Рішення

від 16.05.2023 по справі 910/1758/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2023Справа № 910/1758/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТОР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІЕЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ»

про розірвання договору та стягнення 810 037,35 грн

за участю представників:

від позивача: Журавель Р.О.

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТОР» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІЕЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ» про розірвання договору № ТЕ-03-02-22 від 03.02.2022 та стягнення 810 037,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № ТЕ-03-02-22 від 03.02.2022.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1758/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.03.2023.

У підготовче засідання 14.03.2023 представники учасників судового процесу не з`явилися, клопотань про причини неявки до суду не подали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 відкладено підготовче засідання на 04.04.2023, у зв`язку з неявкою представників позивача та відповідача, визнано явку представників сторін обов`язковою.

У судовому засіданні 04.04.2023 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/1758/23 до судового розгляду по суті на 16.05.2023, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання з розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 16.05.2023 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 16.05.2023 не з`явився, про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 04.04.2023, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Отже, за змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.05.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору № ТЕ-03-02-22 від 03.02.2022 сплатив відповідачу кошти у загальному розмірі 383 000,00 грн.

Позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № ТЕ-03-02-22 від 03.02.2022 в частині не виконання робіт з розроблення проектної документації.

Посилаючись на істотність порушення відповідачем умов договору № ТЕ-03-02-22 від 03.02.2022, позивач на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України просить суд розірвати договір № ТЕ-03-02-22 від 03.02.2022 та стягнути попередню оплату у сумі 383 000,00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем нараховані: неустойка у сумі 96 012,34 грн, проценти за користування грошовими коштами у сумі 261 972,00 грн, проценти за користування грошовими коштами у сумі 39 066,00 грн та інфляційні втрати у сумі 29 987,01 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

03.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТОР» (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙДІЕЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (підрядник, відповідач) укладений договір № ТЕ-03-02-22 (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1. та підпунктів 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3., 1.1.4. підрядник зобов`язується власними силами і засобами та/або із залученням третім осіб у строки, обумовлені в цьому договорі, за рахунок замовника виконати наступні роботи (далі по тексту - роботи) на об`єкті Адміністративно-громадські будівлі та комплекс для мийки авто, розташований по вул. Інститутській в с. Ратне, Києво-Святошинського району Київської області:

1.1.1. отримати від ПАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі», код ЄДРПОУ: 23243188, (далі по тексту - ДТЕК КРЕМ) попередній проект технічних умов, остаточні технічні умови (з урахуванням/зауважень замовника, у разі їх наявності) та договір на приєднання електричних установок ТОВ «Керхер» до мереж зовнішнього електропостачання ДТЕК КРЕМ потужністю 564 кВт по II категорії надійності також надати замовнику наступні послуги:

- Надавати консультації щодо підключення об`єкту будівництва до електромереж;

- Представляти інтереси замовника у питаннях отримання Технічних Умов;

- Надавати рекомендації щодо порядку отримання Технічних Умов та проектування зовнішніх мереж;

- Взяти на себе всі адміністративні, поштові, кур`єрські, транспорті та інші витрати задля виконання умов цього договору в інтересах замовника;

- Застосовувати при проектуванні зовнішніх мереж економічно-доцільні методи та обладнання, а також керуватися принципом зниження витрат на виконання будівельних робіт із дотримання норм проектування та із дотримання високого рівня якості матеріалів та обладнання;

- Сприяти прискоренню отримання необхідних дозвільних документів та погодження проектної документації.

1.1.2. після схвалення замовником попереднього проекту технічних умов - отримати під ДТЕК КРЕМ остаточні технічні умови, з урахуванням зауважень замовника, та договір на приєднання електричних установок ТОВ «Керхер» до мереж зовнішнього електропостачання ДТЕК КРЕМ потужністю 564 кВт.

1.1.3. розробити проект приєднання електричних установок ТОВ «Керхер» до мереж зовнішнього електропостачання ДТЕК КРЕМ потужністю 564 кВт по II категорії надійності.

1.1.4. погодити проект зовнішнього електропостачання потужністю 564 кВт відповідно вимог чинного законодавства з отриманням відповідного технічного рішення.

У відповідності до п. 2.1. договору договірна ціна становить 443 000,00 (чотириста сорок три тисячі) гривень, в тому числі ПДВ 73 833,00 грн.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що оплата робіт, визначених у розділі 1 «Предмет Договору» договору здійснюється у наступному порядку:

3.1.1. Після підписання договору замовник сплачує підряднику аванс розміром 174 000,00 (сто сімдесят чотири тисячі) гривень, в тому числі ПДВ 29 000,00 гри.

3.1.2. Після погодження замовником проекту Технічних умов відповідно до пунктів та 1.1.2. та 4.1. договору, замовник сплачує 174 000,00 (сто сімдесят чотири тисячі) гривень, в тому числі ПДВ 29 000,00 грн.

3.1.3. Після письмового повідомлення підрядником про початок розроблення проектної документації, відповідно до пункту 4.3. договору, замовник сплачує 35 000,00 ( тридцять п`ять тисяч) гривень, в тому числі ПДВ 5 833,00 грн.

3.1.4. Після письмового повідомлення підрядником про початок погодження проектної документації замовник сплачує 45 000,00 (сорок п`ять тисяч) гривень, в тому числі ПДВ 7 500,00 грн.

3.1.5. Після підписання Акту виконаних робіт, пункт 4.5. договору, замовник проводить, остаточний розрахунок із підрядником в розмірі 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень, в тому числі ПДВ 2 500,00 грн.

У відповідності до п. 3.2. договору оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на поточний рахунок підрядника, зазначений у договорі.

Згідно із п. 4.1. договору, строк отримання попереднього проекту технічних умов на приєднання електричних установок ТОВ «Керхер» до мереж зовнішнього електропостачання ДТЕК КРЕМ потужністю 564 кВт по II категорії надійності та передача їх на узгодження замовнику - 10 (десять) робочих днів з моменту отримання довіреності, вихідних даних (п. 6.3.1.1) від замовника та авансу (п. 3.1.1).

Строк отримання остаточних технічних умов (з урахуванням зауважень замовника, у разі наявності) та договору на приєднання електричних установок ТОВ «Керхер» до мереж зовнішнього електропостачання ДТЕК КРЕМ потужністю 564 кВт по ІІ категорії надійності - 5 (п`ять) робочих днів - з моменту отримання погодження замовника (п. 4.2. договору).

У разі не виконання підрядником пп. 4.1 та 4.2. підрядник зобов`язаний повернути замовнику отримані авансові суми відповідно до п. 3.1. протягом 5 банківських днів з моменту порушення строків виконання пп. 4.1. та 4.2 (п. 4.2.1. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору строк виконання робіт з розроблення проектної документації - 30 (тридцять) календарних днів після надання вихідних даних для проектування відповідно до п. 6.3.1., що фіксується актом приймання-передачі. Час, витрачений на узгодження підрядником проектної документації згідно чинного законодавства України входить у вищезазначений строк. Сторони погодили, що строк виконання робіт з розроблення проектної документації може бути продовжений за взаємною згодою сторін у випадку значної (більше 10 календарних днів) затримки погодження розробленої проектної документації відповідними уповноваженими органами, які визначені чинним законодавством України. Але, у будь-якому разі, всі виконані належним чином роботи з розроблення проектної документації (та погоджені уповноваженими органами) повинні бути передані підрядником замовнику не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання вихідних даних від замовника.

У відповідності до п. 4.4. договору сторони погоджують, що у випадку, якщо проектна документація виконана підрядником відповідно до даного договору, але не погоджена відповідними уповноваженими органами (у разі необхідності), то робота з розроблення проектної документації не оплачується замовником, а авансова сума (зазначено в пункті 3.1.) підлягає поверненню замовнику, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту такого звернення замовника до підрядника.

Пунктом 5.1. договору сторони визначили, що підрядник зобов`язаний не пізніше 3 (трьох) календарних днів після настання кінцевого строку, визначеного в п. 4.3 договору передати замовнику погоджену в порядку, передбаченому чинним законодавством України та даним договором, проектну документацію, в чотирьох примірниках на паперових носіях та на електронних носіях згідно діючими ДБН із підписаними зі свого боку двома примірниками Актів приймання - передачі виконаних робіт.

За змістом п. 7.3. договору, у разі порушень підрядником зобов`язань стосовно строків виконання роби, встановлених п. 4.1, п.4.2, п.4.3 договору, а також строків усунення недоліків робіт, підрядник зобов`язаним сплатити замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у момент прострочення, під вартості робіт за кожен день прострочення.

У випадку прострочення строків виконання робіт, визначених п.4.1. п.4.2. п.4.3 договору, з вини підрядника, підрядник сплачує замовнику проценти за користування грошовими коштами замовника за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми сплачених замовником коштів за такі прострочені роботи від дня прострочення строку виконання робіт до дати їх виконання або дати повернення коштів (п. 7.4. договору).

Згідно з п. 7.5. договору у випадку прострочення строку повернення попередньої оплати відповідно до п. 4.4, п. 4.2.1, п.п.6.2.9 договору, підрядник сплачує замовнику проценти за користування грошовими коштами замовника за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми сплачених замовником згідно пункту п 3.1. договору коштів, від дня прострочення строку повернення попередньої оплати до дати повернення коштів.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами, скріплення їх печатками та діє до повного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань по договорі якщо інше не передбачено договором (п. 13.1. договору).

На виконання умов договору позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату у сумі 383 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за період 07.02.2022, 04.05.2022, 19.05.2022 від 19.01.2023

Оскільки відповідач роботи не виконав, позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 360 від 19.12.2022, в якій вимагав від відповідача повернути сплачені на виконання договору грошові кошти у розмірі 383 000,00 грн, інфляційне збільшення боргу, неустойку та проценти за користування грошовими коштами протягом десяти календарних днів з дня отримання претензії. На підтвердження направлення відповідачу претензії позивач надав копію опису вкладення в цінний лист № 0318200293371, поштову накладну № 0318200293371 від 22.12.2022, поштову квитанцію № 0318200293371 від 22.12.2022, копію поштового конверту з поверненням.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач після отримання коштів попередньої оплати не виконав погоджені сторонами у договорі роботи, у зв`язку з істотним порушенням умов договору позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору № ТЕ-03-02-22 від 03.02.2022 та стягнення з відповідача 383 000,00 грн. передоплати.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем нараховані: неустойка у сумі 96 012,34 грн, проценти за користування грошовими коштами у сумі 261 972,00 грн, проценти за користування грошовими коштами у сумі 39 066,00 грн та інфляційні втрати у сумі 29 987,01 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено судом вище, між позивачем та відповідачем укладений договір № ТЕ-03-02-22 від 03.02.2022, відповідно до якого відповідач зобов`язався власними силами і засобами та/або із залученням третім осіб у строки, обумовлені в цьому договорі, за рахунок замовника виконати роботи на об`єкті Адміністративно-громадські будівлі та комплекс для мийки авто, розташований по вул. Інститутській в с. Ратне, Києво-Святошинського району Київської області.

На виконання умов договору позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату у сумі 383 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за період 07.02.2022, 04.05.2022, 19.05.2022 від 19.01.2023.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті п. 4.3. договору визначено, що строк виконання робіт з розроблення проектної документації - 30 (тридцять) календарних днів після надання вихідних даних для проектування відповідно до п. 6.3.1., що фіксується актом приймання-передачі. Час, витрачений на узгодження підрядником проектної документації згідно чинного законодавства України входить у вищезазначений строк. Сторони погодили, що строк виконання робіт з розроблення проектної документації може бути продовжений за взаємною згодою сторін у випадку значної (більше 10 календарних днів) затримки погодження розробленої проектної документації відповідними уповноваженими органами, які визначені чинним законодавством України. Але, у будь-якому разі, всі виконані належним чином роботи з розроблення проектної документації (та погоджені уповноваженими органами) повинні бути передані підрядником замовнику не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання вихідних даних від замовника.

Таким чином, відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов п. 4.3. договору строк виконання зобов`язання по договору в частині виконання робіт з розроблення проектної документації є таким, що настав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом враховано положення пункту 5.1. договору, в якому сторони погодили, що підрядник зобов`язаний не пізніше 3 (трьох) календарних днів після настання кінцевого строку, визначеного в п. 4.3 договору передати замовнику погоджену в порядку, передбаченому чинним законодавством України та даним договором, проектну документацію, в чотирьох примірниках на паперових носіях та на електронних носіях згідно діючими ДБН із підписаними зі свого боку двома примірниками Актів приймання - передачі виконаних робіт.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем визначених у договорі робіт у строки узгоджені сторонами. Акти приймання-передачі виконаних робіт в матеріалах справи відсутні. Доказів в підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань, а також неможливості виконання робіт відповідач суду не надав.

Положеннями статті 615 ЦК України установлено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених положень законодавства розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № ТЕ-03-02-22 від 03.02.2022 підтверджений матеріалами справи та відповідачем у встановленому порядку належними доказами не спростований.

Частиною 2 статті 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові від 16.03.2020 об`єднаної палати Верховного Суду у справі №910/2051/19.

Суд зазначає, що відмовитись від договору підряду і вимагати відшкодувати збитки відповідно до положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України є правом замовника в силу закону, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

За таких обставин, враховуючи не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором підряду в частині виконання робіт та у строки визначені договором, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору № ТЕ-03-02-22 від 03.02.2022.

Положеннями частин першої, третьої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 ЦК Кодексу.

Близькі за змістом правові висновки щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду викладено у постановах Верховного Суду від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18.

З огляду на вищенаведене, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем перераховано на рахунок відповідача в якості попередньої оплати 383 000,00 грн, однак, відповідач обумовлені договором роботи не виконав, доказів в спростування обставин наведених у позові не надав, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 383 000,00 грн, що становлять суму попередньої оплати за договором.

У зв`язку із вище наведеним, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 383 000,00 грн підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача неустойку у сумі 96 012,34 грн, процентів за користування грошовими коштами у сумі 261 972,00 грн, процентів за користування грошовими коштами у сумі 39 066,00 грн та інфляційних втрат у сумі 29 987,01 грн.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у пункті 7.3. договору, згідно із яким сторони погодили, що у разі порушень підрядником зобов`язань стосовно строків виконання роби, встановлених п. 4.1, п.4.2, п.4.3 договору, а також строків усунення недоліків робіт, підрядник зобов`язаним сплатити замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у момент прострочення, під вартості робіт за кожен день прострочення.

Розрахунок пені, нарахований за період з 19.06.2022 по 18.12.2022, у сумі 96 012,34 грн є арифметично вірними, у зв`язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем суми процентів за користування грошовими коштами на підставі п. 7.4. договору у розмірі 261 972,00 грн, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.4. договору, у випадку прострочення строків виконання робіт, визначених п.4.1. п.4.2. п.4.3 договору, з вини підрядника, підрядник сплачує замовнику проценти за користування грошовими коштами замовника за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми сплачених замовником коштів за такі прострочені роботи від дня прострочення строку виконання робіт до дати їх виконання або дати повернення коштів.

Нарахування процентів за користування грошовими коштами здійснене позивачем за період з 19.06.2022 по 01.02.2023.

Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Судом встановлено вище, у випадку прострочення строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику проценти за користування грошовими коштами замовника за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми сплачених замовником коштів за такі прострочені роботи від дня прострочення строку виконання робіт до дати їх виконання або дати повернення коштів (п. 7.4) та у разі порушень підрядником зобов`язань стосовно строків виконання роби підрядник зобов`язаним сплатити замовнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у момент прострочення, під вартості робіт за кожен день прострочення (п. 7.3.).

Отже, стягнення неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у момент прострочення, та 0,3% процентів за прострочення виконання зобов`язання є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні відповідачем строків виконання робіт за договором підряду.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами на підставі п. 7.4. договору у розмірі 261 972,00 грн.

Згідно з п. 7.5. договору у випадку прострочення строку повернення попередньої оплати відповідно до п. 4.4, п. 4.2.1, п.п.6.2.9 договору, підрядник сплачує замовнику проценти за користування грошовими коштами замовника за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми сплачених замовником згідно пункту п 3.1. договору коштів, від дня прострочення строку повернення попередньої оплати до дати повернення коштів.

Нарахування процентів за користування грошовими коштами у сумі 39 066,00 грн здійснене позивачем за період з 30.12.2022 по 01.02.2023.

Перевіривши розрахунок процентів за користування грошовими коштами, нарахований позивачем на підставі п. 7.5. договору судом встановлено, що сума процентів становить 39 066,00 грн, а тому вимоги у даній частині суд задовольняє повністю.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 29 987,01 грн, а тому вимоги у даній частині суд задовольняє повністю.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТОР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІЕЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ».

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати договір № ТЕ-03-02-22 від 03.02.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТОР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙДІЕЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙДІЕЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (01034, місто Київ, вул. Рейтарська, будинок 17, нежитлове приміщення 14, ідентифікаційний код 44155244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТОР» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Чайки, вулиця Валентини Чайки, будинок 16, ідентифікаційний код 39683326) заборгованість у сумі 383 000,00 грн, неустойку у сумі 96 012,34 грн, проценти за користування грошовими коштами у сумі 39 066,00 грн, інфляційні втрати у сумі 29 987,01 грн та судовий збір у сумі 10 036,98 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано: 29.05.2023.

Суддя О.В. Гулевець