Постанова

від 16.05.2023 по справі 914/1954/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2023 р. Справа №914/1954/20

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівПлотніцький Б.Д.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Управління комунальної

власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за вих- б/н від 30.01.2023 (вх. № ЗАГС 01-05/417/23 від 09.02.2023)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 15.12.2022 (суддя Ділай У.І.(повний текст рішення виготовлено 29.12.2022)

у справі№ 914/1954/20

за позовомУправління комунальної власності департаменту

економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (надалі ТзОВ «Зоря»), м.Львів,

прозвільнення та повернення шляхом виселення нежитлових приміщень

за участю учасників справи:

від позивача: Карасюк М.В.

від відповідача: Вівчарський В.П.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Зоря про звільнення та повернення шляхом виселення нежитлових приміщень загальною площею 64,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. І. Багряного, 34а/1.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 позов задоволено. Зобов`язано ТзОВ «Зоря» звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності нежитлові приміщення загальною площею 64,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. І. Багряного, 34-А/1.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» від 28.12.2020 залишено без задоволення. Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 у справі №914/1954/20 змінено, виклавши пункт 2 його резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря» (79013, м.Львів, вул. Ст.Бандери, 31; код ЄДРПОУ 13838779) звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) нежитлові приміщення загальною площею 61,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, І.Багряного, 34а/1. В решті рішення залишено без змін. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покладено на скаржника.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2022 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 у справі № 914/1954/20 скасовано. Справу № 914/1954/20 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення місцевого суду та суду апеляційної інстанції, касаційний суд вказав на те, що інформації про прийняття інших розпорядчих документів про визначення стану будинку на вул. І. Багряного № 34-А матеріали справи не містять і судами попередніх інстанцій таких обставин встановлено не було, як і не було встановлено обставин внесення будь-яких змін до умов зазначеного договору оренди. Також Верховний Суд зауважив, що судами не надано належної оцінки рішенню виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 15.05.1991 № 265, яким будинок, у якому знаходиться об`єкт оренди за договором від 01.06.1995 № 7345, визнано ветхим (фізичний знос основних конструктивних елементів 80,2%), капітальний ремонт якого є економічно недоцільним, чим і було зумовлено визначення сторонами терміну договору оренди «до зносу будинку», а відтак, належним чином суди не встановили, чи не є ці обставини тою подією, вказівкою на яку сторони визначили саме термін дії договору оренди, та на яких доказах, відповідно до статей 73, 74, 76-79, 86 ГПК, грунтуються висновки суду, що настання такої події є лише ймовірним, але не обов`язковим.

Також касаційний суд звернув увагу, що судами не надано жодної оцінки тому, що у матеріалах справи відсутні докази скасування зазначеного рішення виконавчого комітету від 15.05.1991 № 265, позивачем таких доказів не надано, а судами не встановлено обставин наявності/відсутності рішень та/або інших розпорядчих документів уповноваженого органу щодо визначення стану будинку на АДРЕСА_1 в подальшому, що свого часу (на момент укладення між сторонами договору оренди) було підставою для визначення терміну дії договору. Також Верховний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, зіславшись на обов`язок відповідача, як орендаря, звільнити орендоване приміщення на вимогу орендаря із застосуванням правового механізму, визначеного статтею 763 ЦК, не встановили, чи не свідчить така вимога про фактичну зміну орендодавцем умов договору у певній частині (щодо терміну договору як істотної умови договору та підстав його припинення) в односторонньому порядку, з огляду на те, що протягом терміну дії договору оренди сторонами будь-яких змін до його умов не вносилося, у тому числі і щодо терміну дії договору.

Окрім того, Верховний суд зазначив, що при вирішенні справи судами попередніх інстанцій не надано оцінки тому, чи відповідає поведінка позивача за тих обставин, що склалися, засадам добросовісності, послідовності та передбачуваності, а також, чи не суперечать його дії з припинення договору оренду та як наслідок виселення відповідача з орендованого приміщення, його попередній поведінці з огляду на досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору на момент його укладення, у тому числі щодо терміну дії договору (до зносу будинку), отримання плати за користування майном, відсутності будь-яких змін у правовідносинах сторін за договором оренди від 01.06.1995 № 7345, за умови, що відповідач розумно покладався (розраховував) на виконання позивачем як орендодавцем умов договору та користування орендованим майном відповідно до умов договору, тобто очікував на стабільність та незмінність його майнового стану за певних умов.

Касаційний суд звернув увагу, суди першої та апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на правомірність вимоги позивача про повернення відповідачем приміщення площею 61,4 кв м після закінчення дії договору, не встановили дійсної площі орендованого відповідачем приміщення, переданого за договором, та не надали належної оцінки відповідним доводам відповідача та наявним у матеріалах справи доказам щодо розбіжностей площ приміщень за наведеною адресою.

За результатами повторного розгляду справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 15.12.2022 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішення суду, Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 30.01.2023, в якій вважає оскаржуване рішення незаконним, судом першої інстанції не було здійснено повного та всебічного розгляду справи, не з`ясовано обставини справи та не досліджено всіх необхідних доказів, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки станом на теперішній момент квартири, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 є приватизованими, а законодавством заборонена приватизація будинків, які підлягають зносу, відтак, на думку апелянта, вказані будинки не підлягають зносу. Таким чином, визначена у договорі подія «знос будинку» АДРЕСА_2 не є такою, що має неминуче настати, її настання є лише ймовірним, а не обов`язковим і не може вважатись терміном в розумінні ст. 252 ЦК України, відтак, апелянт вважає, що договір укладений на невизначений строк.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023 справу № 914/1954/20 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Марко Р.І, Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17 лютого 2023 року відкрито провадження у справі за апеляційною Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2022 у справі № 914/1954/20, призначено судовий розгляд на 07.03.2023

07.03.2023 ухвалою суду відкладено розгляд справи на 11.04.2023

Під час нового розгляду представник позивача подав пояснення по суті спору з врахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2022. Зокрема, повідомив, що в будинку АДРЕСА_3 ) та 2 нежитлових приміщення, в т. ч. нежитлове приміщення комунальної власності, площею 55,0 кв. м.. (договір оренди №7345 від 14.04.1995 з ТзОВ «Зоря»). На момент списання будинку з балансового обліку ЛКП «Навколо базару» всі квартири були приватизовані.

10.04.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 01-04/2429/23) та клопотання про відкладення розгляду справи.

У додаткових поясненнях відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, вказує, що позивачем не вказано жодного доказу якого не дослідив суд першої інстанції, зауважує, що оскільки рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 15.05.1991 р. № 265 визнано будівлю ветхою та такою, що підлягає зносу, відтак «Знос будинку» є неминучою подією, яка має настати та є терміном в розумінні ст. 252 ЦК України. Посилається на недобросовісність та суперечливість поведінки позивача, оскільки попередньо було узгоджено усі істотні умови договору, зокрема і термін дії договору «до моменту зносу будинку», вимога позивача про звільнення приміщення фактично є односторонньою зміною договору у частині терміну договору, як істотної умови Договору та підстав його припинення, звертає увагу на відсутність будь-яких рішень/розпорядчих документів уповноваженого органу щодо визначення стану будинку на АДРЕСА_1 , які прийнято після рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 15.05.1991 р. № 265.

11.04.2023 ухвалою суду відкладено розгляд справи на 16.05.2023

16.05.2023 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано склад колегії : Головуючий суддя- Кравчук Н.М., судді Кордюк Г.Т. та Скрипчук О.С.

В судовому засіданні 16.05.2023 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив в з підстав, викладених у відзиві. Просив рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2022 залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 15.05.1991 № 265 затверджено висновок міжвідомчої комісії від 17.04.1991 № 12 про те, що будинок АДРЕСА_1 , в якому розташовані квартири № 1, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , є ветхим і проводити в ньому капітальний ремонт економічно недоцільно. Доручено начальнику ВО ЖКГ Радянського району внести будинок АДРЕСА_7 в списки ветхих, після відселення мешканців будинок знести і привести подвір`я в належний стан.

Рішенням Львівської міської ради народних депутатів від 03.03.1995 № 90, зокрема, квартиру АДРЕСА_8 площею 43,2 кв.м, яку на цей час звільнено, виключено з житлового фонду та переведено в нежитлове; Управлінню комунального майна м. Львова, головному управлінню архітектури і містобудування міськвиконкому за погодженням з районними адміністраціями доручено внести пропозиції міськвиконкому щодо подальшого використання нежитлових звільнених приміщень, у тому числі № 1 на вул. І. Багряного, 34-А.

01.06.1995 між Управлінням комунального майна м. Львова (орендодавець) та ТОВ «Зоря» (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 7345, за умовами якого орендодавець на підставі витягу з протоколу засідання комісії з питань розподілу нежитлових приміщень від 14.04.1995 № 14 передав, а орендар прийняв в оренду з 14.04.1995 на термін «до зносу будинку» в користування нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. І. Багряного, 34-А/1, пр. 1, 2, 3, 4, 5, І, загальною площею 61,4 кв.м, 1-й поверх, під складські приміщення (пункт 1).

У пункті 3 договору визначено, що орендна плата в місяць становить 2 373 000 крб з 14.04.1995, а в пункті 4 установлено порядок її оплати.

За змістом пункту 6 договору несплата орендної плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу орендодавця. При цьому з орендаря стягується заборгована сума орендної плати з урахуванням пені за кожен день прострочення (пункт 6), розмір якої відповідно до пункту 5 договору становить 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 12 договору відносини щодо оренди нежитлових приміщень та будинків, котрі знаходяться у комунальній власності міста, регулюються Законами України «Про оренду майна державних підприємств та організацій», «Про власність», «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» і іншими законодавчими актами України та Положенням про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м.Львова.

У пункті 13 договору визначено, що орендар зобов`язаний користуватися приміщенням відповідно до договору оренди і їх призначення; зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його пошкодженню, псуванню; при припиненні або розірванні договору оренди повернути протягом 15 днів орендодавцю за актом приймання-передачі об`єкт оренди у стані, обумовленому договором оренди; виконувати інші умови договору.

На виконання вказівок постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2022, Управління комунальної власності звернулося з запитом до Франківської районної адміністрації м. Львова щодо надання актуальної інформації стосовно стану будинку по вул. І. Багряного, 34-А (віднесено до ветхих чи підлягає зносу). Франківська районна адміністрація м. Львова у листі від 11.12.2019 № 4-35-4275 повідомила, що у будинку АДРЕСА_1 наявні три приватизовані житлові квартири та нежитлове приміщення комунальної власності площею 54,2 кв.м (55,0 кв.м, згідно з реєстром речових прав). Оскільки будинок було визнано ветхим (рішення від 15.05.1991 № 265) мешканці квартири № 1 у минулих роках відселені, а вказана квартира набула статусу нежитлового приміщення і з 1995 року передана в оренду ТОВ «Зоря», на даний час приміщення не використовується. Інформація про прийняття інших розпорядчих документів про визначення стану будинку на вул. І. Багряного № 34-А відсутня.

Також у цьому листі наведено інформацію, що розпорядженням Франківської районної адміністрації м. Львова від 18.12.2018 № 691 затверджено акт про списання з балансового обліку ЛКП «Навколо базару» будинку № 34-А по вул. І. Багряного. Відповідно до протоколу зборів від 12.07.2019 співвласники будинку № 34-А на вул. І. Багряного вирішили взяти будинок на самоуправління і з 02.09.2019 ЛКП «Навколо Базару» передано будинок на самообслуговування мешканців через уповноважену особу за актом передачі. На цей час ЛКП «Навколо базару» оформлено та подано в ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» необхідний пакет документів для передачі на баланс цього комунального підприємства нежитлових приміщень під індексами 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5 площею 55кв.м, на сьогодні акт приймання-передачі цих приміщень ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» не підписано.

За твердженням Управління комунальної власності, у зв`язку з виготовленням нової технічної документації ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та здійсненням державної реєстрації права власності на об`єкт оренди 05.07.2017, площа об`єкта оренди за адресою: м. Львів, вул. І. Багряного, 34-А/1 змінилася та становить 55,0 кв.м.

Також судами встановлено, що у березні 2019 року Управління комунальної власності звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Зоря» про внесення змін до договору оренди від 01.06.1995 № 7345, в якому просило, зокрема, внести зміни до договору в частині визначення терміну дії оренди на 5 років та в частині зміни площі з 61,4 кв.м на 55 кв.м. За результатом розгляду цього позову, рішенням Господарського суду Львівської області від 16.07.2019 у справі № 914/455/19 у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що позивачем не наведено виняткових випадків, з якими законодавство пов`язує можливість примусу сторони до продовження дії цього договору на змінених умовах. Рішення набрало законної сили та є чинним.

25.02.2020 Управління комунальної власності на підставі частини 2 статті 763 ЦК звернулося до ТОВ «Зоря» із листом від 20.02.2020 № 2302-вих-13335 про відмову від договору оренди нежитлових приміщень від 01.06.1995 № 7345, зазначаючи, що договором не визначено строк, на який його укладено. У листі орендаря попереджено, що через три місяці з дати цього листа договір припиняє свою дію, у зв`язку із чим орендар зобов`язаний протягом 15-ти днів після його припинення звільнити об`єкт оренди та передати його за актом приймання-передачі балансоутримувачу та здійснити повний розрахунок по орендній платі.

Цей лист позивачем направлено ТОВ «Зоря» на адресу: м.Львів, вул. С.Бандери,31, на підтвердження чого позивачем надано список згрупованих рекомендованих відправлень від 24.02.2020, на якому міститься штамп ВПЗ із датою 25.02.2020, та фіскальний чек від 25.02.2020.

Вищевказані обставини стали підставою звернення позивачем з даним позовом.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з яким скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч. 5 ст. 310 ГПК України).

З врахуванням висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, сторони подали письмові пояснення.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Як зазначалося вище, предметом спору у даній справі є звільнення шляхом виселення відповідача з приміщень.

При поданні позову Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради покликається на неналежне виконання відповідачем взятих зобов`язань за спірним договором та вважає, що його права та законні інтереси порушені внаслідок незаконного користування майном, яке належить позивачу.

Як встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 15.05.1991 № 265 затверджено висновок міжвідомчої комісії від 17.04.1991 № 12 про те, що будинок АДРЕСА_1 , в якому розташовані квартири АДРЕСА_9 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , є ветхим і проводити в ньому капітальний ремонт економічно недоцільно. Доручено начальнику ВО ЖКГ Радянського району внести будинок АДРЕСА_7 в списки ветхих, після відселення мешканців будинок знести і привести подвір`я в належний стан.

Рішенням Львівської міської ради народних депутатів від 03.03.1995 № 90, зокрема, квартиру АДРЕСА_8 площею 43,2 кв. м, яку на цей час звільнено, виключено з житлового фонду та переведено в нежитлове; Управлінню комунального майна м. Львова, головному управлінню архітектури і містобудування міськвиконкому за погодженням з районними адміністраціями доручено внести пропозиції міськвиконкому щодо подальшого використання нежитлових звільнених приміщень, у тому числі № 1 на АДРЕСА_1 .

01.06.1995 позивач та відповідач уклали договір на оренду нежитлових приміщень № 7345, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

За змістом п.1 договору орендодавець на підставі витягу з протоколу засідання комісії з питань розподілу нежитлових приміщень №14 від 14.04.1995 передав, а орендар прийняв в оренду з 14 квітня 1995 року на термін «до зносу будинку» в користування нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, вул. І.Багряного, 34а/1, пр. 1. 2. 3, 4, 5, І загальною площею 61,4 м.2, 1й поверх, під складські приміщення.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічну норму містить частина 1 статті 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

На час виникнення цих правовідносин сторін оренду об`єктів комунальної власності було урегульовано положеннями Закону України «Про оренду державного майна» від 10.04.1992 № 2269-XII (тут і далі у редакції (у тому числі і назва Закону), чинній на час виникнення відповідних правовідносин сторін).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного майна» від 10.04.1992 № 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Істотними умовами договору оренди згідно з частиною 1 статті 10 цього Закону визначено, зокрема, об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань.

Згідно з частиною 3 статі 10 Закону України «Про оренду державного майна» від 10.04.1992 № 2269-XII умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

За змістом статті 17 Закону України «Про оренду державного майна» від 10.04.1992 № 2269-XII термін договору оренди визначається за погодженням сторін (частина 1); в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 2); після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін (частина 3).

Згідно з пунктом 13 Положення про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 29.01.1993 № 10, чинного на момент укладення сторонами договору, строк договору оренди нежитлових приміщень визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлене чинним законодавством.

Як зазначалося вище, за умовами договору оренди нежитлових приміщень від 01.06.1995 № 7345, ТзОВ «Зоря» (орендар) прийняло в оренду з 14.04.1995 зазначені вище нежитлові приміщення на термін - до зносу будинку.

Такому визначенню терміну оренди майна за договором слугувало те, що рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 15.05.1991 № 265 було затверджено висновок міжвідомчої комісії від 17.04.1991 № 12 про те, що будинок АДРЕСА_1 , в якому розташовано квартири № 1, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , є ветхим, проведення в ньому капітального ремонту є економічно недоцільним, і доручено начальнику ВО ЖКГ Радянського району внести будинок АДРЕСА_7 в списки ветхих, після відселення мешканців будинок знести і привести подвір`я в належний стан.

У пункті 13 договору оренди сторонами погоджено, що орендар зобов`язався, зокрема, повернути орендодавцю протягом 15 днів за актом приймання-передачі об`єкт оренди в разі припинення або розірвання договору.

У статті 26 Закону України «Про оренду державного майна» від 10.04.1992 № 2269-XII визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається (частина 1); договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди (частина 2).

Водночас поняття та визначення строку та терміну наведено у главі 18 розділу V ЦК.

Так, за змістом статті 251 ЦК, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 1); терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 2); строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (частина 3).

Відповідно до статті 252 ЦК, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1); термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2).

Відтак, укладаючи договір оренди, сторони розраховували, що в майбутньому вказане приміщення буде знесено, а відтак сторонами було погоджено термін договору подією, яка мала неминуче настати, відповідно до рішення виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 15.04.1991 № 265.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на теперішній момент вказане рішення не скасоване, залишається чинним, інших актів щодо визначення статусу будівлі не приймалось, що підтверджується відповіддю Франківської районної державної адміністрації від 11.02.2022 року № 4-35-6896.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що обумовлений сторонами у договорі термін «до зносу будинку» є чітко визначеним та таким, що повинен неминуче настати, згідно із рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 15.04.1991 № 265.

Одночасно суд апеляційної інстанції зазначає, що жодних належних та допустимих доказів на спростування факту віднесення оспорюваної будівлі до ветхих та таких, що підлягає зносу не надано, жодних документів міжвідомчої комісії та виконавчого комітету Львівської міської ради, які визначають стан будинку станом на момент звернення позивача із повідомленням про припинення спірного договору - матеріали справи не містять.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що за адресою АДРЕСА_2 наявні 3 житлові приміщення, які є приватизованими.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги той факт, що відповідно до технічного паспорту будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , наданого обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» вказані приміщення станом на теперішній момент віднесено до нежитлових приміщень (а. с. 43-47), що суперечить доводам скаржника, про те, що у вказаному будинку наявні житлові приміщення, та додатково вказує на аварійність стану вказаного будинку.

Скаржник покликється ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», якою визначено, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, позивач сам стверджує, що оскільки вказані квартири є приватизованими, вони не могли перебувати у аварійному стані та підлягати зносу, оскільки законом заборонено приватизація таких будівель.

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи скаржника з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та, зокрема, позовної заяви, підставою даного позову про звільнення шляхом виселення є невизначений строк дії договору оренди.

Тобто, позивач, на підставі ч.2 ст. 763 ЦК України, відмовляється від вказаного договору та вимагає повернення орендованих приміщень.

Визначальним фактором для правильного вирішення вказаної справи є встановлення правової природи строку дії договору із чітко визначеним терміном чи таким, що укладений на невизначений строк.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вказаний договір укладено на чітко визначений строк, який визначався подією яка мала неминуче настати.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, а саме висновків експерта щодо стану будинку станом на теперішній час, документів міжвідомчої комісії та виконавчого комітету Львівської міської ради щодо визначення стану будинку, доказів скасування рішення ради народних депутатів м. Львова від 15.05.1991 р. № 265 (останнє залишається чинним станом на теперішній момент) на обґрунтування позовних вимог.

Отже, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не належать до предмета доказування у даній справі, останні можуть вказувати на незаконність приватизації вказаних квартир всупереч ч.2 ст.2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», та ніяк не підтверджують належність стану будинку станом на момент звернення позивача із повідомленням про припинення спірного договору.

Таким чином твердження скаржника про те, що оскільки квартири в будинку приватизовані, то вони не можуть бути такими, що підлягають зносу, є доказуванням від зворотнього, виходять за межі позовних вимог та предмета доказування, а відтак, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи.

Суд апеляційної інстанції не приймає посилання скаржника на лист Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР №4-2501-19629 від 03.08.2022, оскільки в останньому вказано: «Інформацію про будинки, які перебувають у ветхому стані департамент житлового господарства та інфраструктури не володіє», як такий, що не має жодного значення для правильного розв`язку вказаної справи.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що позивач раніше звертався до Господарського суду Львівської області із вимогою про зміну договору оренди, зокрема, і в частині зміни строку(терміну) дії договору.

Рішенням від 16.07.2019 у справі №914/455/19 Господарський суд Львівської області відмовив Управлінню у задоволенні позову про внесення змін в договір оренди №7345 від 01.06.1995, зокрема, в частині строку його дії.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Господарський суд Львівської області вказав, що Позивач не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах. Також не відповідає дійсності твердження позивача, що рішення міської ради №90 від 03.03.1995 спірний будинок знятий з балансу під знос, оскільки відповідно до вказаного рішення спірні приміщення переведені з житлового в нежитловий фонд, тобто через необґрунтованість.

Вказане рішення набрало законної сили 16.08.2019 року.

Таким чином, попередні дії позивача вказують на те, що строк дії договору є істотною умовою вказаного договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивач не ініціював звернення до відповідача на підставі долучених доказів у цій справі про внесення змін в договір оренди в частині зміни терміну його дії у зв`язку із зміною стану будинку (не визнано ветхим) як істотної зміни обстановки. Натомість суд зазначає, що вимога Управління звільнити орендоване приміщення із застосуванням правового механізму, визначеного статтею 763 ЦК, свідчить про фактичну зміну орендодавцем умов договору у певній частині (щодо терміну договору як істотної умови договору та підстав його припинення) в односторонньому порядку, хоча протягом терміну дії договору оренди сторонами будь-яких змін до його умов не вносилося, у тому числі і щодо терміну дії договору.

Доктрина римського права "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Суд зауважує, що поведінка позивача (дії з припинення договору оренду та вимога про виселення відповідача з орендованого приміщення суперечать його попередній поведінці з огляду на досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору на момент його укладення, у тому числі щодо терміну дії договору (до зносу будинку), отримання плати за користування майном, відсутності будь-яких змін у правовідносинах сторін за договором оренди від 01.06.1995 № 7345, а також звернення до суду із вимогою щодо зміни строку дії договору) не відповідає принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковою поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.

Щодо наявних у матеріалах фотознімків, останні лише додатково вказують на аварійність стану оспорюваних приміщень та додатково підтверджують те, що останні підлягають зносу.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відомову у задоволенні позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили підставність позовних вимог, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами спростовано свої позовні вимоги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2022 у справі № 914/1954/20 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст постанови складено 25.05.2023

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

Судді Плотніцький Б.Д.

Скрипчук О.С.