, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, село Вербки, ВУЛИЦЯ МАТРОСОВА, будинок 20; ідентифікаційний код 04338902).

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЛА ГАВАНЬ"</a> (Україна, 49049, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МІЛЬМАНА, будинок 109; ідентифікаційний код 43040277) на користь ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 38; Ідентифікаційний код 02909938) 4.962,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві грн 00 к.) судового збору.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.05.2023

Суддя С.А. Дупляк