Рішення

від 26.05.2023 по справі 474/105/23

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 474/105/23

Провадження № 2/474/67/23

РІШЕННЯ

Іменем України

26.05.23р. смт Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретарів судового засідання Лисейко Т.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

встановив:

06.02.2023р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка), в якому просив:

- змінити спосіб виконання обов`язку по утриманню неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з нього на користь відповідачки на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

- відкликати виконавчий лист про стягнення аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої сплачує аліменти в розмірі частки від всіх видів заробітків (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 10.07.2017р. Також є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 08.12.2022р. він одружився та на даний час його дружина ОСОБА_6 вагітна.

А тому з огляду на зміни його сімейного стану, положення ч. 3 ст. 181, ст. ст. 184, 192 СК України, позивач вважав, що наявні підстави для зміни способу виконання ним обов`язків по утриманню дитини ОСОБА_3 , шляхом зміни способу виконання аліментних зобов`язань.

22.02.2023р. представник позивача ОСОБА_7 подав до суду в порядку, визначеному ч. 3 ст. 49 ЦПК України, заяву про зміну предмету позову, в якій позивач, в зв`язку зі зміною сімейного стану, просить зменшити розмір аліментів які стягуються з нього на підставі рішення Врадіївського районного суду від 10.07.2017р. та стягувати з нього на користь відповідачки на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

- відкликати виконавчий лист про стягнення аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вищевказана заява прийнята судом до розгляду.

25.05.2023р. відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає повністю, посилаючись на те, що позивач у позовній заяві не обґрунтував на підставі яких саме обставин суд має зменшити розмір призначених аліментів, крім відомостей про те, що він є батьком двох дітей, на одну з яких з нього стягуються аліменти у розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу), та про те, що він одружився. Також позивач не зазначив чи перебуває справа про стягнення аліментів на виконанні у відділі ДВС, чи дійсно з нього стягуються аліменти, в якому розмірі. Крім того не зрозуміло можливість зменшення раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я, інше. Вказувала, що у позові позивач посилався на ч. 3 ст. 181, ст. 184 СК України, однак згідно з вказаними статтями звертатися до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів може стягувач, але не боржник. До того ж позивачем не зазначено чи змінився його матеріальний стан, який як вбачається з розрахунку зі сплати аліментів, стабільно зростав, та у 2022р. його заробітна плата за рік становила 213 613 грн. 33 коп., а у 2023р. - склала 39 299 грн. 64 коп. за два місяці. Вказує, що позивач має у власності земельну ділянку площею 1,22 га. Щодо вимоги позивача про відкликання виконавчого листа, то останній не зазначив місце перебування виконавчого листа.

Позивач та його представник ОСОБА_7 в судове засідання, призначене 26.05.2023р., не з`явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомили. Водночас, 26.05.2023р., представник ОСОБА_7 звернувся до суду із заявами, в яких просить розглянути справу у його відсутність та відсутність позивача, позов зі змінами підтримує, просить задовольнити.

Відповідачка та її представниця ОСОБА_8 в судове засідання, призначене 26.05.2023р., не з`явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду. Водночас, 26.05.2023р., представниця ОСОБА_8 звернулася до суду із заявою, в якій просить відмовити в задоволенні позову та розглянути справу за її відсутності та відсутності відповідачки, оскільки вони не можуть з`явитися до суду через сімейні обставини.

З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу по суті без учасників судового розгляду за наявними у справі доказами.

Дослідив матеріали справи, судом встановлено таке.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідач є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області у справі № 474/405/17 від 10.07.2017р. про стягнення аліментів на утримання дитини).

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 10.07.2017р. у справі № 474/405/17 позов відповідачки до позивача про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення останньою повноліття, починаючи з дня подання позову (07.06.2017р.).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24.11.2020р. Врадіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), позивач є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 08.12.2022р. Врадіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини з ОСОБА_9 змінено на ОСОБА_10 .

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Врадіївська центральна районна лікарня № 14 від 20.12.2022р. ОСОБА_11 знаходилася на Д обліку з діагнозом вагітність 35 тижнів.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивача народився син ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 09.01.2023р. Врадіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Судом також встановлено, що згідно з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10.03.2023р. за позивачем 27.07.2020р. зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,22 га, кадастровий номером 4822380800:05:011:0002, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

З розрахунку зі сплати аліментів по виконавчому листі № 474/405/17 від 24.07.2017р. за період з січня 2017 року по лютий 2023 року слідує, що державним виконавцем при визначені розміру аліментів брався до уваги дохід позивача, який становив: у 2017 році - 40 413 грн. 01 коп., у 2018 році - 89 301 грн. 71 коп., у 2019 році - 117 436 грн. 01 коп., у 2020 році 131 883 грн. 04 коп., у 2021 році - 133 172 грн. 88 коп., у 2022 році - 213 613 грн. 33 коп., за лютий-січень 2023 року - 39 299 грн. 64 коп.

Встановивши вказані обставини суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття закріплений у ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому ст. 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20.11.1959о. (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959р.), дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2).

Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4)

Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. (Принцип 6).

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995р.), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Верховний Суд України в постанові від 05.02.2014р. у справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, ст. 183 Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, ст. 184 Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі).

У постанові Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі № 760/9783/18-ц зазначено, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Водночас, у цій же постанові Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідно до рішення суду І інстанції розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, та відсутність у останнього постійного та стабільного заробітку, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від першого шлюбу, та суперечитиме її інтересам.

Подібні за змістом висновки зроблені Верховним Судом також у постанові від 16.09.2020р. у справі № 565/2071/19, на яку посилається позивач у своєму позові. Так Верховний Суд зазначив, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Водночас, вирішуючи спір, Верховний Суд у цій же постанові зазначив, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Та, що суди, у порушення зазначених вище вимог закону, не врахували те, що належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу, а навпаки судами було встановлено збільшення доходів останнього. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

То ж з аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Згідно приписів ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В свою чергу, ст. ст. 76-89 ЦПК України визначено поняття доказів, їх належності, допустимості, достовірності та достатності, обов`язок доказування і подачі доказів, а також підстави звільнення від доказування, порядок подачі доказів, витребування доказів та оцінки доказів.

Відповідно до ч. ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В матеріалах справи відсутні жодні докази того, що після присудження судовим рішенням аліментів, майновий стан позивача погіршився, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу. В матеріалах справи немає доказів відсутності у нього доходів та у його теперішньої дружини. Натомість наявні докази про стабільне зростання рівня доходу позивача протягом 2017-2023 років, а також набуття позивачем у 2020 році у власність земельної ділянки.

Отже зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні двох неповнолітніх дітей, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення прав дитини від першого шлюбу та суперечитиме її інтересам. Батьки не можуть компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Вказівка про народження двох дітей, не є достатньою правовою підставою для застосування положень ст. 192 СК України, з огляду на відсутність доказів існування самого факту погіршення у зв`язку з цим майнового стану платника аліментів.

Таким чином вимога позивача про зменшення розміру аліментів не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про відкликання виконавчого листа суд зазначає, що оскільки ця вимога є похідною від вимоги про зменшення розміру аліментів, то вочевидь слід дійти висновку, що у разі відмови у задоволенні первісної вимоги похідна вимога також не підлягає задоволенню.

В той же час слід зазначити, що ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішеннях інших органів (посадових осіб) регулюються розділом VІ ЦПК України.

Водночас нормами цивільного процесуального законодавства не передбачено процедури відкликання судом виконавчого листа, який було видано на виконання рішення суду, а тому саме з огляду на це вимога позивача про відкликання виконавчого листа не підлягає задоволенню.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, в сукупності вищевикладеного слідує, що позов в цілому є безпідставним та необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.

Водночас суд не бере до уваги твердження позивачки щодо невірного застосування позивачем чинного законодавства, при звернені до суду, як підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки у процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що: суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021р. у справі № 904/5726/19).

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 073 грн. 60 коп., понесені позивачем при подачі позову до суду, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. покладаються на позивача ОСОБА_1 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 30 травня 2023 року.

Суддя Ф.Г. Сокол