Рішення

від 25.05.2023 по справі 906/210/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/210/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирпусконаладка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро"

про стягнення 37049,57грн

Процесуальні дії по справі.

Відповідно до ухвали суду від 14.02.23р. справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирпусконаладка" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" про стягнення 37049,57грн розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 16.03.23р. о 10:00год.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої з повідомленням кореспонденції від 15.02.23р. та результат пошуку за штрихкодовим ідентифікатором 100233262998, відповідно якого вбачається, що останній отримав нарочним 17.02.23р.

Крім того, судом перевірено та встановлено, що відповідачем отримано позовну заяву з додатками 08.02.23р.

Оскільки у проміжку часу з 09:05 год. до 10:37 год. тривала повітряна тривога, судове засідання 16.03.23р. не відбулося. Ухвалою суду від 16.03.23р. судове засідання відкладено на 03.04.23 р. о 11:00 год.

Розгляд справи 03.04.23р. об 11:00год. та 02.05.23р. об 11:00год. не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Машевської О.П. Ухвалою суду від 12.05.23р. призначено судове засідання на 25.05.23 р. о 14:30 год.

16 травня 2023 за вх. № г/с 7973 судом отримано клопотання позивача про розгляд справи без участі представника та про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої з повідомленням кореспонденції від 15.05.23р. та результат пошуку за штрихкодовим ідентифікатором 100233447289, відповідно якого вбачається, що останній отримав копію ухвали суду від 12.05.23р. нарочним 19.05.23р.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» сторони спору зобов`язані в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( ч. 4 ст. 11 Кодексу).

Як нагадує Суд у справі «Осіпов проти України», стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, справу розглянуто за матеріалами справи.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пусконаладка" звернулося з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" про стягнення 37049,57грн, з яких: 28911,00грн основного боргу, 7190,39грн інфляційних втрат, 948,18грн 3% річних.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань з сплати отриманого товару за видатковою накладною №РН-0000002 від 04.01.22р. на суму 1400,00грн та видатковою накладною №РН-0000430 від 16.12.21р на суму 27511,00грн на підставі вчиненого в усній формі договору купівлі-продажу.

Правові підстави позову: ст.ст. 525, 530, ч. 1 ст. 692, 712, ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач відзиву на позов не подав та не скористався іншими процесуальним правами.

Справу розглянуто за наявними матеріалами справи на підставі ч. 9 ст. 165 та ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Засновуючись на принципах свободи договору та керуючись правовими засадами свободи господарської діяльності, між ТОВ "Житомирпусконаладка" (як постачальник) та ТОВ "Горбулів-Агро" (як покупець) було досягнуто домовленості щодо істотних умов поставки товару, внаслідок чого, виникли господарські відносини поставки товару у період з 16.12.21р. до 04.01.22р. на підставі рахунків-фактур: №СФ-0000262 від 16.12.21р. на суму 27 511, 00 грн; 2) №СФ-0000002 від 04.01.22р. на суму 1 400, 00 грн та видаткових накладних: 1) №РН-0000430 від 16.12.21р. на суму 27 511, 00 грн; 2) №РН- 0000002 від 04.01.22р на суму 1400, 00 грн.

Відповідач не сплатив кошти за наданий товар у зв`язку з чим позивач звернувся з претензією від 07.11.22р. за №6-11 в якій вимагав повернути суму заборгованості в загальному розмірі 28 911, 00 грн.

Оскільки вжиті заходи щодо досудового врегулювання спору не відновили порушене право, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з Відповідача коштів в сумі 28 911,00грн основного боргу за поставку товару.

Додатково позивач заявив до стягнення 3% річних на суму 948,18грн та інфляційні втрати на суму 7190,39грн на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч.7 ст. 265 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст. 656 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем були виставлені рахунки-фактури №СФ-0000262 від 16.12.21р. на суму 27511,00грн, дійсний до сплати до 16.12.21р. та №СФ-0000002 від 04.01.22р. на суму 1400,00грн, дійсний до сплати до 04.01.22р.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач за видатковою накладною №РН-0000430 від 16.12.21р. поставив відповідачу товар на суму 27511,00грн та 04.01.22р. за видатковою накладною №РН-0000002 на суму 1400, 00 грн.

За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частини першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення обов`язковими реквізитами документа є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Наявні у матеріалах справи видаткова накладна №РН-0000430 від 16.12.21р. на суму 27511,00 грн та видаткова накладна №РН-0000002 04.01.22р. на суму 1400, 00 грн, як первинні бухгалтерські документи, фіксують дату, зміст здійсненої господарської операції щодо поставки товару та містять всі обов`язкові реквізити, що є підставою для здійснення розрахунків відповідачем за поставлену позивачем продукцію.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Оскільки правовідносини між сторонами у справі виникли з договору купівлі-продажу укладеному у спрощений спосіб, у відповідача виник обов`язок оплати отриманого товару через настання строку виконання такого зобов`язання (такий обов`язок виник негайно після отримання товару).

Однак відповідачем зобов`язання оплатити товар після його отримання в загальній сумі 28911,00грн не виконано.

Згідно ст. 629 цього Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб`єкта, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи пред`явлення ним претензії чи звернення до суду (ст. 222 ГК України).

З урахуванням викладених мотивів, позовна вимога про стягнення 28911,00грн основного боргу підлягає задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, за прострочення грошового зобов`язання здійснив нарахування 948,18грн 3% річних, 7190,39грн інфляційних втрат.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Судом перевірено здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено наступне.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних на суму 948,18грн, з яких: 902, 25грн за видатковою накладною №РН-0000430 від 16.12.21р. на суму 27511,00грн та 45, 93грн за видатковою накладною №РН-0000002 від 04.01.22р. на суму 1400, 00 грн.

За видатковою накладною №РН-0000430 від 16.12.21р. на суму 27511,00грн період прострочення: з 17.12.21р. до 03.02.23р., кількість днів прострочення 414 днів, борг 27 511,00грн, сума 3% річних - 936,13 грн. Позивачем заявлено до стягнення 902,25 грн. Позовна вимога підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

За видатковою накладною №РН-0000002 від 04.01.22р. на суму 1400,00грн період прострочення: з 05.01.22р. до 03.02.23р., кількість днів прострочення 395 днів, борг 1400,00грн, сума 3% річних - 45,45 грн. У стягненні 0,53грн 3% річних суд відмовляє.

Обґрунтована до стягнення сума 3% річних складає 947,70 грн.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати на суму 7190,39грн, з яких: 6932,79грн за видатковою накладною №РН-0000430 від 16.12.21р. на суму 27511, 00грн та 257,60грн за видатковою накладною №РН-0000002 від 04.01.22р. на суму 1 400, 00 грн.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат на суму 7190,39 грн, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідач не скористався правом подати суду власні розрахунки стягуваних сум основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат або довести безпідставність їх вимоги Позивачем.

Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

Щодо розподілу судового збору

Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовною заявою до суд Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2684,00грн із заявленої до стягнення суми 37 049, 57 грн.

За наслідками розгляду справи, обґрунтованою до стягнення є сума 37 049, 04 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України судовий збір за наслідками вирішення спору покладається на Відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулів-Агро" (вул. Центральна, буд. 122, с. Горбулів, Черняхівського р-ну, Житомирської області, 1233116, код ЄДРПОУ 41463766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирпусконаладка" (пров. 1-й Іподромний, 15-А, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 05450044):

- 28 911,00грн основного боргу;

- 9 947, 70грн 3% річних;

- 7 190, 39грн суми інфляційних втрат;

- 2 684, 00грн судового збору.

Видати наказ.

3. Відмовити у стягненні 0,53грн 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 29.05.23

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу (рек.) + на ел. пошту: puskonaladkazt@ukr.net

3- відповідачу (рек. з повідом. ) + на ел. пошту: GORBULIVAGRO@GMAIL.COM