Постанова

від 29.05.2023 по справі 911/1773/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2023 р. Справа№ 911/1773/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Згурівської селищної ради

на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022

у справі № 911/1773/22 (суддя Смірнов О.Г.)

за позовом Згурівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛО-Україна"

про стягнення 85 938,79 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Згурівська селищна рада (далі - Рада) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛО-Україна" (далі - Товариство) 703 850,32 грн, з яких: 80 301,60 грн - основний борг, 4 605,79 грн - інфляційні втрати, 1 031,40 грн - три проценти річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди земельної ділянки, придбаної на земельних торгах (аукціоні) від 01.02.2018 в частині повного та своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою за період з 01.11.2021 по 16.08.2022.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/1773/22 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства на користь Ради 43 490,30 грн основної заборгованості за вказаним договором оренди землі, 696,77 грн трьох процентів річних, 3 419,34 грн інфляційних втрат та 1 374,37 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки, придбаної на земельних торгах (аукціоні), від 01.02.2018 був розірваний у судовому порядку рішенням Господарського суду Київської області від 27.01.2022 у справі № 911/3281/21, яке набрало законної сили 10.06.2022. Вказаним рішенням було стягнуто з відповідача на користь позивача 209 987,07 грн основного боргу зі сплати орендної плати за період з 01.02.2019 по 31.10.2021, 8 058,24 грн трьох процентів річних, 18 367,11 грн інфляційних втрат. Оскільки зобов`язання сторін щодо сплати орендних платежів за договором є припиненими з 10.06.2022, тому нарахування орендної плати має здійснюватися до 09.06.2022. Також в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що в матеріалах справи № 911/1773/22 відсутні додаткові угоди про внесення змін до умов договору оренди земельної ділянки придбаної на земельних торгах (аукціоні) від 01.02.2018 в частині розміру орендної плати, тому щомісячний платіж зі сплати орендної плати становить 5 957,57 грн. Отже, частково задовольняючи позовні вимоги Ради, Господарський суд Київської області стягнув оренду плату за менший період часу (до моменту розірвання договору оренди - до 09.06.2022 (включно) та застосував менший щомісячний розмір орендної плати - 5 957,57 грн, у зв`язку з цим суд також здійснив перерахунок компенсаційних виплат.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржуване рішення, а саме в частині відмови в стягненні заборгованості та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі Рада погодилася з висновками суду першої інстанції щодо періоду нарахування орендної плати: з 01.11.2021 до моменту набрання рішенням Господарського суду Київської області від 27.01.2022 у справі № 911/3281/21 законної сили - 09.06.2022 (включно).

Однак, апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевим господарським судом було неправильно застосовано норми матеріального права в частині розрахунку розміру щомісячної орендної плати за договором, що призвело до невірного розрахунку суми заборгованості.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вказував на те, що норми п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлюють мінімальні та максимальні межі розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної та державної власності у відсотках від нормативної грошової оцінки. Для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п. 289.1. ПК України). На думку апелянта, якщо орган місцевого самоврядування прийняв рішення про нову нормативну грошову оцінку землі, то орендар сплачує орендну плату, обчислену із застосуванням такої нормативної грошової оцінки навіть у випадку невнесення відповідних змін до умов договору. Отже, розміром орендної плати за земельну ділянку комунальної власності є саме відсоток від нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки, а не грошова сума, а внесення змін до договору оренди, у випадку зміни розміру нормативної грошової ставки земельної ділянки законом не вимагається. Оскільки у 2021 та 2022 роках було змінено нормативну грошову ставку орендованої земельної ділянки, тому має застосовуватися інших розмір щомісячної орендної плати.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 апеляційну скаргу Згурівської селищної ради передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1773/22, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Ради на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/1773/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

26.01.2023 матеріали справи № 911/1773/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Згурівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/1773/22, встановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено Товариству строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення, колегія суддів враховує, що доводи апеляційної скарги стосуються виключно вимог про застосування розміру щомісячної орендної плати, виходячи з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки. В іншій частині рішення суду першої інстанції - щодо строку нарахування орендної плати, Радою не оскаржується.

Саме у цій частині і здійснюється перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.01.2022 у справі № 911/3281/21 за позовом Ради до Товариства прo розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення 236 412,42 грн, яке набрало законної сили 10.06.2022, встановлено, що Рада є власником земельної ділянки площею 1,5000 га, кадастровий номер 3221955100:04:009:0002, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, розташованої в межах Згурівської селищної ради за адресою смт. Згурівка, вул.Східна, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 111749991, дата 25.01.2018).

01.02.2018 між Радою та Товариством укладено договір оренди земельної ділянки, придбаної на земельних торгах (аукціоні) № 2/18, за умовами якого позивач передав відповідачу в оренду земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 1,5 га (15000 кв.м), кадастровий номер 3221955100:04:009:0002, яка знаходиться за адресою: 07600, Київська область, Згурівський район, селище міського типу Згурівка, вулиця Східна.

Вказаний договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.02.2018, номер запису про інше речове право: 24704289.

Пунктом 2.3. договору визначено, що згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки 35/170-18 від 18.01.2018, виданого відділом у Згурівському районі Головного відділу Держгеокадастру у Київській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 166 393,58 грн.

Відповідно до пункту 2.6. договору земельна ділянка, що передається в оренду, обліковується як землі загального користування Згурівської селищної ради згідно з довідки з державної статистичної звітності (за даними форми 6-зем) від 28.08.2017 № 97-10-0.27-255/170-17.

Договір укладено на 25 років. Після закінчення строку договору Товариство має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Раду про намір продовжити його дію, в порядку встановленому законодавством України (пункт 3.1. договору оренди).

Згідно з положеннями п. 4.1. договору річна орендна плата за користування земельною ділянкою згідно з результатами аукціону становить 3,3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору становить 71 490,80 грн.

Згідно з п. 4.3.1. договору 37 490,80 грн вноситься на рахунок ради, як річна орендна плата за рік користування земельною ділянкою.

Пунктами 4.5. та 4.6. договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Орендна плата, передбачена п. 4.3.1. договору вноситься тільки за перший рік користування, враховуючи винагороду виконавця. В наступні роки Орендна плата вноситься рівними частками у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Ради з врахуванням п. 4 договору.

Умовами п. 4.7. договору передбачено, що перегляд розміру орендної плати оформлюється сторонами шляхом укладення додаткових угод, які складають разом із цим договором єдиний документ і набувають юридичної сили в тому випадку, якщо вони укладені в письмовому вигляді та підписані уповноваженими представниками обох сторін. Інші види платежів, не узгоджені в цьому договорі, Товариством не сплачуються.

Згідно з п. 4.9. договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, її нормативної оцінки, коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору чи продовження його дії.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів здійснюється відповідно до вимог ПК України (п. 4.10. договору).

Підпунктом 8.1.3. пункту 8.1. та підпунктом 8.4.5. пункту 8.4. договору передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. У той же час внесення Раді орендної плати в розмірах і строки, передбачені цим договором, є обов`язком Товариства.

За умовами п. 11.1., 11.2. договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв`язується у судовому порядку.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 27.01.2022 у справі № 911/3281/21 розірвано вказаний договір оренди земельної ділянки, а також стягнуто з Товариства, зокрема, 209 987,07 грн заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2019 по 31.10.2021.

Посилаючись на те, що відповідач не здійснив оплату нарахованої за період з 01.11.2021 по 16.08.2022 орендної плати за договором оренди землі від 01.02.2018, позивач звернувся за даним позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги вважає безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (надалі далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму), за яким, відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 2 вказаного Закону визначено, що Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 761, ч. 1 ст. 762 ЦК України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, що є предметом вказаного договору оренди, належить до комунальної власності.

Згідно зі ст. 287 ГК України орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 ЦК України).

Частиною 2 ст. 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 3 даної норми, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 31 Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду Київської області від 27.01.2022 у справі № 911/3281/21, укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки, придбаної на земельних торгах (аукціоні) від 01.02.2018 № 2/18, було розірвано. Вказане рішення набрало законної сили 10.06.2022.

За приписами ч. 1 ст. 34 Закону, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У своїй апеляційній скарзі Рада погодилася з висновком суду першої інстанції щодо строку нарахування орендної плати, однак оскаржила механізм визначення її розміру.

Пунктами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Частиною 1 ст. 21 Закону передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Разом з тим згідно з п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII ПК України.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII ПК України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

У п. 288.1 ст. 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.4 ст. 288 ПК України зазначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з положеннями п.п. 288.5.1 п. 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У п.п. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, колегія суддів зазначає, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 910/1344/21.

За змістом статей 632, 651 ЦК України, ст. 30 Закону та п. 4.7., 11.1. договору зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.

У своїй апеляційній скарзі Рада зазначила, що розміром орендної плати за земельну ділянку комунальної власності є саме відсоток від нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки, а внесення змін до договору оренди, у випадку зміни розміру нормативної грошової ставки земельної ділянки законом не вимагається.

Позивач зазначає, що згідно інформації від 06.07.2021 № 219/170-21, наданої відділом у Згурівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 3221955100:04:009:0002 за 2018-2020 роки становила 2 653 200, 00 грн, за 2021 рік - 2 653 200,00 грн.

У позові вказано, що за даними надходжень платників орендної плати за 2021 рік, які є у розпорядженні позивача, відповідач не сплатив у 2021 році в бюджет Згурівської селищної територіальної громади оренду плату за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 3221955100:04:009:0002, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 заборгованість зі сплати орендної плати за Договором у розмірі 7 296, 30 грн та за період з 01.12.2021 по 31.12.2021 заборгованість у розмірі 7296,30 грн.

Також позивач вказував, що згідно інформації від 01.09.2022 № 1337/19-22, наданої відділом № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 3221955100:04:009:0002 за 2022 рік становить 3 179 055,00 грн.

Разом з тим, за даними надходжень платників орендної плати, які є у розпорядженні позивача, відповідач не сплатив у 2022 році (за період з 01.01.2022 по 16.08.2022) в бюджет Згурівської селищної територіальної громади орендну плату за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 3221955100:04:009:0002, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача щомісячні платежі у розмірі 8 742, 40 грн. за періоди заборгованості: з 01.01.2022 по 31.01.2022, з 01.02.2022 по 28.02.2022, з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022 та за період з 01.08.2022 по 16.08.2022 у розмірі 4 512, 20 грн.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а нормативна грошова оцінка земель становить основу для визначення розміру орендної плати, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставами для перегляду розміру орендної плати, визначеної сторонами у договорі оренди землі.

За змістом ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" установлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7- 10 років.

Частинами 1, 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а нормативна грошова оцінка земель становить основу для визначення розміру орендної плати, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставами для перегляду розміру орендної плати, визначеної сторонами у договорі оренди землі.

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 та у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 923/267/20.

Як було зазначено вище, згідно з пунктом п. 4.7. договору передбачено, що перегляд розміру орендної плати оформлюється сторонами шляхом укладення додаткових угод, які складають разом із цим договором єдиний документ і набувають юридичної сили в тому випадку, якщо вони укладені в письмовому вигляді та підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах даної справи відсутні додаткові угоди про внесення змін до умов договору оренди в частині розміру орендної плати.

За умовами п. 11.1., 11.2. договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв`язується у судовому порядку.

Судом також встановлено, що в матеріалах справи № 911/1773/22 також відсутні докази внесення змін до договору в судовому порядку.

Жодні інші докази, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи також відсутні.

Оскільки зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є лише підставою для перегляду розміру орендної плати й така зміна оформлюється шляхом укладення додаткових угод, тому доводи апелянта щодо застосування іншого розміру орендних плати без внесення відповідних змін до договору є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що щомісячний платіж зі сплати орендної плати становить 5 957,57 грн, виходячи з розміру річної орендної плати, визначеної від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (71 490,80 грн/12).

Отже, обґрунтованими є заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості за період з 01.11.2021 по 09.06.2022 включно у розмірі 43 490,30 грн.

Крім того, у зв`язку з необґрунтованим, на думку апелянта, визначенням судом першої інстанції розміру щомісячної орендної плати, скаржник просив стягнути з відповідача нараховані на суму боргу три проценти річних у розмірі 947,50 та інфляційні втрати у розмірі 9 334,36 грн. У своєму розрахунку апелянт погодився з висновками суду першої інстанції щодо періодів нарахування внаслідок розірвання договору в судовому порядку (до 09.06.2022).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Беручи до уваги прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Враховуючи вищезазначені висновки щодо невірного розрахунку Радою щомісячної орендної плати, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вказаних вимог щодо стягнення з Товариства на користь Ради 3 419, 34 грн інфляційних втрат та 696,77 грн трьох процентів річних.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом з тим, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства на користь Ради 43 490,30 грн основної заборгованості, 696,77 грн трьох процентів річних та 3 419, 34 грн інфляційних втрат.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими та невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/1773/22 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Ради має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу скарги Згурівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/1773/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.12.2022 у справі № 911/1773/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1773/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.05.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова