Постанова

від 29.05.2023 по справі 641/8956/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року

м. Харків

справа № 641/8956/21

провадження № 22ц/818/736/23

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Тичкової О.Ю.

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія»

розглянув упорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомленняучасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2023 року ухвалене у складі судді Чайка І.В.,-

УСТАНОВИВ:

В листопаді 2021 року ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП в якій позивач просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 39 850,64 грн. та 9 408,00 грн. судових витрат, які понесла позивач у зв`язку з розглядом справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 02.05.2021 о 09 год. 40 хв. у м. Харкові на території прибудинкової території будинку № 27 по проспекту Петра Григоренко сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Peugeot 301, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля CheryTiggo 2, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобіль Peugeot 301 отримав механічні пошкодження, завданні матеріальні збитки.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення № 641/3505/21 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. ОСОБА_2 свою провину визнав, просив призначити покарання у вигляді штрафу у мінімальному розмірі.

Відповідно до відомостей МТСБУ, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля CheryTiggo 2, державний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (ЄДРПОУ 31236795), відповідно до полісу № 201550306. Позивач у письмовому вигляді звертався до ТДВ "Міжнародна страхова компанія", але жодної відповіді від страхової компанії не отримав.Позивач звернулась із відповідною скаргою до Національного Банку України.У відповіді на скаргу позивача Національний Банк України повідомив, що 02.07.2021 року всі ліцензії ТДВ "Міжнародна страхова компанія" були анульовані, а 19.08.2021 року ТДВ "Міжнародна страхова компанія" було виключено з Державного реєстру фінансових установ.Додатково Національний Банк України зазначив про можливість звернення до суду стосовно стягнення страхового відшкодування із винуватця дорожньо-транспортної пригоди. 27 травня 2021 року позивач звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА АВАНГАРД» (ЄДРПОУ 42477502), щодо встановлення розрахунку вартості ремонтних робіт автомобіля марки Пежо 301 д.н. НОМЕР_1 . За підсумками огляду транспортного засобу та прорахунку було надано рахунок № НОМЕР_3 від 27.05.2021 року на загальну суму 29 392,00 грн., який позивач сплатила у повному обсязі. З метою визначення розміру завданого матеріального збитку, 27.05.2021 року між позивачем та ФОП ОСОБА_4 було укладено Договір на проведення експертної оцінки № 373/06-21. Відповідно до Висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 373/06-21, що був проведений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу складає 32 560,13 грн. та величина втрати товарної вартості автомобіля марки Peugeot 301, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 10 458,64 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 13.02.2023 Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 39 850 гривень 64 коп., судовий збір у розмірі 908,00 коп., за проведення оцінки матеріального збитку у розмірі 1500,00 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., а всього 9 408 гривень 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального прав просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що Пgд час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована полісом обов`язкового страхування №201550306, виданим ТзДВ «МСК», а позбавлення Страховики ліцензії на цей вид діяльності не позбавляє його відповідальності завиконання своїхдоговірних обов`язків,а самесплати страхового відшкодування потерпілій особі (Позивачу). Апелянт зазначив, що перекладання обов`язку сплати матеріального збитку потерпілій особі зі страховика на винуватця ДТП є неприпустимим. Позивач не відокремлює у своєму позові вимоги стягнення страхового відшкодування та іншої суми не покритою сумою страхового відшкодування.

Скаржник зауважив, що жодного офіційного письмового доказу звернення позивача до нього з приводу досудового врегулювання конфлікту до суду не надано, бо такої не існує. Тобто, досудового врегулювання справи не було проведено з боку Позивача. Саме, тому стягнення суми судового збору, сплати за проведення товарознавчої дослідження є безпідставними і не підлягають задоволенню. Стосовно стягнення суми ВТВ (Втрата товарної вартості) в розмірі 10458,64 грн апелянт зазначив, що величина втрати товарної вартості не нараховується, якщо КТЗ раніше був аварійно пошкоджений або є корозійні руйнування, заміни окремих складників, що не потребують пофарбування та не погіршують спішній вигляд КТЗ, якщо, крім зазначених складників, пошкоджені складові кузова та оперення, розоахунок величини ВТВ повинен ураховувати всі пошкодження складників у комплексі та якщо КТЗ раніше був перефарбований зовні. Матеріали справи не містять даних, що підтверджують або спростовують дані вимоги. Стосовно вимог по стягненню додаткових судових витрат, а саме послуг адвоката скаржник зазначив, що до суду не було надано доказів розрахунку цих витрат

31.03.2023 від ОСОБА_2 до суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, проте колегія суддів не приймає ії до уваги адже вона буда пода в порушення вимог ст.364 ЦПК України , а саме пропущено строк надання доповнень та відсутність доказів надсилання копій відповідних доповнень до апеляційної скарги іншим учасникам справи.

07.04.2023 до Апеляційного суду від ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій адвокат зазначає, що у апеляційній скарзі відсутні дані щодо третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог у справі, а саме: Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», що не відповідає вимогам ЦПК України до апеляційної скарги. Перш за все, саме відповідач подає дану апеляційну скаргу, а тому її копія повинна надаватись позивачу. А будь які посилання щодо надання копії апеляційної скарги для третьої особи відсутні взагалі, що також є порушенням вимог до апеляційної скарги. Представник зазначив, що у суді першої інстанції відповідач (апелянт) не наполягав на тому, що він є неналежним відповідачем, а лише залучив до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, страхову компанію, яка має нести, на його думку, всю повноту відповідальності. Щодо досудового врегулювання спору адвокат зазначає, що позивач за допомогою електронного повідомлення засобами з в`язку Укрпошти повідомляв заздалегідь відповідача (апелянта) про те, що спеціалістами буде проведено огляд пошкодженого автомобіля для встановлення завданої шкоди внаслідок ДТП. Відповідач (апелянт) отримав вказані повідомлення, але проігнорував їх, не з`явився до місця огляду. Докази запрошення та отримання повідомлення відповідачем (апелянтом) наявні в матеріалах справи. З приводу втрати товарної вартості автомобіля адвокат зазначив, що в матеріалах справи наявна відповідь від Управління патрульної поліції в Харківській області, у якій зазначено, що жодних ДТП за участі автомобіля PEUGEOT реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , окрім того, яке сталося 02.05.2021 року, зареєстровано не було. Жодних даних щодо ушкодження автомобіля до ДТП не містить і технічний звіт, копія якого наявна в матеріалах справи. Доказів протилежного апелянт також не надав. З приводу правничої допомоги представник зазначив, що в матеріалах справи наявні всі докази понесених витрат.

Згідно зі ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК Українипередбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч.1, частин 2, 4 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Згідно ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті спору.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи , що постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 травня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення № 641/3505/21 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. ОСОБА_2 свою провину визнав. (а.с. 16)

Внаслідок ДТП, 02 травня 2021 року, автомобіль позивача зазнав значних пошкоджень, в результаті чого 27 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА АВАНГАРД» (ЄДРПОУ 42477502), яке є офіційним дилером Пежо в м. Харкові, так як вищезазначений автомобіль перебуває на гарантійному обслуговуванні, для проведення розрахунку вартості ремонтних робіт автомобіля марки Пежо 301 д.н. НОМЕР_1 . Цього ж дня працівники ТОВ «АЛЬФА АВАНГАРД» разом з ФОП ОСОБА_4 пошкодження автомобіля, після чого було надано рахунок від ТОВ «АЛЬФА АВАНГАРД» № НОМЕР_3 від 27.05.2021, на загальну суму 29 392,00 грн., з урахуванням вартості нових деталей, їх встановлення та фарбування.(а.с.39, 42)

28.05.2021 року позивачем було сплачено 7 892,50 грн. оплата 50% вартості капоту згідно рахунку №АА00004895 від 27.05.2021 року. (а.с.44)

22.06.2021 року сплачено 10 921,50 грн. за запчастини згідно рахунку №АА00004895 від 27.05.2021 року та 10 578,00 грн. за послуги ремонту автомобіля згідно рахунку №АА00004895 від 27.05.2021 року.(а.с.45)

27 травня 2021 року між позивачем та ФОП ОСОБА_4 було укладено Договір на проведення експертної оцінки № 373/06-21. Відповідно до Висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №373/06-21, що був проведений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , була визначена величина втрати товарної вартості автомобіля марки Peugeot 301, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка становить 10 458,64 грн. (а.с.39)

Відповідно до листа від 31.01.2023 року від Департаменту патрульної поліції в Харківській області за участю автомобіля Peugeot 301, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 до настання ДТП 02.05.2021 року, згідно облікових даних підсистеми «ДТП» Інформаційного порталу Національної поліції, випадків ДТП з зазначеним транспортним засобом не зареєстровано.

З листа Національного Банку України від 27.08.2021, 02.07.2021 всі ліцензії ТДВ "Міжнародна страхова компанія" були анульовані, а 19.08.2021 ТДВ "Міжнародна страхова компанія" було виключено з Державного реєстру фінансових установ

Відповідно до відомостей МТСБУ, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля CheryTiggo 2, державний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (ЄДРПОУ 31236795), відповідно до полісу № 201550306.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України «Про ОСЦПВВНТЗ).

Згідно з статтею 3 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ»).

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про ОСЦПВВНТЗ» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ»).

У справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

До такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пунктів 2, 3 ст. 20 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та (або) майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з п.1 ст.41 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та (або) ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.

При цьому згідно з пунктом 7 статті 51 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов`язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, такий страховик зобов`язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій із цього виду страхування.

Відтак обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що МТСБУ має зобов`язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому не має значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства.

До такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц.

Судом встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного CheryTiggo 2, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована в Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (ЄДРПОУ 31236795), відповідно до полісу № 201550306.

Станом на час розгляду справи, виплату страхового відшкодування від ТОВ «Міжнародна страхова компанія» на підставі поданих заяв позивачем не отримано. Невиплата ТзДВ «МСК» страхового відшкодування позивачу не свідчить про необхідність покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачував страхові платежі. Окрім того, перебування страхової компанії у стані ліквідації та позбавлення її членства в МТСБУ не звільняє страховика від виконання зобов`язань згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. А тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вказаних вимог ОСОБА_1 є хибним.

Апеляційний суд зазначає, що позивач повинен був враховуючи розмір матеріального збитку визначений у Звіті про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу звернутись до Страхової компанії або у разі її ліквідації до МТСБУ, у разі відмови у виплаті до суду з позовом, щодо стягнення страхових виплат, у межах ліміту відповідальності страховика. Якщо сума виплат страховика не покриває вартості матеріального збитку то вже з винуватця ДТП підлягає стягненню різниця між фактичним розміром майнової шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивачем посправі небуло здійсненовищезазначених дій,а тому колегіясудді зазначає,що приухваленні рішеннясуд першоїінстанції незвернув увагуна те,щоу справібув неналежний відповідач та позов до ОСОБА_2 є передчасним.

Згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача.

Позов, для того, щоб бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів вважає що позов задоволенню не підлягає у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог до вказаного відповідача.

Колегія суддів приймає доводи представника позивача, що у апеляційній скарзі відсутні дані щодо третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог у справі, проте зазначає що для уникнення формалізму, апеляційний суд відкрив провадження по справ, адже до апеляційної скарги було додано 2 копії апеляційної скарги, що відповідає кількості сторін у справі та було направлено всім сторонам ухвалу про відкриття справи з копіями апеляційної скарги, а не зазначення в апелянтом в шапці апеляційної скарги третьої особи не впливає на вирішення справи по суті.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга задоволена, ОСОБА_2 за подачу апеляційної скарги було сплачено 1362 грн то з ОСОБА_1 на користь Відповідача підлягає стягненню 1362 грн.

Керуючись ст. ст.367,368,369,376,381- 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2023 року -скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн судового збору сплаченого в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3статті 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 29 травня 2023 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук