Рішення

від 19.05.2023 по справі 907/819/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/819/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

№907/819/22

за позовом Хустської міської ради, м. Хуст до Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Хустське учбово - виробниче підприємство Українського товариства сліпих, м. Хуст про стягнення суми 325 419,32 грн. та повернення об`єкту оренди

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Хустська міська рада звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 325 419,32 грн. з яких 86 988,20 грн. основного боргу за договором №30 оренди нерухомого майна від 01.08.2018 р та 238 431,12 грн. пені та поверненню об`єкта оренди, посилаючись на порушення відповідачем умов договору та положень ст. 525, 526, 785 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 09.11.2022 р. позовну заяву Хустської міської ради, м. Хуст до Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Хустське учбово - виробниче підприємство Українського товариства сліпих, м. Хуст про стягнення суми 325 419,32 грн. залишено без руху.

14.11.2022 р. до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/819/22, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.11.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 17.11.2022 р., була надіслана відповідачу 17.11.2022 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з відстеження поштового відправлення №8850101718983, отримана відповідачем 24.11.2022.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд-

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2018 року між Хустською районною державною адміністрацією та Хустським учбово-виробничим підприємством українського товариства сліпих (далі - Відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Хуст нежитлових приміщень комплексу будівель та споруд загальною площею 267,2 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Хуст, вул. А. Волошина, 48 (далі - Договір).

Згідно предмету договору Орендодавець, керуючись рішенням VIII сесії VII скликання Хустської міської ради № 1090 від 27.07.2018 року «Про внесення змін до рішення №940 VIII сесії VII скликання Хустської міської ради від 18.05.2018 року», враховуючи клопотання директора Хустського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих щодо внесення змін в договір оренди №30 від 30.05.18 року у зв`язку з нестабільним фінансовим станом - передає в строкове платне користування (надалі - в оренду нежитлові приміщення - комплекс будівель та cпоруд загaльною площею 267,2 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Хуст, вул. А.Волошина, 48 (далі - майно ).

Орендар продовжує користуватись майном, прийнятим в строкове платне користування відповідно до Акта приймання-передачі майна, підписаного Сторонами 1 лютого 2001 року на нових умовах, відповідно до цього Договору (п.2.1 Договору).

У разі припинення дії цього Договору, Орендар зобов`язаний в 10 денний термін звільнити об`єкт оренди та повернути його Орендодавцю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання передачі (п.п. 2.3, 2.4 Договору).

Договір оренди укладено на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців: з 01.08.2018 по 01.07.2021 включно (п. 3.1 Договору).

За умовами п. 4.1 Договору базова величина орендної плати для подальшого нарахування орендної плати за використання майна згідно Розрахунку, встановлена в розмірі 6 323,69 грн. (додаток №1).

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру базової місячної плати на індекс інфляції поточного місяця (п. 4.2 Договору).

За несвоєчасне внесення орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за яким нараховується пеня (п. 4.4 Договору).

У відповідності до п. 9.3 Договору договір припиняється у разі: - закінчення строку на який його було укладено; - достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 9.5 Договору).

03 серпня 2020 року до Договору укладено Додаткову угоду, якою змінено загальну площу оренди 3 267,2 кв.м до 231,4 кв.м.

Так згідно акту приймання передачі від 03.08.2020 р., який є додатком №1 до додаткової угоди про зміни від 03.08.2020 р. Орендар Хустське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих передало Орендарю Хустській міській раді в особі Управління з питань майна комунальної власності виконавчого комітету Хустської міської ради нежитлові приміщення площею 267, 2 кв.м. Натомість, згідно акту приймання передачі від 03.08.2020 р., який є додатком №2 до додаткової угоди про зміни від 03.08.2020 р. Орендарю передано нежитлові будівлі площею 231,4 кв.м.

За доводами позивача, враховуючи часткові оплати у відповідача наявна заборгованість по орендній платі в розмірі 86 988,20 грн. А саме, 271,52 грн. за період 2019 року, 48 484,66 грн. за період 2020 року та 38232,02 грн., шість місяців 2021 року.

За доводами позивача Рішенням сесії Хустської міської ради прийнято рішення №307 від 31.05.2021, яким припинено дію договору №30. 06 липня 2021 року міська рада направила акти прийому - передачі орендованих приміщень. Відповідачу. Однак, Відповідач не підписав акти та не повернув майно.

З огляду на наведене позивач вважає, що наявні підстави для нарахування відповідачу крім суми боргу, також 238 431,12 грн. пені за період користування об`єктом оренди.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору від 01 серпня 2018 року, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. і ст. 631 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом ст. 610 ЦКУ несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов`язання.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір оренди укладено на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців: з 01.08.2018 по 01.07.2021 включно (п. 3.1 Договору).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи умови Договору, строк виконання грошового зобов`язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов`язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об`єктом оренди за Договором, відповідачем вказані обставини передбаченим законодавством способом не спростовано та не заперечене.

З огляду на, що суд здійснивши перевірку нарахування орендної плати у відповідності умов Договору, в розмірі 86 988,20 грн. прийшов до висновку про задоволення цієї позовної вимоги в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до п. 9.3 Договору договір припиняється у разі: - закінчення строку на який його було укладено; - достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 9.5 Договору).

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.1 ст.251 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст.255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

За умовами п. 3.1 Договору, даний Договір оренди укладено на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців: з 01.08.2018 по 01.07.2021 включно.

У разі припинення дії цього Договору, Орендар зобов`язаний в 10 денний термін звільнити об`єкт оренди та повернути його Орендодавцю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання передачі (п.п. 2.3, 2.4 Договору).

Враховуючи викладене, а також те, що 11.07.2021 р. був вихідним днем, останнім днем встановленого Договором строку для повернення орендованого майна був день - 12.07.2021.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Разом з тим, належних та допустимих доказів повернення об`єкту оренди у відповідності до умов договору матеріали справи не містять.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Аналогічна позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 24.10.2019р. у справі №904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019р. у справі №910/20370/17.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2018р. у справі №910/9328/17, від 11.04.2018р. у справі №914/4238/15, від 24.04.2018р. у справі №910/14032/17, від 28.08.2018р. у справі №913/155/17, від 09.09.2019р. у справі №910/16362/18, від 24.10.2019р. у справі №904/3315/18, від 13.12.2019р. у справі №910/20370/17 та від 19.02.2020р. у справі №925/297/19 зі спорів, що виникли з подібних орендних правовідносин, а саме, що, при розгляді спорів про стягнення неустойки, судам необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна. Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Суд зазначає, що обов`язок надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором (ст.610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов`язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов`язання.

Отже, при пред`явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов`язання, він звільняється від обов`язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов`язання лежить на боржникові.

Позивач у цій справі довів факт порушення відповідачем зобов`язання щодо несвоєчасного повернення орендованого майна (як і наявності заборгованості зі сплати орендної плати за договором), а відповідач не спростував належними та допустимими доказами того, що прострочення відбулося не з його вини.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність обставин вжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин; не довів наявність умов, які б перешкоджали йому вчасно повернути майно у визначений законом строк; не довів наявності з боку орендодавця бездіяльності та вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 у справі №915/1429/19 вказав, що визначальним для застосування частини другої статті 785 ЦК України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму, оскільки поняття «неповернення речі» не є тотожним поняттю «не користування» у правовому сенсі статті 785 ЦК України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено обставини з якими законодавець пов`язує можливість застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності яка полягає у сплаті неустойки.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).

З додатку №3 до додаткової угоди про зміни від 03.08.2020 до Договору оренди №30 від 01.08.2018 р. вбачається, що розмір місячної орендної плати за базовий місяць для перерахунку орендної плати становить 5 256,19 грн.

Водночас, Позивачем неправомірно здійснено нарахування неустойки з урахуванням п. 4.2 Договору, як і помилково здійснено нарахування такої з 01.07.2021 р.

З огляду на наведене, суд здійснивши власний розрахунок неустойки за період з 13.07.2021 р. по 31.08.2022 р., з урахуванням розміру місячної орендної плати за базовий місяць прийшов до висновку, про задоволення цієї позовної вимоги частково в розмірі 143 104,88 грн. У задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України).

Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 9.5 Договору).

Як встановлено судом Відповідачем свого обов`язку з повернення об`єкту оренди не дотримано.

У зв`язку з чим, позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди є обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає до задоволення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Хустської міської ради, м. Хуст до Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) Хустське учбово - виробниче підприємство Українського товариства сліпих, м. Хуст про стягнення суми 325 419,32 грн. та повернення об`єкту оренди підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ПІДПРИЄМСТВА ОБ`ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН (РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ,ПРОФСПІЛКИ) ХУСТСЬКЕ УЧБОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА СЛІПИХ (90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця Августина Волошина, будинок 48, код ЄДРПОУ 25444092) на користь Хустської міської ради (90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця 900-річчя Хуста, будинок 27, код ЄДРПОУ 34005221) суму 230 093,08 грн. (двісті тридцять тисяч дев`яносто три гривні 08 коп.) заборгованості, в т. ч. 86 988,20 грн., вартості орендної плати, 143 104,88 грн. неустойки, а також витрати по оплаті судового збору у сумі 3 451,39 грн. (три тисячі чотириста п`ятдесят одну гривню 39 коп.).

3. Зобов`язати ПІДПРИЄМСТВО ОБ`ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН (РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ,ПРОФСПІЛКИ) ХУСТСЬКЕ УЧБОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА СЛІПИХ (90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця Августина Волошина, будинок 48, код ЄДРПОУ 25444092) повернути Хустській міській раді (90400, Закарпатська область, місто Хуст, вулиця 900-річчя Хуста, будинок 27, код ЄДРПОУ 34005221) комунальне нерухоме майно - нежитлові приміщення - комплексу будівель та споруд, які знаходяться за адресою м.Хуст, вул. А.Волошина,48 шляхом підписання акту приймання - передачі відповідно до умов Договору оренди №30 від 01.08.2018.

4. В іншій частині відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 29.05.2023

Суддя О. Ф. Ремецькі