Ухвала

від 30.05.2023 по справі 155/108/23

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/108/23

Провадження №1-кп/155/89/23

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Горохів обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023035600000008 від 14 січня 2023 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Ківерці Волинської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, з вищою освітою, на утриманні якого особи не перебувають, працюючого настоятелем «Свято-Михайлівського храму» села Бужани, не судимого,

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що в селі Бужани Луцького району на земельній ділянці яка перебуває тривалий час у його користуванні орієнтовною площею 0,5076 га, кадастровий номер 0720880800:01:001:0908 в жовтні 2016 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) всупереч вимогам чинного законодавства, а саме: в порушення вимог ст. 14, ч. 6 ст. 41 Конституції України, п. п. «а», «б», «ґ» та «ж» ч. 1 ст. 91, ч. 2, абз. 2 ч. 5 ст. 20, ч. 1 ст. 23, ст. 162-164, 166, 168 Земельного кодексу України, та ст. 35-37, 52 Закону України «Про охорону земель», без зміни цільового призначення вищенаведеної земельної ділянки у встановленому законом порядку, зокрема ч. 3 ст. 20 Кодексу, достовірно знаючи про вищевказані вимоги, обов`язки та обмеження, з використанням та за допомогою спеціальної техніки умисно протиправно вчинив безгосподарське використання землі, яке виразилось у знятті на ній ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, а також влаштування на ній штучної водойми (ставка) розмірами 10 х 25 м, площею 250 м.кв.

Таке використання ОСОБА_4 вищевказаної земельної ділянки призвело до зміни рельєфу місцевості та спричинило:

втрату її родючості, що виразилось у втраті гумусу на вищевказаній площі, тобто здатності земельної ділянки задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, а вирощування сільськогосподарських культур на ній є нерентабельним;

виведення її з сільськогосподарського обороту, що полягає у припиненні та неможливості подальшого використання зазначеної земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства назавжди, тобто неможливості вирощування на ній сільськогосподарських культур;

порушення структури ґрунту, що виразилось у втраті його фізичних, хімічних, біологічних та економічних властивостей, а також природного рослинного покриву, зміні його механічного та технічного складу під впливом антропогенного навантаження.

Органом досудового розслідування вказані умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані, як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України, які виразились у безгосподарському використанні земель, що спричинило втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, порушення структури ґрунту.

В підготовчому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 подав письмове клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України, та закриття відносно нього кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності.

Захисник ОСОБА_5 в підготовчому засіданні просив суд звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності.

Прокурор проти задоволення клопотання обвинуваченого не заперечував.

З`ясувавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши додані докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Пункт 2 ч. 1 ст. 49 КК України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Водночас, згідно із ч. 2, 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку п`ять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

В силу вимог п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року №12 встановлено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Отже, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ст. 49 КК України, та за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вищевказане кримінальне правопорушення, передбачене ст. 254 КК України (в редакції Закону України №2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року із змінами, внесеними відповідно до Закону України №270-VІ від 15 квітня 2008 року), у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мало місце в жовтні 2016 року.

При цьому кримінальне правопорушення, передбачене ст. 254 КК України (в редакції Закону України №2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року із змінами, внесеними відповідно до Закону України №270-VІ від 15 квітня 2008 року), відповідно до ст. 12 КК України у редакції до 01 липня 2020 року відносилося до злочинів невеликої тяжкості, а після 01 липня 2020 року кримінальних проступків.

Судом не було здобуто доказів щодо ухилення обвинуваченого від досудового слідства чи суду у даній справі, а також вчинення ним протягом цих строків, а саме з жовтня 2016 року по даний час нового кримінального правопорушення (злочину), а відтак перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності у розумінні статті 49 КК України не зупинявся і не переривався.

Таким чином, оскільки з часу вчинення ОСОБА_4 зазначеного кримінального правопорушення пройшло більше трьох років, тому на час розгляду справи в суді закінчилися строки давності, визначені ч. 1 ст. 49 КК України, після спливу яких настають наслідки, що передбачають звільнення обвинуваченої особи від кримінальної відповідальності.

При цьому обвинуваченому ОСОБА_4 судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 285 КПК України були роз`яснені суть обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Також йому роз`яснено судом, що закриття кримінального провадження з цих підстав не є закриттям кримінального провадження з реабілітуючих підстав.

В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що він цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, а також наслідки закриття провадження з цієї підстави і після роз`яснення цих положень просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності і закрити кримінальне провадження відносно нього з цих підстав.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 слід задовольнити та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінчення строків давності, а дане кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. 284, 285, 286, 369-372, 376, 395, 532 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності задовольнити.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України (в редакції Закону України №2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року із змінами, внесеними відповідно до Закону України №270-VІ від 15 квітня 2008 року), у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження №12023035600000008, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 січня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України (в редакції Закону України №2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року із змінами, внесеними відповідно до Закону України №270-VІ від 15 квітня 2008 року) закрити.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Горохівський районний суд Волинської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області ОСОБА_1 .