Постанова
від 22.05.2023 по справі 916/2878/14
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2878/14Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Савицький Я.Ф., Поліщук Л.В.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

Арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. особисто

від ТОВ "Ленд Інвестмент" - адвокат Сойма Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) «КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.11.2022

по справі №916/2878/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТІЛ ІНВЕСТМЕНТС УКРАЇНА»

до боржника Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) «КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2014 порушено провадження у справі про банкрутство СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майном боржника арбітражного керуючого Лісєєва К.Ю.

Постановою Господарського суду Одеської області від 27.04.2016 визнано банкрутом Спільне Українсько-Англійське підприємство (ТОВ) „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колмикову Т.О.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.11.2016 звільнено арбітражного керуючого Колмикову Т.О. від виконання повноважень ліквідатора Спільного Українсько-Англійського підприємства (ТОВ) „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД; призначено ліквідатором Спільного Українсько-Англійського підприємства (ТОВ) „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.

Ліквідатор Спільного Українсько-Англійського підприємства (ТОВ) „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою від 26.04.2017 (вх. № 3-687/17 від 31.05.2017) (т. 8, а.с. 42-51) із врахуванням заяви від 13.04.2021 (вх. № 3-192/21 від 14.04.2021) про уточнення позовних вимог про спростування майнових дій банкрута та визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна банкрута (т. 18, а.с. 104-112), в якій просив:

- визнати незаконними дії СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД" по безоплатній передачі до статутного капіталу заінтересованої особи ТОВ "Градокс" квартири № 3 буд. № 12 по Військовому узвозі в м. Одесі згідно рішення загальних зборів учасників ТОВ "Градокс" від 25.06.2013 про включення до складу учасників ТОВ "Градокс" СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД", перерозподіл статутного капіталу та визначення долі, в рахунок якої внесено до статутного капіталу 2 906 703,04 грн у розмірі 97, 98%;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення офісу № 401 загальною площею 132,7 кв.м в буд. № 12 по Військовому узвозі в м. Одесі від 28.11.2013 № 2811 між ТОВ "Градокс" та ТОВ "Ленд Інвестмент", який завірено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М.;

- визнати право власності на нежитлове приміщення офісу № 401 загальною площею 132,7 кв.м в буд. № 12 по Військовому узвозі в м. Одесі за СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД";

- витребувати нежитлове приміщення офісу № 401 загальною площею 132,7 кв.м в буд. № 12 по Військовому узвозі в м. Одесі від ТОВ "Ленд Інвестмент", зобов`язавши ТОВ "Ленд Інвестмент" передати вказане нежитлове приміщення офісу № 401 СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2021, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021, відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. від 13.04.2021 (вх. №3-192/21 від 14.04.2021) про уточнення позовних вимог про спростування майнових дій банкрута та визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна банкрута.

Постановою Верховного Суду від 26.05.2022 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2021 у справі №916/2878/14 скасовано, а справу в частині розгляду заяв ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. від 26.04.2017 та від 13.04.2021 (вх. №3-192/21 від 14.04.2021) про уточнення позовних вимог передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Під час нового розгляду справи, ліквідатор надав до суду уточнену заяву про спростування майнових дій банкрута та про витребування майна (з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2022 року по справі № 916/2878/14).

В названій заяві ліквідатор фактично зменшив заявлені вимоги за заявою та просив суд:

- витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Інвестмент» об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 195773251101, який розташований за адресою: м. Одеса, Військовий узвіз (Лябурб Жанни спуск), будинок 12, нежитлове приміщення офісу № 401 (раніше квартира 3) загальною площею 132,7 кв.м. на користь Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) «Конкорд Інтернешнл ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича;

- визнати право власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 195773251101, який розташований за адресою: м. Одеса, Військовий узвіз (Лябурб Жанни спуск), будинок 12, нежитлове приміщення офісу № 401 (раніше квартира 3) загальною площею 132,7 кв.м. за Спільним Українсько-Англійським підприємством (Товариство з обмеженою відповідальністю) «Конкорд Інтернешнл ЛТД».

За результатами нового розгляду заяви, ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2022 в задоволенні заяви ліквідатора Спільного Українсько-Англійського підприємства «КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД» арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про витребування із чужого незаконного володіння об`єкту нерухомого майна та визнання права власності на об`єкт нерухомого майна за Спільним Українсько-Англійським підприємством «КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД» відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що дії боржника щодо вступу до складу учасників іншого товариства не свідчать про наявність умислу щодо приховання його майна, або навмисного доведення до неплатоспроможності.

Тому, на переконання місцевого господарського суду, твердження ліквідатора щодо наявності прямого зв`язку між вступом СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД до складу учасників ТОВ Градокс із внесенням до статутного капіталу ТОВ Градокс майна та уникненням звернення стягнення на це майно є недоведеними.

За твердженням суду першої інстанції, право на майно, що є предметом розгляду заяви, виникло та існувало у ТОВ Градокс на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.10.2013, а також відомостей внесених до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких саме ТОВ Градокс було єдиним та первісним власником спірного майна, яке вподальшому було відчужено на користь ТОВ "Ленд Інвестмент".

При цьому, місцевим господарським судом відхилено твердження ліквідатора про безоплатність відчуження майна, оскільки у наявних матеріалах справи містяться належні докази на підтвердження перерахування оплати за договором.

Місцевим господарським судом також зазначено, що на момент укладання договору купівлі-продажу майна від 28.11.2013 у ТОВ Градокс були відсутні будь-які обмеження та заборони щодо відчуження цього майна.

За наявними матеріалами справи, як вважає суд першої інстанції, жодних ознак фіктивності договору купівлі-продажу від 28.11.2013, укладеного між ТОВ Градокс та ТОВ "Ленд Інвестмент" судом не встановлено. Отже, у суду є всі підстави вважати ТОВ "Ленд Інвестмент" добросовісним набувачем спірного майна.

З огляду на відносини між ТОВ Градокс та ТОВ "Ленд Інвестмент", які склались при укладанні правочину з продажу майна, а також наявності волі власника майна, на переконання суду першої інстанції, відсутні підстави для застосування до них ст. 388 ЦК України.

Поряд з цим, судом першої інстанції відзначено, що ТОВ "Ленд Інвестмент" мирно володіє та користується спірним майном, придбаним на законних підставах, з 2013 року, позбавлення його цього права шляхом витребування майна не є об`єктивно виправданим з огляду на справедливу рівновагу, що покладе на кінцевого власника надмірний тягар.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги заяву про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ліквідатора необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Спільне Українсько-Англійське підприємство (Товариство з обмеженою відповідальністю) «КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. з апеляційною скаргою в якій просить скасувати в повному обсязі ухвалу господарського суду Одеської області від 24 листопада 2022 року по справі № 916/2878/14 та прийняти нове рішення, яким:

- Витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Інвестмент» об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 195773251101, який розташований за адресою: м. Одеса, Військовий узвіз (Лябурб Жанни спуск), будинок 12, нежитлове приміщення офісу № 401 (раніше квартира 3) загальною площею 132,7 кв.м. на користь Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) «Конкорд Інтернешнл ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича;

- Визнати право власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 195773251101, який розташований за адресою: м. Одеса, Військовий узвіз (Лябурб Жанни спуск), будинок 12, нежитлове приміщення офісу № 401 (раніше квартира 3) загальною площею 132,7 кв.м. за Спільним Українсько-Англійським підприємством (Товариство з обмеженою відповідальністю) «Конкорд Інтернешнл ЛТД»

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Так, за твердженням апелянта, правочин з безоплатного відчуження нерухомого майна без нотаріального посвідчення шляхом безоплатної передачі до статутного капіталу іншої заінтересованої юридичної особи ТОВ «Градокс» вчинено СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» у період настання у нього зобов`язання із погашення безспірної заборгованості перед численними кредиторами та в період знаходження нерухомого майна під арештами, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Такими діями, як вважає апелянт, СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» здійснило зловживання своїми правами з метою ухилення від накладення стягнення на вказану квартиру за боргами перед кредиторами, діючи всупереч арештів всього нерухомого майна боржника згідно з постановами державного виконавця.

Апелянт вважає, що внаслідок відчуження майна, шляхом безоплатної передачі до статутного капіталу іншої заінтересованої юридичної особи ТОВ «Градокс», СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» перестало бути платоспроможним, а всіх кредиторів позбавлено можливості примусового стягнення заборгованості за рахунок нерухомого майна.

При цьому, як стверджує скаржник, крім спірного об`єкта нерухомості, боржник не мав будь-якого іншого ліквідного майна, яке могло б повністю чи значною мірою задовольнити вимоги його кредиторів.

Отже, апелянт вважає, що відчуження майна шляхом безоплатної передачі до статутного капіталу іншої юридичної особи, вчинене боржником, відповідає ознакам фраудаторного правочину.

Щодо набуття боржником права власності на об`єкт нерухомого майна, скаржник відзначає, що правомірність набуття СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» речових прав на квартиру під час судового розгляду заяви арбітражного керуючого ліквідатора СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» про спростування майнових дій банкрута та витребування майна в першій, апеляційній та касаційній інстанціях, сторонами не оспорювалась, а навпаки була визнана.

За твердженням скаржника, боржник у відповідності до вимог законодавства набув майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , однак ним умисно, із метою уникнення звернення стягнення на вказане майно в процесі виконавчого провадження по стягненню коштів згідно раніше винесеним судовим рішенням, не було здійснено державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт.

З огляду на те, що СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» не здійснило державну реєстрацію свого права власності на спірне майно, скаржник вважає, що останній мав право внести до статутного капіталу ТОВ «Градокс» вклад у вигляді майнових прав на об`єкт нерухомого майна, а не у вигляді окремого об`єкта нерухомого майна квартири.

Правочин з відчуження СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» нерухомого майна, на переконання апелянта, відповідає ознакам фраудаторного правочину та не може нести за собою будь-які наслідки, крім його недійсності з моменту його вчинення, оскільки розпорядження вказаним нерухомим майном здійснено з грубим порушенням порядку прийняття рішень загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю; такий правочин спрямований на спричинення шкоди кредиторам, зокрема, СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» належну йому квартиру, щодо якої ним не було проведено державну реєстрацію права власності, було відчужено шляхом безоплатної передачі до статутного капіталу іншої заінтересованої юридичної особи - ТОВ «Градокс» в період наявності в СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» зобов`язань із погашення безспірної заборгованості перед численними кредиторами та під час наявності обтяжень, в тому числі під час дії арешту на все нерухоме майно.

Отже, вищеописані дії, зокрема, щодо внесення до статутного капіталу ТОВ «Градокс» нерухомого майна, на думку апелянта, вчинено виключно з метою незаконного безоплатного виведення на користь заінтересованої особи єдиного майнового активу із власності боржника, відносно якого через 13 місяців порушено провадження у справі про банкрутство у зв`язку з його неплатоспроможністю.

Апелянт вважає, що правочини з відчуження нерухомого майна вважаються такими, що порушують публічний порядок, оскільки за ними проведено відчуження майна, обіг якого був обмежений у зв`язку із накладенням на нього арешту.

На підставі викладеного та враховуючи, що спірне нерухоме майно вибуло з власності боржника незаконно, поза його волею, безоплатно, під час дії обтяжень всього нерухомого майна боржника, апелянт вважає, що у суду є всі підстави дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо поважність причин пропуску строку позовної давності на звернення ліквідатора банкрута до господарського суду з позовом в даній справі, скаржник зазначає, що оцінюючи поважність причин пропуску строку позовної давності у даному спорі, суду необхідно врахувати очевидний фраудаторний характер правочину боржника з відчуження майна шляхом безоплатної передачі до статутного капіталу іншої юридичної особи, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення безспірної заборгованості перед численними кредиторами та під час наявності обтяження всього нерухомого майна.

Скаржник також наголошує на тому, що протягом провадження по справі про банкрутство СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» арбітражним керуючим вчинялися дії, спрямовані на проведення повноцінного аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, забезпечення проведення інвентаризації майна боржника.

Однак, як стверджує апелянт, керівником боржника, шляхом прямого ухилення від виконання вимог ухвал суду так діючого законодавства створювалися умови, які унеможливлювали виконання обов`язків розпорядника майна боржника згідно з вимогами встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме неможливо було провести інвентаризацію майна боржника, аналіз фінансово-господарської діяльності, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

Описані вище обставини, як вважає апелянт, істотно утруднювали проведення процедури банкрутства СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» та своєчасне подання в межах справи про банкрутство заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника або про спростування майнових дій боржника, а тому, тільки після припинення повноважень керівника боржника та виконавчих органів боржника у арбітражного керуючого виникла можливість безперешкодно виконувати свої повноваження.

Скаржник вважає, що подання ліквідатором банкрута заяви про спростування майнових дій банкрута, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу нерухомого майна банкрута, про витребування майна із чужого незаконного володіння в травні 2017 року є виправданим та обґрунтованим. З вищевикладених обставин вбачається наявність поважних причин пропуску позовної давності на подання арбітражним керуючим Дарієнком В.Д. заяви про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Наголошує апелянт й на порушенні судом першої інстанції при розгляді справи порушення норм процесуального права.

Зокрема, скаржник стверджує, що учасникам справи було відмовлено в доступі до правосуддя, оскільки 24 листопада 2022 року арбітражний керуючий прибув до господарського суду Одеської області з метою взяти участь у судовому засіданні, однак, через відсутність електроенергії у приміщенні господарського суду Одеської області, працівниками охорони суду було відмовлено арбітражному керуючому в доступі до зали судових засідань.

З огляду на обставини, які склалися, в тому числі, недопуск зі сторони працівників охорони суду учасників справи в судовому засіданні з поважних причин, враховуючи обставини справи та її складність, на переконання апелянта, господарському суду слід було призначити судове засідання на іншу дату. Втім, судом першої інстанції, за відсутності учасників справи, прийнято оскаржувану ухвалу.

Також, скаржник зазначає, що з урахуванням положень чинного законодавства, в тому числі ст. 7 КУзПБ, заява арбітражного керуючого про витребування із чужого незаконного володіння об`єкта нерухомого майна та визнання права власності має розглядатися в порядку позовного провадження за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, що судом першої інстанції здійснено не було.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №916/2878/14 за апеляційною скаргою Спільного Українсько-Англійського підприємства „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.11.2022 та призначено справу до розгляду на 01.03.2023.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Ленд Інвестмент» в якому товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень товариство зазначає, що ТОВ «Ленд Інвестмент» є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна та набуло його у власність на законних підставах, що підтверджується наявними матеріалами справи.

З приводу посилання скаржника на наявність арешту майна боржника, товариство зазначає, що ліквідатором не надано в розпорядження суду доказів обізнаності боржника щодо існування діючого арешту майнових прав на нерухоме майно на момент вчинення оспорюваного правочину та арешту нерухомого майна, а запис в Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно про арешт нерухомого майна не є перешкодою для відчуження майнових прав на нерухоме майно.

ТОВ «Ленд Інвестмент» вважає, що ліквідатором не доведено, що запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про арешт майна забороняло боржнику відчужувати майно, державної реєстрації права власності якого проведено не було.

На переконання ТОВ «Ленд Інвестмент», після вступу до складу учасників ТОВ «Градокс» боржник залишився відповідальним за своїми боргами, тобто кредитори не втратили право на стягнення боргу за рахунок майна ТОВ «Градокс» в силу приписів ст. 149 ЦК України. Внаслідок майнового внеску боржник отримав частку в статутному капіталі ТОВ «Градокс» в розмірі 97,98 %, яка була оцінена в грошовому еквіваленті в розмірі 2 906 703,04 грн., що вказує на наявність майна позивача у складі учасників ТОВ «Градокс» для задоволення вимог кредиторів. Отже, участь боржника у складі учасників товариства ТОВ «Градокс» за приписами ст. 149 ЦКУ допускає стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами.

Посилання ліквідатора на те, що боржником безоплатно передано майно ТОВ «Градокс», на переконання товариства є недоведеним та спростовується наявними матеріалами справи з яких вбачається, що майновий внесок боржника у складі учасників ТОВ «Градокс» оцінений у розмірі 2 906 703,04 грн.

Таким чином, ТОВ «Градокс» вважає, що правочин вчинений із вступу боржника до складу учасників ТОВ «Градокс» не підпадає під ознаки фраудаторного правочину, оскільки майновий внесок боржника до статутного капіталу іншої юридичної особи не позбавляє кредитора права звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами, вступ боржника до складу учасників ТОВ «Градокс» призвів до збільшення капіталізації учасника товариства та його платоспроможності за рахунок вартості корпоративних прав.

Наголошує товариство й на тому, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вини боржника та ТОВ «Градокс» щодо намірів порушити публічний порядок сторонами правочину, а також відсутні докази об`єктивної сторони, рішень про заборону на майно, яке передавалося за майновими правами боржника не приймалось та записів про арешт майнових прав до Державного реєстру не вносилося.

Наведені скаржником причини пропуску строку позовної давності, на думку ТОВ «Градокс», не можна вважати поважними, оскільки учасники СУАП (ТОВ) "Конкорд Інтернешнл ЛТД" та його виконавчі органи, в т.ч директор, приймали безпосередню участь у правочинах зі вступу до складу учасників ТОВ «Градокс» та передачі майнового внеску до статутного капіталу. Дії учасників СУАП (ТОВ) "Конкорд Інтернешнл ЛТД", директора не виходили за межі наданих цивільних прав та обов`язків, а протилежного ліквідатором не доведено.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі №916/2878/14 оголошено перерву до 05.04.2023.

У зв`язку із перебуванням судді члена-колегії Савицького Я.Ф. у відпустці судове засідання призначене на 05.04.2023 у справі №916/2878/14 не відбулось.

Ухвалою суду від 19.04.2023 розгляд справи було призначено на 15.05.2023.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі №916/2878/14 оголошено перерву до 22.05.2023.

Судом апеляційної інстанції отримано додаткові пояснення від арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. у зв`язку із отриманням останнім офіційної інформації із бази даних data.gov.uk за посиланням https://www.data.gov.uk/ стосовно посадових осіб Акціонерної компанії «Хардінг Бразерс (Шипинг Контракторз) Лімітед» (HARDING BROS (SHIPPING CONTRACTORS) LIMITED), що зареєстрована за № 00550332 у Великобританії, Ейвенмаус Уей, Ейвенмаус, Бристоль.

За твердженням апелянта, про наявність вказаного електронного ресурсу йому раніше не було відомо, а вказану інформацію він виявив 1 квітня 2023 року із системи пошуку Інтернету Google.

Так, за твердженням апелянта, згідно з наявною інформацією з офіційної бази даних data.gov.uk в Акціонерній компанії «Хардінг Бразерс (Шипинг Контракторз) Лімітед» (реєстраційний номер компанії 00550332) містер N. G. HARDING із 03 квітня 2013 року займає посаду секретаря компанії. Таким чином, містер N. G. HARDING 25 червня 2013 року не міг в якості директора АК «Хардінг Бразерс (Шипинг Контракторз) Лімітед» як засновника банкрута із розміром внеску 75% статутного капіталу банкрута підписувати протокол №01/13 та приймати участь в місті Одесі у загальних зборах учасників Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) «Конкорд Інтернешнл ЛТД», на яких власниками було нібито «вирішено» питання про безоплатну передачу до статутного капіталу ТОВ «Градокс» майна банкрута, в тому числі і спірного нежитлового приміщення офісу № 401 (раніше квартира 3) загальною площею 132,7 кв.м. по Військовому узвозу (Лябурб Жанни спуск), 12.

Крім того, як стверджує арбітражний керуючий, містер N. G. HARDING взагалі із моменту створення СУАП (ТОВ) «Конкорд Інтернешнл ЛТД» 18 листопада 1992 року по даний час ніколи не був на території України, в тому числі і в місті Одесі, а тому не міг брати участь у будь-яких загальних зборах учасників СУАП (ТОВ) «Конкорд Інтернешнл ЛТД» будь-де в Україні та підписувати будь-які протоколи зборів чи інші документи від імені АК «Хардінг Бразерс (Шипинг Контракторз) Лімітед».

Відтак, на думку апелянта, наявність протоколів про такі збори, в тому числі із підписами, які імітують підпис містера N. G. HARDING, свідчить про фальсифікацію вказаних протоколів директором СУАП (ТОВ) «Конкорд Інтернешнл ЛТД» ОСОБА_1 та іншими посадовими особами боржника.

Вказані обставини, на думку апелянта, свідчать про вибуття майна СУАП (ТОВ) «Конкорд Інтернешнл ЛТД» у вигляді спірного нежитлового приміщення офісу № 401 (раніше квартира 3) загальною площею 132,7 кв.м. по Військовому узвозу (Лябурб Жанни спуск), 12 із володіння власника не з його волі.

Також, на переконання апелянта, колишній директор СУАП (ТОВ) «Конкорд Інтернешнл ЛТД» ОСОБА_1 з 25 червня 2013 року, дати прийняття рішений про безоплатне відчуження майна боржника неповноваженим складом засновників та шляхом фальсифікації підпису представника засновника із 75% голосів на протоколі № 01/13 по дату винесення постанови Господарського суду Одеської області від 27.04.2016 року по справі №916/2878/14 про визнання боржника банкрутом і припинення його повноважень як директора, знаходячись у зловмисній домовленості із другою стороною ТОВ «Градокс», умисно не здійснював і не мав наміру здійснювати будь-які дії по поверненню спірного майна у власність банкрута.

Однак, колегія суддів не приймає такі пояснення до уваги та не враховує під час прийняття рішення, з огляду на таке.

Так, за приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 4 ст. 46 ГПК України визначено, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, обставини на які посилається апелянт у поясненнях наданих до суду апеляційної інстанції, не були предметом дослідження судом першої інстанції, оцінка їм не надавалась. Докази на підтвердження таких обставин стороною не були подані.

З урахуванням наведеного, доводи які ґрунтуються на обставинах, що вказані апелянтом у поясненнях наданих до суду апеляційної інстанціях, залишаються колегією суддів поза увагою.

Під час судового засідання від 22.05.2023 арбітражний керуючий підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник ТОВ "Ленд Інвестмент" надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 01.07.2003р. між ВАТ «БМУ «Укрторгбуд» та СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД був укладений інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості (т. 8 а.с. 159-163), п. 2.1. якого передбачено, що предметом цього договору є участь сторін у будівництві об`єкту будівництва з отриманням у власність сторін відповідних часток у об`єкті будівництва на умовах і в порядку, передбачених договором.

Пунктом 2.4.2 вказаного договору передбачено, що сторони згодні з тим, що розподіл приміщень, у т.ч. нежилих та жилих в об`єкті будівництва, майнові права, на які належать СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД та ВАТ «БМУ «Укрторгбуд», здійснюються шляхом підписання додаткових угод до цього договору, з урахуванням реально внесених інвестицій на момент завершення об`єкту будівництва.

В подальшому між ТОВ «БМУ «Укрторгбуд» та СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД укладалися додаткові угоди №1 від 07.11.2010р. (т. 8 а.с. 164), №2 від 11.08.2011р. (т. 8 а.с. 165), №3 від 17.04.2012р. (т. 8 а.с. 166), №4 від 07.08.2012р. (т. 8 а.с. 167), №5 від 08.08.2012р. (т. 8 а.с. 168-169), №6 від 17.10.2012р. (т. 8 а.с. 170) до інвестиційного договору будівництва об`єкту будівництва від 01.07.2003р.

Згідно з п. 2. додаткової угоди №5 від 08.08.2012р. до інвестиційного договору будівництва об`єкту будівництва від 07.03.2003р. сторони згодні з тим, що СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД належать права на 8 міст для автомобілів та 1381 кв.м. у буд. №12 по Військовому узвозу у м. Одеса, що складаються з наступних приміщень: офісні приміщення №№101, 201, 202 та 204 та квартири, у тому числі квартира АДРЕСА_2 , яка розташована на 4 поверсі, загальною площею 141, 3 кв.м.

Відповідно до Статуту ТОВ „Градокс (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів учасників (засновників) № 03/13 від 25.06.2013р. (т. 4 а.с. 81-86) учасниками товариства є СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД з внеском до статутного капіталу 97,98% в розмірі 2 906 703,04 грн., гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Таким чином, ТОВ Градокс як юридична особа, створена за участю боржника є заінтересованою особою стосовно боржника.

Рішенням загальних зборів учасників СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД, оформленим протоколом №01/03 від 25.06.2013р. (т.4 а.с.87), вирішено вступити в якості учасника до складу учасників ТОВ «Градокс» та внести до статутного капіталу останнього майновий внесок у вигляді основних засобів; а саме: хол, коридор, сходина клітка, ліфт, підсобка, вентиляційна, електрощитові, котельна, балкон, гараж, насосна, венткамера, квартира №3, вартістю 2 906 703, 04 грн., що складає 97, 98 % статутного капіталу ТОВ «Градокс».

Із протоколу № 03/13 загальних зборів учасників ТОВ „Градокс від 25.06.2013р. (т. 4 а.с. 88-89) вбачається, що вирішено включити до складу учасників ТОВ „Градокс СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД, перерозподілити статутний капітал та визначити долю банкрута, яким внесено до статутного капіталу 2 906 703, 04 грн., у розмірі 97, 98%.

Відповідно до акту приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Градокс» від 28.06.2013р. (т. 9 а.с. 1) директор СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД передав, а директор ТОВ «Градокс» прийняв майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 до статутного капіталу товариства, а саме квартира №3, 132, 70 мІ, в якості оплати частки від загального розміру статутного капіталу товариства.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно №11776925 від 29.10.2013р. (т. 9 а.с. 47) власником об`єкта нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , загальна площа 132, 7 кв.м., є ТОВ «Градокс».

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №11777452 від 29.10.2013р. власником об`єкта нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 29.10.2013р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 7329940 від 29.10.2013р. є ТОВ «Градокс» (т. 9 а.с. 48).

Також, в матеріалах справи міститься технічний паспорт на квартиру (т. 9 а.с. 6-7).

28.11.2013р. між ТОВ «Градокс» та ТОВ «Ленд Інвестмент» був укладений договір купівлі-продажу (т. 8 а.с. 100-101), п. 1 якого передбачено, що ТОВ «Градокс» передало у власність (продало), а ТОВ «Ленд Інвестмент» прийняло у власність (купило) квартиру, що розташована за адресою: м. Одеса, Військовий узвіз, будинок під номером дванадцять, квартира під номером три, яка в цілому складається з чотирьох житлових кімнат та підсобних приміщень загальною площею 132, 7 кв.м., житловою площею 73, 0 кв.м.

Відповідно до п. 2 вказаного договору зазначена квартири належить ТОВ «Градокс» на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.10.2013р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 195773251101, номер запису про право власності 3115594.

Пунктом 3 зазначеного договору передбачено, що продаж квартири за домовленістю сторін учиняється за 477 720 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно з п.п. 4, 5 вказаного договору балансова вартість квартири, що відчужується за цим договором, згідно довідки про балансову вартість майна, виданої ТОВ «Градокс» 25.11.2013р. за №011 становить 394 200, 15 грн., без ПДВ. Оціночна вартість квартири згідно звіту про незалежну оцінку майна від 29.10.2013р. складає 539 293 грн.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №13584646 від 28.11.2013р. (т. 9 а.с 87) власником об`єку нерухомого майна, а саме квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 2811, виданого 28.11.2013р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, є ТОВ «Ленд Інвестмент».

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №75454457 від 11.12.2016р. (т. 8 а.с. 68-71) наявний запис про обтяження: 298353, а саме арешт нерухомого майна, дата та час державної реєстрації: 07.03.2013р., державний реєстратор: Тартачна К.М., Одеське міське управління юстиції; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: В-6/399, виданий 27.02.2013р., виданий: головний державний виконавець Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ Скрябіна А.Я.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 770280 від 07.03.2013р.; обтяжувач: Другий Мадиновський ВДВС ОМУЮ, особа, майно/права якої обтяжуються: СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД, особа, в інтересах якої встановлено обтяження: ТОВ «Дока Україна Т.О.В.». 07.06.2011р. за №11261789 реєстратором Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано арешт нерухомого майна за реєстраційний номером обтяження: 11261789, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-6/825, 07.06.2011р. Другим Малиновським ВДВС ОМУЮ, №за ЄДРВП 23948748, головний державний виконавець Скрябіна А.Я.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.11.2016р. №73975108 (т. 8 а.с. 72-76) об`єкт нерухомого майна, а саме квартира змінено на нежитлове приміщення офісу, загальна площа (кв.м.): 132, 7, житлова площа (кв.м.): 73 змінено на загальна площа (кв.м.): 132, 7, адреса: АДРЕСА_4 змінено на АДРЕСА_5 .

Відповідно до протоколу №14-12/14 загальних зборів учасників СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД від 08.12.2014р. (т. 5 а.с. 40-41), було прийнято рішення здійснити попередні заходи по організації проведення в другій декаді лютого 2015р. загальних зборів товариства з метою прийняття рішення стосовно виходу зі складу учасників ТОВ „Градокс без висування вимог про повернення внеску до статутного капіталу останнього.

Згідно з рішенням загальних зборів учасників СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД оформленого протоколом №15/1 від 11.02.2015р. (т. 4 а.с. 119 на звороті) вирішено вийти зі складу учасників ТОВ Градокс, належну частку у статутному капіталі отримати відповідно до статутних документів та чинного законодавства України.

Відповідно до протоколу № 1/2015 загальних зборів учасників ТОВ „Градокс від 12.02.2015р. (т.4 а.с.118, т. 6 а.с. 22) вирішено виключити на підставі заяви СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД зі складу учасників товариства та здійснити з ним розрахунок відповідно до належної йому частки у статутному капіталі товариства згідно чинного законодавства.

Згідно протоколу № 15/2 загальних зборів учасників СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД від 30.03.2015р. (т. 5 а.с. 117) вирішено при виході зі складу учасників ТОВ „Градокс відмовитися від повернення внесених до його статутного капіталу допоміжних приміщень, користування якими потрібно для виконання функцій управляючої компанії або отримання компенсації за них.

Оформлення виходу СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД зі складу учасників ТОВ „Градокс відбулось 27.02.2015р., рішення про відмову від отримання свого внеску прийнято 30.03.2015р. після цього оформлення та після порушення провадження у справі про банкрутство (13.08.2014р.)

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.11.2016р. (т. 7 а.с. 102-112), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2017р., задоволено заяву ліквідатора СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД арбітражного керуючого Колмикової Т.О. про спростування майнових дій боржника в порядку ст. 20 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом частково; визнано недійсним рішення загальних зборів учасників СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД, оформлене протоколом № 15/2 від 30.03.2015р., про відмову від повернення внесків до статутного капіталу СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД ТОВ „Градокс допоміжних приміщень, користування якими потрібно для виконання функцій управляючої компанії, або отримання компенсації за них при виході зі складу учасників ТОВ „Градокс; в решті заяви ліквідатора СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД арбітражного керуючого Колмикової Т.О. про спростування майнових дій боржника в порядку ст. 20 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом відмовлено.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №252105325 від 10.04.2021р. (т. 18 а.с. 133-137) наявний запис про обтяження: 298353, а саме арешт нерухомого майна, дата та час державної реєстрації: 07.03.2013р., державний реєстратор: Тартачна К.М., Одеське міське управління юстиції; підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: В-6/399, виданий 27.02.2013р., виданий: головний державний виконавець Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ Скрябіна А.Я.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 770280 від 07.03.2013р.; обтяжувач: Другий Малиновський ВДВС ОМУЮ, особа, майно/права якої обтяжуються: СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД, особа, в інтересах якої встановлено обтяження: ТОВ «Дока Україна Т.О.В.». 07.06.2011р. за №11261789 реєстратором Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано арешт нерухомого майна за реєстраційний номером обтяження: 11261789, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-6/825, 07.06.2011р. Другим Малиновським ВДВС ОМУЮ, № ЄДРВП 23948748, головний державний виконавець Скрябіна А.Я.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.01.2009р. по справі №4/4-09-200 (т. 18 а.с. 115-116) стягнуто з СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД на користь ТОВ Мега-строй суму заборгованості за фактично поставлену продукцію згідно договору поставки № 234 від 01.11.2007р., в розмірі 175189,7 грн., в тому числі ПДВ 20 % в сумі 29198,28 грн., штраф за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 3929,21 грн. 3 % за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 3220,67 грн., компенсацію дії інфляції (борг з урахуванням індексу інфляції) за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 11927,19 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 1942,67 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.03.2009р. по справі №31/13-09-335 (т. 18 а.с. 117) стягнуто з СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД на користь ТОВ «Альянс» 68 945, 36 грн., 689, 45 грн. по держмиту, 117, 86 грн. за ІТЗ судового процесу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.01.2010р. по справі №16/230-09-6272 (т. 18 а.с. 118-119) стягнуто з СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД на користь ПП „Альфа Строй Сервіс основний борг у розмірі 182203, 40 грн.; 9838, 98 грн. - інфляційні витрати, 4163, 22 грн. - 3% річних; пеню в сумі 20853, 55 грн., 2170, 59 грн. держмита; 236 грн. - витрати на ІТЗ судового процесу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.10.2010р. по справі №28-16/230-09-6272 (т. 18 а.с. 120-121) стягнуто з СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД на користь ПП „Альфа Строй Сервіс основний борг у розмірі 182203, 40 грн.; 9838, 98 грн. - інфляційні витрати, 4163, 22 грн. - 3% річних; пеню в сумі 20853, 55 грн., 2170, 59 грн. держмита; 236 грн. - витрати на ІТЗ судового процесу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. по справі №22/162-10-3866 (т. 18 а.с. 122-123) у тому числі стягнуто з СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД на користь ТОВ з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." суму 580865,28грн. основного боргу, суму 158432,56 грн. штрафу, 7392,98 грн. державного мита та державного мита за вимоги немайнового характеру 85 грн. та 236 грн. ІТЗ судового процесу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2011р. по справі №9/17-2858-2011 (т. 18 а.с. 124-125) стягнуто із СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД на користь ПрАТ "Зевс Кераміка" основну заборгованість в сумі 26 839,96 грн., 2 393,54 грн. пеня; 463,27 грн. 3% річних, 1 964,49 грн. інфляційні витрати; 316 грн. - витрат по держмиту; 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД на користь Державного бюджету України 0,61 грн. державного мита.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.03.2013р. по справі №916/301/13-г (т. 18 а.с. 126-127) стягнуто з СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД на користь ПП "САКСЕСС-СТРОЙ" суму основного боргу у розмірі 94 465,74 грн., пеню в розмірі 6 944,21 грн., та 2 028,20 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.08.2013р. по справі №916/1614/13 (т. 18 а.с. 128-132) стягнуто з СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД на користь ТОВ "Істіл інвестментс України" заборгованість у розмірі 549 119, 10 грн., 3 % річних у розмірі 7 085, 89 грн., інфляційні витрати у розмірі 549, 12 грн. та судовий збір у розмірі 11 135, 08 грн.

13.08.2014 ухвалою Господарського суду Одеської області порушено провадження у справі про банкрутство Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) "Конкорд Інтернешнл ЛТД".

05.11.2014 ухвалою попереднього засідання суду затверджено реєстр вимог кредиторів.

27.04.2016 постановою Господарського суду Одеської області визнано банкрутом СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД", відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

30.11.2016 ухвалою Господарського суду Одеської області, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2017, задоволено частково заяву ліквідатора СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД" арбітражного керуючого Колмикової Т.О. про спростування майнових дій боржника в порядку статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; визнано недійсним рішення загальних зборів учасників СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД", оформлене протоколом від 30.03.2015 № 15/2, про відмову від повернення внесків СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД" до статутного капіталу ТОВ "Градокс" допоміжних приміщень, користування якими потрібно для виконання функцій управляючої компанії, або отримання компенсації за них при виході зі складу учасників ТОВ "Градокс"; у решті заяви ліквідатора СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД" арбітражного керуючого Колмикової Т.О. про спростування майнових дій боржника в порядку статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відмовлено.

30.11.2016 ухвалою Господарського суду Одеської області призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Дарієнка В.Д., який звернувся до суду першої інстанції із відповідною заявою про спростування майнових дій боржника.

В обґрунтування поданої заяви ліквідатором банкрута зазначено, що під час виконання обов`язків йому стало відомо, що посадові особи банкрута, ТОВ "Градокс", ТОВ "Ленд Інвестмент" із використанням своїх службових повноважень з метою ухилення від сплати боргів СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД" перед кредиторами умисно незаконно вивели із власності банкрута нерухоме майно квартиру АДРЕСА_6 , що знаходилась під арештом у зв`язку із відкриттям Другим Малиновським ВДВС виконавчого провадження про примусове стягнення боргу.

Ліквідатор банкрута вказував, що незаконність передачі СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД" нерухомого майна (включно із квартирою АДРЕСА_1 , в статутний капітал ТОВ "Градокс" полягає в наступному. ТОВ "БМУ "Укрторгбуд" є забудовником та власником буд. АДРЕСА_3 , в якому було створено житлові квартири, нежилі приміщення і підсобні приміщення, в тому числі квартиру АДРЕСА_2 . Після вводу в експлуатацію вказаного будинку 01.11.2010 ВАТ "БМУ "Укрторгбуд" проводився продаж квартир та офісів у зазначеному будинку. Згідно інвестиційного договору будівництва об`єкту нерухомості від 01.07.2003 між ВАТ "БМУ "Укрторгбуд" та СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД" із додатками , в тому числі додатком № 5 від 08.08.2012, у власність СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД", як інвестора, було передано, крім іншого, квартиру АДРЕСА_1 .

За твердженням ліквідатора, 25.06.2013 цю квартиру № 3 та додатково підсобні приміщення, що є власністю всіх співвласників будинку, СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД" з метою ухилення від накладення примусового стягнення на квартиру АДРЕСА_2 за борги перед кредиторами, незаконно передало до статутного капіталу ТОВ "Градокс".

Ліквідатором банкрута повідомлено, що СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД" 25.06.2013 за менше, ніж за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство (13.08.2014), було включене до складу учасників заінтересованої особи ТОВ "Градокс" шляхом перерозподілу статутного капіталу із визначенням долі банкрута у статутному капіталі 2 906 703,04 грн у розмірі 97,98% шляхом безоплатної передачі квартири АДРЕСА_2 , тобто, спірне нерухоме майно СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД" передало ТОВ "Градокс" безоплатно, а фактично подарувало, що має наслідком його повернення. Обставини вступу банкрута до числа засновників ТОВ "Градокс" та незаконного внесення в статутний капітал ТОВ "Градокс" нерухомого майна встановлені ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.11.2016, а тому доказуванню не підлягають.

Ліквідатором банкрута зазначено, що належна СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД" квартира № 3 не могла бути відчужена будь-яким способом, у тому числі шляхом передачі до статутного капіталу іншої юридичної особи, так як була арештована постановами про арешт нерухомого майна та оголошення заборони на його відчуження серія В-6 №825 від 07.06.2011 та серія В-6 №399 від 27.02.2013, виданих державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ.

На думку ліквідатора, після прийняття квартири до статутного капіталу 28.10.2013 ТОВ "Градокс" незаконно оформило на себе право власності на квартиру АДРЕСА_6 шляхом отримання незаконного свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на вказану квартиру, яке видане 29.10.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, правонаступником якого є управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради як орган державної реєстрації в м. Одесі. Пізніше ТОВ "Градокс" змінило цільове призначення із квартири на нежитлове приміщення офісу № 401 та 28.11.2013 незаконно уклало договір купівлі-продажу нежитлового приміщення офісу № 401 із ТОВ "Ленд Інвестмент"; кошти від незаконного продажу квартири посадові особи СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД" та ТОВ "Градокс" присвоїли та розпорядилися ними у власних цілях.

Ліквідатор банкрута також зазначив, що в цей період часу в СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД" склалося тяжке фінансове становище, оскільки відносно підприємства було винесено значну кількість судових рішень про стягнення коштів, у тому числі і на користь кредиторів у справі про банкрутство ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." і ТОВ "Істіл Інвестментс Україна".

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанцій дійшов висновку, що подана арбітражним керуючим заява є необґрунтованою, обставини викладі в ній не знайшли свого підтвердження, а тому вона не підлягає задоволенню.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Слід відзначити, що під час нового розгляду справи, ліквідатор надав до суду уточнену заяву про спростування майнових дій банкрута та про витребування майна в якій просив суд:

Разом з цим, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що від вимог про визнання незаконними дії СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД" по безоплатній передачі до статутного капіталу заінтересованої особи ТОВ "Градокс" квартири № 3 буд. № 12 по Військовому узвозі в м. Одесі згідно рішення загальних зборів учасників ТОВ "Градокс" від 25.06.2013 про включення до складу учасників ТОВ "Градокс" СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД", перерозподіл статутного капіталу та визначення долі, в рахунок якої внесено до статутного капіталу 2 906 703,04 грн у розмірі 97, 98% та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення офісу № 401 загальною площею 132,7 кв.м в буд. № 12 по Військовому узвозі в м. Одесі від 28.11.2013 № 2811 між ТОВ "Градокс" та ТОВ "Ленд Інвестмент", який завірено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М., арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. не відмовлявся.

До того ж, як зі змісту заяв ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. від 26.04.2017 та від 13.04.2021 (вх. №3-192/21 від 14.04.2021) про уточнення позовних вимог, а також заяви про уточнення вимог, яка була подана до суду першої інстанції під час нового розгляду справи, вбачається, що вимоги ліквідатора ґрунтуються саме на недійсності вчинено боржником правочину щодо передачі спірного майна до статутного капіталу іншої юридичної особи.

З огляду на таке, колегії судді вважає за необхідне надати оцінку таким доводам заявника, навіть за наявності заяви про уточнення позовних вимог, в якій заявник фактично зменшив заявлені вимоги, шляхом виключення із прохальної частини вимог про визнання незаконними дії СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД" по безоплатній передачі до статутного капіталу заінтересованої особи ТОВ "Градокс" квартири № 3 буд. № 12 по Військовому узвозі в м. Одесі згідно рішення загальних зборів учасників ТОВ "Градокс" від 25.06.2013 про включення до складу учасників ТОВ "Градокс" СП "Конкорд Інтернешнл ЛТД", перерозподіл статутного капіталу та визначення долі, в рахунок якої внесено до статутного капіталу 2 906 703,04 грн у розмірі 97, 98% та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення офісу № 401 загальною площею 132,7 кв.м в буд. № 12 по Військовому узвозі в м. Одесі від 28.11.2013 № 2811 між ТОВ "Градокс" та ТОВ "Ленд Інвестмент", який завірено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Згідно з частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України, статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Відповідно до положень статей 14, 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.

Отже, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17).

Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 ЦК України).

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

Так, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробивши такий правовий висновок однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)" (постанова ВП ВС від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц).

Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Колегія суддів зазначає, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті З ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься : момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може. (п. 157 постанови ВС КГС від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

Як вже було вказано вище та підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема численними рішеннями судів, до відкриття провадження у справі про банкрутство боржник Спільне Українсько-Англійське підприємство (Товариство з обмеженою відповідальністю) «КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД» мало заборгованість перед контрагентами. Такі рішення набрали законної сили та боржником не оскаржувались.

Зокрема, Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.01.2009р. по справі №4/4-09-200 (т. 18 а.с. 115-116) стягнуто з СП „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД на користь ТОВ Мега-строй суму заборгованості за фактично поставлену продукцію згідно договору поставки № 234 від 01.11.2007р., в розмірі 175189,7 грн., в тому числі ПДВ 20 % в сумі 29198,28 грн., штраф за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 3929,21 грн. 3 % за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 3220,67 грн., компенсацію дії інфляції (борг з урахуванням індексу інфляції) за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 11927,19 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 1942,67 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн.

Виконання вказаних вище судових рішень про стягнення здійснювалось у примусовому порядку Другим Малиновським відділом Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції і в процесі виконавчого провадження державними виконавцями неодноразово виносились постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме:

- Тип обтяження: арешт нерухомого майна. Реєстраційний номер обтяження: 9559301. Зареєстровано: 25.02.2010 15:51:42 за № 9559301 реєстратором: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 65017, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 26/2, (048) 717-52-12. Підстава обтяження: Постанова про відкриття виконавчого провадження, б/н, 25.02.2010, Другий Малиновський ВДВС Одеського МУЮ, Відповідно до наказу № 16/230-09-6272 від 26.01.2010 Господарського суду Одеської області. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.

- Тип обтяження: арешт нерухомого майна. Реєстраційний номер обтяження: 11261789. Зареєстровано: 07.06.2011 13:49:00 за № 11261789 реєстратором: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 65017, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бреуса, буд. 26/2, (048) 717-52-12. Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, В-6/825, 07.06.2011, Другим Малиновським ВДВС Одеського МУЮ, № за ЄДРВП 23948748, головний державний виконавець Скрябіна А.Я. Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.

Номер запису про обтяження: 298353 (спеціальний розділ). Дата, час державної реєстрації: 07.03.2013 12:59:20. Державний реєстратор: Тартачна Катерина Михайлівна, Одеське міське управління юстиції, Одеська обл. Підстава для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: В-6/399, виданий 27.02.2013, видавник: головний державний виконавець Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Скрябіна А.Я. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 770280 від 07.03.2013 13:01:17, Тартачна Катерина Михайлівна, Одеське міське управління юстиції, Одеська обл. Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

Наведені записи про арешт всього нерухомого майна боржника було внесено, в тому числі, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно були відомі боржникові, який є стороною виконавчих проваджень.

Разом з цим, не дивлячись на існуючу заборгованість та обтяження майна, боржник рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом № 01/13 від 25.06.2013 року (т. 4 а.с. 87) вирішив вступити в якості учасника до складу учасників ТОВ «Градокс» та внести до статутного капіталу останнього майновий внесок у вигляді основних засобів і житловому будинку за адресою: м. Одеса, вул. Військовий узвіз, 12, а саме: хол, коридор, сходина клітка, ліфт, підсобка, вентиляційна, електрощитові, котельна, балкон, гараж, насосна, венткамера, квартира № 3, вартістю 2 906 703,04 грн., що складає 97,98 % статутного капіталу ТОВ «Градокс».

Відповідно до акту приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Градокс» від 28.06.2013 року (т. 9, а.с. 1), директор СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» передав, а директор ТОВ «Градокс» прийняв майно, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Військовий узвіз, 12 до статутного капіталу товариства, а саме - квартиру № 3, 132,7 кв.м, в якості оплати частки від загального розміру статутного капіталу товариства.

При цьому колегія суддів зазначає, що жодних розумних пояснень щодо вчинення таких дій боржником надано не було.

На переконання колегії суддів, вчинення боржником дій щодо передачі майна до статутного капіталу іншого товариства, без наявності будь-якої вигоди, отримання прибутку, тощо, та маючи боргові зобов`язання перед іншими юридичними особами, що встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили, безумовно свідчить про наявність недобросовісної поведінки з боку боржника та вчинення таких дій саме на шкоду кредиторам, які внаслідок відчуження такого майна боржника, наразі, після порушення провадження у справі про банкрутство позбавлені можливості задовольнити свої грошові вимоги до боржника, зокрема шляхом наповнення ліквідаційної маси за рахунок майна, яке було неправомірно відчужено боржником.

Колегія суддів відзначає, що наявні матеріли справи не містять, а учасниками справи не надано доказів на підтвердження того, що внесення боржником майна до статутного капіталу ТОВ «Градокс» мало на меті, зокрема отримання відповідного прибутку боржником задля погашення вже існуючих боргів тобто було економічно обґрунтованим.

Відтак, колегія суддів вважає, що боржник діючи завідомо недобросовісно, з метою ухилення від власних зобов`язань перед кредиторами, та не маючи на меті отримання прибутку задля погашення існуючої заборгованості, здійснив відчуження єдиного належного йому майна.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що передача боржником єдиного належного йому майна, за наявності істотної заборгованості, до статутного капіталу іншого товариства, без жодної економічної мети, безумовно вчинено на шкоду кредиторам, тобто є фраудаторним правочином.

Слід також відзначити, що у відповідності до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.10.2013 року № 11776925 (т. 9, а.с. 47) власником об`єкта нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , загальна площа 132,7 кв.м, є ТОВ «Градокс».

Відповідно до Протоколу № 05/13 загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Градокс» від 31.10.2013 року вирішено реалізувати шляхом продажу ТОВ «Ленд Інвестмент» за 477 720,00 грн. квартиру АДРЕСА_1 .

28.11.2013 року між ТОВ «Градокс» та ТОВ «Ленд Інвестмент» був укладений договір купівлі-продажу (т. 8 а.с. 100-101), п. 1 якого передбачено, що ТОВ «Градокс» передало у власність (продало), а ТОВ «Ленд Інвестмент» прийняло у власність (купило) квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , квартира під номером три, яка в цілому складається з чотирьох житлових кімнат та підсобних приміщень загальною площею 132,7 кв.м., житловою площею 73,0 кв.м., який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М., реєстраційний № 2811.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Одеської області від 13.08.2014 року, крім іншого, порушено провадження у справі № 916/2878/14 про банкрутство СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД».

08.12.2014 року на загальних зборах учасників СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД», тобто після порушення справи про банкрутство, засновниками останнього прийнято рішення, оформлено протоколом № 14-12/14, про зобов`язання директора боржника ОСОБА_1 здійснити попередні заходи по організації проведення в другій декаді лютого 2015 року загальних зборів товариства з метою прийняття рішення стосовно виходу зі складу учасників ТОВ «Градокс» без висування вимог про повернення внеску до статутного капіталу останнього.

Згідно з протоколом № 15/2 загальних зборів учасників СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» від 30.03.2015 (т. 5 а.с. 117) вирішено при виході зі складу учасників ТОВ «Градокс» відмовитися від повернення внесених до його статутного капіталу допоміжних приміщень (які по акту не передавались ТОВ «Градокс»), користування якими потрібно для виконання функцій управляючої компанії або отримання компенсації за них.

Разом з цим, ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2016 року (т. 7 а.с. 102-112), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року у справі № 916/2878/14 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД», оформлене протоколом № 15/2 від 30.03.2015, про відмову від повернення внесків до статутного капіталу СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» від ТОВ «Градокс» допоміжних приміщень, користування якими потрібно для виконання функцій управляючої компанії, або отримання компенсації за них при виході зі складу учасників ТОВ «Градокс».

У названій ухвалі суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, зазначив, що враховуючи те, що майновий внесок Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) «Конкорд Інтернешнл ЛТД» до ТОВ «Градокс» є єдиним потенційним ліквідним джерелом погашення вимог кредиторів у процедурі банкрутства, відмова від нього відбулась після порушення провадження у справі про банкрутство, наслідком чого стала неможливість боржника виконати взяті на себе зобов`язання перед кредиторами та в подальшому визнання його банкрутом, суд дійшов висновку про те, що такі майнові дії боржника мали сумнівний характер, переслідували мету обмеження інтересів кредиторів, містили елементи зловживання правом та призвели до зменшення обсягу майна боржника, що є підставами для застосування до даних правовідносин ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та спростування вказаної майнової дії.

Наведене, на переконання колегії суддів, також безумовно свідчить про недобросовісність дій боржника, оскільки такими діями СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» ухилилось від виконання власних боргових зобов`язань та позбавило можливості кредиторів задовольнити свої вимоги за рахунок такого майна після порушення провадження у справі про банкрутство.

Слід також наголосити, що боржник не має у власності іншого нерухомого та/або рухомого майна, крім спірного об`єкта нерухомості, за рахунок реалізації якого можливо було б повністю чи значною мірою задовольнити вимоги кредиторів.

Відтак, відчуження майна шляхом безоплатної передачі до статутного капіталу іншої юридичної особи, вчинене СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД», відповідає ознакам фраудаторного правочину.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України у разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування, оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 906/655/18, від 19.06.2019 у справі № 756/13683/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, та з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Аналогічний висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21) та в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц).

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

При цьому, слід зазначити, що встановлення законодавцем у статті 42 КУзПБ та статті Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спеціальних наслідків визнання правочинів недійсними не виключає можливості захисту прав і законних інтересів особи в межах справи про банкрутство, у спосіб, передбачений статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, зокрема, у справі, що розглядається, - шляхом віндикації в порядку статті 388 ЦК України.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що за результати вчинених правочинів щодо відчуження спірного майна, наразі його власником є ТОВ "Ленд Інвестмент". Так, 28.11.2013 року між ТОВ «Градокс» та ТОВ «Ленд Інвестмент» був укладений договір купівлі-продажу (т. 8 а.с. 100-101), п. 1 якого передбачено, що ТОВ «Градокс» передало у власність (продало), а ТОВ «Ленд Інвестмент» прийняло у власність (купило) квартиру, що розташована за адресою: місто Одеса, Військовий узвіз, будинок під номером 12, квартира під номером три, яка в цілому складається з чотирьох житлових кімнат та підсобних приміщень загальною площею 132,7 кв.м., житловою площею 73,0 кв.м., який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М., реєстраційний № 2811.

Судами досліджено питання добросовісності останнього набувача майна, та встановлено відсутність порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позивачем вимогами є законним заходом, який спрямований на встановлення балансу інтересів боржника та кредиторів у справі про банкрутство та повернення в ліквідаційну масу відчуженого за недійсним правочином майна, і є пропорційним переслідуваним таким втручанням цілям.

В цій частині слід звернути увагу на практику ЄСПЛ, зокрема: рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02. 1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 2.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014.

Враховуючи встановлені обставини справи (відчуження спірного майна на підставі фраудаторного правочину, вчинено на шкоду кредиторам та всупереч інтересам боржника), колегія суддів вважає обґрунтованими заявлені арбітражним керуючим вимоги щодо витребування майна.

Щодо вимоги заявника про визнання права власності на спірні об`єкти нерухомості, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Віндикаційний позов та позов про визнання права власності очевидно спрямовані на захист права власності позивача. При цьому захист від віндикаційного позову може як не ґрунтуватися на невизнанням чи оспорюванням відповідачем права власності позивача, так і ґрунтуватися на такому невизнанні чи оспорюванні. В останньому випадку об`єднання в одному позові вимог про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння не можна виключати. Однак у всякому випадку такі вимоги повинні бути пов`язані між собою підставою виникнення, предметом (стосуватися одного й того ж самого майна) тощо.

Аналогічну позицію щодо можливості об`єднання зазначених позовних вимог викладено в постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 922/1359/19, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).

Водночас, у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (такий висновок про застосування норм права викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що вимоги арбітражного керуючого про визнання права власності на спірне майно за боржником не підлягають задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 по даній праві, суд касаційної інстанції зазначив наступне.

У постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 висловлено правову позицію такого змісту: " Укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, а відповідний спосіб захисту гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав".

Тобто, у разі пред`явлення позову про визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, а не на основі спеціальних підстав, визначених статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід застосовувати паралельно положення про позовну давність (глава 19 ЦК України) разом із строком, зазначеним у статті 20 Закону про банкрутство.

Крім того, судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 зроблено висновок, що "наведені у цих нормах темпоральні межі "підозрілого періоду" є органічною частиною конструкції відповідних підстав визнання недійсними правочинів боржника. Тобто строк встановлений у статті 20 Закону про банкрутство, статті 42 КУзПБ, становить так званий "підозрілий період", у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником фраудаторних правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника.

Відповідний строк не є за своєю природою позовною давністю, оскільки виходячи зі змісту статті 256 ЦК України перебіг позовної давності за своєю суттю є строком захисту права, спрямованим у майбутнє, наслідки спливу якого є тягарем, який покладається на особу як результат недбалості у захисті свого права. Тож позовна давність підлягає паралельному застосуванню із строком зазначеним у статті 20 Закону про банкрутство, статті 42 КУзПБ, адже строк встановлений у наведених статтях, обраховується у зворотному напрямку від дати відкриття провадження у справі про банкрутство та жодних меж для заявлення відповідної вимоги після відкриття такого провадження Закон про банкрутство та КУзПБ не визначають".

Верховний суд з цього приводу відзначив що ТОВ "Ленд Інвестмент" не подавало заяву про застосування строку позовної давності.

Між тим, як вбачається з наявних матеріалів справи, під час нового перегляду справи, ТОВ "Ленд Інвестмент" було подано до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності щодо розгляду заяв арбітражного керуючого (ліквідатора) у господарській справі № 916/2878/14 в якій товариство просило застосувати строк позовної давності до вимог позивача Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) «Конкорд Інтернешнл ЛТД» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича, щодо витребування із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Інвестмент» об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером: 195773251101, який розташований за адресою: м. Одеса, Військовий узвіз (Лябурб Жанни спуск), будинок 12, нежитлового приміщення офісу № 401 (раніше квартира 3) загальною площею 132,7 кв.м. на користь Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) «Конкорд Інтернешнл ЛТД» в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича та відмовити у позові у повному обсязі.

В обґрунтування даної заяви ТОВ "Ленд Інвестмент" зазначило, що початок перебігу позовної давності за вимогами ліквідатора про витребування майна розпочався 25.06.2013, оскільки саме 25.06.2013 боржником СП «КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД» прийнято рішення загальних зборів учасників СП «КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД», оформлене протоколом № 01/03, згідно якого вирішено вступити в якості учасника до складу учасників ТОВ «Градокс» та внести до статутного капіталу останнього майновий внесок у вигляді основних засобів; а саме: хол, коридор, сходина клітка, ліфт, підсобка, вентиляційна, електрощитові, котельна, балкон, гараж, насосна, венткамера, квартира №3 (спірне майно) вартістю 2 906 703, 04 грн.

Саме з передачею спірного майна боржником СП «КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД» до статутного капіталу ТОВ «Градокс», як стверджує ТОВ "Ленд Інвестмент", ліквідатор Дарієнко В.Д. пов`язує початок здійснення незаконних дій відносно спірного майна.

Посилаючись на висновки Верховного Суду ТОВ "Ленд Інвестмент" зазначає, що початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно. Як встановлено з матеріалів справи, для боржника, як сторони правочину, днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину з передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Градокс», оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, тобто днем початку перебігу позовної давності слід вважати 25.06.2013.

Відтак, ТОВ "Ленд Інвестмент" вважає, що Спільне Українсько-Англійське підприємство (Товариство з обмеженою відповідальністю) «Конкорд Інтернешнл ЛТД» в особі ліквідатора- арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича, звернувшись із заявою до суду 31.05.2017 пропустив трьохрічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Заперечуючи проти заяви ТОВ "Ленд Інвестмент" про застосування строків позовної давності, арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. послався на наявність поважних причин її пропуску.

Зокрема, заявник вважає, що оцінюючи поважність причин пропуску строку позовної давності у справі № 916/2878/14 про банкрутство СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» суду необхідно врахувати очевидний фраудаторний характер правочину СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» з відчуження майна шляхом безоплатної передачі до статутного капіталу іншої юридичної особи, вчинений СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» у період настання у нього зобов`язання із погашення безспірної заборгованості перед численними кредиторами та під час наявності обтяження всього нерухомого майна.

Арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. також зазначає, що протягом провадження по справі про банкрутство СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» арбітражним керуючим Колмиковою Т.О. вчинялися дії, спрямовані на проведення повноцінного аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, забезпечення проведення інвентаризації майна боржника. З метою виконання своїх обов`язків розпорядника майна, які передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», арбітражний керуючий Колмикова Т.О. неодноразово зверталася до керівника боржника з проханням надати копії відповідних документів СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» для проведення аналізу фінансово- господарської діяльності боржника. Однак, жодних відповідей на звернення арбітражного керуючого надано не було.

Також, за твердженням апелянта, арбітражним керуючим було здійснено виїзд за юридичною адресою СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» та за результатами дослідження обстановки за цією адресою, розпорядником майна не встановлено місцезнаходження керівних органів СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД», а також не встановлено наявність майна СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» за юридичною адресою боржника у зв`язку з чим інвентаризацію майна боржника не було проведено.

До того ж, як стверджує арбітражний керуючий Дарієнко В.Д., керівником СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» ОСОБА_1 шляхом прямого ухилення від виконання вимог ухвал суду, діючого законодавства створювалися умови, які унеможливлювали виконання обов`язків розпорядника майна боржника згідно вимог встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме неможливо було провести інвентаризацію майна боржника, здійснити, відповідно до наказу міністерства економіки України від 19.01.2006 р. № 14 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», аналіз фінансово-господарської діяльності, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

Крім того, як стверджує заявник, боржник не перебуваючи в процедурі банкрутства до 13.08.2014, яка на певних стадіях передбачає запровадження механізмів зовнішнього управління справами боржника, не був зацікавлений в поверненні до своєї приватної власності незаконно відчуженого єдиного ліквідного майна, за рахунок якого можна було б повністю задовольнити вимоги його кредиторів.

За твердженням арбітражного керуючого, посадовими особами та власниками боржника не проводилося жодних дій, спрямованих на уникнення критичного фінансового стану СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД», навпаки вони вчиняли дії сумнівного характеру та переслідували мету обмежити інтереси кредиторів.

Наголошує арбітражний керуючий й на тому, що ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2015 року припинено повноваження керівника СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» Булгакова Андрія Юрійовича та виконавчих органів боржника, виконання обов`язків керівника СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» тимчасово покладено на розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Колмикову Т.О. до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

Даною ухвалою, як стверджує арбітражний керуючий, судом встановлено ознаки порушень законодавства з боку керівника Спільного Українсько- Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД" Булгакова Андрія Юрійовича, які полягають в створенні перешкод та неможливості розпорядником майном боржника виконувати покладенні на нього обов`язки у даній справі згідно положень ст. 22 Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Описані вище обставини, на переконання арбітражного керуючого, істотно утруднювали проведення процедури банкрутства СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» та своєчасне подання в межах справи про банкрутство заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника або про спростування майнових дій боржника, а тому, тільки після припинення повноважень керівника СП «Конкорд Інтернешнл ЛТД» Булгакова Андрія Юрійовича та виконавчих органів боржника у арбітражного керуючого виникла можливість безперешкодно виконувати свої повноваження. Подання ліквідатором банкрута заяви про спростування майнових дій банкрута, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу нерухомого майна банкрута, про витребування майна із чужого незаконного володіння в травні 2017 року є виправданим та обґрунтованим.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася " та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (статті 257, 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі №362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16, від 05.12.2018 у справі № 522/2201/15-ц та позицію Касаційного господарського суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі № 910/2868/16, до позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, для правильного вирішення спору у цій справі належить встановити початок перебігу позовної давності.

Для суб`єкта підприємницької діяльності, як сторони правочину (договору), днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18.

У розвиток наведених позицій у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.03.2020, у справі № 10/5026/995/2012 сформовано висновок про те, що у разі пред`явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; оскільки в протилежному випадку має місце безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням тим самим боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.

Відтак враховуючи, що ані Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ані чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність, Верховний Суд акцентував, що при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні положення стосовно позовної давності.

Водночас слід зазначити, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).

У наведеній постанові від 26.11.2019 справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №711/802/17 та від 06.06.2018 у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

З огляду на зазначене, враховуючи усталену на час апеляційного перегляду цієї справи правову позицію щодо початку перебігу строку позовної давності за вимогами ліквідатора в інтересах боржника з моменту як боржник довідався або міг довідатися про порушення своїх прав (протиправного відчуження майна), колегія суддів вважає, що строк позовної давності у цій справі за позовом ліквідатора про витребування майна із чужого незаконного володіння має відліковуватися саме з 25.06.2013, тобто дати коли боржником СП «КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД» прийнято рішення загальних зборів учасників СП «КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД», оформлене протоколом № 01/03, згідно якого вирішено вступити в якості учасника до складу учасників ТОВ «Градокс» та внести до статутного капіталу останнього майновий внесок у вигляді основних засобів, зокрема квартира №3 (спірне майно), за якими спірне майно вибуло із власності позивача (суб`єкта підприємницької діяльності, як сторони правочину).

Враховуючи встановлення дати початку перебігу позовної давності та, встановлений законодавством до позовних вимог, зокрема, про визнання витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України, загальний строк позовної давності у три роки, такий строк сплив 25.06.2016.

Однак, як свідчать наявні матеріали справи, із відповідною заявою про витребування майна та визнання права власності на майно за боржником, арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. звернувся до суду першої інстанції лише 31.05.2017, тобто із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропущення позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 752/4422/17).

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи.

Закон не наводить переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, і покладає розв`язання цього питання безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих сторонами доказів.

Отже, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:

- особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропущення позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України);

- суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропущення позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропущення позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16).

У пункті 10.20 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012 сформовано висновок, що вирішуючи питання про поважність причин пропущення позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Тому, вирішуючи питання щодо поважності причин пропущення позовної давності у спірних правовідносинах, суд, з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

За таких обставин до висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі (подібні за змістом висновки наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19).

При цьому саме на позивача (заявника) покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (правові позиції викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 7106/1272/14-ц, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17).

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні особи (позивача) до суду за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що розглядається у межах справи про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права.

Суд має враховувати добросовісність поведінки позивача (заявника) та відповідача протягом усього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції звертаючись до висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 28.03.2023 по справі №904/3214/18(922/2714/20) зазначає, що у спорі, який вирішується у справі про банкрутство, обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропущення цього строку.

Водночас суд враховує, що в силу норм Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб`єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника. Через арбітражного керуючого здійснюється відносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство. Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа.

Тобто, саме з цього моменту арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право здійснювати свої повноваження, визначені Законом про банкрутство, до яких зокрема віднесено формування ліквідаційної маси; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № Б8/180-11 (911/1704/21)).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2014, серед іншого призначено розпорядником майном Спільного Українсько-Англійського підприємства арбітражного керуючого Лісєєва Кирила Юрійовича.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.10.2014 відсторонено арбітражного керуючого Лісєєва Кирила Юрійовича від виконання повноважень розпорядника майном Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД та призначено розпорядником майном боржника арбітражного керуючого Колмикову Тетяну Олександрівну.

12.10.2016 ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Колмиковою Т.О. до господарського суду Одеської області надано заяву про дострокове припинення її повноважень як ліквідатора Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД у справі № 916/2878/14.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.11.2016 заяву арбітражного керуючого Колмикової Тетяни Олександрівни про дострокове припинення повноважень ліквідатора Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД задоволено, звільнено арбітражного керуючого Колмикову Тетяну Олександрівну від виконання повноважень ліквідатора боржника та призначити ліквідатором Спільного Українсько-Англійського підприємства (Товариство з обмеженою відповідальністю) „КОНКОРД ІНТЕРНЕШНЛ ЛТД арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича.

Відтак, навіть у разі невчинення боржником жодних дій, до моменту порушення справи про банкрутство, щодо оспорювання вчиненого правочину щодо відчуження майна та його повернення у свою власність, призначені судом першої інстанції арбітражні керуючі не були позбавлені можливості своєчасно (у межах строків позовної давності) звернутись до суду першої інстанції із відповідною заявою про спростування майнових дій боржника.

Однак, як свідчать наявні матеріали справи, ані арбітражний керуючий Лісєєв К.М., ані Колмикова Т.О., ані Дарієнко В.Д., із відповідною заявою про спростування майнових дій боржника, у межах строків позовної давності (з 25.06.2013 по 25.06.2016) до суду першої інстанції не звертались.

Поважних причин пропуску строку позовної давності судом апеляційної інстанції не встановлено.

В той же час, як вбачається з пояснень арбітражного керуючого, зазначені ним поважні причини не мають об`єктивного характеру, не містять обставин об`єктивних перешкод, які б завадили своєчасному зверненню із позовом до суду. Лише абстрактне зазначення арбітражним керуючим щодо фраудаторності правочину та непередання керівником боржника документації, без зазначення взаємозв`язку таких обставин із неможливістю своєчасно подати позов не може вважатись об`єктивними причинами.

Процесуальний закон вимагає від заявника обґрунтувати, із наданням належних і допустимих доказів, як обставини, на які останній посилається, так й довести, що самі ці обставини завадили йому звернутись із позовом в межах строків позовної давності. Натомість, розумних пояснень, яким чином фраудаторність правочину, тощо, завадили подати боржникові, арбітражним керуючим позов, заперечення арбітражного керуючого на заяву про застосування строків позовної давності не містять. Навпаки, зокрема, як свідчать наявні матеріали справи, у липні 2016 арбітражний керуючий Колмикова Т.О. скористалась своїм правом і відповідно звернулась із заявою про спростування майнових дій боржника, що також свідчить про відсутність перешкод у зверненні до суду.

За приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, беручи до уваги наведені законодавчі приписи, а також враховуючи встановлені обставини справи щодо спливу позовної давності щодо заявлених арбітражним керуючим вимог та відсутність поважних причин його пропуску, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволення даної заяви у зв`язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Разом з цим, знайшли своє підтвердження доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення.

За змістом статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

За змістом статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 20.10.2022 розгляд справи було призначено на 24.11.2022. При цьому, арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. був присутнім під час судового засідання від 20.10.2022, відтак був обізнаний про призначення справи на 24.11.2022.

Разом з цим, як вбачається із протоколу судового засідання від 24.11.2022 представники учасників справи, у тому числі арбітражний керуючий Дарієнко В.Д., у судове засідання не з`явились. Судове засідання розпочалось у 10:15 та закінчилось о 10:25.

Однак, як стверджує арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. 24.11.2022 він прибув до Господарського суду Одеської області, однак, через відсутність електропостачання у приміщенні суду працівниками охорони суду було відмовлено арбітражному керуючому у доступі до зали судових засідань. Відтак, на переконання апелянт суд першої інстанції повинен був відкласти розгляд справи на іншу дату, натомість суд постановив оскаржувану ухвалу.

Судова колегія зазначає, що обставини наведені апелянтом, зокрема відсутність у приміщені Господарського суду Одеської області електропостачання, зокрема через екстрені відключення, підтверджується інформацією розміщеною на офіційній веб-сторінці Господарського суду Одеської області у мережі «facebook» на якій сторін повідомлено про відсутність 24.11.2022 у приміщені суду електропостачання. При цьому, відомості про його відновлення у цей день відсутні.

Слід також відзначити, що відсутність 24.11.2022 у приміщені суду першої інстанції електропостачання також підтверджується ухвалами Господарського суду Одеської області по інших справах, зокрема від 28.11.2022 по справі № 916/1410/22, від 28.11.2022 по справі № 916/1573/22, від 28.11.2022 по справі №916/1664/22, від 28.11.2022 по справі № 916/2289/22, від 28.11.2023 по справі № 916/2517/22 в яких зазначено, що судові засідання по вказаним справам призначені на 24.11.2022 не відбулись через відсутність у приміщені суду електропостачання.

Отже, з огляду на положення чинного процесуального законодавства та встановлені обставини щодо відсутності у приміщенні Господарського суду Одеської області 24.11.2022 електропостачання, що об`єктивно позбавило учасників справи, зокрема апелянта, взяти участь у судовому засіданні, колегія суддів погоджується із доводами апелянта, які ґрунтуються на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права.

Відтак, доводи наведені апелянтом щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржувана ухвала скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. (з урахуванням уточнень).

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.11.2022 по справі №916/2878/14 скасувати.

В задоволенні заяви ліквідатора банкрута Дарієнка В.Д. (з урахуванням уточнень) відмовити.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.05.2023.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяСавицький Я.Ф.

Суддя Поліщук Л.В.


Дата ухвалення рішення	22.05.2023
Оприлюднено	31.05.2023
Номер документу	111182352
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник

Найфлейш В.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 22.05.2023 по справі 916/2878/14ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —916/2878/14

Постанова
від 22.05.2023 по справі 916/2878/14
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД