Рішення

від 22.05.2023 по справі 910/2999/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2023Справа № 910/2999/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про стягнення 49.500,00 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

27.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 49.500,00 грн виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним

Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (далі - ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ») на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/0320385 від 22.03.2019, укладеного із ОСОБА_1 (далі - страхувальник) внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 виплачено страхове відшкодування за пошкодження автомобіля марки «Tesla Model S», державний номер НОМЕР_2 у березні 2021 року в сумі 99.000,00 грн.

Під час розгляду страхового випадку було виявлено, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 була застрахована також у відповідача згідно полісу № ЕР/126989962. На підставі Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом президії МТСБУ № 464/2020 від 26.02.2020 ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» має право на компенсацію 50% виплати страхового відшкодування з вищенаведеною страховою подією.

08.06.2021 між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ТОВ «Траст АССІСТАНС Україна» укладено договір № 2 ТАУ про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги від ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» до відповідача перейшло до ТОВ «Траст АССІСТАНС Україна». 27.01.2022 ТОВ «ТРАСТ АССІСТАНС Україна» змінило назву на ТОВ «ІН24 АССІСТАНС».

18.07.2022 між ТОВ «ІН24 АССІСТАНС» та позивачем укладено договір №1807 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги від ТОВ «ІН24 АССІСТАНС» до відповідача перейшло до позивача.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовною вимогою стягнути з відповідача 49.500,00 грн страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2999/23 від 06.03.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

17.03.2023 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/2999/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.03.2023 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105494172174 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 22.03.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 27.03.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105491897089, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 11.04.2023 включно.

28.03.2023 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла запитувана судом інформація щодо полісу № ЕР/126989962, згідно з якою МТСБУ повідомляє, що в запису ЦБД МТСБУ щодо даного полісу для забезпеченого транспортного засобу вказаний інший державний номерний знак, а саме НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 .

18.04.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення до відділення поштового зв`язку 11.04.2023), відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування поданих заперечень відповідач вказує на те, що позивач не звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування у строк встановлений п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що є в свою чергу підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Також позивач посилається на п. 3 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що страхувальник укладаючи з відповідачем 28.08.2019 поліс ЕР/126989962 не повідомив останнього про наявність раніше укладеного поліса з ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» (АО/0320385 від 22.03.2019), а тому укладений з відповідачем поліс ЕР/126989962 є нікчемним.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Автомобіль марки «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 ), застрахований у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/0320385 від 22.03.2019 (далі поліс № АО/0320385).

З постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 13.07.2020 у справі № 760/9223/20 вбачається, що 15.02.2020 о 10 годині 30 хвилин по вулиці Г.Шаповалова в місті Києві, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 , порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а саме - перед зміною напрямку руху не був уважним, не переконався в безпечності та допустив зіткнення з автомобілем марки «Tesla Model S», державний номер НОМЕР_2 , який рухався по зустрічній смузі у попутному напрямку виконуючи обгін, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрито провадження у справі, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення стягнення.

18.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» з повідомленням про ДТП.

19.03.2020 ОСОБА_2 (потерпілий), який керував автомобілем марки «Tesla Model S», державний номер НОМЕР_2 у момент настання дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), звернувся до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» з повідомленням про ДТП.

Судом встановлено, що довіреністю б/н від 01.04.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Рент Кар» (код ЄДРПОУ 40359249) уповноважено Іванцока Володимира Михайловича бути представником ТОВ «Рент Кар» в тому числі перед ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», з усіх питань, що стосуються автомобіля марки Tesla, модель Model S, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , 2015 року випуску, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Рент Кар», на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 виданого ТСЦ 8045 від 30.01.2018.

Довіреністю б/н від 01.04.2020 ТОВ «Рент Кар» надано ОСОБА_2 право підписувати заяви про страхове відшкодування та одержувати страхове відшкодування згідно з калькуляціями та розрахунками.

11.08.2020 ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» із заявою про страхове відшкодування від 23.07.2020.

У ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунку страхового відшкодування та страхового акту № 20.0320385-1268 від 12.08.2020 розмір страхового відшкодування, що підлягає сплаті постраждалому власнику, або особі, яка має право на отримання відшкодування, становить 99.000,00 грн.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Матеріали справи свідчать, що кошти в загальному розмірі 99.000,00 грн були перераховані страховиком (ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ») на рахунок ОСОБА_2 , що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 34669 від 16.03.2021 на суму 15.000,00 грн; № 34832 від 17.03.2021 на суму 21.000,00 грн; № 35092 від 19.03.2021 на суму 31.500,00 грн; № 35214 від 22.03.2021 на суму 31.500,00 грн.

Згідно наданої інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що цивільна відповідальність автомобіля марки автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 ), відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/126989962 в період з 28.08.2019 по 27.08.2020 була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - відповідач).

В матеріалах справи міститься лист ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - відповідач) про повідомленням щодо виплати страхового відшкодування № 51-5136 від 26.08.2020, зі змісту якого вбачається, що відповідно до Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом президії МТСБУ № 464/2020 від 26.02.2020, ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» буде звертатися до ПрАТ «УПСК» з приводу компенсації 50% виплати страхового відшкодування за страховою подією, яка сталася 15.02.2020 з вини ОСОБА_1 .

Суд відзначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів в підтвердження направлення повідомленням щодо виплати страхового відшкодування № 51-5136 від 26.08.2020 на адресу ПрАТ «УПСК» та відповідач, в свою чергу не підтверджує отримання відповідного повідомлення.

08.04.2021 ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» звернулося до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування № 51-2716, згідно з якою просило, на підставі п. 5.3 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, протягом 15 днів відшкодувати здійснене ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» страхове відшкодування у розмірі 44.500.00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом № 6677/18 від 17.06.2021 надав відповідь ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», відповідно до якої відповідачем відмовлено у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з пропуском встановленого п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строку на подання заяви про страхове відшкодування.

Матеріали справи не містять заперечень щодо даного листування та отримання сторонами вищезгаданих заяви № 51-2716 від 08.04.2021 та листа № 6677/18 від 17.06.2021.

08.06.2021 між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ТОВ «Траст Ассістанс Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги № 2 ТАУ, згідно з яким первісний кредитор (ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ») передає (відступає) новому кредитору (ТОВ «Траст Ассістанс Україна») свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування у порядку та строки встановлені цим договором.

Згідно додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги № 2 ТАУ від 08.06.2021 новий кредитор набув право вимоги в тому числі за справою РС/20.0320385-1268/1, страхувальник ОСОБА_1 , дата випадку - 15.02.2020, боржник ПрАТ «УПСК», сума боргу 49.500,00 грн.

27.01.2022 ТОВ «Траст Ассістанс Україна» змінило назву на ТОВ «ІН24 Ассістанс», що підтверджується наявним в матеріалах справив рішенням єдиного учасника № 4 ТОВ «Траст Ассістанс Україна».

В подальшому 18.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІН24 Ассістанс» та Фізичною особою-підприємцем Титорук Тетяною Степанівною (далі - позивач) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1807, згідно з яким первісний кредитор (ТОВ «ІН24 Ассістанс») передає (відступає) новому кредитору (ФОП Титорук Т.С.) свої права вимоги до боржників, в тому числі права вимоги на сплачений судовий збір, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування і понесеними судовими витратами.

Згідно додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги № 1807 від 18.07.2022 новий кредитор набув право вимоги в тому числі за справою РС/20.0320385-1268, страхувальник ОСОБА_1, дата випадку - 15.02.2020, боржник ПрАТ «УПСК», сума боргу 99.000,00 грн.

В матеріалах справи міститься заява позивача від 11.11.2022, згідно з якою позивач звертається до відповідача з проханням перерахувати на користь позивача 49.500,00 грн страхового відшкодування.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження направлення на адресу відповідача заяви від 11.11.2022.

Спір виник в зв`язку з тим, що оскільки позивач набув право вимоги до відповідача у сумі 49.500,00 грн, а відповідачем не було виконано вимоги позивача викладені в заяві від 11.11.2022 та кошти у розмірі 49.500,00 грн не сплачено, тому позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 49.500,00 грн страхового відшкодування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Відповідно до п. 5.1 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Протоколом президії МТСБУ від 26.02.2020 № 464/2020 (далі - Порядок), страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.

Пунктом 5.3 Порядку визначено, що страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування зобов`язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування.

Як свідчать матеріали справи, транспортний засіб винної в ДТП особи, а саме марки «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 ), на дату ДТП - 15.02.2020 було застраховано за двома договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме:

- за полісом № АО/0320385, укладеним з Товариством з додатковою відповідальністю «СК «Ю.ЕС.АЙ», строком дії з 23.03.2019 по 22.03.2020 (згідно страхового акту № 20.0320385-1268), державний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 ;

- за полісом № ЕР/126989962, укладеним з Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія», строком дії з 28.08.2019 по 27.08.2020 (згідно наданої МТСБУ інформації), державний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 .

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Отже, за страхувальником існує обов`язок повідомити страховика - відповідача про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, в даному випадку з ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ».

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що йому не було повідомлено про діючий договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений з ТДВ « СК «Ю.ЕС.АЙ».

Доказів які б стверджували про інше, матеріали справи не містять.

Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги посилається на затверджений Протоколом президії МТСБУ № 464/2020 від 26.02.20220 Порядок, згідно з яким передбачено право позивача на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.

Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов`язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов`язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України та п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Проте, даним Порядком встановлено, що він є обов`язковим для виконання усіма членами МТСБУ і поширюється на врегулювання страхових випадків, інформація про настання яких отримана членами МТБСУ після 01.03.2020.

При цьому, наявними матеріалами справи підтверджується, що Товариству з додатковою відповідальність «СК «Ю.ЕС.АЙ» стало відомо про настання страхового випадку за полісом № АО/0320385 - 18.02.2020 (повідомлення ОСОБА_1 про ДТП), а отже до початку дії Порядку.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для застосування норм встановлених Порядком виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, при розгляді даних правовідносин.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 981 Цивільного кодексу України договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Пункт 3 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України встановлює, що страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується.

Аналогічні положення містяться в п. 17.3. ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Отже, чинне законодавство (на момент скоєння ДТП) дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об`єкта з різними страховиками, проте у разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об`єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов`язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обовязку тягне за собою нікчемність нового договору страхування.

Судом встановлено, що станом на дату ДТП - 15.02.2020 автомобіль марки «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 ), був застрахований у Товариства з додатковою відповідальністю « Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» та у відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», проте згідно відомостей наявних в матеріалах справи (страховий акт № 20.0320385-1268 та надана МТСБУ інформація) поліс № АО/0320385 з ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» (строк дії з 23.03.2019 по 22.03.2021) був укладений раніше, ніж поліс № ЕР/126989962 (строк дії з 28.08.2019 по 27.08.2020), що укладений з відповідачем.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми, а також правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду № 910/9263/17 від 08.02.2018, встановивши, що поліс № АО/0320385 з ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» був укладений раніше, ніж поліс № ЕР/126989962, при цьому відповідача не було повідомлено про те, що забезпечений транспортний засіб вже застрахований, суд дійшов висновку щодо нікчемності договору страхування - полісу № ЕР/126989962, укладеного з Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» щодо автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 , згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилався на те, що позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика (страхової компанії) поза межами річного строку, встановленого нормою підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Щодо вказаних заперечень відповідача суд відзначає наступне

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 33-1.1 статті 33-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної дорожньо-транспортної пригоди.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15 зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає.

Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).

Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трирічного строку, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Разом з тим, ані Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані Цивільний кодекс України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено Цивільним кодексом України при пропуску позовної давності.

Водночас Цивільним кодексом України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, якщо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, в розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то це не обов`язковою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в судовому порядку.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що договір страхування - поліс № ЕР/126989962, укладений з Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» щодо автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_3 , vin-код НОМЕР_4 є нікчемний, та те, що позивачем не доведено обов`язку відповідача сплатити 49.500,00 грн страхового відшкодування, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 49.500,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, приймаючи до уваги те, що поліс № ЕР/126989962 є нікчемним, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова