Рішення

від 15.05.2023 по справі 915/350/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року Справа № 915/350/22

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника позивача: Сінько О.А. в режимі ВКЗ,

представника відповідача: Шень С.І. в режимі ВКЗ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС-Лайн Сервіс" (40000, м.Суми, вул.О.Аніщенка, буд.11/1, код ЄДРПОУ 36707155; ел.пошта: sav@bmsline.sumy.ua; ел.пошта представника позивача - адвоката Сінько О.А: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3, код ЄДРПОУ 24584661; електронна пошта: energoatom@atom.gov.ua; електронна адреса представника - Шень С.І.: ІНФОРМАЦІЯ_2 )

в особі: Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, промисловий майданчик, код ЄДРПОУ ВП:20915546; електронна пошта: office@sunpp.atom.gov.ua),

про: стягнення заборгованості у розмірі 492074,21 грн.

Згідно заяви б/н від 16.01.2023 (вх.№488/23 від 16.01.2023): стягнення заборгованості у розмірі 486539,05 грн.

в с т а н о в и в:

12.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "БМС-Лайн Сервіс" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 11.09.2022 (вх.№3743/22), в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" заборгованість у розмірі 492074,21 грн за поставлений товар по Договорам на постачання товару: №53-123-01-21-07107 від 30.08.2021 та №53-123-01-21-07408 від 24.12.2021, з якої: 442985,70 грн сума основного боргу, 23269,57 грн пеня, 17147,32 грн штраф та 8671,62 грн збитки від інфляції.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідач всупереч умовам договорів та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлений позивачем товар, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення основного боргу та нарахованих сум пені, штрафу та збитків від інфляції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2022 - справу №915/350/22 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 19.09.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки не пізніше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

03.10.2022 від позивача на адресу суду надійшла заява б/н від 30.09.2022 (вх.№4143/22) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

21.11.2022 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання №32/1044 від 15.11.2022 (вх.№5629/22), в якому просить поновити пропущений процесуального строк для подання відзиву на позовну заяву та долучити до матеріалів справи №915/350/22 відзив на позов.

Разом із клопотанням від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №32/1046 від 15.11.2022 (вх№5628/22), в якому виклав свої заперечення в частині нарахованих позивачем періодів розрахунків за поставлений товар та встановлення відповідальності за порушення терміну оплати та щодо нарахованої пені та збитків від інфляції та виклав доводи на позовні вимоги та зазначив про наступне. Відповідач вказує, що в бухгалтерському обліку відображена кредиторська заборгованість по Договорам: №53-123-01-21-07107 від 30.08.2021, яка складає 375281,70 грн, що підтверджується довідкою №238 від 14.10.2022: №53-123-01-21-07408 від 24.12.2021, яка складає 67704,0 грн, що підтверджується довідкою №239 від 14.10.2022. Дана заборгованість виникла в зв`язку зі значним зростанням простроченою заборгованості ДП "Гарантований Покупець" перед ДП "НАЕК "Енергоатом", суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії виникла фінансова криза неплатежів. Відповідач звертає увагу суду, що він не ухилявся від виконання зобов`язань, відповідно до укладених договорів, а склалася критична ситуація, а саме: кредиторська заборгованість перед позивачем утворилась у зв`язку з тим, що ДП "Гарантований покупець" не розрахувався з ДП "НАЕК "Енергоатом" у повному обсязі за відпущену електричну енергію. Підтвердження цього факту є справи про стягнення заборгованості за відпущену електричну енергію: №910/11610/20, №910/4160/20, №910/1859/20, №910/9911/21. Крім того, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та ведення з 24.02.2022 воєнного стану, відповідачем листами (№07/3420, №07/3472 від 04.03.2022) позивачу повідомлялося про те, що виконання зобов`язань по вище зазначеним договорам є неможливим через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підтвердженням факту настання форс-мажорних обставин є лист від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України. Відповідач звертає увагу суду, що вина як підстава для відповідальності ДП "НАЕК "Енергоатом" ВП ПАЕС відсутня. Відповідач не ухилявся від сплати заборгованості, а став заручником обставин викликаних кризою неплатежів.

21.11.2022 від відповідача також надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної (правничої) допомоги №32/1045 від 15.11.2022 (вх.№5627/22), в якому просить стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Південноукраїнська атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "БМС-Лайн Сервіс" витрат на професійну (правничу) допомогу з 14421,0 грн зменшити на 90%.

Ухвалою суду від 05.12.2022 задоволено клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подачу відзиву на позов з додатками. Визнано поважними причини пропуску процесуального строку на подання відзиву на позов з додатками, поновлено його та прийнято такий. Призначено справу №915/350/22 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Визначено почати у справі підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 16.01.2023.

16.01.2023 від позивача на адресу суду в електронній формі надійшла відповідь на відзив б/н від 16.01.2023 (вх.№488/23), в якій виклав заперечення на доводи відповідача викладених у відзиві та повідомив суд про зменшення позовних вимог з огляду на те, що він погоджується з кінцевою датою оплати, яку вважає правильною відповідач та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 486539,05 грн за поставлений товар по Договорам на постачання товару: №53-123-01-21-07107 від 30.08.2021 та №53-123-01-21-07408 від 24.12.2021, з якої: 442985,70 грн сума основного боргу, 17734,41 грн пеня, 17147,32 грн штраф та 8671,62 грн збитки від інфляції. Крім того, надійшло клопотання про долучення доказів б/н від 16.01.2023 (вх.№489/23).

Відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені у відповіді на відзив (заяві) позивача б/н від 16.01.2023 (вх.№488/23 від 16.01.2023).

16.01.2023 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 08.02.2023.

08.02.2023 від відповідача на електронну адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив у справі №915/350/22 №32/170 від 08.02.2023 (вх.№1448/23).

08.02.2023 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити до судового розгляду по суті на 06.03.2023.

06.03.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Мавродієвой М.В. у відрядженні.

Ухвалою суду від 07.03.2023 призначено судове засідання по справі на 31.03.2023.

31.03.2023 суд ухвалив відкласти судове засідання на 27.04.2023.

17.04.2023 від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява №32/466 від 13.04.2023 (вх.№4693/23), в якій просить суд перенести розгляд справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням представника відповідача Шень С.І. у відпустці з 17.04.2023 по 30.04.2023.

27.04.2023 суд ухвалив відкласти судове засідання на 04.05.2023.

04.05.2023 від позивача на адресу суду в електронній формі надійшли клопотання про долучення доказів б/н від 04.05.2023 за вх.№5641/23, вх.№5651/23, вх.№5656/23 від 04.05.2023.

04.05.2023 та 08.05.2023 судом у судовому засіданні оголошувались перерви відповідно до 08.05.2023 та до 15.05.2023.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 15.05.2023 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 15.05.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

30.08.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (в подальшому перейменований на Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська атомна електрична станція") (покупець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМС-Лайн Сервіс" (постачальник, позивач у справі) було укладено Договір на постачання товару №53-123-01-21-07107 (надалі-Договір №53-123-01-21-07107), за умовами якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код 31410000-3 по ДК 021:2015 - Елементи живлення (Гальванічні елементи), (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток до Договору №1), що є невід`ємною частиною цього Договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2021 року (п.1.1).

У відповідності до п.2.1 Договору №53-123-01-21-07107 загальна вартість товару є твердою та складає 375281,70 грн з ПДВ.

Того ж дня, між сторонами Договору №53-123-01-21-07107 складено та підписано Специфікацію №1 до такого договору на загальну суму 375281,70 грн з ПДВ.

В подальшому між сторонами 24.12.2021 було укладено Договір на постачання товару №53-123-01-21-07408 (надалі-Договір №53-123-01-21-07408), за умовами якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код 31430000-9 по ДК 021:2015 - Електричні акумулятори (Акумулятор), (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток до Договору №1), що є невід`ємною частиною цього Договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2021 року (п.1.1).

У відповідності до п.2.1 Договору №53-123-01-21-07408 загальна вартість товару є твердою та складає 67704,0 грн з ПДВ.

Того ж дня, між сторонами Договору №53-123-01-21-07408 складено та підписано Специфікацію №1 до такого договору на загальну суму 67704,0 грн з ПДВ.

У відповідності до п.2.2 Договору №53-123-01-21-07107 та Договору №53-123-01-21-07408 (надалі - Договори), за даним договором оплата відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації №1 (Додаток до Договору №1) та виконання постачальником умов п.п.3.2, 6.1 цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Пунктом 3.2 Договорів передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;

- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- документ, що підтверджує якість товару з перекладом, або гарантійний лист постачальника (копія завірена печаткою постачальника).

Пунктом 3.3 Договорів визначено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Згідно п.6.1 Договорів приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій №П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і №П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", та відповідно до вимог Стандарту ДП НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС" СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК "Енергоатом" в розділі Стандарти НАЕК "Енергоатом" за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standards-82).

Відповідно до п.13.1 Договорів, договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

Позивач на виконання умов Договору №53-123-01-21-07107 відвантажив відповідачу визначений Договором товар на загальну суму 375281,70 грн, що підтверджується видатковою накладною №358 від 17.09.2021 на суму 235724,70 грн, видатковою накладною №419 від 06.10.2021 на суму 9237,0 грн та видатковою накладною №505 від 20.12.2021 на суму 130320,0 грн.

Також, на виконання умов Договору №53-123-01-21-07408 позивач відвантажив відповідачу визначений Договором товар на загальну суму 67704,0 грн, що підтверджується видатковою накладною №538 від 28.12.2021 на суму 67704,0 грн.

Таким чином позивачем було поставлено товар відповідачу по Договорам на загальну суму 442985,70 грн.

Факт поставки товару на вище зазначену суму відповідачем не заперечується. Претензій щодо якості поставленого товару на адресу позивача від відповідача не надходило.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання з оплати за поставлений йому товар за Договорами своєчасно та у повному обсязі не здійснив, що призвело до утворення заборгованості на загальну суму 442985,70 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем у позовній заяві зазначено, що 14.06.2022 на електронну адресу відповідача office@sunpp.atom.gov.ua було направлено претензію щодо сплати боргу за спірними договорами, на яку відповіді позивач не отримав.

04.03.2022 від відповідача електронною поштою надійшли листи №07/3420 та №07/3472 від 04.03.2022, в яких позивачу повідомлялося про те, що виконання зобов`язань по вище зазначеним договорам є неможливим через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію РФ проти України, що стало підставою для введення воєнного стану 24.02.2022. Підтвердженням факту настання форс-мажорних обставин є лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України.

Оскільки, відповідач вимогу щодо оплати поставленого товару не виконав, це стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка станом на день подання позову до суду становила 442985,70 грн.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Суд погоджується з доводами відповідача, що враховуючи строки оплати вартості поставленого товару, встановлені п.2.2 Договорів (45 робочих днів), з урахуванням положень п.п.3.2, 6.1 Договорів, дат вхідного контролю видаткових накладних (п.6.1) (№358 від 17.09.2021 - 27.09.2021; №419 від 06.10.2021 - 08.10.2021; №505 від 20.12.2021 - 22.12.2021; №538 від 28.12.2021 - 28.12.2021) та дат реєстрації податкових накладних за такими поставками в ЄРПН (п.3.2) (№358 від 17.09.2021 - 11.10.2021; №419 від 06.10.2021 - 27.10.2021; №505 від 20.12.2021 - 13.01.2022; №538 від 28.12.2021 - 13.01.2022), обов`язок з оплати товару мав бути виконаний відповідачем через 45 робочих днів з дати реєстрації відповідних податкових накладних:

- по видатковій накладній №358 від 17.09.2021 - в строк до 14.12.2021;

- по видатковій накладній №419 від 06.10.2021 - в строк до 30.12.2021;

- по видатковій накладній №505 від 20.12.2021 - в строк до 18.03.2022;

- по видатковій накладній №538 від 28.12.2021 - в строк до 18.03.2022).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що прострочення виконання грошового зобов`язання по Договорам виникло у відповідача в наступні терміни:

- по видатковій накладній №358 від 17.09.2021 на суму 235724,70 грн - з 15.12.2021;

- по видатковій накладній №419 від 06.10.2021 на суму 9237,0 грн - з 31.12.2021;

- по видатковій накладній №505 від 20.12.2021 на суму 130320,0 грн - з 19.03.2022;

- по видатковій накладній №538 від 28.12.2021 на суму 67704,0 грн - з 19.03.2022)

Позивач вказує, що вартість поставленого за Договорами товару в загальній сумі 442985,70 грн відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки ст.712 ЦК України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 ГК України, ст.ст.526, 629 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.180 ГК України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договорів та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 442985,70 грн.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним суми основного боргу в розмірі 442985,70 грн, чи відсутності у нього обов`язку зі сплати суми боргу з якихось інших підстав.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 17734,41 грн пені та 17147,32 грн 7% штрафу, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Частина 1 статті 547 ЦК України передбачає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

За приписами ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені та штрафу за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені (штрафу), або містить умову про те, що неустойка нараховується відповідно до чинного законодавства, сума штрафних санкцій може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №12-117гс19.

Сторонами у Договорах не було визначено, що у випадку порушення виконання грошового зобов`язання за цими Договорами сторони несуть відповідальність визначену цими договорами. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених зобов`язанням.

Більше того, суд звертає увагу, що пунктом 2.2 Договорів сторони узгодили, що пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Позивачем нарахована пеня та 7% штрафу за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за законом на підставі ч.2 ст.231 ГК України, тобто застосовано неустойку за законом.

Відповідно до ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частина 2 статті 231 ГК України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у відповідних розмірах.

Тобто, штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Судом встановлено, що правова природа спірних правовідносин грошова.

Таким чином, ч.2 ст.231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування стягнення пені та штрафу, не є такою нормою законодавства, яка встановлює обов`язок та умови їх сплати за порушення грошового зобов`язання, а відтак не може бути застосована у даному випадку та слугувати підставою для нарахування та стягнення пені та штрафу.

Судом також взято до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 та постанові Верховного Суду у справі №910/21298/21 від 04.05.2023 із зазначеного питання.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 17734,41 грн та 7% штрафу у розмірі 17147,32 грн, оскільки у спірних договорах сторонами не передбачено нарахування пені та штрафу за порушення виконання грошового зобов`язання, а натомість узгоджено, що пеня за несвоєчасну оплату не нараховується. Частина 2 статті 231 ГК України не може вважатись правовою підставою для застосування законної неустойки у даному випадку, оскільки передбачає відповідальність за порушення не грошового зобов`язання, в той час як предметом даного спору є стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, тобто даний спір стосується порушення відповідачем саме грошового зобов`язання.

Щодо вимог позивача про стягнення збитків від інфляції у розмірі 8671,62 грн, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано збитки від інфляції у загальній сумі 8671,62 грн, з якої: 8344,63 грн збитки від інфляції нараховані за видатковою накладної №358 від 17.09.2021 за період з 15.12.2021 по 24.02.2022 та 326,99 грн збитки від інфляції, нараховані за видатковою накладної №419 від 06.10.2021 за період з 31.12.2021 по 24.02.2022.

Як встановлено судом, з урахуванням п.п.2.2, 3.2, 6.1 Договору №53-123-01-21-07107 від 30.08.2021, граничні строки для здійснення відповідачем оплати за поставлений товар наступні:

- за видатковою накладною №358 від 17.09.2021 на суму 235724,70 грн є - 14.12.2021 (відповідно до п.3.2 Договору - 11.10.2021 дата реєстрації податкової накладної №100 від 17.09.2021 + 45 робочих днів), тобто прострочка за вказаною видатковою накладною починається з 15.12.2021;

- за видатковою накладною №419 від 06.10.2021 на суму 9237,0 грн є - 30.12.2021 (відповідно до п.3.2 Договору - 27.10.2021 дата реєстрації податкової накладної №119 від 06.10.2021 + 45 робочих днів), тобто прострочка за вказаною видатковою накладною починається з 31.12.2021.

Відповідно до «Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» викладених у листі №62-97р. від 03.04.1997, індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»). При цьому сума, яку внесено з 1-го до 15-го дня включно відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця. Якщо суму внесено з 16-го до 31-го дня включно місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, за загальним правилом, нарахування інфляційних втрат припиняється у зв`язку з належним виконанням зобов`язання. Враховуючи, що станом на кінець лютого 2022 року відповідачем зобов`язання з оплати заборгованості не були виконані, суд вважає правомірним нарахування позивачем на суму заборгованості інфляційних втрат за січень та лютий 2022 року.

Суд, перевіривши розрахунки збитків від інфляції та уточнив їх з врахуванням вищезазначених дат прострочки виконання зобов`язань по кожній видатковій накладній, за допомогою програми ipLex встановив, що загальна сума збитків від інфляції складає - 7154,84 грн, з яких:

- за видатковою накладною №358 від 17.09.2021 на суму 235724,70 грн: сума заборгованості - 235724,70 грн, період за який нараховуються збитки від інфляції - січень, лютий 2022 року, сума збитків від інфляції складає - 6885,05 грн;

- за видатковою накладною №419 від 06.10.2021 на суму 9237,0 грн: сума заборгованості - 9237,0 грн, період за який нараховуються збитки від інфляції - січень, лютий 2022 року, сума збитків від інфляції складає - 269,79 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають збитки від інфляції у загальній сумі 7154,84 грн, а в задоволені вимог в частині стягнення 1516,78 грн збитків від інфляції позивачу слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 7381,11 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 492074,21 грн. Під час розгляду справи позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог до 486539,05 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 6752,11 грн.

У відповідності до п.1) ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 у разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору у даному випадку 83,02 грн (7381,11 - 7298,09) повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, промисловий майданчик, код ЄДРПОУ ВП:20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС-Лайн Сервіс" (40000, м.Суми, вул.О.Аніщенка, буд.11/1, код ЄДРПОУ 36707155) 442985,70 грн основного боргу, 7154,84 грн збитків від інфляції та 6752,11 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 25.05.2023 року.

Суддя М.В. Мавродієва