Ухвала

від 30.05.2023 по справі 903/5/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"30" травня 2023 р. Справа № 903/5/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

на рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2023

(ухвалене о 12:31 год. у м. Луцьку, повний текст складено 25.04.2023)

у справі № 903/5/23 (суддя Дем`як В.М.)

за позовом заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації

до відповідачів:

1) Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області

2) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

3) Володимирської районної державної адміністрації

про визнання незаконним рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку в державну власність

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.04.2023 у справі № 903/5/23 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації № 339 від 06.12.2013 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" в частині затвердження технічної документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0721184400:17:000:0004 площею 8, 7842 га. Визнано незаконним та скасовано п.39 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 № 3-1360/15-18-сг "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність". Визнано незаконним та скасовано п. 39 додатку до рішення Поромівської сільської ради № 17-2/14 від 29.12.2018 "Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Поромівської сільської ради" щодо передачі земельної ділянки площею 8, 7842 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0004 у комунальну власність Поромівської сільської ради. Усунено перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0721184400:17:000:0004 площею 8, 7842 га. шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі. Усунено перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 8, 7842 га з кадастровим номером 0721184400:17:000:0004, що розташована за межами Поромівської сільської ради, Володимирського району, Волинської області. Усунено перешкоди державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Поромівської сільської ради повернути у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0721184400:17:000:0004, площею 8, 7842 га. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2023 у справі № 903/5/23 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2023 у справі № 903/5/23 залишено без руху. Зобов`язано скаржника - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області усунути, протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 22 329 грн в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір" та докази надсилання копій апеляційної скарги, поданої суду, всім іншим учасникам справи та з яких буде вбачатися перелік надісланих документів. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог цієї ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

В подальшому, на адресу суду від скаржника надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору, відповідно до якого заявник просить відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Клопотання мотивоване відсутністю коштів для сплати судового збору та воєнним станом, запровадженим у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Також до клопотання додані докази надсилання копій апеляційної скарги іншим учасникам справи.

Колегія суддів розглядаючи вказане клопотання скаржника, бере до уваги таке.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у ст. 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж ст. 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст. 5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст. 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Умови, визначені у п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Окремо слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.

Окрім того, апеляційний господарський суд акцентує, що відповідно до пункту 37 такої постанови навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" є правом, а не обов`язком суду.

Оскільки предметом спору у цій справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, тому й підстави для відстрочення сплати судового збору у цій справі відсутні.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області так і не усунено недоліки апеляційної скарги, суд доходить висновку, що скаржником не виконані вимоги суду, вказані в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі №903/5/23 про залишення апеляційної скарги без руху.

Окрім того, суд враховує, що скаржник не просить надання додаткового строку на усунення недоліків апеляційної скарги, у випадку відмови в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

За умовами ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо особа не усунула недоліки поданої заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з такою заявою.

Згідно частин 6, 7 статті 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не усунуті виявлені недоліки протягом встановленого судом строку, а саме - не подано доказів сплати судового збору у розмірі 22 329 грн в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір", що є підставою для повернення скарги.

За таких обставин апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Волинській області вважається неподаною та підлягає поверненню заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про відстрочення сплати судового збору.

2. Повернути апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області від 24.04.2023 у справі № 903/5/23 - Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.