Постанова

від 25.05.2023 по справі 640/16942/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16942/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 07.11.2022) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство Міністерства оборони України «Київське управління начальника робіт» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 червня 2019 року №0035681409, №0011194208, №0444140303, №0445140303 та №0447140303.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наявність ліміту залишку готівки підтверджується наданими наказами ДП «Київське управління начальника робіт», в яких допущено помилку (технічну описку), яку виправлено згідно наказів від 03 січня 2018 року та від 03 січня 2019 року №2 з додатками у подальшому. Позивач звертає увагу, що під час перевірки відповідач не відобразив в акті той факт, що наявні у касі кошти призначались для виплати заробітної плати працівникам підприємства. Відповідач не довів наявність у діях позивача складу податкового правопорушення, передбаченого статтею 127 Податкового кодексу України, тому що в акті перевірки не зазначено чіткі факти щодо строків виплати доходу, строків сплати податку на доходи фізичних осіб у відповідних податкових періодах, та факти, які ґрунтуються на належних доказах (платіжні доручення, відомості нарахування та виплати заробітної плати, видаткові ордери, тощо), щодо несплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до або під час виплати доходу. Наголошує, що у ДП «Київське управління начальника робіт» є всі первинні документи, в тому числі, документи щодо проведення інвентаризацій основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей. При цьому, відповідач вказує різні суми незареєстрованих податкових накладних в оскаржуваному акті та податковому рішенні від 18 червня 2019 року №0447140303.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти задоволення позову, вказано про правомірність висновків акта перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Наголошує, що позивачем не було надано до перевірки всі необхідні первинні бухгалтерські документи, що свідчить про правомірність виявлених порушень. Висновки акту перевірки повністю підтверджують та доводять наявність порушень податкового законодавства з боку позивача, натомість позивачем вказані в акті перевірки правопорушення не спростовані.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18 червня 2019 року №0035681409 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацом другим статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95 до ДП «Київське управління начальника робіт» застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 1 106 236,30 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18 червня 2019 року №0011194208 за порушення підпунктів 168.1.1, 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, на підставі пункту 126.1 статті 126 та пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ДП «Київське управління начальника робіт» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 415 976,77 грн, у тому числі, за податковим зобов`язанням - 214 238,70 грн, за штрафними санкціями - 201 738,07 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18 червня 2019 року №0444140303 за порушення пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, ДП «Київське управління начальника робіт» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 ріку на суму 582 652,00 грн; за 2017 рік на суму 2 134 544,00 грн; за 2018 рік на суму 376 091,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18 червня 2019 року №0445140303 за порушення пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України ДП «Київське управління начальника робіт» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 98 193,00 грн, у тому числі, за податковим зобов`язанням - 78 554,00 грн, за штрафними санкціями - 19 639,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18 червня 2019 року №0447140303 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого пунктом 1201.2 статті 1201 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 1 068 801,00 грн до ДП «Київське управління начальника робіт» застосований штраф у розмірі 50% на суму 534 400,50 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 27 травня 2019 року №264/1-26-15-14-03-03/14304117 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП МО України «Київське управління начальних робіт».

Як свідчить зміст акта перевірки, відповідач зафіксував, зокрема, такі порушення з боку позивача:

- пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3 093 287,00 грн, у тому числі за 2016-2018 роки, та занижено податок на прибуток на загальну суму 78 554,00 грн, у тому числі за 2016 рік та 2017 рік;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме не складено та не зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 129 521,00 грн;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) у розмірі - 282 300,77 грн та не сплати (не перерахування) до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати у загальному розмірі - 214 238,70 грн;

- пункту 15 розділу II, пунктів 50, 53 розділу V постанови Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

На підставі вищевказаного акту перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення від 18 червня 2019 року №0035681409, №0011194208, №0444140303, №0445140303 та №0447140303.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо обґрунтованості висновків акта перевірки про порушення пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та правомірності податкових повідомлень-рішень від 18 червня 2019 року №0444140303 та №0445140303.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою серед іншого встановлено:

«Згідно наданих до перевірки документів, а саме: головної книги, бухгалтерських рахунків 70 «Дохід від реалізації», 71 «Інший операційний дохід», договорів, актів наданих послуг, банківських виписок, отримано дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 в розмірі 4 724 218 гривень.

Згідно наданої до перевірки Головної книги за 2017 рік по Дт 717 Кт 44 визначена сума в розмірі 1 635 001,97 грн включена до доходу підприємства, але не підтверджена бухгалтерськими та первинними документами. Голові комісії надано запит щодо надання пояснень та документального підтвердження. Станом на момент складання акта перевірки документів та пояснень не надано.

Дослідивши надані до перевірки документи у сукупності, встановлено таке.

ДП МОУ «Київське управління начальника робіт» до собівартості наданих послуг включено згідно бухгалтерських проводок: За 2016 рік - Дт 903 Кт 23 на суму 1 355 385,14 грн.

Дт 23 К т 205 сума 301 602 грн списано матеріали. Водночас, підприємством не надано до перевірки документів, підтверджуючих списання матеріалів.

Дт 23 К т 13 сума 7 456 грн нараховано знос, до перевірки не надано відомості щодо нарахування амортизації, картки ОЗІ, перелік основних засобів на початок перевіряємого періоду відсутній.

Дт 23 Кт 203 сума 401 грн списано паливо. Документи, які підтверджують списання палива, на момент перевірки відсутні.

Дт 23 Кт 63 сума 292 646 грн віднесено до складу собівартості розрахунки з постачальниками та підрядниками, до перевірки не надано підтверджувальних документів.

Дт 23 Кт 91 сума в розмірі 157 055 грн не підтверджена первинними документами, враховуючи вищевикладене підприємством завищено собівартість реалізованих послуг на суму 759 160 грн.

Перевіркою задекларованих ДП МОУ «Київське УНР» та встановлених у ході проведення перевірки показників у рядку 03 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» встановлено завищення всього у сумі (-) 2 134 544 грн, у тому числі за 2018 рік у сумі (-) 2 134 544 грн.

Детальний опис порушення наведено в абз. 1 та абз. 3 п. 3.1.1.1 даного акта перевірки».

Таким чином, наведене свідчить, що висновки акта перевірки в частині порушення питань оподаткування податком на прибуток мотивовані ненаданням ДП «Київське управління начальника робіт» до перевірки документів та пояснень.

У свою чергу позивач наполягає, що у ДП «Київське управління начальника робіт» є всі первинні документи, в тому числі, документи щодо проведення інвентаризацій основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, а відповідач не доводить належними доказами ненадання таких документів до перевірки.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пунктом 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (далі по тексту - НПСБО 15 «Дохід»), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

За правилами пункту 7 НПСБО 15 «Дохід» визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Отже, до складу об`єкта оподаткування з податку на прибуток включається прибуток, визначений шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у відповідній фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як визначає пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

За правилами пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником.

Таким чином, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, на підставі відповідного запиту контролюючого органу на отримання копій документів.

У свою чергу, якщо платник податків не надає запитувані контролюючим документи, посадові особи контролюючого органу складають відповідний акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

Однак, відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували, що посадові особи ГУ ДПС у м. Києві під час перевірки запитували у позивача якісь документи, а позивач відмовився надати такі документи, зокрема відповідного запиту та акта про відмову у наданні документів.

Таким чином, відповідач, на якого покладено тягар доказування, не довів належними доказами факт ненадання позивачем документів, пов`язаних з предметом перевірки, а тому висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України є помилковими.

Під час розгляду в суді апеляційної інстанції представником відповідача було надано копію запиту від 14.05.2019 (т. 2 а.с. 244-246) щодо надання документів, однак жодних доказів, в тому числі актів, з приводу ненаданням позивачем запитуваних документів суду надано не було.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток є протиправним, а тому податкові повідомлення-рішення від 18 червня 2019 року №0444140303 та №0445140303 підлягають скасуванню.

Щодо порушень правил оподаткування податком на доходи фізичних осіб та правомірності податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2019 року №0011194208.

В акті перевірки зафіксовано, що перевіркою дотримання встановлених термінів сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, у період з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2019 року, встановлено випадки несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) у розмірі 282 300,77 грн та не сплати (не перерахування) до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати у загальному розмірі 214 238,70 грн.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі по тексту - Порядок), факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пункт 4 розділу ІІІ Порядку встановлює, що описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:

1) результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків, зборів відповідно до затвердженого плану перевірки. У цій частині акта (довідки) документальної перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) документальної перевірки у разі необхідності додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок, збір отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються);

2) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Разом із тим, в акті перевірки не зазначено про суть порушення в частині несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) у розмірі 282 300,77 грн та не сплати (не перерахування) до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб, у чому виявились такі порушення, коли вони вчинені та яких фізичних осіб стосуються.

Відповідач також не навів в акті перевірки документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податку на доходи фізичних осіб та не надав жодних доказів, які б підтверджують наявність факту порушення, зокрема, платіжні доручення, відомості нарахування та виплати заробітної плати, видаткові ордери, тощо, щодо несплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до або під час виплати доходу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків акта перевірки щодо порушення позивачем підпунктів 168.1.1, 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України та протиправність збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2019 року №0011194208.

Щодо правомірності застосування штрафних санкцій у розмірі 1106236,30 грн за понадлімітну готівку згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18 червня 2019 року №0035681409.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства) під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (далі по тексту - Положення №148).

Вказане Положення набрало чинності 05 січня 2018 року.

До 05 січня 2018 року чинним було Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637.

Поряд із цим, відповідно пункту 12 постанови Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 суб`єктам господарювання до 30 червня 2018 року поставлено вимогу розробити та затвердити порядок оприбуткування готівки в касі та порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням норм Положення про ведення касових операцій.

Наведене свідчить, що суб`єкти господарювання мають право керуватись порядками розрахунку ліміту каси згідно з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, до 30 червня 2018 року, і до цієї дати це не вважається порушенням.

Тому, про порушення норм Положення №148 можна вести мову лише з 01 липня 2018 року.

В акті перевірки зазначено, що «До перевірки надано накази про затвердження ліміту залишку готівки в касі підприємства: від 04.01.2016 №2 у розмірі 3 723,00 грн; від 11.04.2017 №1 у розмірі 500,00 грн, від 02.01.2018 №2 у розмірі 1 500,00 грн; від 02.01.2019 №1 у розмірі 1 500,00 грн та пояснення Голови комісії з реорганізації підприємства ОСОБА_1 про те, що інші ліміти каси не встановлювались та не розраховувались. Дані накази втратили чинність, оскільки вони встановлені відповідно до вимог Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» зі змінами та доповненнями, яка втратила чинність у відповідності з вимогами Постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» зі змінами та доповненнями (далі - Постанова №148). Інші ліміти каси відповідно до вимог - Постанови №148 - не встановлювались та до перевірки не надані.

Таким чином, підприємством не встановлено ліміт каси за період з 01.01.2016 по дату завершення перевірки, тобто ліміт каси за цей період вважається нульовим та уся готівка, що перебувала в касі підприємства на кінець робочого дня - вважається понадлімітною.

ДП МО «Київське УНР» порушено п. 15 розд. II, п. 50, 53 розд. V Постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено факт перевищення ліміту каси на загальну суму 553 118,15 грн».

Як вбачається зі змісту акта перевірки, відповідач уважає понадлімітною готівку позивача з 01 січня 2016 року по дату завершення перевірки (27 травня 2019 року).

Виходячи з таких висновків акта перевірки є підстави вважати, що відповідач обчислив розмір понадлімітної готівки в касі позивача з 01 січня 2016 року по 27 травня 2019 року.

Однак, порушення норм Положення №148 в частині встановлення ліміту готівки в касі можуть мати місце лише з 01 липня 2018 року.

Таким чином, висновки акта перевірки про перевищення позивачем ліміту готівки в касі за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2018 року автоматично є необґрунтованими та такими, що не базуються на законодавстві.

За визначенням пункту 3 розділу І Положення №148 ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час та забезпечити роботу на початку наступного робочого дня.

Відповідно до пункту 15 розділу ІІ Положення №148 установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Пункт 50 розділу V Положення №148 визначає, що установа, підприємство, небанківська фінансова установа на підставі цього Положення та з урахуванням особливостей роботи зобов`язані розробити та затвердити внутрішнім документом порядок розрахунку ліміту каси установи, підприємства, небанківської фінансової установи та їх відокремлених підрозділів. У розрахунку враховується строк здавання установою, підприємством, небанківською фінансовою установою готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений договором банківського рахунку та не враховується готівка, унесена через платіжні пристрої, що належать небанківським фінансовим установам. Ліміт каси установи, підприємства, небанківські фінансові установи встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси за рішенням керівника установи, підприємства, небанківської фінансової установи або уповноваженої ним особи.

Згідно з пунктом 53 розділу V Положення №148 ліміт каси вважається нульовим, якщо установою/підприємством його не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення). Уся готівка, що перебуває в касі установи/підприємства на кінець робочого дня і не здана нею/ним відповідно до вимог цього Положення, уважається понадлімітною, якщо установою/підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення).

Із наведених норм випливає, що ліміт каси вважається нульовим, якщо установою/підприємством його не встановлено, а саме, якщо відсутній порядок розрахунку ліміту каси установи, підприємства згідно з Положенням №148.

У справі містяться копії наказів ДП «Київське управління начальника робіт» від 02 січня 2018 року №2 про встановлення ліміту готівки у розмірі 1 500,00 грн та від 02 січня 2019 року №1 про встановлення ліміту готівки у розмірі 1 500,00 грн відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637.

Позивач також надав копії наказу ДП «Київське управління начальника робіт» від 03 січня 2018 року №3 про внесення змін до наказу від 02 січня 2018 року №2 та наказу від 03 січня 2019 року №2 про внесення змін до наказу від 02 січня 2019 року №1, згідно з якими вказано про помилкове посилання на Положення №637 та викладення в новій редакції з посиланням на пункт 50 Положення №148.

Крім того, позивач надав копії відповідних розрахунків встановлення ліміту залишку готівки в касі в 2018 та 2019 роках.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги вказані накази про внесення змін до наказів ДП «Київське управління начальника робіт» про встановлення ліміту готівки від 02 січня 2018 року №2 та від 02 січня 2019 року №1, оскільки позивач не довів, що вказані накази існували на момент перевірки та надавались особам, які проводили перевірку.

Разом із тим, відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

При цьому, відповідач не довів жодними доказами, яким чином він обчислив застосовані штрафні санкції саме у розмірі 1 106 236,30 грн та за яким саме період.

При цьому, з 01 січня 2016 року по 30 червня 2018 року включно застосування штрафних санкцій є неправомірним.

Відповідач не надав відповідного розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2019 року №0035681409 та відповідних доказів, які б підтверджували виявлену понадлімітну готівку за кожний день, що унеможливлює перевірити обґрунтованість суми штрафних санкцій.

Крім того, відповідач не довів будь-якими доказами, що у ДП «Київське управління начальника робіт» взагалі була готівкова виручка у касі, яку можна вважати понадлімітною.

Відповідно до пункту 54 розділу V Положення №148 готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, якщо вона здана в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або видана для використання установою/підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання її до банку і одночасного отримання з каси банку) наступного дня на потреби, пов`язані з діяльністю установи/підприємства.

Готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, якщо вона надійшла до кас підприємств у вихідні та святкові дні та здана в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або видана для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання її до банку і одночасного отримання з каси банку) наступного робочого дня на потреби, пов`язані з діяльністю підприємства.

Як зазначає позивач, наявні у касі кошти призначались для виплати заробітної плати працівникам підприємства і невикористана на кінець операційного дня готівка в касі підприємства здавалась на розрахунковий рахунок в банк або використовувалась на виплату заробітної плати працівникам підприємства, посилаючись на витяги з касових книг за 2018 та 2019 роки (копії містяться у справі).

Натомість, відповідач не довів, що ймовірна понадлімітна готівка не здавалась позивачем на розрахунковий рахунок в банк або не використовувалась на виплату заробітної плати працівникам підприємства.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18 червня 2019 року №0035681409 та наявності підстав для його скасування.

Щодо застосування штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18 червня 2019 року №0447140303 за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Як встановлює пункт 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Перевіркою встановлено, що «ДП МО України «Київське УНР» за перевіряємий період задекларовано податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до поданих до ДПІ податкових декларацій з ПДВ: у 2016 році - 324 156 грн, у 2017 році - 233 652 грн, у 2018 році - 392 199 грн у 2019 році - 184 067 грн, (дані підтверджено наданими до перевірки банківськими виписками та актами виконаних робіт). Податкові накладні на задекларовані податкові зобов`язання не складалися та не реєструвалися відповідно до даних ЄРПН, лише у січні 2016 року зареєстровано ПЗ на суму ПДВ 4 553,11 грн».

Разом із тим, по цьому епізоду порушення відповідач всупереч пункту 5 розділу ІІ та пункт 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, не вказав в акті перевірки первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші докази, що підтверджують наявність факту порушення позивачем щодо не складення та не реєстрації податкових накладних.

Відповідач не довів жодними доказами, що за період 2016-2019 роки ДП «Київське управління начальника робіт» зобов`язане було скласти та зареєструвати податкові накладні, зокрема не вказав конкретні господарські операції з посиланням на відповідні первинні документи, що унеможливлює перевірити правомірність застосування штрафних санкцій, зокрема його розміру на рівні 50%, та свідчить на користь позивача.

Крім того, в описовій частині акта перевірки зазначено про не складання податкових накладних на суму ПДВ 1 068 801,00 грн, проте у висновках акта перевірки вказано про 1 129 521,00 грн, що вказує на недостовірність даних акта перевірки.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки акта перевірки про порушення пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не підтверджуються документально, тому податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2019 року №0447140303 є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів наголошує, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представником апелянта у судових засіданнях жодними доводами та доказами не було спростовано висновки суду першої інстанції, а було здійснено посилання виключно на висновки акту перевірки, що на переконання суду є недостатнім для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29.05.2023.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна