Постанова

від 22.05.2023 по справі 914/93/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2023 р. Справа №914/93/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Марка Р.І.,

Суддів:Матущак О.І.,

Скрипчук О.С.,

Секретар судового засідання:Чудяк Х.В.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Сенів О.П.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури за вих.№15/1-385 вих-23 від 30.03.2023 (вх. №01-05/1005/23 від 03.04.2023)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.03.2023 (повний текст ухвали складено 20.03.2023)

про зупинення провадження у справі

у справі № 914/93/23 (суддя Король М.Р.)

за позовом: Керівника Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Дрогобицької міської ради Львівської області

до відповідача: Фермерського господарства ЗАЛУЖАНИ

про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.03.2023 у справі №914/93/23 провадження у справі зупинено та зобов`язано відповідача повідомити суд про усунення підстав, що викликали зупинення провадження у справі.

Суд першої інстанції, перевіривши наявні в справі докази, дійшов до висновку, що враховуючи підстави, які впливають на неможливість керівника відповідача належним чином реалізувати свої права, як учасника справи, складність комунікації суду з таким учасником справи, з метою забезпечення відповідачу належного доступу до правосуддя, в умовах, коли це стане для нього можливо, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 914/93/23 до моменту припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням заступник керівника Львівської обласної прокуратури оскаржив таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга за вих.№15/1-385 вих-23 від 30.03.2023 (вх. №01-05/1005/23 від 03.04.2023) надіслана на поштову адресу суду 30.03.2023. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 15.03.2023 у справі №914/93/23.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції була винесена з невірним встановленням, не з`ясуванням та невідповідністю обставин, що мають значення для справи, є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що ОСОБА_1 , як керівником фермерського господарства «Залужани», не реалізовано права на представництво інтересів ФГ «Залужани» адвокатом чи іншим представником від імені суб`єкта господарювання. Відповідачем не наведено жодних обставин щодо неможливості оформлення належної документації на його представництво, зокрема відсутність коштів чи інші причини та не додано доказів, що в час довготривалої відсутності голови ФГ «Залужани» виконання його обов`язків на жодну особу не покладено.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Матущака О.І. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури та призначено розгляд даної справи на 22.05.2023.

У судовому засіданні 15.05.2023 прокурор підтримав апеляційну скаргу із підстав викладених у ній. Представник позивача підтримав апеляційну скаргу із підстав викладених у ній та заперечив щодо доводів апеляційної скарги відповідача.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про час і місце були належним чином повідомлені.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

01.01.2023р. від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. В поданому клопотанні про зупинення провадження у справі, заявник вказує, що голову та єдиного учасника Фермерського господарства ЗАЛУЖАНИ було мобілізовано до Збройних Сил України та на підтвердження цього додає довідку від 27.01.2023р. №24, що штаб-сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 25.02.2022р.

Також, заявник вказує, що внаслідок наведеного, в голови Фермерського господарства немає змоги прибувати на судові засідання у даній справі та здійснювати, як керівник та єдиний засновник представництво інтересів Фермерського господарства ЗАЛУЖАНИ у суді, відтак, просить зупинити провадження у справі з метою забезпечення принципу змагальності.

08.02.2023р. надійшло письмове пояснення від позивача щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в якому позивач зазначає про те, що не заперечує проти даного клопотання.

27.02.2023р. прокурором подано письмове заперечення щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в якому прокурор зазначає про те, що підстави для задоволення відповідного клопотання відсутні та просить відмовити у задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 15.03.2023 року єдиним засновником та головою Фермерського господарства ЗАЛУЖАНИ є ОСОБА_1 .

З 25.02.2022 року ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і на момент апеляційного провадження перебуває безпосередньо в зоні бойових дій на Сході України, що підтверджується Довідкою №24 від 27.01.2023 року.

Згідно п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 1 Закону України Про фермерське господарство визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ст.4 Закону України Про фермерське господарство, головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону, та укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Відповідно до ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Статтею 56 ГПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

У заявленому клопотанні відповідач вказує, що Фермерське господарство "ЗАЛУЖАНИ" має лише одну уповноважену особу, Вайнапель А.Ю., яка може представляти інтереси ФГ та стверджує, що на даний момент у нього немає жодного представника або адвоката, тобто відсутня будь-яка правова допомога.

Відтак, на даний час, перебуваючи в зоні бойових дій, відповідач не має змоги отримати належну правову допомогу з метою захисту інтересів Фермерського господарства.

Прокурором не подано доказів, які б спростовували дане твердження.

Окрім того, прокуратура в апеляційній скарзі посилається на постанову Верховного суду від 01.11.2022 у справі №926/1794/21, в якій суд зробив висновок, що у даній справі керівник, який подав заяву про зупинення провадження у даній справі на підставі п.3 ч.1 ст.227 ГПК України у зв`язку з тим, що його призвано на військову службу по мобілізації, є керівником кооперативу, але не є стороною у цій справі, а стороною у справі є саме кооператив, який є юридичною особою, тому вказане виключає застосування п.3 ч.1 ст.227 ГПК України, яким чітко та безумовно визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Проте, така практика не може бути застосована у даній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до в п. 3 ст. 2 ЗУ «Про кооперацію» вказано, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно із п. 2 ст. 7 ЗУ «Про кооперацію» засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників.

Статтею 16 вищевказаного закону передбачено, що Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Тобто, членами та засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які в подальшому створюють власні органи управління, які будуть діяти від імені кооперативу, в противагу ж Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї та саме голова ФГ матиме право представляти фермерське господарство. Оскільки відповідно до статуту Фермерського господарства ЗАЛУЖАНИ єдиним засновником та головою є ОСОБА_1 , то саме його наділено правом представництва.

Відповідно до пункту 3 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку встановленому пунктом 3 частини першої статті 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до частини 1, 2 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 № 23436/03).

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 вказаної Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (Рішення у справі "Рябих проти Росії").

Відповідно до абзацу сьомого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначає, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

Отже, у зв`язку із тим, що Фермерського господарства ЗАЛУЖАНИ не може належним чином реалізувати свої права як учасника справи, оскільки єдиним засновником та головою Фермерського господарства ЗАЛУЖАНИ є ОСОБА_1 , з метою забезпечення належного доступу до правосуддя відповідачу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо зупинення провадження у справі № 914/93/23.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В силу положень ст. 129, 130 ГПК України судовий збір покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 86,129,236,254,269,270,275,276,281,282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.03.2023 у справі № 914/93/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.05.2023.

Головуючий суддяМарко Р.І.

СуддяСкрипчук О.С.

СуддяМатущак О.І.