Постанова

від 29.05.2023 по справі 922/1916/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року м. Харків справа №922/1916/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О. судді Стойка О.В., Істоміна О.А. секретар судового засідання Лутаєва К.В. за участю представників: від скаржника (ініціюючого кредитора) не з`явився; від іншого кредитора не з`явився; від боржника не з`явився; від розпорядника майна не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», м. Київ на ухвалу господарського суду Харківської області постановлену 02.03.2023 (повний текст підписано 07.03.2023) у м.Харкові у справі №922/1916/22 (суддя Усатий В.О.) за заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», м. Київ інший кредитор Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К», м.Харків про визнання банкрутом розпорядник майна арбітражний керуючий Юрків Антон Володимирович, м. Київ

В С Т А Н О В И В:

І.Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції:

1. Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», м. Київ (далі Ініціюючий кредитор, заявник) звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою з додатковими грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К», м. Харків (далі - Боржник) в порядку ч.2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, де просило визнати додаткові грошові вимоги у розмірі 5378450,55грн. та віднеси їх до 4 черги задоволення вимог кредиторів; у розмірі 3227944,48грн. - до 6 черги задоволення вимог кредиторів; у розмірі 4962,00грн. витрат зі сплати судового збору - до 1 черги задоволення вимог кредиторів, що загальною сумою складає 8611357,03грн.

2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 (повний текст підписано 07.03.2023) у справі №922/1916/22 заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» з додатковими грошовими вимогами до боржника було задоволено частково та визнано додаткові грошові вимоги в розмірі 7376484,95грн., з яких: 4148540,47грн. основного боргу (1679387,21грн. заборгованості з процентів за користування кредитом, 263362,59грн. - 3% річних, 2154740,37грн. інфляційної індексації, 51050,30грн. витрат зі сплати судового збору у справі №904/1466/18), 3022518,74грн. пені, 205425,74грн. штрафних санкцій та 4962,00грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Означена ухвала суду обґрунтована доведеністю грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» у розмірі 1679387,21грн. заборгованості з процентів за користування кредитом, 3022518,74грн. пені, 205425,74грн. штрафу та 51050,30грн. витрат зі сплати судового збору, стягнутих з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» на користь останнього рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2018 у справі №904/1466/18.

Своєю чергою, щодо грошових вимог в частині заявлених процентів за неправомірне користування кредитом в розмірі 1493272,67грн. (за період з 11.04.2018 до 23.11.2022) та інфляційної індексації в розмірі 2154740,37грн. (за період з 11.04.2018 до 23.11.2022), нарахованих на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України), суд зазначив, що розрахунок процентів за неправомірне користування кредитом у вигляді 17% річних, передбачених п.А.7 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 27.07.2012), є помилковим, оскільки відповідний розрахунок має здійснюватися у вигляді 3% річних згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Відтак, внаслідок здійсненого самостійного розрахунку, судом встановлено, що сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі основного боргу (1899374,56грн. зазначеного заявником) у період з 11.04.2018 до 23.11.2022 повинна становити 263362,59грн., а розмір інфляційних втрат за період з 11.04.2018 до 23.11.2022 (з урахуванням суми боргу в розмірі 3578761,77грн.) повинен становити 2154740,37грн.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

4. Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», не погодившись з постановленою ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 у справі №922/1916/22 в частині відхилення грошових вимог, звернулось з апеляційною скаргою на означену ухвалу суду, у якій просило ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до боржника у розмірі 1229910,08грн. - проценти за неправомірне користування кредитом (4 черга задоволення вимог).

5. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає наступне:

5.1. умовами кредитного договору визначено сплату Позичальником процентів: як за правомірне користування кредитними коштами згідно п.А.6 договору (17% річних) - проценти за ч.1ст.1048 Цивільного кодексу України; так і за неправомірне користування кредитними коштами згідно п.А.7 договору (17% річних) - проценти за ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Тобто, проценти, які нараховуються у разі порушення Позичальником будь-якого грошового зобов`язання охоплюються диспозицією норми ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, при цьому, положення означеної норми дають можливість сторонами погоджувати відмінну від « 3% річних» ставку за прострочення грошового зобов`язання. Відтак, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання;

5.2. частина 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачає право визначати розмір процентів річних у договорі, що означає можливість погодження сторонами відмінного від « 3% річних» розміру процентної ставки як компенсацію за порушення грошового зобов`язання. Відтак, умовами кредитного договору визначено сплату Позичальником процентів, як за правомірне користування коштами, так і за неправомірне користування коштами. Зазначена вище позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 y справі №910/1238/17, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-4, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-4, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/15, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №5017/1987/2012, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №903/191/19, від 10.11.2020 y справі №903/802/18, від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що після зміни строку кредитування Банк має право на отримання процентів річних за ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України виключно за загальною ставкою 3% річних, адже положення цієї норми дозволяє встановлювати інший відмінний розмір процентів і вказане не може бути нівельовано зміною строку кредитування;

5.3. правові висновки Верховного Суду (постанови Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у справі №903/191/19 від 10.06.2020, у справі №903/802/18 від 10.11.2020, у справі №5017/1987/2012 від 05.03.2019) зводяться до наступного:

- кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими;

- такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України;

- звернення Позивача до суду про дострокове стягнення суми кредитних коштів не свідчить про припинення дії кредитного договору.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

6. Іншими учасниками справи про банкротство, в порядку ст.ст.262, 263 Господарського процесуального кодексу України, відзивів на апеляційну скаргу подано не було. Поштова кореспонденція направлялась апеляційним судом на наявні в матеріалах справи поштові та електроні адреси учасників справи (у тому числі в електронний кабінет у системі «Електронний суд»).

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

7. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду апеляційної скарги визначено суддю Попкова Д.О., тоді як іншими членами судової колегії є Істоміна О.А., Стойка О.В.

8. Ухвалою від 05.04.2023 вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №922/1916/22, а ухвалою від 27.04.2023, після проведення підготовчих дій, призначила розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 у судовому засіданні на 29.05.2023 об 11:00 з повідомленням учасників справи.

9. Враховуючи викладене в п.п.7, 8 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. та Істоміна О.А. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

10. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

11. У судове засідання 29.05.2023 учасники справи про банкрутство, попри вжиті судом заходи з належного повідомлення, не з`явились. Від розпорядника майна - арбітражного керуючого Юрківа Антона Володимировича надійшла заява про проведення судового засідання без його участі, вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримав у повному обсязі. Інші учасники справи про причини неявки не повідомили, що за висновком судової колегії, враховуючи визнання їх явки необов`язковою, а також достатність матеріалів справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

12. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній доказами, і суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції і визначені відповідно до них правовідносини:

13. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.11.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К», визнано вимоги ініціюючого кредитора - Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до боржника в розмірі 1899374,56грн. основного боргу та 24810,00грн. витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» арбітражного керуючого Юрківа Антона Володимировича, м.Київ.

На виконання означеної ухвали суду 28.11.2022 на вебпорталі «Судова влада України» оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» №69617.

14. 20.12.2022, в межах встановленого ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства строку, до Господарського суду Харківської області від Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» надійшла заява з додатковими грошовими вимогами до боржника у порядку ч.2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, де останнє просило суд визнати його додаткові грошві вимоги в розмірі 5378450,55грн. основного боргу (включає заборгованості з процентів за користування кредитом, 17% річних, інфляційну індексацію, витрати зі сплати судового збору у справі №904/1466/18) - внести їх до 4 черги задоволення вимог кредиторів; у розмірі 3227944,48грн. (включає пеню, та штрафні санкції) - до 6 черги задоволення вимог кредиторів; у розмірі 4962,00грн. витрат зі сплати судового збору - до 1 черги задоволення вимог кредиторів, що загальною сумою складає 8611357,03грн.

Таким чином заявлено:

- 1679387,21грн. - проценти за користування кредитом (із посиланням на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2018 у справі №904/1466/18);

- 1493272,67грн. - проценти за неправомірне користування кредитом (з посиланням на ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та ставку, визначену договором);

- 2154740,37грн. - інфляційної індексації боргу (з посиланням на ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України);

- 3022518,74грн. - пені (із посиланням на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2018 у справі № 904/1466/18);

- 205425,74грн. - штрафу (із посиланням на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2018 у справі № 904/1466/18);

- 51050,30грн. - витрати зі сплати судового збору (із посиланням на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2018 у справі №904/1466/18).

15. В обґрунтування поданої заяви Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» посилалось на укладений між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Технологія» кредитний договір №37-ЛТ/2011 від 12.08.2011 (з додатковими угодами) та договір поруки від 12.08.2011 (з додатковими угодами), укладений між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К», за яким останнє виступило поручителем за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Технологія», а також на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2018 у справі №904/1466/18.

16. Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що 12.08.2011 між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Технологія» (Позичальник) укладено кредитний договір №37-ЛТ/2011 (з додатковими угодами), відповідно до п.1.1 якого Банк, при наявності вільних грошових коштів зобов`язався надати Позичальнику кредит у формі відповідно до п.А.1, з лімітом та на цілі, вказані в п.А.2 не пізніше 5 днів з моменту, вказаного в третьому абзаці п.2.1.2., у обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди, в обумовлені даним договором строки. Якість послуг повинна відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, які регулюють кредитні прововідносини.

Сторонами вносились зміни до кредитного договору, шляхом укладення додаткових угод від 23.08.2011, від 12.10.2011, від 07.11.2011, від 08.12.2011, від 18.07.2012 та від 27.07.2012.

16.1. Відповідно до п.А.1 кредитного договору вид кредиту - відновлювальна лінія.

З урахуванням змін внесених додатковою угодою від 27.07.2012, ліміт даного договору складає 4088514,88грн., в тому числі: 3892871,31грн. на наступні цілі: придбання б/у автобусів MAN для передачі їх в фінансовий лізинг Товариству з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К», та 0,00грн. на оплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 даного договору в розмірі 0.00грн. для сплати за реєстрацію предметів застави в державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами п.2.1.1 по кожному договору застави в розмірі 195643,57грн. на сплату судових витрат, передбачених п.п.2.2.15, 2.3.13, 5.8 даного договору (п.А.2 кредитного договору).

Крім того, п.А.2 кредитного договору було доповнено п.А.2.1, згідно з яким ліміт кредитування на конкретну дату (далі поточний ліміт), визначається сумою кредитних коштів, яка на цю дату може знаходитися у користуванні позичальника. Поточний ліміт встановлюється згідно з графіком зменшення поточного ліміту, вказаному в додатку № 1 до даного договору.

16.2. Згідно з п.1.2. кредитного договору, строк повернення кредиту вказаний у п.А.3, який може бути змінено відповідно до п.п.2.3.2., 2.4.1. даного договору.

16.3. У п.А.3 кредитного договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 27.07.2012, сторони погодили, що строк повернення кредиту згідно з графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до даного договору). Згідно статей 212, 651 Цивільного кодексу України при порушенні позичальником якого-небудь зобов`язання, передбаченого договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань має право змінити умови договору, встановивши інший строк повернення кредиту. При цьому, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати строку повернення кредиту. При непогашенні заборгованості за даним договором у строк, вказаний у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, вказаної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого зобов`язання, строк повернення кредиту здійснюється згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 до даного договору).

16.4. Пунктом 4.1 кредитного договору сторони встановили, що за користування кредитом в період з дати списання коштів з рахунку до дати погашення кредиту, позичальник сплачує проценти в розмірі вказаному у п.А.6. Згідно з п.А.6 кредитного договору, Позичальник сплачує проценти в розмірі 17% річних.

16.5. Відповідно до п.А.7, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 27.07.2012, при порушенні Позичальником будь-якого грошового зобов`язання, останній сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 17% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

16.6. Пунктом А.8 кредитного договору, встановлено, що датою сплати відсотків є 12 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору, якщо інше не передбачено в п.7.3. При несплаті відсотків у вказаний строк, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно п.2.3.2).

16.7. Згідно з Додатком №1 до кредитного договору «Графік зменшення поточного ліміту», кінцевим терміном повернення отриманих кредитних коштів та нарахованих процентів є 11.08.2016.

17. 12.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» (Поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (Кредитор) укладено договір поруки (з додатковими угодами), відповідно до п.1 якого Поручитель поручається перед Банком за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Технологія» своїх обов`язків за кредитним договором №37-ЛТ/2011 від 12.08.2011, згідно з яким Кредитор надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Технологія» кредит в сумі 521618,36грн, а останній зобов`язався повернути кредит в строк по 11.08.2016, сплачувати за його користування 17% річних в дату сплати процентів, якою є 12 число кожного поточного місяця, а у випадку порушення строків повернення кредиту сплачувати 34% річних в дату сплати процентів, зазначену вище, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, визначені кредитним договором.

17.1. У зв`язку із зміною розміру кредиту, в п.1. договору поруки неодноразово вносилися зміни, про що були укладені додаткові угоди від 23.08.2011, 12.10.2011, 07.11.2011, 08.12.2011, 18.07.2012.

27.07.2012 сторони уклали додаткову угоду, якою у п.1 договору поруки внесли остаточні зміни, відповідно до яких Кредитор надав Боржнику кредит з лімітом 4088514,88грн., у вигляді відновлювальної кредитної лінії, у тому числі 3892871,31грн. на придбання б/у автобусів MAN для передачі їх у фінансовий лізинг Товариству з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» і 0,00грн. на оплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 даного договору в розмірі по 0,00грн. для сплати за реєстрацію предметів застави в державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами п.2.1.1 по кожному договору застави в розмірі 195643,57грн. на сплату судових витрат, передбачених п.п.2.2.15, 2.3.13, 5.8 кредитного договору, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Технологія» зобов`язалось повернути кредит згідно з графіком зменшення поточного ліміту з кінцевим строком повернення - 11.08.2016, сплачувати за його користування 17% річних в дату сплати процентів, якою є 12 число кожного поточного місяця, а у випадку порушення строків повернення кредиту сплачувати 17% річних в дату в дату сплати процентів, зазначену вище, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі та додаткових угод до нього. Якщо під час виконання кредитного договору, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Технологія», що забезпечені порукою збільшуються, то збільшується і обсяг відповідальності поручителя, на яку останній при укладенні цього договору дає свою згоду.

17.2. У п. 2 договору поруки встановлено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов`язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Технологія», включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

17.3. Згідно з п.4 договору поруки, за кредитним договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Технологія» та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники

У випадку невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Технологія» будь-якого обов`язку, передбаченого п.1 цього договору, Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов`язку (п.5 договору поруки).

17.4. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі Кредитора впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги (п.6 договору поруки).

18. У зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Технологія» умов кредитного договору №37-ЛТ/2011 від 12.08.2011 щодо повернення отриманих кредитних коштів, Банк звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Технологія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» 1899374,56грн., що складають суму заборгованості за кредитним договором №37-ЛТ/2011 від 12.08.2011, 1679387,21грн. - відсотків за користування кредитом, 3102032,06грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та 205425,74грн. - штрафу згідно п.5.8. договору.

19. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2018 у справі №904/1466/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Технологія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» про стягнення заборгованості були задоволені частково - стягнуто солідарно з Відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 1899374,56грн. заборгованості за прострочення кредиту, 1679387,21грн. заборгованості з процентів за користування кредитом, 3022518,74грн. пені, 205425,74грн. штрафу, а також по 51050,30грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Означене судове рішення в апеляційному порядку не переглядалось та 05.09.2018 було видано відповідні накази суду.

20. Звертаючись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К», Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» просило визнати вимоги до боржника на суму 1899374,56грн. та внести їх до реєстру вимог кредиторів до 4 черги, а також 24810,00грн. витрат зі сплати судового збору та 60300,00грн. авансування винагороди арбітражному керуючому - до 1 черги задоволення вимог кредиторів.

В обґрунтування поданої заяви Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» посилається на укладений кредитний договір №37-ЛТ/2011 від 12.08.2011 (з додатковими угодами), договір поруки від 12.08.2011 (з додатковими угодами), а також на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2018 у справі №904/1466/18. Також у своїй заяві Банк посилався на вжиті заходи у виконавчому провадженні з примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2018 у справі №904/1466/18, які не призвели до погашення заборгованості перед банком та виконання наказів суду.

21. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.11.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» та визнано вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до боржника в розмірі 1899374,56грн. основного боргу та 24810,00грн. витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.

22. Звертаючись до суду з додатковими грошовими вимогами до боржника, Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» просило визнати решту сум, стягнутих рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2018 у справі №904/1466/18, а саме: 1679387,21грн. заборгованості з процентів за користування кредитом, 3022518,74грн. пені, 205425,74грн. штрафу та 51050,30грн. судового збору, а також 1493272,67грн. - процентів за неправомірне користування кредитом та 2154740,37грн. інфляційних втрат (з посиланням на ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

23. Обставини, на які заявник посилався в обґрунтування своєї процесуальної позиції, відображені в оскаржуваній ухвалі, підтверджуються матеріалами справи та в межах апеляційного провадження не заперечуються.

24. Відносно означених обставин місцевий суд розглянув спірні правовідносини в контексті приписів Кодексу України з процедур банкрутства та Цивільного кодексу України.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

25. Відповідно до приписів ч.2 ст.45 Кодекс України з процедур банкрутства, кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого ч.1 цієї статті (протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство).

26. Беручи до уваги межі апеляційного оскарження, викладені аргументи місцевого суду щодо спірних вимог кредитора про визнання нарахованих відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України процентів у розмірі 1493272,67грн. та доводів кредитора з цього приводу, колегія апеляційного господарського суду відмічає, що:

· як кредитор (Скаржник), так і місцевий суд виходять із застосовності до вказаних вимог приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України;

· кредитор (Скаржник), так і місцевий суд дотримується лінії застосовності до розглядуваного питання усталених правових позицій Великої Палати Верховного Суду щодо принципового розмежування «процентів за правомірне користування кредитом» (регулятивні відносини, які підпорядковані ст.ст.1048, 1054 Цивільного кодексу України) та «процентів за неправомірне користування кредитом» (охоронні відносини, підпорядковані ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України), які (правові позиції) встановлені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/19, від 04.07.2018 у справі №310/11534/19-ц, від 29.05.2018 у справі №910/1238/17 тощо.

27. Сутність апеляційного перегляду полягає у перевірці правильності висновку місцевого суду щодо незастосовності у порядку ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України розміру відсотків, встановленого п.А.7 кредитного договору №37-ЛТ/2011 від 12.08.2011 (у редакції додаткової угоди від 27.07.2012) та необхідності застосування базового розміру відсотка, визначеного ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України на рівні 3% річних.

28. Колегія апеляційного господарського суду наголошує, що у світлі положень ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони управнені у договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини на власний розсуд, якщо можливість такого відступлення прямо не заборонена або не випливає із змісту положень актів цивільного законодавства або із суті відносин між сторонами. Такий підхід до регламентації цивільних відносин ґрунтується на принципі, закріпленому у ч.1 ст.19 Конституції України.

29. Наразі імперативність застосування до розглядуваних відносин приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, що визначають можливість нарахування процентів за період прострочення як міри відповідальності, унеможливлює лише зміну сторонами договору природи цих процентів на «проценти за правомірне користування кредитом», передбачені ст.ст.1048, 1054 Цивільного кодексу України. Цей висновок узгоджується із правовою позицією, наведеною у п.6.28 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Однак, у царині застосування положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України законодавець прямо визначає можливість сторонам (боржнику і кредитору) в договорі визначити інший, ніж 3%, розмір процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (у розглядуваному випадку з повернення тіла кредиту і нарахованих процентів за період правомірного користування ним).

30. Для правильного застосування положень ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України апеляційний суд користується підходом, сформульованим у п.122 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16: «Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договору, на яких ґрунтується вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міру відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розташування в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність. У разі сумніву слід застосовувати принцип «contra proferentem» (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)».

31. Оскільки боржник, до якого Банком у межах справи про банкрутство заявлено розглядувані додаткові вимоги у структурі матеріально-правових відносин є Поручителем Позичальника кредиту, оскільки для з`ясування правової природи заявлених процентів у складі кредиторських вимог апеляційний суд враховує:

·формулювання п.1 договору поруки від 12.08.2011 (у редакції договору про внесення змін від 27.07.2012), у якому основне (забезпечене порукою) зобов`язання включає також обов`язок «…у випадку порушення строків повернення кредиту сплачувати 17% річних», який сформульовано окремо від іншого обов`язку «повернути кредит…та сплачувати за його користування 17% річних (1);

·формулювання п.А.7 кредитного договору №37-ЛТ/2011 від 12.02.2011 (в реакції додаткової угоди від 27.07.2012): «У разі порушення Позичальником будь-якого грошового зобов`язання Позичальник уплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 17% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Позичальником будь-якого з грошових зобов`язань та під час реалізації права банка, передбаченої п.А.3, Позичальник уплачує Банку пеню у розмірі 0,047% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом не сплачуються» (2);

·формулювання п.А.6 кредитного договору №37-ЛТ/2011 від 12.08.2011, який встановлює плату за користування кредитом у розмірі 17% річних та можливість її збільшення у разі порушення Позичальником не грошових (у тому розумінні, що не пов`язані із прострочення повернення кредиту чи процентів до нього) зобов`язань, передбачених п.22.13 кредитного договору (3).

32. За висновком апеляційного суду формулювання обов`язків Поручителя (1) охоплює дві окремі/ самостійні за правовою природою категорії (2) і (3), що розрізняються між собою ознакою наявності/ відсутності факту порушення грошового зобов`язання. Так, положення п.А.7 договору (категорія (2) оперує фразами «порушення грошового зобов`язання» та «сума залишку непогашеної заборгованості» як умова та база нарахування відповідно розглядуваних процентів, що у сукупності із згадками у цьому ж пункті «пені, яка нараховується на залишок непогашеної заборгованості» дозволяє кваліфікувати заявлені проценти за п.А.7 саме як міру відповідальності, що охоплюється диспозицією ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України:

· на природу цих процентів саме як міри відповідальності, яка застосовується поза межами визначеного умовами договору строку «правомірного користування кредитом» вказує також і на співставлення відповідно розмежованих п.п.4.1 і 4.2 у розділі «Порядок розрахунків кредитного договору»;

· за змістом заяви кредитора з додатковими грошовими вимогами (а.с.а.с.1-8 т.2) розглядувані проценти нараховуються за період з 11.04.2018 до 23.11.2022 поза межами періоду кредитування та не одночасно із процентами «за правомірне користування кредитом», тобто не змінюють розмір основного/простроченого зобов`язання як бази їх нарахування, що узгоджується із правовою позицією, встановленою у п.п.99, 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

33. Апеляційний суд відмічає, що ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України не містить жодних застережень про неможливість сторін визначати інший (ніж 3%) розмір процентів річних, який буде застосований до заборгованості за період прострочення, безпосередньо у тому ж договорі, який є підставою для виникнення відповідного грошового зобов`язання (яке і може бути простроченим).

У цьому контексті апеляційний суд погоджується із слушністю посилань апелянта на постанову Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №903/191/19 та постанову Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012, де розглядалося подібне питання.

34. З урахуванням викладеного, місцевий суд всупереч наявної у п.А.7 кредитного договору домовленості сторін про застосування іншого (ніж «базові» 3% річних) розміру процентів річних (а саме 17%) за період прострочення оплати грошового зобов`язання, застосування якої (домовленості) передбачає ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, неправильно застосував означену норму права та безпідставно обмежив визначений розмір процентів як міру відповідальності їх «базовим рівнем». Наразі, вказана вище домовленість сторін про інший розмір процентів унеможливлює застосування такого базового розміру.

35. Зважаючи на викладені в п.п.25-34 цієї постанови міркування, судова колегія дійшла висновку про скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 у справі №922/1916/22 в оскаржуваній частині на підставі п.4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України через неправильне застосування при її постановленні норм матеріального права, та прийняття в цій частині нового рішення про визнання додаткових грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до боржника в розмірі 1229910,08грн. процентів за неправомірне користування кредитом згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, що зумовлює задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк».

36. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок боржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст.45 Кодекс України з процедур банкрутства, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», м.Київ на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 (повний текст підписано 07.03.2023) у справі №922/1916/22 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 (повний текст підписано 07.03.2023) у справі №922/1916/22 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», м. Київ про визнання додаткових грошових вимог до боржника в розмірі 1229910,08грн. (процентів за неправомірне користування кредитом згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України), та ухвалити в цій частині нове рішення про визнання означених додаткових вимог кредитора, у зв`язку з чим викласти абз.2 резолютивної частини ухвали в такій редакції:

«Визнати додаткові грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», м. Київ до боржника в розмірі 7944927,33грн. (з яких: 5378450,55грн - основний борг, 3022518,74грн. - пеня, 205425,74грн. - штрафні санкції) та 4962,00грн. витрат зі сплати судового збору», тоді як абз.3 резолютивної частини ухвали виключити.

3. В іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 (повний текст підписано 07.03.2023) у справі №922/1916/22 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат-К» (61100, місто Харків, проспект Маршала Жукова, будинок 18-А, квартира 7, ідентифікаційний код 32761769) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 7443,00грн.

5. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 30.05.2023.

Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна