Ухвала

від 29.05.2023 по справі 579/406/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №579/406/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/1101/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія -

УХВАЛА

29 травня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду ОСОБА_2 перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Кролевецького районного суду Сумської області від 03 травня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Кролевецького районного суду Сумської області від 03 травня 2023 року, заяву ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами було залишено без руху. Встановлено ОСОБА_3 строк, необхідний для усунення недоліків сім днів з дня отримання ним ухвали суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Кролевецького районного суду Сумської області від 3 травня 2023 року та направити справу на новий судовий розгляд.

Перевіривши матеріали провадження, суддя - доповідач дійшов висновку, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Проте, "право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення яких дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності скарги. При цьому, обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ "Воловік проти України", "Креуз проти Польщі", "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі").

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).

У Рішенні Конституційного Суду України від 12.06.2012 N 13-рп/2012 зазначено, що встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.

Отже, Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.

Відповідно до положень статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали, у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 оскаржує рішення суду, яким залишено без руху його заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

З огляду на те, що ст. 392 КПК України не передбачає окремого оскарження ухвали про залишення заяви без руху, а Рішенням Конституційного Суду N 4-р/2019 від 13.06.2019 визнано неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України лише щодо окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції, підстави для відкриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Тому, враховуючи наведене, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Кролевецького районного суду Сумської області від 03 травня 2023 року, слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 399 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Кролевецького районного суду Сумської області від 03 травня 2023 року.

Апеляційну скаргу на ухвалу Кролевецького районного суду Сумської області від 03 травня 2023 року, повернути ОСОБА_3 , як особі, що її подала.

Копію цієї ухвали невідкладно надіслати апелянту разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СуддяОСОБА_2