Рішення

від 29.05.2023 по справі 420/6333/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6333/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (Грецька площа, 1, офіс 201-Б, м. Одеса, 65026) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов (а.с.1-5) Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою суду від 31.03.2023 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову (а.с.27).

До суду від представника позивача надійшла заява та позов до Одеської митниці, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 27.01.2023 року №UA500500/2023/000058/2 (а.с.30-35).

Ухвалою суду від 14.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.37).

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ТОВ «СТІЛЛІ» та компанією RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd укладено Контракт на поставку товару №1 18.07.2022 року відповідно до умов якого продавець, RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd зобов`язався поставити товар, а покупець сплатити його вартість й отримати його відповідно до умов укладеного контракту.

27.01.2023 року ТОВ «СТІЛЛІ» звернулось до відповідача у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України з МД №23UA500500002471U0.

Однак відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 27.01.2023 року №UA500500/2023/000058/2, в якому зазначено розбіжності, що викликають сумніви в митній вартості товару, а саме: при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням та витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних із їх транспортуванням до порту ввезення на митну території України. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даних складових митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Представник позивача вказує, що витрати на пакування та маркування товарів вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, що передбачено умовами контракту на поставку товару та інсвойсом.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що у довідках про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу.

Представник позивача стверджує, що задля підтвердження витрат на транспортування декларантом було надано відповідачу Довідки про транспортні витрати №0110-23/4 від 10.01.2023 та №1801-23/3 від 18.01.2023. Відповідачем не обґрунтовано, яким саме чином відсутність посилання у довідках на договір перевезення унеможливлює визначення витрат на транспортування на підставі таких довідок.

Крім того, в оскаржуваному рішенні контролюючий орган зазначив, що у п.3.1. контракту зазначено про умови поставки - СРТ, у додатку до контракту від 19.06.2022 умови поставки - FОВ, однак не вказано географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

Представник позивача вказує, що згідно з додатковою угодою до контракту №1 від 18.07.2022 року сторони внесли зміни до контракту №1 та визначили, що поставка відбувається на умовах FОВ, що також підтверджується змістом інвойсу №22 від 20.11.2022 року визначено умови поставки: FОВ Нінгбо. Отже, посилання відповідача на відсутність інформації про географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів є безпідставними.

Представник позивача не згодний з рішенням про коригування митної вартості товарів від 27.01.2023 року №UA500500/2023/000058/2, вважає його протиправним, оскільки відповідачу були надані всі документи, які підтверджували митну вартість товару за договором.

До суду від представника Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме не підтверджено: - вартість упаковки як складової вартості товару; - вартість витрат на транспортування; - умов поставки.

Представник відповідача вважає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, вказане виключало можливість перевірки митним частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Також представник відповідача зазначає, що 27.01.2023 року декларантом надіслано лист яким повідомлено, що всі документи які стосуються вантажу по митній декларації вже надані та інші додаткові документи надаватись не будуть.

Таким чином, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах.

Зазначені обставини у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митниці у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

При цьому митницею було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим: товар 1- МД від 06.10.2020 №UA205030/2020/029864 становить 13,98 дол. США/кг (ніж заявлено декларантом 5,55 дол. США/кг): товар 2- МД №UA205050/2020/049283 від 14.10.2020 становить 14,01 дол. США/кг (ніж заявлено декларантом 5,56 дол. США/кг).

Судом встановлено, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 18.07.2022 року позивачем ТОВ «СТІЛЛІ» (покупець) укладений з RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd (Китайска Народна Республіка) (продавець) контракт на поставку товару №1 відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити товар, а покупець прийняти та сплатити його вартість на умовах укладеного контракту.

Відповідно до п.1.2 контракту товаром за цим контрактом є взуття (а.с.66-69).

27.01.2023 року ТОВ «СТІЛЛІ» здійснив декларування поставленого в Україну товару (жіноче взуття типу «кросівки» двох видів) за митною декларацією №23UA500500002471U0, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ (контракт на поставку товару 18.07.2022 №1, додаткові угоди до контракту від 19.07.2022 та від 02.01.2023, інвойс №22 від 18.07.2022, пакувальний лист, довідки про транспортні витрати №010-23/4 від 10.01.2023 та №1801-23/3 від 18.01.2023 та інші), що не заперечується сторонами.

Проте відповідачем прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 27.01.2023 року №UA500500/2023/000058/2, в якому зазначено, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) відповідно до п.п.в) п.1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно з п.5 зовнішньоекономічного договору від 18.07.2022 №1 товар повинен бути упакований та маркований. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у довідках про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу;

3) у п.3.1, контракту №12 від 18.07.2022 зазначено що умови поставки СРТ та у додатку до контракту від 19.06.2022 зазначено що умови поставки FОВ, але не вказано географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

В рішенні запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У рішенні вказано, що 27.01.2023 року декларантом подано лист, у якому повідомлено, що всі документи які стосуються вантажу вже надані та інші додаткові документи надаватися не будуть.

Одеська митниця приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів визначила їх митну вартість методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч. 3 ст. 52 цього МКУ (а.с.94-96).

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 27.01.2023 року №UA500500/2023/000058/2 зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей про митну вартість товару - не надано. В той же час в контракті, додаткових угодах до нього, інвойсі, які є основними документами, містяться всі відомості про митну вартість.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що зазначені в оскаржуваному рішенні підстави для його прийняття є неспроможними, з огляду на наступне.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Водночас приписи МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Згідно з оскаржуваним рішенням від 27.01.2023 року №UA500500/2023/000058/2 недоліком, який на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є наступне: відповідно до п.п.в) п.1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно з п.5 зовнішньоекономічного договору від 18.07.2022 №1 товар повинен бути упакований та маркований. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Суд вважає, що не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомості щодо даної складової митної вартості товару така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням за документами поданими позивачем до митного органу з огляду на наступне.

Поставка товарів здійснювалася на підставі Контракту та додаткових угод до нього, які надані митному органу.

Згідно з п.5.1 контракту від 18.07.2022 №1 товар має бути упакований відповідно до вимог кожного виду товару. Зовнішнє та внутрішнє пакування мають забезпечити захист від псування, пошкоджень та атмосферних впливів. Коробки, в яких упаковано товар, мають бути марковані з трьох сторін, верхньої та двох протилежних одна одній бокових сторін. Усі супровідні документи (пакувальні листи, специфікації), маркування та технічна документація мають бути складені англійською мовою (а.с.11-14).

Відповідно до додаткової угоди від 02.01.2023 року до контракту №1 від 18.07.2022 сторони вирішили внести зміни до контракту, зокрема, пункт 5.1 контракту викладено в новій редакції: «Товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті (а.с.15).

Таким чином є безпідставним послання відповідача на те, що неможливість відокремлення вартості упаковки від вартості товару впливає на митну вартість ввезеного товару.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в яких Верховний суд зазначив, що відповідно до пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Також відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару вказує, що підставою для коригування стала відсутність у довідках про транспортні витрати посилання на договір на перевезення вантажу.

Проте така підстава для витребування додаткових документів та прийняття рішення про корегування митної вартості товару не гуртується на положення нормативних актів.

Правила заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, на який посилається представник відповідача у відзиві, містять перелік документів про транспорті витрати, однак цей перелік, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію «можуть належати», не є вичерпним та обов`язковим.

Оскільки законодавством не визначено вичерпного та обов`язкового переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що надані контролюючому органу довідки про транспортні витрати №010-23/4 від 10.01.2023 та №1801-23/3 від 18.01.2023 (а.с.76-77) є належним та допустимим доказом розміру таких витрат.

Згідно п.6 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

При цьому, суд враховує, що відповідно до пакувального листа товар згідно з інвойса №22 від 18.07.2022 запаковано в контейнер EMCU8061329 (а.с.70).

Зокрема згідно з довідкою про транспортні витрати №010-23/4 від 10.01.2023, вартість транспортування вантажу в контейнері EMCU8061329 за маршрутом Нінгбо, Китай Гданьск, Польща складає 174541,50 грн (126519,50 грн за морський фрахт, 48022,00 грн за послуги доставки територією Китаю, включаючи НРР та митне оформлення в країні відправника) без ПДВ (послуга за межами України) (а.с.76).

Відповідно до довідки про транспортні витрати №1801-23/3 від 18.01.2023 вартість операцій з перевантаження вантажу з контейнера EMCU8061329 у тентоване авто (лінійні збори, перевезення вантажу на склад, вантажні операції, митні формальності) складає 64645,00 грн без ПДВ (послуга за межами України). Вартість перевезення вантажу за маршрутом Гданськ, Польща Краківець, Україна, складає 60500,00 грн без ПДВ. Вартість перевезення вантажу за маршрутом Краківець, Україна Одеса, Україна, складає 69500,00 грн без ПДВ. Вантаж не був застрахований (а.с.77).

Суд вважає що не зазначення експедитором, International Cargo Service H.D., у складених ним довідках про транспортні витрати посилання на договір про перевезення вантажу не може вплинути на митну вартість товару. При цьому, наданими декларантом до митного органу документами підтверджуються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, що виключає будь-які сумніви щодо не підтвердження таких відомостей як складової митної вартості товару.

Між тим, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідач в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення зазначив про суперечливість умов поставки товару у контракті №1 від 18.07.2022 (СРТ) та у додатку до контракту від 19.06.2022 (FOB) при відсутності зазначення географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

Відповідно до п.3.1 контракту №1 від 18.07.2022 умови поставки: (базові умови) СРТ. Детальні умови визначаються сторонами у додатках (а.с.11).

Додатковою угодою від 19.07.2022 року до контракту №1 від 18.07.2022 сторони вирішили внести зміни до контракту, зокрема, пункт 3.1 викладено в новій редакції: «Умови поставки: (базові умови) - FOB. Строки поставки визначаються у додатках.» (а.с.16).

Згідно з інвойсом №22 від 18.07.2022 визначено умови поставки FOB (а.с.71).

У наданій до митного оформлення декларації №23UA500500002471U0 від 27.01.2023 у графі 20 також визначено умови поставки FOB (а.с.61).

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки відповідача щодо не зазначення географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця не впливають на визначення митної вартості товару, оскільки поставка відбувалась за правилами Інкотермс 2010 на умовах FОВ, якими передбачено перехід відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця в момент, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.

Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Такі докази не містяться і в матеріалах даної справи №420/6333/23.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав відзив на позов. Суд в силу приписів ч.4 ст.159 КАС України неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин кваліфікує як визнання позову.

Відповідно до ст.72, 73, 75, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 14709,83 грн (а.с.6), 1,5% ціни позову (різниці митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні - 980655,36 грн).

Суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 14709,83 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 139, 241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (Грецька площа, 1, офіс 201-Б, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 44601800) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.01.2023 року №UA500500/2023/000058/2.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» судовий збір у розмірі 14709,83 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва