Ухвала

від 23.05.2023 по справі 922/1156/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність

"23" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1156/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за участю сторін:

пр-к боржника - Марусич М.С. (ордер №1071879 від 13.04.2023), в режимі вкз,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , м. Харків) звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність у порядку п.1, 2, 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на відсутність фінансової можливості для погашення заборгованості перед кредиторами на загальну суму 712414,70 грн, з якої простроченої заборгованості 592237,60 грн.

Розглянувши в підготовчому засіданні надані боржником документи, дослідивши надані суду докази, вислухавши пояснення представника боржника та проаналізувавши наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.

Відповідно до ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.

За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про свою неплатоспроможність, в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.

В обґрунтування свої неплатоспроможності боржник зазначив, що у нього внаслідок скрутного фінансового становища виникла заборгованість перед кредиторами за кредитними договорами, позиками фінансовими та споживчими кредитами за період 2020-2022 р.р., яку він не може у встановлений строк погасити у загальному розмірі 712414,70 грн перед наступними кредиторами:

- ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ЄДРПОУ 38548598 - на суму 30000,00 грн;

- ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів", ЄДРПОУ 35465907 - на суму 255822,46 грн;

- ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", ЄДРПОУ 35234236 - на суму 152980,00 грн;

- ТОВ "ІнстаФінанс", ЄДРПОУ 43449827 - на суму 25259,00 грн;

- ТОВ "Таліон Плюс", ЄДРПОУ 39700642 - на суму 57487,39 грн;

- ТОВ "Вердикт- Капітал", ЄДРПОУ 36799749 - на суму 46,801.08 грн;

- AT "Банк Кредит Дніпро", ЄДРПОУ 14352406 - на суму 60240,82 грн;

- ТОВ "Діджи Фінанс", ЄДРПОУ 42649746 - на суму 23451,00 грн;

- ТОВ "Фінансова компанія "Кредо-Аверс", ЄДРПОУ 40487629 - на суму 19725,00 грн;

- ТОВ "Таліон плюс", ЄДРПОУ 39700642 - на суму 40647,94 грн;

- AT "Таскомбанк", ЄДРПОУ 09806443 - на суму 00,00 грн.

Частиною 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції від 20.03.2023) встановлено, що боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;

3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

У відповідності до ч.3 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Заява фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність подана в порядку пункту 1 та 2 частини другої статті 115 КУзПБ, згідно якого, як зазначалось вище, боржник має право звернутися до господарського суду із вказаною заявою у разі, якщо: розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців.

Суд зазначає, що звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76-77 ГПК України, що узгоджується з вимогами пунктів 3, 14 частини третьої статті 116 КУзПБ.

Разом з тим, з матеріалів заяви боржника судом не встановлено, обгрунтованих правових підстав щодо відкриття справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Так, в обгрунтування підстав (п. 1 частини 2 статті 115 КУзПБ в редакції, яка діяла на дату подання заяви боржника до суду) розміру частину прострочених кредиторських зобов`язань ОСОБА_1 посилається на Кредитну історію від 10.01.2023, яка була складена Українським бюро кредитних історій та сформовано боржником як суб`єктом кредитних історій через web-інтерфейс на офіційному сайті Бюро (https://ubki.ua). Згідно з даними виписки з Кредитної історії боржника станом на 10.01.2023 загальна сума заборгованості боржника перед кредиторами, що є користувачами кредитної історії, складає 712 414,69 грн.

Суд вважає зазначити, що створений за допомогою електронно-програмних засобів кредитний звіт є електронним документом, який надається суб`єктам звернення (користувачам, іншим бюро та суб`єктам кредитних історій) у електронній формі або у паперовій (паперовій копії електронного документа).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг":

- оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (частина перша);

- електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом (частина п`ята);

- копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частина шоста).

Згідно з наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 № 144 з 01.09.2021 набрав чинності Національний стандарт ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" (далі - Національний стандарт ДСТУ 4163:2020).

Пунктом 1.1 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020, серед іншого, визначено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи незалежно від носія інформації (далі - документи).

Згідно з пунктом 4.4 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 документи, що їх створюють юридичні особи, обов`язково повинні мати такі реквізити: найменування юридичної особи (04); назва виду документа (09) (не зазначають на листах); дата документа (10); реєстраційний індекс документа (11); заголовок до тексту документа (19); текст документа (20); підпис (для електронних документів - електронний підпис або електронна печатка в разі відсутності електронного підпису) (22).

Таким чином, оригіналом кредитного звіту (як електронного документа) є його електронний примірник, що містить обов`язкові реквізити, серед яких електронний підпис або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

ГПК України, серед іншого, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 цього Кодексу).

Відповідно до статті 96 ГПК України:

- електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина перша);

- електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга);

- учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя);

- учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта);

Отже, тлумачення статей 73, 77, 96 ГПК України свідчить, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах:

1) оригінал, що статтею 96 ГПК України є первинною інформацією в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, та яка є основою для відтворення і копіювання.

2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом;

3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом (подібний за змістом висновок щодо можливих форм подання електронних доказів, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20).

Ч.6 ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Як встановив суд, боржник ОСОБА_1 надав суду копію електронного документа Українського бюро кредитних історій на папері (том.1 арк.справи ).

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21).

Як було зазначено раніше, ч. 6 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Однак чинним законодавством не визначено порядку засвідчення електронного документа, поданого у паперовій його копії (див. висновок щодо відсутності визначеного законодавством порядку засвідчення електронних доказів, поданих у паперових копіях, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 910/17662/19).

Така невизначеність порядку засвідчення електронного документа, поданого у паперовій його копії зумовлює на практиці необхідність урахування учасниками процесу стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України "Про стандартизацію" (схожий за змістом підхід застосований у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21).

Порядок засвідчення копій документів урегульований Національним стандартом України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020", прийнятим та наданим чинності наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 № 144, та який чинний від 01.09.2021.

Пунктом 5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163-2020 визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки "Для копій". Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту "Підпис" на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

Подібні вимоги щодо належного засвідчення документів були закріплені Національним стандартом України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації..

Отже, на думку суду, зазначеним способом боржником повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії.

Крім того, у разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, останні можуть бути прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису заявника або його уповноваженої особи. Такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів (близько до цього висновку див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 761/5894/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, від 01.10.2020 у справі № 910/8794/17).

Також суд зазначає, що боржником надано паперові копії договорів про надання коштів, паспортів споживчого кредиту, договорів про відступлення прав вимогу, факторінгу як в підтвердження заборгованості боржника перед ТОВ "Вердікт Капітал", ТОВ "ФК "Кредит Капітал", ТОВ "Інстафін" , ТОВ ФК "Лінеура Україна", ТОВ "Мілоан".

Проте, як зазначає суд, вказані копії документів не були засвідчені боржником згідно з Національним стандартом України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації (вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2020), що не може судом прийнято до уваги як доказ в підтвердження розміру та структури заборгованості боржника перед вказаними кредиторами.

Щодо поданих боржником листів, листів-попереджень кредиторів до боржника про суми непогашених боргів, анкет-заяв на кредит то такі докази не можуть бути належними та допустимими, оскільки не підтверджують розмір заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, не визначають структуру заборгованості боржника перед кредиторами, не фіксують або констатують документально період виникнення боргу боржника, його розрахунок, що має юридичне значення для втановлення судом обставин заяви боржника та сум його боргу перед кредиторами.

Частина 4 статті 74 ГПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Надані суду боржником у паперовому вигляді документи, що визначені вище, в підтвердження наявності договірних зобов`язань боржника перед кредиторами є недостатним доказом, оскільки не підтверджують розмір та структури заборгованості цього боржника та не є достатними та належними доказами у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Крім того, необхідно звернути увагу, що правом на реабілітацію заслуговою лише добросовісний боржник, який добросовісно користується процесуальними правами та сумлінно виконує процесуальні обовязкі. Так, згідно п.3 ч.2.ст.116 КузПБ боржник зобов`язаний повідомити про всі обставини, що стали підставою для звернення до суду про неплатоспроможність, надати всю актуальну та документальну інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів (кредитодавця, позикодавців), підстав виникнення зобов`язань, строку їх виконання та її структури, що боржником не було виконано.

Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту та не засвідчених копій договорів без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов`язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов`язанням), підстав виникнення зобов`язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.

Як було зазначено вище, у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).

Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність:

надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.

Реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).

Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

Суд зазначає, що боржник зазначив, що членами родини ОСОБА_1 згідно поданих Декларацій про майновий стан боржника за 2020-2023 р.р. є: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ; донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ; онука - ОСОБА_5 , 07.03.2021, РНОКПП - відсутній; онук - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - відсутній; батько - ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (копія свідоцтва про смерть додасться); мати - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . Актуальні дані, як зазначає боржник в заяві, ці особи щодо свого майна та інших активів боржнику не надали.

При цьому боржник не обґрунтував об`єктивну неможливість отримання інформації з офіційних джерел щодо наявності у членів його сім`ї, зокрема, дружини, доньки та мати доходу та рухомого майна, витрат тощо.

Отже, боржник у деклараціях про майновий стан за 2020, 2021 та 2022 роки зазначив неповну інформацію стосовно активів та майна, доходів і витрат членів його сім`ї. Суд відхиляє посилання боржника на зазначення у поданих ним деклараціях з поміткою "член сім`ї не надав інформації", позаяк самі по собі такі обставини не звільняють боржника від встановленого законом обов`язку надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ).

При цьому, посилаючись у декларації про майновий стан на те, що члени сім`ї не надали інформації про доходи, витрати, майно чи зобов`язання згідно з пунктом 9 Приміток до форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5, боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника, позаяк спеціальним законом, яким є КУзПБ, такої підстави ненадання інформації про майновий стан члена сім`ї не передбачено, натомість у частині п`ятій статті 116 КУзПБ імперативно визначено, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20).

Крім того, суд зазначає, що на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження. Застосування судам принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності). (Схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Вимоги щодо форми декларації про майновий стан, поданої у справі про неплатоспроможність, ураховуючи пункт 11 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, визначені наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність".

У свою чергу, вимоги щодо змісту такої декларації передбачені частиною п`ятою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства. Так, декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї (абзац 1 частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства).

Абзацом 2 ч. 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі, якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" визначено, що членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Вказана правова позиція щодо тлумачення правової категорії "члени сім`ї" підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц.

Однак, визначальним у цьому аспекті є визначене у пункті 6 мотивувальної частини вказаного рішення від 03.06.1999 у справі № 5-рп/99 засадниче положення щодо застосування поняття "член сім`ї": Конституційний Суд України виходив з об`єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства.

Так, базове поняття "член сім`ї" норма Сімейного кодексу України встановлює на підставі критеріїв спільного проживання, пов`язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків.

Водночас, застосування поняття "член сім`ї" в інших галузях законодавства може розширювати чи звужувати коло осіб, які підпадають під це поняття у залежності від мети правового регулювання тієї чи іншої галузі, правового інституту або окремої правової норми.

З моменту порушення справи про банкрутство стосовно боржника/відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

Так, Кодекс України з процедур банкрутства як спеціальний нормативно-правовий акт має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов`язаних з банкрутством юридичних осіб та неплатоспроможністю фізичних осіб, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Коло членів сім`ї боржника в частині п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено у зв`язку із встановленням його обов`язку подати декларацію про майновий стан боржника за відповідною формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, як додаток до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.

Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.

Включення до кола членів сім`ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов`язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов`язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов`язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов`язками.

Таке розуміння застосування поняття "член сім`ї" у процедурі провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи дає підстави для висновку про включення до кола членів сім`ї боржника у частині п`ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства осіб, які не є членами сім`ї в розумінні статті 3 Сімейного кодексу України, оскільки не є особами, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, тлумачення частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників - фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім`ї такого боржника в обов`язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов`язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, у відповідних розділах декларацій про майновий стан боржника за 2020, 2021 та 2022 роки боржник ОСОБА_1 не зазначив взагалі інформацію щодо майна та доходів жінки ОСОБА_2 , його сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_9 . Крім того, боржник не відобразив у деклараціях інформацію про квартиру, в якій зареєстрований боржник із своєю сім`єю ( АДРЕСА_2 ), яка належить матері його жінки ОСОБА_10 та батько жінці ОСОБА_11 ( ордер № 48 від 24.02.1982р. за № Р87/1). Вказане вище є порушенням приписів ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи вищенаведене, суд встановив відсутність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

За таких обставин, керуючись статтями 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 76, 77, 78, 79, 86, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.

Ухвала підписана 29.05.2023.

Суддя Міньковський С.В.