Рішення
від 02.05.2023 по справі 921/435/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 травня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/435/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Тернопільської обласної прокуратури, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, 46000 в інтересах держави в особі:

1. Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035,

2. Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації), вул. М. Грушевського, 8, м. Тернопіль, Тернопільська обл., 46021,

3. Природного заповідника Медобори, вул. Міцкевича, 21, смт. Гримайлів, Чортківський р-н., Тернопільська обл., 48210

до відповідачів: 1. Гримайлівської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, вул. Мазепи, 8, смт. Гримайлів, Чортківського району, Тернопільської області, 48210, 2. Головного Управління Держгеокадастру у Тернопільській області, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46002

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Тернопільська регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру", вул. Живова,32-А, м. Тернопіль, 46008.

про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності.

За участі представників:

Прокуратури : прокурор Куліковська Лілія Богданівна, посвідчення №071051 від 01.03.2023, довіреність №12-14ВИХ-23 від 05.01.2023 (дійсна до 31.12.2023) (присутня при видаленні суду до нарадчої кімнати);

Позивача-1 : не з`явився;

Позивача-2 : не з`явився;

Позивача-3 : не з`явився;

Відповідачів 1,2 : не з`явилися;

Третьої особи : не з`явився.

1. Суть та рух справи.

Тернопільська обласна прокуратура в інтересах держави в особі: 1. Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, 2. Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації), 3. Природного заповідника Медобори звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідачів: 1. Гримайлівської селищної ради, 2. Головного Управління Держгеокадастру у Тернопільській області, у якій просить суд:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області №24-ОТГ від 08.12.2020 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині передачі згідно акту приймання-передачі від 08.12.2020 Гримайлівській селищній раді (Гримайлівській територіальній громаді) Чортківського (колишнього Гусятинського) району Тернопільської області земельної ділянки площею 0, 921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 на території Зеленівської сільської ради;

- визнати недійсним рішення 2 сесії 8 скликання №168 від 24.12.2020 Про прийняття у комунальну власність Гримайлівської об`єднаної територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення в частині прийняття згідно додатку №2 у комунальну власність земельної ділянки площею 0, 921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 на території Зеленівської сільської ради;

- скасувати державну реєстрацію права власності здійсненого згідно рішення державного реєстратора Гримайлівської селищної ради Вітко І.Д. №56317881 від 26.01.2021 та припинити право власності Гримайлівської селищної ради на земельну ділянку площею 0,921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226;

- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0, 921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки інших речових прав та їх обтяжень;

- зобов`язати Гримайлівську селищну раду повернути у власність держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) та у постійне користування природного заповідника Медобори земельну ділянку площею 0,921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226.

Ухвалою суду від 21.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання вперше призначено на 20.10.2022.

Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та його розгляд продовжувався з підстав, зазначених в ухвалах.

У судовому засіданні 17.02.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження продовжено до 07.03.2023, закрито підготовче провадження з 07.03.2023 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.03.2023, без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

У судовому засіданні 07.03.2023 відкрито розгляд справи по суті.

В порядку статті 216 ГПК України судове засідання по розгляду справи по суті неодноразово відкладалось з підстав, зазначених в ухвалах суду, востаннє на 02.05.2023.

У призначене судове засідання з`явилась представниця прокуратури, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Позивачі 1,2,3, відповідачі 1,2 та третя особа участі уповноважених представників у судовому засіданні 02.05.2023, не забезпечили.

У судовому засіданні 02.05.2023 суд видалився до тривалої нарадчої кімнати та після повернення з нарадчої кімнати 02.05.2023 ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

1.1. Розгляд клопотання відповідача-2 про залучення третьої особи на стороні відповідача.

15.11.2022 представником відповідача-2 через канцелярію суду подано клопотання (від 14.11.2022 №9-19-0.92-3011/2-22 (вх№7594) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області) - Тернопільської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", як розробника землевпорядної документації на спірну земельну ділянку, яка знаходиться на території Зеленівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області і на яку згідно рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 28.12.2019 №19-7734/14-19-СГ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" затверджено технічну документацію та сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 площею 0,9210 га.

Ухвалою від 29.11.2022 клопотання Головного Управлiння Держгеокадастру у Тернопiльськiй областi про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Тернопільську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру", задоволено. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру" (код ЄДРПОУ 26427902, вул. Живова, 32-А, м. Тернопіль, 46008).

2.Аргументи сторін.

2.1. Аргументація позивачів.

Позовні вимоги, викладені позивачами у позовній заяві (№12-576 вих.22 від 15.09.2022 (вх№492 від 16.09.2022)) та підтримані представниками позивачів у судових засіданнях, обґрунтовані тим, що відповідачами під час передачі у комунальну власність земельної ділянки, яка належить до земель природно-заповідного фонду і передана у постійне користування природному заповіднику "Медобори" порушено земельне законодавство та Закон України "Про природно-заповідний фонд України" та Закон України "Про екологічну мережу України".

На підставі вчинених відповідачами порушень, які полягали у зміні категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки при передачі її у комунальну власність згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області від 08.12.2020 №24-ОТГ, Тернопільська обласна прокуратура в інтересах держави в особі: 1. Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, 2. Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації), 3. Природного заповідника Медобори, звернулась до суду про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області і рішення сесії Гримайлівської селищної ради та зобов`язання повернути земельну ділянку у державну власність.

2.2. Правова позиція відповідачів.

Відповідач -1 Гримайлівська селищна рада Чортківського району Тернопільської області у відзиві на позовну заяву (№687 від 01.11.2022 (вх№7375 від 08.11.2022)), підтриманому представником у судовому засіданні 15.11.2022 заперечує те, що ним вчинено неправомірно дії щодо спірної земельної ділянки, оскільки 28.12.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області наказом №19-7734/14-19-СГ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" затвердило технічну документацію та сформувало земельну ділянку з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 площею 0,9210 га. При цьому наголошує на тому, що дана земельна ділянка на момент передачі Гримайлівській селищній раді вже була сформованою Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області.

Одночасно, зазначає, що Гримайлівська селищна рада готова повернути дану земельну ділянку у державну власність. Одночасно відповідач-1 заперечує проти покладення на нього судового збору, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач -2 Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області участі у призначеному судовому засіданні не забезпечив, проте у наданому суду відзиві на позовну заяву (вх№7156 від 31.10.2022) проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими з підстав, наведених у відзиві.

2.2. Правова позиція третьої особи.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тернопільська регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру", участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечила, проте у наданих суду клопотаннях просила суд розглядати справу №921/435/22 без участі представника філії.

Крім того, у наданих суду поясненнях (вх№8711 від 21.12.202) зазначила, що роботи по проведенню державної інвентаризації земель на території Тернопільської області здійснювала на виконання Договору від 21.02.2019 №12-Г та на підставі вихідних даних, наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області.

3. Фактичні обставини, встановлені судом. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи. Висновки суду із посиланням на норми закону.

Щодо підстав для звернення прокурора з позовом у суд.

Із змісту статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною 4, 5 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» є обов`язковим.

Згідно з вказаним рішенням КСУ інтереси держави можуть як збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття «інтереси держави» є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту. Порушенням інтересів держави у вказаному випадку є те, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги є одним із пріоритетних напрямків діяльності як державних органів, гак і суб`єктів господарювання, адже охорона навколишнього природного середовища відноситься до глобальних завдань, життєво важливих для всього людства, тому актуальним є охорона земель природно-заповідного фонду від нецільового використання та втрат територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частиною 2 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до положень частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2)вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) браги участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження (частина 6 статті 23 ЗУ «Про прокуратуру»).

Таким чином, наведена вище норма закону передбачає різні форми представництва прокуратурою в суді, серед яких є, зокрема, така форма представництва як звернення до суду з позовом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При відкритті провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі №918/313/17 від 27.02.2018 та ухвалі Верховного Суду у справі №822/1169/17 від 19.07.2018.

У випадках, коли правопорушення стосується інтересів великої кількості громадян або потрібно захистити інтереси держави, підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, є виправданою (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Менчинська проти Російської Федерації», «Бацаніна проти Росії»).

Також і Верховний Суд звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками, держава може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК У країни), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України) (п. 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617 /16).

За таких обставин наявні підстави для захисту порушених інтересів держави та суспільства прокурором і такі заходи з огляду на необхідність негайного попередження можливих негативних наслідків використання спірної земельної ділянки є невідкладними.

Згідно із пунктом 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту ( зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

За змістом статті 80 Земельного кодексу України, статей 2, 170, 326, 374 Цивільного кодексу України право власності на землі державної власності належать державі Україна, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зазначено, що поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, п.3 вказаного рішення суд, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції У країни, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.

Необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства, зокрема спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду, порушення ґрунтового покриву (розорювання, дискування) якої заборонено законом.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови).

У зв`язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.

Оскільки, держава відповідно до Конституції України відповідає перед людиною за свою діяльність і має своїм головним обов`язком утверджувати та забезпечувати права і свободи людини, тому Тернопільська міська рада зобов`язана відповідально ставитися до виконання своїх обов`язків в частині контролю за дотриманням екологічного законодавства.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на відновлення законності порушених інтересів держави, які полягають у дотриманні режиму охорони та використання об`єктів природно-заповідного фонду.

Заповідник створений з метою збереження унікальних природних комплексів Подільських Товтр, генофонду рослинного і тваринного світу та використання їх у наукових цілях. Територію Заповідника розширено з метою поліпшення умов збереження унікальних та типових природних комплексів Поділля, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне та освітнє значення, а також місць зростання рідкісних та таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів рослин, занесених до Червоної книги України.

Згідно наданих адміністрацією Заповідника документів земельна ділянка площею 0,92 га знаходиться в кварталі 31 виділі 28 на території Вікнянського природоохоронного науково-дослідного відділення та відповідно до плану лісонасаджень (матеріалів лісовпорядкування) Вікнянського лісництва, а також проєкту організації та розвитку лісового господарства Заповідника ( таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків) на ній розташована біогалявина з цінною степовою рослинністю, яка може бути знищена чи пошкоджена у разі використання земельної ділянки за іншим призначенням.

Наведене свідчить про неможливість використання земельної ділянки площею 0,921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 у сільськогосподарських цілях чи інших цілях відповідно до визначеного призначення (землі загального користування), оскільки це суперечитиме меті створення і функціонування Заповідника та його завданням.

Позов прокурора про повернення державі спірної земельної ділянки природо-заповідного фонду (особливо цінні землі) спрямований на збереження екосистеми України, захисту довкілля і реалізації екологічних прав громадян, а також контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Позитивні зобов`язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища закріплені у статті 50 Конституції України, статтях 10, 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та інших нормативно-правових актах.

Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону земель природно-заповідного фонду, у тому числі і спірної земельної ділянки, яка входить у межі Заповідника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

З урахуванням викладеного звернення прокуратури до суду із позовом про повернення спірної земельної ділянки беззаперечно становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин, а саме у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Розглянувши матеріали справи, доводи прокуратури, позивачів, заперечення відповідачів, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, природний заповідник «Медобори» (далі - Заповідник) створений постановою Ради Міністрів УРСР від 08.02.1990 №25 «Про створення державного заповідника «Медобори» у Тернопільській області».

Указом Президента України від 29.09.2000 №1095/2000 «Про розширення території природного заповідника «Медобори» територію Заповідника розширено на 61,7 га.

Указом Президента України від 20.11.2013 № 644 змінено межі природного заповідника «Медобори» шляхом вилучення зі складу його території 1000 га земель, які включено до складу території національного природного парку «Кременецькі гори» відповідно до статті 1 Указу Президента України від 11.12.2009 № 1036 «Про створення національного природного парку «Кременецькі гори».

Заповідник створений з метою збереження унікальних природних комплексів Подільських Товтр, генофонду рослинного і тваринного світу та використання їх у наукових цілях. Територію Заповідника розширено з метою поліпшення умов збереження унікальних та типових природних комплексів Поділля, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне та освітнє значення, а також місць зростання рідкісних та таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів рослин, занесених до Червоної книги України.

Заповідник є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, науково-дослідною установою загальнодержавного значення і входить до складу природно заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Заповідник розташований на території двох адміністративних районів: Чортківського та Тернопільського Тернопільської області. Загальна його площа становить 9 516,7 гектара.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються Заповіднику у постійне користування у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до Державних актів на право постійного користування землею, загальна площа земельних ділянок, наданих у постійне користування Заповіднику становить 9471,7821 гектара.

Межі Заповідника встановлюються в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. До встановлення меж Заповідника його межі визначаються відповідно до Проекту створення Заповідника.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, категорію та цільове призначення спірної земельної ділянки фактично неправомірно було змінено при її передачі у комунальну власність згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області від 08.12.2020 №24-ОТГ.

Разом з тим, незважаючи на те, що категорією вказаної земельної ділянки визначено як землі сільськогосподарського призначення з кодом цільового призначення в межах категорії 18.00 як землі загального користування, ця обставина не має правового значення, оскільки статус цієї ділянки першочергово визначається тим, що вона розташовується в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

З огляду на зазначене, земельна ділянка з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226, яка зареєстрована на праві комунальної власності за Гримайлівською селищною радою як землі загального користування в межах категорії земель сільськогосподарського значення, в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку із розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду - природного заповідника «Медобори», що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.

Окрім того, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, територія Заповідника і його межі встановлені сформованою на підставі документації з землеустрою земельною ділянкою з кадастровим номером 6121685100:01:012:0004, яка на праві постійного користування передана Заповіднику, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 296215 від 21.08.2008 у межах якої перебуває спірна земельна ділянка як землі сільськогосподарського призначення.

Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Так, згідно статті 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Під цільовим призначенням земельної ділянки варто розуміти визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження і охорони цих земель.

За таких обставин встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення 18.00 - як землі загального користування в межах категорії земель сільськогосподарського значення - жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту створення у 1990 році Заповідника ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Крім цього, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність регулюється статтею 117 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень цієї статті передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою У країни, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Таким чином, із наявних у справі доказів, судом встановлено, що в порушення вищенаведених вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ЗК України земельну ділянку 6121681400:01:001:1226 площею 0,921 га, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду та на підставі Державного акту серії ЯЯ № 296215 від 21.08.2008 перебуває у постійному користуванні Заповідника, згідно наказу ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області від 08.12.2020 №24-ОТГ передано у комунальну власність як землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Частиною 1 статті 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Положеннями статті 3 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що природні заповідники належать до природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надано національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Із змісту вказаної норми слідує, що землі природних заповідників можуть перебувати лише у державній власності, що фактично і передбачено статтею 84 ЗК У країни.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, підтримання природних спонтанних процесів і явищ, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються заповідникам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об`єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.

За статтею 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Завдання, особливості природоохоронного режиму пам`яток природи та заповідних урочищ визначаються на основі цього Закону безпосередньо в їх первинних облікових документах.

Природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки загальнодержавного значення, а також регіональні ландшафтні парки є юридичними особами.

Згідно статті 7 вказаного Закону землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується, у тому числі шляхом: встановлення заповідного режиму; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля.

Щодо дотримання позовної давності при поданні позову.

Як випливає з матеріалів справи, під час досудового розслідування кримінального провадження № 12022210000000019 від 02.02.2022, за ознаками кримінальних правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК України прокурором встановлено факт незаконної передачі у комунальну власність земельної ділянки із земель природно-заповідного фонду, які передані у користування Заповіднику.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 364 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви т.в.о. директора природного заповідника «Медобори» від 31.01.2022 № 44 про виявлений факт незаконного відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 площею 0,921 га.

Також т.в.о. директора природного заповідника «Медобори» звертався із заявою від 31.12.2021 № 393 про перевірку правомірності передачі земельної ділянки з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 площею 0,921 га у комунальну власність до начальника Державної екологічної інспекції в Тернопільській області.

Водночас, земельна ділянка, яка є предметом спору в цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду, перебуває у державні власності і надана у постійне користування Заповіднику, а тому не може бути передана у комунальну власність як землі сільськогосподарського призначення поза визначеним законом порядком, про що детально зазначено вище в обґрунтуванні цього позову.

Вибуття такої земельної ділянки з державної власності шляхом реєстрації права комунальної власності на неї свідчить про порушення прав держави на користування та розпорядження цією земельною ділянкою, що триває.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.

При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші право чини та вимагаючи повернути таку ділянку.

Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.11.2018 справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказано, що оскарження незаконного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення ( триваюче порушення). Тому це рішення можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.

Таким чином, оскарження будь яких рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інші правочинів, на підставі яких відбулася передача у приватну власність обмежених у обороті об`єктів, можливе протягом усього часу тривання відповідного порушення прав законного власника майна, оскільки їх чинність порушує інтерес у юридичній визначеності.

У даній справі наказ Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області №24-ОТГ від 08.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі згідно акту приймання-передачі від 08.12.2020 Гримайлівській селищній раді (Гримайлівській територіальній громаді) Чортківського (колишнього Гусятинського) району Тернопільської області земельної ділянки площею 0,921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 на території Зеленівської сільської ради, а також рішення 2 сесії 8 скликання № 168 від 24.12.2020 «Про прийняття у комунальну власність Гримайлівської об`єднаної територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» в частині прийняття згідно додатку №2 у комунальну власність вказаної земельної ділянки, суд розцінює як інструмент, за допомогою якого відповідачі перешкоджають державі реалізувати всі правомочності власника земельної ділянки.

Вимога про визнання вказаних рішень органу влади та органу місцевого самоврядування недійсними у частині передачі та прийняття спірної земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку є такою, що спрямована на усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Ураховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельна ділянка природно-заповідного фонду з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 продовжує бути зареєстрованою на праві комунальної власності за Гримайлівською селищною радою, а порушення прав її законного володільця - Тернопільської обласної державної адміністрації та Заповідника на реалізацію усіх правомочностей власника триває, тому суд вважає, що зазначений позов заявлено в межах позовної давності.

Предметом спору є заявлені вимоги Тернопільської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі: 1. Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, 2. Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації), 3. Природного заповідника Медобори до Гримайлівської селищної ради, Головного Управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності.

Разом з тим, як встановлено судом, згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області від 08.12.2020 №24-ОТГ Гримайлівській селищній раді передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1621,0016 га, які розташовані на території Вікнянської, Глібівської, Зеленівської, Калагарівської, Красненської, Малобірківської, Малолуцької, Пізнанської, Раштовецької, Саджівецької та Товстенської сільських рад, про що складено акт приймання-передачі від 08.12.2020. Згідно додатку до акту приймання-передачі із державної у комунальну власність передано 206 земельних ділянок, серед яких земельна ділянка сільськогосподарського призначення (цільове призначення 18.00. - землі загального користування) з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 площею 0,921 га на території Зеленківської сільської ради.

Згідно рішення 2 сесії 8 скликання Гримайлівської селищної ради № 168 від 24.12.2020 «Про прийняття у комунальну власність Гримайлівської об`єднаної територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» прийнято із державної власності у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського при значення, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 площею 0,921 га.

Як вбачається з матеріалів справи, надалі за Гримайлівською селищною радою (код ЄДРПОУ 04396408, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2277014761216) державним реєстратором Гримайлівської селищної ради Вітко І.Д. 21.01.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 площею 0,921 га, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 загальною площею 0,921 га віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в особі Гримайлівської селищної ради з цільовим призначенням 18.00 як землі загального використання (землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об`єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування) відповідно до затвердженої Класифікації видів цільового призначення земель.

Також за даними Публічної кадастрової карти, встановлено, що вказана ділянка перебуває у комунальній власності і за цільовим призначенням 18.00, як землі загального користування.

Разом з тим, судом на підставі наявних у справі доказів встановлено, що вказана земельна ділянка повністю розташована у межах земельної ділянки з кадастровим номером 6121685100:01:012:0004, на праві постійного користування передана Заповіднику (знаходиться на території Вікнянського природоохоронного науково-дослідного відділення Заповідника), що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №296215 від 21.08.2008.

З огляду на зазначене вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6121685100:01:012:0004 не належала до земель сільськогосподарського призначення (за цільовим призначенням 18.00. як землі загального користування), а відносилася до земель природно-заповідного фонду, які передані у постійне користування Заповіднику відповідно до розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 875 від 29.12.2007.

Спірна земельна ділянка площею 0,921 га на час прийняття рішення Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області від 08.12.2020 №24-ОТГ про передачу у комунальну власність та рішення 2 сесії 8 скликання № 168 від 24.12.2020 «Про прийняття у комунальну власність Гримайлівської об`єднаної територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» є територією природно-заповідного фонду та, ураховуючи положення статті 150 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття рішень), належала до особливо цінних земель, які відповідно до статті 20 Закону України «Про природно заповідний фонд України» вилучені із господарського використання, та перебувала у постійному користуванні Заповідника, а тому не могла набути статусу земель комунальної власності як землі сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням земель загального користування.

Належність спірної земельної ділянки до складу території Заповідника, підтверджується інформацією Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 13.04.2022 за №25/7-11/4576-22, інформацією адміністрації природного заповідника «Медобори» (заява від 31.01.2022 №44, лист від 10.02.2022 №61 з доданими матеріалами, зокрема планом лісонасаджень Вікнянського лісництва Заповідника, проектом організації та розвитку лісового господарства Вікнянського лісництва Заповідника), інформацією управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації (лист від 10.02.2022 № 04.3/262).

При дослідженні доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226, що належить Гримайлівській селищній раді у повній мірі накладаються на земельну ділянку із кадастровим номером 6121685100:01:012:0004, яка на праві постійного користування знаходиться у природного заповідника «Медобори». Вказане, також, вбачається із листа ТОВ "Права на землю" від 13.09.2022 №12.

Таким чином, наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі земельної ділянки та меж території Заповідника, у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна ділянка площею 0,921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226, яка передана у комунальну власність Гримайлівській селищній раді як землі сільськогосподарського призначення, входить у межі цього об`єкта і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду.

При цьому, відповідач-2 Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області, заперечуючи позовні вимоги, проведені ним дії пояснює тим, що оскільки відомості про земельну ділянку площею 40,3131 га за кадастровим номером 6121685100:01:012:0004, яка перебуває у постійному користуванні природного заповідника "Медобори" на підставі вищевказаного державного акта в автоматизованому порядку не було перенесено з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру, а також не було відображено межі даної земельної ділянки на Публічній кадастровій карті, а тому були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки площею 0,9210 га за кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 у Державному земельному кадастрі. Крім того, відповідач-2 вказує, що саме на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад", яке втратило чинність 17.11.2020, та статті 117 ЗК України, земельна ділянка площею 0,9210 га за кадастровим номером 6121681400:01:001:1226, на підставі наказу Головного управління від 08.12.2020 №24-ОТГ передана у комунальну власність Гримайлівській селищній раді (Гримайлівській територіальній громаді) Чортківського (колишнього Гусятинського) району Тернопільської області.

Проте, суд такі твердження відповідача-2 щодо необізнаності територіального органу державної влади у сфері земельних відносин про наявність сформованої земельної ділянки за кадастровим номером 6121685100:01:012:0004, її конфігурацію, площу, місце розташування, цільове призначення та землекористувача, розцінює критично з огляду на таке.

У відповідності до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Підпунктом 30 пункту 4 Положення визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань забезпечує створення і ведення Державного реєстру географічних назв, контролює використання та збереження географічних назв.

Згідно п.6 вказаного Положення, Голова Держгеокадастру є Головним державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель, а його перший заступник та заступники - відповідно першим заступником та заступниками Головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель.

Керівники територіальних органів Держгеокадастру є головними державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель в Автономній Республіці Крим, області, мм. Києві та Севастополі, районі, а їх перші заступники та заступники - відповідно першими заступниками та заступниками головних державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель в Автономній Республіці Крим, області, мм. Києві та Севастополі, районі.

Керівники структурних підрозділів Держгеокадастру та його територіальних органів, на яких покладено повноваження щодо виконання інспекційних функцій, є одночасно старшими державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель.

Інші працівники Держгеокадастру та його територіальних органів, які безпосередньо здійснюють державний контроль, є одночасно державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель.

Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання приписи з питань використання та охорони земель і додержання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився;

звертатися до суду з позовом про розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту, а також про припинення права постійного користування земельною ділянкою;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для отримання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства;

передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

проводити у випадках, установлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства.

Крім того, згідно з приписами статті 193 Земельного кодексу України (на час видачі державного акту на право постійного користування) державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру визначено: а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст. 204 Земельного кодексу України (на час видачі державного акту на право постійного користування)).

Відповідно до статті 202 Земельного кодексу України (на час видачі державного акту на право постійного користування) державна реєстрація земельних ділянок здійснювалась у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складався з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за № 641/7962 (надалі Тимчасовий порядок № 174) визначено наступні терміни:

Автоматизована система державного земельного кадастру (далі - АС ДЗК) - інформаційна система, що містить відомості про правовий режим земель, державну реєстрацію земельних ділянок, кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель, грошову оцінку земельних ділянок, облік кількості та якості земель.

Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК.

Адміністратор державного реєстру земель (далі - адміністратор) - Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах (далі - Центр ДЗК), що забезпечує створення та функціонування державного реєстру земель, відповідає за достовірність і збереження даних, захист від несанкціонованого доступу та руйнування бази даних АС ДЗК, має повний прямий доступ до бази даних АС ДЗК.

Кадастровий план земельної ділянки (далі - кадастровий план) - складова частина Поземельної книги, графічний документ, що відображає межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів, лінійні проміри між точками по межі земельної ділянки, місцерозташування земельної ділянки, розміщення об`єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці, та складається з використанням даних державного земельного кадастру.

Реєстратори державного реєстру земель (далі - реєстратори) - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Пунктом 4.2 Тимчасового порядку № 174 встановлено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Згідно з Положенням про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2007 № 614, Держземагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища. Агентство забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища. Держземагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі і затверджує за погодженням з Міністром охорони навколишнього природного середовища положення про них.

Положенням про головне управління Держкомзему в області, затвердженим наказом Держкомзему від 17.06.2008 № 123 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.07.2008 за № 623/15314 встановлено, що Головне управління Держкомзему у області є територіальним органом Держкомзему, йому підзвітне і підконтрольне. Основними завданнями головного управління є: організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру та координація робіт з підготовки земельно-кадастрової документації; здійснення землеустрою і проведення моніторингу земель. Головне управління здійснює свої повноваження безпосередньо та через управління (відділи) Держкомзему у містах (міст обласного і районного значення) та управління (відділи) Держкомзему в районах відповідної області.

Відповідно до Положення про відділ (управління) земельних ресурсів у районі, затвердженого наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 06.06.2007 № 24, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 11.07.2007 за № 796/14063 (чинного на час видачі державного акту) відділ (управління) земельних ресурсів у районі (далі - відділ (управління)) є територіальним органом Держземагентства, підзвітне та підконтрольне Держземагентству і відповідно Республіканському комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, головному управлінню земельних ресурсів у області.

Пунктом 4 вказаного положення встановлено, що відділ (управління) відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує регулювання земельних відносин, створення та ведення державного земельного кадастру; забезпечує проведення топографо-геодезичних, картографічних, обстежувальних та вишукувальних робіт, необхідних для використання і охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, здійснення землеустрою та моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру тощо.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 14.01.2015 за № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 296215 від 21.11.2008 на земельну ділянку за кадастровим номером 6121685100:01:012:0004 площею 40,3131 га зареєстрований Управлінням земельних ресурсів у Гусятинському районі в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010865600038 Гусятинської державної адміністрації. З технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні природного заповідника «Медобори» за межами населеного пункту на території Вікнянської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області вбачається, що висновок державної експертизи землевпорядної документації від 27.09.2007 №2185 затверджений виконувачем обов`язків начальника головного управління земельних ресурсів у Тернопільській області. У зазначеному документі зазначено, що технічна документація із землеустрою пройшла погодження у районному відділі земельних ресурсів (висновок від 26.09.2006 № 2167/02-2) та відділі містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства (висновок від 05.07.2006 №36/01). У графі «підсумкова оцінка результатів державної експертизи з вимогами земельного законодавства, встановлених стандартів, норм і правил, оцінюється позитивно та погоджується за умови виправлення зауважень.

У вказаній технічній документації наявний збірний кадастровий план земельних ділянок, на яких зазначено поворотні точки земельних ділянок та межові знаки, які передані на зберігання та Висновок Гусятинського районного відділу земельних ресурсів Тернопільського обласного Головного управління земельних ресурсів від 26.09.2006 за № 2167/02-2.

На підставі вищезазначеного, суд вважає, що територіальний орган державної влади у сфері земельних відносин був обізнаний про наявність сформованої земельної ділянки за кадастровим номером 6121685100:01:012:0004, її конфігурацію, площу, місце розташування, цільове призначення та землекористувача.

Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що в разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Тобто, законодавцем закріплено обов`язок щодо перенесення таких відомостей у Державний земельний кадастр центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.

Відтак, посилання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на відсутність відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером 6121685100:01:012:0004 у Державному земельному кадастрі суд розцінює як безпідставні та такі, що не можуть свідчити про законність розроблення землевпорядної документації щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 площею 0,921 га, визначення її як земель сільськогосподарського призначення не наданих у власність або користування та не надають право розпоряджатись вказаною земельною ділянкою.

Також, Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області у відзиві не заперечується та не спростовується факт повного розташування земельної ділянки із кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 площею 0,921 га у межах земельної ділянки з кадастровим номером 6121685100:01:012:0004, яка на праві постійного користування передана Заповіднику, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 296215 від 21.11.2008.

Суд, також, звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено той факт, що на час розроблення та затвердження землевпорядної документації (29.08.2019) щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 площею 0,921 га, що повністю розташована у межах земельної ділянки із кадастровим номером 6121685100:01:012:0004, яка на той час уже була сформована та пройшла державну реєстрацію, а відтак була об`єктом цивільних прав.

Одночасно, стосовно твердження відповідача-2, що підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення для земель державної власності стало рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, слід зазначити таке.

Природний заповідник «Медобори» (далі - Заповідник) створений постановою Ради Міністрів УРСР від 08.02.1990 № 25 «Про створення державного заповідника «Медобори» у Тернопільській області».

Указом Президента України від 29.09.2000 № 1095 «Про розширення території природного заповідника «Медобори» територію Заповідника розширено на 61,7 га.

Указом Президента України від 20.11.2013 № 644 змінено межі природного заповідника «Медобори» шляхом вилучення зі складу його території 1000 га земель, які включено до складу території національного природного парку «Кременецькі гори» відповідно до Указу Президента України від 11.12.2009 № 1036 «Про створення національного природного парку «Кременецькі гори».

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються Заповіднику у постійне користування у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до Державних актів на право постійного користування землею, загальна площа земельних ділянок, наданих у постійне користування Заповіднику становить 9471,7821 гектара. Цільове призначення земельної ділянки із кадастровим номером 6121685100:01:012:0004 було визначене з часу створення державного заповідника «Медобори» постановою Ради Міністрів Української РСР від 08.02.1990 № 25. Також, вказаним нормативно-правовим актом землі вилучені та передані у постійне користування заповіднику.

Як уже зазначалось, 21.11.2008 здійснено формування та державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 6121685100:01:012:0004, у тому числі і в Державному реєстрі земель, відомості з якого підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами.

Належність спірної земельної ділянки до складу території Заповідника, підтверджується, також, інформацією Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 13.04.2022 за № 25/7-11/4576-22, інформацією адміністрації природного заповідника «Медобори» (заява від 31.01.2022 № 44, лист від 10.02.2022 № 61 з доданими матеріалами, зокрема планом лісонасаджень Вікнянського лісництва Заповідника, проєктом організації та розвитку лісового господарства Вікнянського лісництва Заповідника), інформацією управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації (лист від 10.02.2022 № 04.3/262).

Отже, враховуючи приписи статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та відповідно до вимог законодавства визначено межі природного заповідника «Медобори» щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6121685100:01:012:0004 в натурі (на місцевості).

У листі ТОВ «ПРАВА НА ЗЕМЛЮ» від 12.09.2022 №12 вказано, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226, що належить Гримайлівській селищній раді у повній мірі накладаються на земельну ділянку із кадастровим номером 6121685100:01:012:0004, яка на праві постійного користування знаходиться у природного заповідника «Медобори», що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №296215 від 21.08.2008 та іншими доказами у справі.

Наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі земельної ділянки та меж території Заповідника, у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна ділянка площею 0,921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226, яка передана у комунальну власність Гримайлівській селищній раді як землі сільськогосподарського призначення, входить у межі цього об`єкта і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду.

Вищенаведене спростовує наведені відповідачем-2 факти, що земельна ділянка із кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 належить до земель сільськогосподарського призначення, що така не була сформована та щодо неї не було внесено відомостей до Державного земельного кадастру, а також те, що остання не була надана у постійне користування природному заповіднику «Медобори».

Таким чином, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, входить в межі об`єкта природно-заповідного фонду та передана в постійне користування Заповіднику, а отже, відноситься до земель природно-заповідного призначення, які перебувають у державній власності та не можуть бути передані у комунальну власність для сільськогосподарських потреб, оскільки це суперечить меті і завданням діяльності Заповідника, а відтак у Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області відсутні повноваження не лише щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою, але і щодо початку проведення заходу з її інвентаризації.

Статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб, а заготівля сіна та випасання худоби можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню таких територій.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об`єкти.

Частинами 1, 7 статті 20, статтею 21, частиною 1 статті 117 та частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється за проектами землеустрою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина 8 статті 118 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду, підлягає погодженню із структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водночас, територія Заповідника і його межі встановлені сформованою на підставі документації з землеустрою земельною ділянкою з кадастровим номером 6121685100:01:012:0004, яка на праві постійного користування передана Заповіднику, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 296215 від 21.08.2008, у межах якої перебуває спірна земельна ділянка як землі сільськогосподарського призначення.

Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. У країна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Під цільовим призначенням земельної ділянки варто розуміти визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження і охорони цих земель.

За таких обставин встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення 18.00 - як землі загального користування в межах категорії земель сільськогосподарського значення - жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки з моменту створення у 1990 році Заповідника ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Крім цього, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність регулюється статтею 117 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень цієї статті передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом російської федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою У країни, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Таким чином, суд доходить висновку, що в порушення вищенаведених вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та Земельного кодексу України земельну ділянку 6121681400:01:001:1226 площею 0,921 га, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду та на підставі Державного акту серії ЯЯ № 296215 від 21.08.2008 перебуває у постійному користуванні Заповідника, згідно наказу ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області від 08.12.2020 №24-ОТГ передано у комунальну власність як землі сільськогосподарського призначення.

При цьому, слід зазначити, що статтею 9 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб, а заготівля сіна та випасання худоби можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню таких територій.

Відповідно до статей 23, 34 Закону рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Крім того, законодавством встановлено особливий порядок втрати територіями статусу об`єкта природно-заповідного фонду. Зокрема, для зміни меж, категорії та скасування статусу територій природно-заповідного фонду потребується дотримання такої ж процедури, яка встановлена статтями 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для створення цих об`єктів, а також погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та наявність відповідного експертного висновку, який би засвідчив втрату територією тієї природоохоронної, наукової, естетичної чи іншої цінності, яка стала підставою для її заповідання.

При цьому згідно з інформацією Міндовкілля (лист від 13.04.2022 № 25/7-11/4576-22) та управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації (лист від 10.02.2022 №04.3/262), вказаним органам не було відомо про передачу цих земель у комунальну власність та жодної документації вони не погоджували.

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України (у редакції на час прийняття спірного наказу) право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Главою 22 Земельного кодексу України встановлено підстави припинення прав на землю, а у ст. 141 цього Кодексу наведено перелік виключних підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Зокрема, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; r) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

При цьому, Головним управлінням Держгеокадастру не надано належних та допустимих доказів щодо припинення права постійного користування природного заповідника «Медобори» щодо частини земельної ділянки площею 0,921 га, якій присвоєно кадастровий номер 6121681400:01:001:1226 та яка повністю розташована в межах земельної ділянки із кадастровим номером 6121685100:01 :012:0004.

Відтак, судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, видаючи наказ №24-ОТГ від 08.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі згідно акту приймання-передачі від 08.12.2020 Гримайлівській селищній раді (Гримайлівській територіальній громаді) Чортківського (колишнього Гусятинського) району Тернопільської області земельної ділянки площею 0,921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 на території Зеленківської сільської ради, діяло всупереч вимогам закону, а саме статті 141 Земельного кодексу України, так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення природного заповідника «Медобори» права використання земельної ділянки внаслідок припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом «г» частини 1 та частини 2 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель віднесено землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, припинення права постійного користування якими з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України. А тому, судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області не мало право розпоряджатись земельною ділянкою із кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 з огляду на те, що право постійного користування Заповідника земельною ділянкою із кадастровим номером 6121685100:01:012:0004, у межі якої повністю входить земельна ділянка із кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 у встановленому законом порядку не припинено.

Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області спірний наказ порушує норми природоохоронного та земельного законодавства, оскільки, саме цей наказ став підставою для подальшого вибуття земель із природно-заповідного фонду, в даному випадку із постійного користування Заповідника, та призвів до фактичної зміни цільового призначення земельної ділянки у незаконний спосіб.

Здійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області права власності, зокрема розпорядження землею з порушенням законодавства, не може оцінюватися як вираження волі держави (правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі (№ 916/2130/15).

Спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та рішення сесії Гримайлівської селищної ради є ненормативними актами, оскільки передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта. Ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом, який їх видав, після їх виконання. Такий висновок узгоджується із позицією Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.03.2018 справа № 536/233/16-ц, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акту та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатись в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статей 16, 21 Цивільного кодексу України, до пункту «г» частини 3 статті 152 ЗК України, одним з способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Положеннями статтями 21 Земельного кодексу України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів влади та місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок юридичним особам та відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Згідно статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Системний аналіз положень статей 53,54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", статей 4,5 Закону України "Про екологічну мережу України" дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто відповідно до ст.178 ЦК У країни належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 у межах Заповідника згідно з чинним законодавством свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки у комунальній власності категорії сільськогосподарських земель з цільовим призначенням - 18.00, як землі загального використання (землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об`єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування) відповідно до затвердженої Класифікації видів цільового призначення земель, оскільки це суперечить меті функціонування і завданням самого Заповідника.

Таке твердження узгоджується з практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц, від 11.06.2020 у справі №359/281/18-ц, від 02.12.2020 у справі № 734/519/15-ц та від 09.12.2020 у справі № 676/190/18), відповідно до якої земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність.

Наведена практика Верховного Суду свідчить про запровадження юридичної конструкції, за якою землі, перехід права володіння якими до фізичних та юридичних осіб неможливий, зважаючи на пряму вказівку законодавця, вважаються такими, що залишилися у володінні законного власника (держави або територіальної громади), і в такому разі їх державна реєстрація, використання і розпорядження іншою особою розцінюються як триваюче порушення прав власника, не пов`язане із позбавленням права володіння. Так, Верховним Судом застосовано зазначений підхід при визначенні режиму земель водного фонду і лісогосподарського призначення. Водночас, оскільки землі природно-заповідного й водного фондів мають аналогічні обмеження щодо оборотоздатності, указана юридична конструкція підлягає застосуванню для кваліфікації спірних правовідносин і в цій справі.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, категорію спірної земельної ділянки було змінено, а саме визначено як землі сільськогосподарського призначення з кодом цільового призначення в межах категорії 18.00 як землі загального користування, проте суд вважає, що ця обставина не має правового значення, оскільки статус цієї ділянки першочергово визначається тим, що вона розташовується в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Ураховуючи вказане, земельна ділянка з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226, яка зареєстрована на праві комунальної власності за Гримайлівською селищною радою як землі загального користування в межах категорії земель сільськогосподарського значення, в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку із розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду - природного заповідника «Медобори», що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.

З огляду на зазначене суд доходить висновку про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області №24-ОТГ від 08.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі згідно акту приймання-передачі від 08.12.2020 Гримайлівській селищній раді (Гримайлівській територіальній громаді) Чортківського (колишнього Гусятинського) району Тернопільської області земельної ділянки площею 0,921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 на території Зеленівської сільської ради.

Щодо скасування права власності, зареєстрованого згідно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та проведеної на його підставі державної реєстрації з припиненням права власності, то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 117 Земельного кодексу У країни рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає із дня такої реєстрації.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику - державі (стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом з тим державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є передусім встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Отже, державна реєстрація прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у цьому випадку на земельну ділянку природно-заповідного фонду) за Гримайлівською селищною радою, яка не має на нього будь-яких прав, є перешкодою в реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Частиною 13 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Вказані положення співвідносяться з пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема з приписами про те, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 загальною площею 0,921 га, всупереч вищенаведеним нормам законодавства, віднесена до земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в особі Гримайлівської селищної ради.

Згідно з абзацом 2 частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно з положеннями статей 84, 122 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент звернення прокуратури до суду з цим позовом) обласні державні адміністрації є розпорядниками земель державної форми власності, які знаходяться на їхній території за межами населених пунктів, для всіх потреб та відповідно суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Ураховуючи зазначене та керуючись статтями 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтею 152 ЗК України, статтею 16 ЦК України, для забезпечення Тернопільській обласній державній адміністрації (Тернопільській обласній військовій адміністрації) реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації права власності здійсненого згідно рішення державного реєстратора Гримайлівської селищної ради Вітко І.Д., припинення права власності Гримайлівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04396408) на земельну ділянку площею 0,921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226, а також шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки інших речових прав та їх обтяжень.

Тому, з огляду на незаконність державної реєстрації спірної земельної ділянки, безпідставність реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку за Гримайлівською селищною радою, на підставі статті 16 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України, належним способом захисту інтересів держави, суд вважає за необхідне скасувати у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 із одночасним припиненням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки інших речових прав та їх обтяжень.

Загальний висновок.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей з 76 по 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Окрім того, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі, приймаючи вказані вище рішення, незаконно передавши землі природно-заповідного фонду, які були передані у постійне користування Заповіднику відповідно до розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації №875 від 29.12.2007 та які ніколи не належали до земель сільськогосподарського призначення, у комунальну власність Гримайлівській селищній раді, грубо порушили права законного володільця Тернопільської обласної державної адміністрації та Заповідника на реалізацію усіх правомочностей власника спірної земельної ділянки.

Таким чином, суд вважає доведеним прокуратурою і неспростованим відповідачами належним чином факт вчинення неправомірних дій щодо передачі земель природного заповідника "Медобори" з державної у комунальну власність Гримайлівській селищній раді як землі сільськогосподарського призначення, та що права позивачів підлягають судовому захисту шляхом скасування незаконних рішень відповідачів, державної реєстрації права власності здійсненої згідно рішення державного реєстратора Гримайлівської селищної ради Вітко І.Д. №56317881 від 26.01.2021 та припинення права власності Гримайлівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04396408) на земельну ділянку площею 0,921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226.

Також, суд вважає необхідним визнати незаконними та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки інших речових прав та їх обтяжень. Зобов`язати Гримайлівську селищну раду (код ЄДРПОУ 04396408) повернути у власність держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) та у постійне користування природного заповідника "Медобори" земельну ділянку площею 0,921 га кадастровим номером 6121681400:01:001:1226.

4. Судові витрати.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд вважає, що матеріалами справи підтверджується та обставина, що спір у справі виник з вини саме відповідачів 1,2, оскільки згідно рішення відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 08.12.2020 №24-ОТГ, всупереч законодавчих приписів, була передана відповідачу -1 Гримайлівській селищній раді для користування у комунальну власність земельна ділянка, що належить Заповіднику та перебуває у державній власності.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, суд вважає за необхідне скористатись своїм правом визначеним частиною 9 статті 129 ГПК України та покласти судовий збір в розмірі 12 405,00 грн на відповідачів-1,2 у справі.

А тому, відповідно до вимог частини 9 статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 6 202 (шість тисяч двісті дві) грн 50 коп. суд покладає на відповідача-1 Гримайлівську селищну раду Чортківського району Тернопільської області та судовий збір в розмірі 6 202 (шість тисяч двісті дві) грн 50 коп. суд покладає на відповідача-2 Головне Управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 2, 42, 74-79, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області №24-ОТГ від 08.12.2020 "про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі згідно акту приймання-передачі від 08.12.2020 Гримайлівській селищній раді (Гримайлівській територіальній громаді) Чортківського (колишнього Гусятинського) району Тернопільської області земельної ділянки площею 0,921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 на території Зеленівської сільської ради.

3.Визнати недійсним рішення 2 сесії 8 скликання №168 від 21.12.2020 "Про прийняття у комунальну власність Гримайлівської об`єднаної територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення" в частині прийняття згідно додатку №2 у комунальну власність земельної ділянки площею 0,921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 на території Зеленівської сільської ради.

4.Скасувати державну реєстрацію права власності здійсненого згідно рішення державного реєстратора Гримайлівської селищної ради Вітко І.Д. №56317881 від 26.01.2021 та припинити право власності Гримайлівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04396408) на земельну ділянку площею 0,921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226.

5.Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,921 га з кадастровим номером 6121681400:01:001:1226 із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо земельної ділянки інших речових прав та їх обтяжень.

6.Зобов`язати Гримайлівську селищну раду (код ЄДРПОУ 04396408) повернути у власність держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) та у постійне користування природного заповідника "Медобори" земельну ділянку площею 0,921 га кадастровим номером 6121681400:01:001:1226.

7.Судові витрати у складі судового збору, покласти на відповідачів 1,2 у справі в рівних частинах.

8.Стягнути з Гримайлівської селищної ради Чортківського району Тернопільської області в користь Тернопільської обласної прокуратури (р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ-2800) 6 202 (шість тисяч двісті дві) грн 50 коп. судового збору.

9.Стягнути з Головного Управління Держгеокадастру у Тернопільській області в користь Тернопільської обласної прокуратури (р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ-2800) 6 202 (шість тисяч двісті дві) грн 50 коп. судового збору.

10.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Прокуратура - Тернопільська обласна прокуратура, (м. Тернопіль, вул. Листопадова,4 код ЄДРПОУ 02910098) ;

Позивач 1 - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035 (код ЄДРПОУ 43672853) ;

Позивач 2 Тернопільська обласна державна адміністрація (Тернопільська обласна військова адміністрація), вул. М. Грушевського, 8, м. Тернопіль, Тернопільська обл., 46021, (код ЄДРПОУ 00022622);

Позивач 3 - Природний заповідник Медобори, вул. Міцкевича, 21, смт. Гримайлів, Чортківський р-н., Тернопільська обл., 48210, (код ЄДРПОУ 21137571);

Відповідач 1 - Гримайлівська селищна рада Чортківського району Тернопільської області, вул. Мазепи, 8, смт. Гримайлів, Чортківського району, Тернопільської області, 48210 (код ЄДРПОУ 04396408) ;

Відповідач 2 - Головне Управління Держгеокадастру у Тернопільській області, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46002 (код ЄДРПОУ 39766192).

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України.

Повне рішення складено 26.05.2023.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити наручно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко

СудГосподарський суд Тернопільської області
Дата ухвалення рішення02.05.2023
Оприлюднено31.05.2023
Номер документу111159301
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права власності на земельну ділянку

Судовий реєстр по справі —921/435/22

Судовий наказ від 20.06.2023

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Судовий наказ від 20.06.2023

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Рішення від 02.05.2023

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Рішення від 02.05.2023

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Ухвала від 18.04.2023

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Ухвала від 04.04.2023

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Ухвала від 08.03.2023

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Ухвала від 17.02.2023

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Ухвала від 26.01.2023

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

Ухвала від 28.12.2022

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Гевко В.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні