Рішення

від 29.05.2023 по справі 910/3822/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2023Справа № 910/3822/23Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТБ ЮКРЕЙН"

про стягнення 119 781,21 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТБ ЮКРЕЙН" про стягнення 119 781,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем Загальних умов Лізингового договору № OL011739 від 11.10.2018, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з оплати лізингових платежів за період з липня по вересень 2022 року, штрафу за ненормальний знос транспортного засобу, штрафу за втрату ключів, з відшкодування вартості послуг евакуатора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3822/23 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена представнику позивача на його електронну адресу, вказану в позові.

За приписами ч. 7 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Крім того, ухвала про відкриття провадження у даній справі була направлена відповідачу на адресу його місцезнаходження, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також вказана у позовній заяві та отримана останнім 23.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494173448.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/3822/23 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТБ ЮКРЕЙН" (лізингоодержувач) 11.10.2018 укладено Загальні умови лізингового договору № OL011739 (надалі - Загальні умови), відповідно до умов п. 1.1. яких визначено, що предметом цих Загальних умов є визначення загальних положень та умов, якими лізингодавець та лізингоодержувач будуть керуватися при укладанні відповідного лізингового договору для кожного ТЗ окремо, що є предметом такого лізингового договору.

11.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТБ ЮКРЕЙН" (лізингоодержувач) укладено Лізинговий договір № 057694, який є Додатком № 1 до Загальних умов (надалі - Лізинговий договір) та предметом якого є транспортний засіб марки SUZUKI VITARA, д.н.з. НОМЕР_1 (надалі - транспортний засіб).

Пунктом 2 Лізингового договору визначено, що лізингодавець зобов`язується передати лізингоодержувачу вказаний транспортний засіб у користування на визначений строк та за встановлену плату (лізингові платежі), а лізингоодержувач зобов`язується отримати транспортний засіб та здійснювати оплату лізингових платежів згідно з умовами цього Додатку 1.

Відповідно до п. 3 Лізингового договору строк лізингу транспортного засобу складає 36 місяців. Строк передачі транспортного засобу в лізинг: протягом 26 днів з моменту набрання чинності цим Додатком 1.

Додаток 1 до Загальних умов є невід`ємною частиною Загальних умов та набуває чинності з дати його підписання сторонами (п. 4 Лізингового договору).

На підставі акту прийому-передачі № 057694 від 27.07.2019, який є Додатком № 2 до Загальних умов лізингодавцем передано, а лізингоодержувачем отримано транспортний засіб марки SUZUKI VITARA, д.н.з. НОМЕР_1 .

На виконання п. 3.2. Загальних умов разом із транспортним засобом лізингоодержувачу було передано додаткове обладнання, шини, документи та набір автомобіліста, про що вказано в акті прийому-передачі № 057694 від 27.07.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив Загальні умови, оскільки прострочив оплату щомісячних лізингових та інших платежів за період з липня по вересень 2022 року, що призвело до виникнення заборгованості в загальному розмірі 76 021,65 грн. При цьому, позивач звертався до відповідача із вимогою про сплату боргу від 22.11.2022, яка останнім залишена без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено статті 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Відповідно до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Загальних умов та Лізингового договору позивач передав, а відповідач отримав об`єкт лізингу (транспортний засіб марки SUZUKI VITARA, д.н.з. НОМЕР_1 , 2019 року випуску) в користування, що підтверджується актом прийому-передачі № 057694 від 27.07.2019.

Крім цього, судом встановлено, що підписанням вказаного акта сторони підтверджують, що вказаний у цьому акті транспортний засіб оглянуто та перевірено, усі вузли та агрегати працюють справно, зовнішні пошкодження транспортного засобу відсутні. Лізингоодержувач не має зауважень до комплектації транспортного засобу.

Також згідно з акту прийому-передачі № 057694 від 27.07.2019 вбачається, що лізингоодержувач підтверджує, що ним отримано, серед іншого, два комплекти ключів запалювання та оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Сторони узгодили, що у випадку закінчення (припинення) строку лізингу або знищення чи втрати (угону) транспортного засобу лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцю вказані вище два комплекти ключів запалювання та оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, навіть якщо Загальними умовами передбачено інше. Лізингоодержувач має повідомляти лізингодавця про втрату будь-якого комплекту ключів запалювання протягом 1 (одного) дня з моменту виявлення втрати. При цьому, лізингоодержувач зобов`язується відшкодовувати лізингодавцю витрати по виготовленню дублікату ключів запалювання. У випадку відсутності такого повідомлення лізингоодержувач зобов`язується сплатити на вимогу лізингодавця платіж за втрату будь-якого з комплектів ключів запалювання у розмірі еквівалентному 200 доларів США без ПДВ за кожен з комплектів, згідно з офіційним курсом гривні до долару США, встановленим Національним банком України на дату виставлення відповідного рахунку-фактури. У разі втрати ключів, у зв`язку із чим у лізингоодержувача буде відсутня можливість користуватися транспортним засобом, сплата лізингових або інших належних до сплати платежів не буде зменшуватися або припинятися.

Такі ж умови містяться у п. 2.4.23 та п. 2.4.24 Загальних умов (у редакції додаткової угоди - узгодження змін від 25.06.2020).

Відповідно до п. 2.4.2. Загальних умов лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати на користь лізингодавця лізингові та інші належні до сплати платежі за лізинговим договором, а також усі документально підтверджені збитки лізингодавця, у випадку їх наявності.

Умовами Лізингового договору (з урахуванням Поправки 1 до Лізингового договору) визначено, що розмір щомісячного лізингового платежу становить 19 438,80 грн з ПДВ. Дата виставлення рахунку - кожного 25 числа за поточний місяць.

Відповідно до п. 2.4.22 Загальних умов (в редакції додаткової угоди - узгодження змін від 25.06.2020) лізингоодержувач зобов`язаний за власний кошт повернути транспортний засіб лізингодавцеві в день закінчення строку лізингу або його дострокового припинення, у технічно справному стані з урахуванням нормального зносу, в чистому вигляді (зовні, в салоні та в багажному відділенні), за адресою, вказаною лізингодавцем.

Крім того, пунктом 8.1. Загальних умов (в редакції додаткової угоди - узгодження змін від 25.06.2020) визначено, що в день закінчення строку лізингу транспортного засобу або його дострокового припинення лізингоодержувач за власний кошт повертає лізингодавцеві транспортний засіб у технічно справному стані з урахуванням нормального зносу, в чистому вигляді (зовні, в салоні та в багажному відділенні), за адресою вказаною лізингодавцем, разом з двома комплектами ключів запалювання, оригіналом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та додатковим обладнанням, шинами, документами, набором автомобіліста, які були надані лізигоодержувачу згідно з актом прийому-передачі (Додатком № 2).

Лізингоодержувач згідно з письмовою вимогою лізингодавця повинен сплатити останньому штраф у розмірі 100% від суми збитків, завданих лізингодавцю у зв`язку із пошкодженнями або псуваннями транспортного засобу, за винятком нормального зносу транспортного засобу, як визначено в п. 7 цих Загальних умов, відсутністю деталей, вузлів, агрегатів і обладнання транспортного засобу (у тому числі запасного колеса та інструментів), а також платіж за надмірний пробіг транспортного засобу, у випадку його наявності. Сума вказаних вище збитків визначається уповноваженим експертом або згідно з розрахунками спеціалізованих сервісних станцій, які визначені офіційними дилерами транспортного засобу. У такому випадку лізингодавець не зобов`язаний здійснювати фактичний ремонт будь-якого роду пошкоджень або псувань транспортного засобу та здійснювати заміну відсутніх деталей, вузлів, агрегатів і обладнання транспортного засобу з метою доведення розмірів понесених збитків (п. 8.5. Загальних умов).

Відповідно до п. 11.1.2 Загальних умов щомісячні лізингові та будь-які інші платежі, належні до сплати за Лізинговим договором, протягом п`яти днів із дня виставлення відповідних рахунків-фактур, із врахуванням положень, викладених у п.п. 11.2., п.п.11.3.1. цього пункту.

Пунктом 8 акту прийому-передачі № 057694 від 27.07.2019 сторони визначили, що датою повернення транспортного засобу є 26.07.2022.

Як зазначалось позивачем, акту повернення транспортного засобу складено не було. Матеріали справи також не містять доказів, які б підтверджували факт повернення відповідачем позивачу предмету лізингу відповідно до умов п. 8.1. Загальних умов (в редакції додаткової угоди - узгодження змін від 25.06.2020) або розірвання Лізингового договору в односторонньому порядку.

Так, позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості із оплати лізингових платежів за період з липня 2022 року по вересень 2022 року у розмірі 51 003,80 грн відповідно до рахунків-фактур № ПЛ000004060 від 25.07.2022, № ПЛ000004809 від 25.08.2022 та № ПЛ000005292 від 08.09.2022.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф за втрату ключів у розмірі 7 313,72 грн та збитки за ненормальний знос у розмірі 17 704,13 грн відповідно до рахунку-фактури № ПЛ000005305 від 08.09.2022 та Звіту про стан транспортного засобу SUZUKI VITARA, д.н.з. НОМЕР_1 (дата огляду - 02.09.2022), а також відшкодування вартості послуг транспортування транспортного засобу (евакуації) у розмірі 28 242,94 грн відповідно до рахунку-фактури № ПЛ000000753 від 08.02.2023.

За умовами пунктів 2.1.1., 2.1.2 Загальних умов лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача належного виконання своїх зобов`язань за Лізинговим договором та відшкодування документально підтверджених збитків, завданих невиконанням або неналежним їх виконанням, а також вимагати від лізингоодержувача своєчасної і повної оплати лізингових та інших належних до сплати платежів за Лізинговим договором.

Так, враховуючи умови п. 11.1.2 Загальних умов, щомісячні лізингові та будь-які інші платежі, належні до сплати за Лізинговим договором, підлягають сплаті протягом п`яти днів із дня виставлення відповідних рахунків-фактур.

Тобто, із наведеного вбачається, що здійснення лізингоодержувачем оплати належних за Лізинговим договором платежів безпосередньо пов`язується з моментом надання/направлення лізингодавцем рахунку лізингоодержувачу.

В той же час, матеріали справи не містять доказів виставлення відповідачу рахунків-фактур № ПЛ000004060 від 25.07.2022, № ПЛ000004809 від 25.08.2022, № ПЛ000005292 від 08.09.2022, № ПЛ000005305 від 08.09.2022 та № ПЛ000000753 від 08.02.2023.

Однак, за переконанням суду, зазначена обставина не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вказані платежі за умови наявності обґрунтованих підстав для їх сплати, та не виключає можливості стягнути відповідну заборгованість у судовому порядку.

Отже, у даному випадку, за відсутності доказів виставлення позивачем рахунків-фактур на оплату відповідних платежів, з чим пов`язується момент їхньої оплати згідно з п. 11.1.2 Загальних умов, суд застосовує ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. (п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2022 позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату боргу б/н від 22.11.2022, у якій позивач просив у строк не пізніше 30.11.2022 сплатити заборгованість у загальному розмірі 76 099,27 грн, зокрема, згідно з рахунками № ПЛ000004060 від 25.07.2022, № ПЛ000004809 від 25.08.2022, № ПЛ000005292 від 08.09.2022, № ПЛ000005305 від 08.09.2022.

В той же час, судом встановлено, що вказана вимога не містить посилань щодо сплати відповідачем відшкодування вартості послуг евакуатора у розмірі 28 242,94 грн відповідно до рахунку-фактури № ПЛ000000753 від 08.02.2023.

Так, суд згідно з даними трекінгу відправлень на веб-сайті АТ "Укрпошта" перевірив, що вимогу позивача про сплату боргу б/н від 22.11.2022, яка була надіслана поштовим відправленням № 0407038353058, отримано відповідачем 15.12.2022.

Таким чином, враховуючи зазначену дату отримання вимоги, а також враховуючи те, що вимогу було направлено позивачем пізніше встановленого ним строку виконання відповідачем обов`язку зі сплати боргу, суд вважає за доцільне застосувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України щодо виконання обов`язку у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

З огляду на зазначене, відповідач мав сплатити заборгованість протягом семи днів з дня отримання вимоги, тобто до 22.12.2022 включно.

Втім, матеріали справи не містять доказів задоволення відповідачем вимоги позивача та сплати вказаної у ній заборгованості, як і не містять будь-яких відповідей на вказану вимогу чи заперечень стосовно наявної заборгованості.

В той же час, судом критично оцінюється заявлена вимога позивача про стягнення вартості послуг евакуації з відповідача у розмірі 28 242,94 грн. Так, позивач зазначає, що ним було організовано евакуацію транспортного засобу з Угорщини, де останній був залишений відповідачем, однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин та надання відповідних послуг (як-то, актів наданих послуг) в матеріали справи не надано.

Судом не береться до уваги рахунок-фактура № ПЛ000000753 від 08.02.2023 в якості належного доказу на підтвердження вартості послуг з евакуації, оскільки у ньому прямо не передбачено, що кошти у розмірі 28 242,94 грн з ПДВ підлягають сплаті саме за вказані послуги, в той час як вказано "відшкодування вартості послуг, передбачених лізинговою угодою відповідно до переліку наданих послуг, що потребують відшкодування".

Водночас, вказаний рахунок-фактура не може бути підставою для виникнення у відповідача обов`язку зі сплати коштів у розмірі 28 242,94 грн, оскільки відсутні докази виставлення останньому такого рахунку.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої договірні зобов`язання перед позивачем, в той час як останнім підтверджено належними та допустимими доказами заявлені до стягнення з відповідача суми лізингових платежів за період липень-вересень 2022 року у розмірі 51 003,80 грн, штрафу за ненормальний знос у розмірі 17 704,13 грн, штрафу за втрату ключів у розмірі 7 313,72 грн, що в загальній сумі становить 76 021,65 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача як обґрунтована та така, що не спростована відповідачем.

У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості послуг з евакуації транспортного засобу у розмірі 28 242,94 грн суд відмовляє, у зв`язку з її необґрунтованістю та не підтвердженням належними доказами.

Крім того, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення здійснення оплати лізингових платежів з 02.08.2022 по 20.01.2023 у розмірі 10 881,96 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 981,74 грн та 3% річних у розмірі 652,92 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 11.7. Загальних умов, у випадку прострочення лізингоодержувачем оплати щомісячних лізингових або будь-яких інших платежів, належних до сплати за Лізинговим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних та 3% річних, суд встановив, що такий розрахунок здійснено невірно, оскільки прострочення здійснення відповідачем оплати лізингових платежів слід рахувати з 23.12.2022 (з огляду на встановлені судом вище обставини отримання відповідачем вимоги 15.12.2022 та необхідності сплати боргу до 22.12.2022).

Здійснивши перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення з відповідача, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, суд вважає, що обґрунтованими до стягнення з відповідача є 2026,18 грн пені, 408,03 грн інфляційних втрат та 121,57 грн 3% річних.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТБ ЮКРЕЙН" (вул. Ризька, 73-Г, офіс 7, м. Київ, 04060, ідентифікаційний код 41892218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ" (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 30436756) борг по сплаті лізингових платежів у розмірі 51 003,80 грн, штраф у розмірі 25 017,85 грн, пеню у розмірі 2026,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 408,03 грн, 3% річних у розмірі 121,57 грн та судовий збір у розмірі 1760,70 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29.05.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко