Рішення

від 29.05.2023 по справі 454/2525/22

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/2525/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми «Білий Стік» про визнання недійсним договорів оренди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом та просить визнати недійсним договори оренди від 29.05.20115р. укладених між ПАФ «Білий Стік» та ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,3306га, кадастровий номер 4624881100:04:000:0106 та земельної ділянки площею 2,1272га, кадастровий номер 4624881100:02:000:0197 та стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги обгрунтовує наступним.

Їй на праві приватної власності належать земельні ділянки площею 2,1272га. та 0,3306га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Волицької сільської ради.

29.05.2015р. між сторонами укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 20 років.

Оренда плата вноситься орендарем у розмірі 3% вартості землі. Орендна плата вноситься у такі строки: 01.08-30.11.

Із змісту вказаних договорів відсутнє чітке визначення стосовно способу та умов розрахунків із орендодавцем. Не можливо встановити чи це орендна плата в місячному еквіваленті, чи за кварта, чи за рік. Така невизначеність у договорах оренди не відповідає положенням ст.ст. 15, 21, 22 Закону України «Про оренду землі», що у сою чергу є підставою для визнання їх недійсними.

Вважає, що орендну плату відповідач має сплачувати в розмірі 3% річних від вартості землі щонайменше 4 рази в рік (01.08, 01.09, 01.10., 01.11). Однак в дійсності відповідач сплачує орендну плату раз в рік. Ці неконкретизовані умови договорів оренди і спричинили спір.

24.10.2022р. представник відповідача ПАФ «Білий Стік» надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову.

Свої заперечення мотивує наступним.

Договори оренди земельних ділянок площею 0,3306га, кадастровий номер 4624881100:04:000:0106 та площею 2,1272га, кадастровий номер 4624881100:02:000:0197 укладених між ПАФ «Білий Стік» та ОСОБА_1 29.05.20115р. у повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про оренду землі».

У вказаних договорах оренди чітко визначено як розмір орендної плати, індексацію, строки та порядок виплати орендної плати, спосіб (умови) перегляду та відповідальність за несплату.

Строки виплати орендної плати визначені в п.11 Договорів в період часу з 01 серпня по 30 листопада року з урахуванням специфіки діяльності агрофірми, а саме сезонністю збору врожаю, його продаж тощо.

З умов договору чітко зрозуміло, що сторони погодили розмір річної орендної плати.

З моменту укладення вказаних договорі позивачка жодного разу не ставила вимоги про неповну оплату її орендної плати, не зверталась про роз`яснення умов договору.

Зазначає, що вказані договору пройшли державну реєстрацію в реєстрі речових прав на майно.

21.05.2020р. позивачка зверталася до відповідача із заявою про зміну розміру орендної плати, тому станом на 2020 рік вона була обізнана про розмір орендної плати.

ПАФ «Білий Стік» з кожним роком збільшував розмір орендної плати за зазначені вище земельні ділянки.

Також, зазначає, що позивачка не підтвердила належними доказами порушення її прав.

Крім цього, вказує, що у разі, якщо суд дійде до висновку про задоволення позовних вимог просить застосувати строки позовної давності, оскільки договори були укладені 29.05.2015 року, тому саме з цього часу необхідно обчислювати трирічний строк позовної давності визначений ст.256 ЦК України.

01.12.2022р. позивач надала заяву про зміну (доповнення) підстав позову, в якій вказала, що є незрозумілим яким чином визнавався показник вартості землі в оспорюваних договорах. Чи ця вартість землі є сталою, чи змінною і як її розраховував відповідач абсолютно незрозуміло. Тому вважає, що незрозумілим та невизначеним є істотна умова договору, окрім строків та періодів, порядку оплати орендної плати є, також, і пункт договорів щодо визначення розміру орендної плати. Також, вказує, що вона не отримує того, на що розраховувала при укладенні договорів.

28.12.2022р. представник відповідача надав відзив на заяву про зміну (доповнення) підстав позову, в якому вказала, що у п.9 Договорів оренди визначено форму та розмір орендної плати у розмірі 3% від вартості землі (нормативно-грошової оцінки) кожної земельної ділянки на момент укладення даних договорів.

Сторонами розраховано розмір (конкретну суму орендної плати) по кожному договору. Тобто, сторонами визначено як відсотковий розмір орендної плати так і конкретну суму (розмір) орендної плати по кожному договору розраховану на момент її укладення.

Посилання позивачки на судову практику встановлену у справі №282/422/20 від 28.10.2021 року зазначає, що суд визнав недійсним договір оренди землі через те, що положення угоди щодо визначення орендної плати у розмірі «понад 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки надає орендарю право за власним волевиявленням визначати оренду плату , розмір якої не може бути меншим від визначеної межі, проте щороку може бути різним і залежить від волі відповідача, внаслідок чого орендодавець не отримує того, на що він розраховував при підписанні додаткової угоди».

Правовідносини сторін у даній справі та у справі на яку посилається позивач не є схожими.

В оспорюваних позивачкою договорах оренди землі сторонами визначено відсотковий розмір орендної плати у розмірі 3% і ПАФ «Білий Стік» не може на власний розсуд змінювати такий, адже такий є сталим (незмінним).

Представник позивача адвокат Огорілко Ю.В. подав заяву в якій вказує, що позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача подав заяву, у якій просить розгляд справи просить проводити у його відсутності. Позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З дослідженого державного акту серія ЯМ №525279 позивачці ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 2,1272га призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області, кадастровий номер 4624881100:02:000:0197.

Також, з дослідженого державного акту серія ЯМ №525278 позивачці ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,3306га призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області, кадастровий номер 4624881100:04:000:0106.

29.05.2015 року між ОСОБА_1 та ПАФ «Білий Стік» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар ПАФ «Бфлий Стік» приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,1272га (рілля), кадастровий номер 4624881100:02:000:0197, яка знаходиться на території Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області. Договір укладено на 20 років.

У пункті 5 договору зазначено: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 73 468грн», тобто зазначено її розмір.

У пункті 9 договору зазначено: «Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 (три) відсотки від вартості землі, що в грошовому еквіваленті взагальному складає на момент укладення договору2204,04грн», тобто зазначено грошовий еквівалент орендної плати.

У пункті 11 договору зазначено: «Орендна плата вноситься в строк 01 серпня -30 листопада».

Пунктом 13 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, в тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

У пункті 14 договору вказується, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі, 0,01% невиплаченої суми за кожен день.

Договором передбачені умови використання земельної ділянки, зокрема вона передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції. Умовами збереження стану об`єкта оренди за умовами договору є дотримання вимог прпотиерезійної організації території (пункти 15, 17).

У пункті 21 договору встановлено умови повернення земельної ділянки, а у пункті 39 визначено, що дія договору припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду з підстав, визначених законом.

Також, 29.05.2015 року між ОСОБА_1 та ПАФ «Білий Стік» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар ПАФ «Білий Стік» приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 0,3306га (сінокос), кадастровий номер 4624881100:04:000:0106, яка знаходиться на території Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області. Договір укладено на 20 років.

У пункті 5 договору зазначено: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2806грн», тобто зазначено її розмір.

У пункті 9 договору зазначено: «Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 (три) відсотки від вартості землі, що в грошовому еквіваленті взагальному складає на момент укладення договору 84,18грн», тобто зазначено грошовий еквівалент орендної плати.

У пункті 11 договору зазначено: «Орендна плата вноситься в строк 01 серпня -30 листопада».

Пунктом 13 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, в тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

У пункті 14 договору вказується, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% невиплаченої суми за кожен день.

Договором передбачені умови використання земельної ділянки, зокрема вона передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції. Умовами збереження стану об`єкта оренди за умовами договору є дотримання вимог прпотиерезійної організації території (пункти 15, 17).

У пункті 21 договору встановлено умови повернення земельної ділянки, а у пункті 39 визначено, що дія договору припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду з підстав, визначених законом.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 24.07.2015 року зареєстроване право оренди на вказані вище земельні ділянки на підставі договорів оренди землі від 29.05.2015 року між ПАФ «Білий Стік» та ОСОБА_1 зі строком дії на 20 років. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 (три) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 2204,04грн. в рік та 84,18грн. в рік.

Згідно із частиною першою статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами частини першої статті 93 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги до змісту та порядок припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Частинами першою-третьою статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, що передбачено у частині першій статті 215 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що спірний договір не містить усіх, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», істотних умов, зокрема щодо вартості нормативно-грошової оцінки землі; грошової суми орендної плати, зазначено, що орендна плата вноситься з 01 серпня по 30 листопада - щомісяця цілий рік або кілька разів на рік.

Верховний Суд України неодноразово висловлював підхід, згідно якого відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом.

Зокрема: у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-88цс14 вказано, що: «відповідно до вимог статті 3 ЦПК України й статті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене право, а тому при розгляді справи про визнання недійсним договору оренди землі, з підстав відсутності у договорі передбаченої статтею 15 Закону України «Про оренду землі» такої істотної умови, як умова передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, суду слід з`ясувати чи дійсно порушено права орендодавця відсутністю такої умови, її істотність та в чому полягає порушення законних прав позивача»;

у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-94цс14 зроблено висновок, що: «відсутність у договорі оренди землі, укладеному 05 грудня 2008 року, істотної умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним. Крім того, судом залишено поза увагою вимоги статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно були порушені права позивача при укладенні договору у зв`язку з відсутністю в ньому зазначеної умови»;

у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16 зазначено, що: «правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав».

Судом встановлено, що пунктом 9 Договорів оренди укладених між ПАФ «Білий Стік» та ОСОБА_1 від 29.05.2015року чітко визначено форму та розмір орендної плати у розмірі 3% від вартості землі (нормативно-грошової оцінки) кожної земельної ділянки на момент укладення даних договорів так і в грошовому виразі - в сумі 2204,04грн. в рік та 84,18грн. в рік.

Сторонами розраховано розмір (конкретну суму орендної плати) по кожному договору. Тобто, сторонами визначено як відсотковий розмір орендної плати так і конкретну суму (розмір) орендної плати по кожному договору розраховану на момент її укладення.

Також, строки виплати орендної плати визначені в п.11 Договорів в період часу з 01 серпня по 30 листопада в рік з урахуванням специфіки діяльності агрофірми, а саме сезонністю збору врожаю, його продаж тощо. Тобто, у умов договору чітко зрозуміло, що сторони погодили розмір річної орендної плати.

Також, судом встановлено, що 2019-2022 роках позивач отримувала орендну плату від відповідача за передані в оренду земельну ділянки, що підтверджується відомостями про виплату грошей та видатковим касовим ордерами (а.с.30-33). Тобто, ПАФ «Білий Стік» з кожним роком збільшував розмір орендної плати за зазначені вище земельні ділянки.

Крім цього, судом встановлено що позивача не влаштовує розмір орендної плати, але всі питання щодо розміру орендної плати вирішуються сторонами договору оренди, а позивачем належними і допустимими доказами не доведено, що вона завертався до відповідача з цього приводу у відповідності до умов договору. Надана представником відповідача до відзиву копії заяв, з якими вона у червні 2019 року та травні 2020 року зверталася до відповідача, не містить посилання на законодавчі норми та умови договору, а являє собою викладене обурення позивача щодо низького розміру орендної плати та не підкріплена жодними доказами. Тобто позивачем не доведено, які саме його суб`єктивні права як орендодавця порушені відсутністю на його думку в договорах оренди істотних умов.

Посилання позивача на застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 282/422/20 (провадження № 61-15203св20), суд відхиляє, оскільки у зазначеній справі встановлено інші фактичні обставини, відмінні від справи, що є предметом даного провадження.

Щодо клопотання представника відповідача ПАФ «Білий Стік» про застосування строку позовної давності, суд виходить із наступного. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання представника відповідача ПАФ «Білий Стік» про застосування строку позовної давності слід відмовити, оскільки право чи інтерес позивача у даному випадку не порушені, тому суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.

Разом з цим, пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, відповідачу ПАФ «Білий Стік» в розмірі 5000грн. адвокатом Брух А.О. долучено: ордер, договір про надання юридичних послуг від 13.10.2022р. додаток 1 до договору про погодження суми гонорару за представництво інтересів в суді першої інстанції та надано детальний опис виконаних робіт по даній справі.

Частинами третьою та четвертою статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Беручи до уваги час, який адвокат Брух А.О. витратив на підготовку матеріалів та пояснень; тривалість розгляду і складність справи суд приходить до висновку про задоволення витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч)грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 200 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватної агрофірми «Білий Стік» про визнання недійсним договорів оренди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Приватної агрофірми «Білий Стік» в 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо рішення не було вручено в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: с.Комарів Червоноградський район, Львівська область.

Відповідач: Приватна агрофірма «Білий Стік», ЄДРПОУ: 03760651, місце знаходження: с.Волиця, вул.Шевченка, 38Б Червоноградський район Львівська область.

Головуючий: Л. Ю. Фарина