Рішення

від 25.05.2023 по справі 902/488/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2023 р. Cправа № 902/488/23

за позовом: Приватного підприємства "Укравіатекстиль інвест" (вул. Авраменка, 6, м. Запоріжжя, 69120)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" (вул. Чехова, 7, м. Вінниця, 21034)

про стягнення 301957,81 грн

Cуддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: Супрун М.І.

В С Т А Н О В И В :

10.04.2023 Приватне підприємство "Укравіатекстиль інвест" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" про стягнення 323 271,00 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/488/23 передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 14.04.2023 відкрито провадження у справі № 902/488/23. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 04.05.2023.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 14.04.2023.

Суд зауважує, що від представника позивача надійшла заява (вх. № канц. 01-34/3592/23 від 17.04.2023), про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

25.04.2023 від представника позивача надійшла заява (вх. № канц. 01-34/3987/23 від 25.04.2023) зміну підстав позову, яка судом задоволена та долучена до матеріалів справи.

02.05.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц.01-34/4235/23 від 02.05.2023), який долучений судом до матеріалів справи.

03.05.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № канц.01-34/4292/23 від 03.05.2023), яка долучена судом до матеріалів справи.

За наслідками проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 04.05.2023 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 25.05.2023.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник відповідача.

Представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 04.05.2023.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання позивача.

Суд, розглянувши матеріали справи, детально дослідивши докази надані сторонами встановив наступні обставини.

21.06.2022 між ТОВ «Вінницький авіаційний завод» та ПП «Укравіатекстиль Інвест» код ЄДРПОУ 41452927 було укладено договір № 2221/06СБ (надалі - «Договір»).

У відповідності до умов укладеного договору - Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Підприємства, а Підприємство - прийняти й оплатити авіаційно технічне майно ( надалі іменується -« Товар») у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Постачальник зобов`язується поставляти Товар партіями, або окремими партіями в кількості і асортименті, визначений в узгодженій (узгоджених) Специфікації (Специфікаціях), що є невід`ємною частиною даного Договору.

Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством (п. п. 1.1.-1.3. Договору).

Пунктом 2.1. Договору між сторонами було погоджено, що якість, комплектація, пакування й маркування Товару повинні відповідати чинним державним стандартам, технічним умовам, технічній документації на даний вид Товару, сертифікатам якості виробника Товару, а також спеціальним вимогам, передбаченим у Специфікаціях.

Розділом 3 встановлено, що Постачальник зобов`язується поставити Товар на умовах СРТ - м. Вінниця, вул. Цехова 7 відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року

Строк поставки Товару складає 30 (тридцять) календарних днів з моменту здійснення передплати Підприємством, якщо інший строк не визначений Сторонами у Специфікації.

При передачі Товару Підприємству, Постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: Рахунок-фактуру; Видаткову накладну; Товарно-транспортну накладну; податкову накладну в електронному вигляді зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи визначені заводами виробниками Товару (паспорта, сертифікати відповідності, етикетки, формуляри тощо).

У разі порушення Постачальником умов поставки Товару (по строках, кількості, комплектності, якості та інше), Підприємство має право відмовитися від закупівлі Товару та вимагати повернення сплачених коштів, якщо така оплата була проведена.

Згідно із п.4.1. Договору Поставка Товару здійснюється за цінами, які визначені у Специфікації і включають всі інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки Постачальника, пов`язані з поставкою Товару.

Ціна на Товар може бути змінена тільки за взаємною згодою Сторін шляхом внесення змін у даний Договір (Специфікацію) (п.4.2. Договору).

Ціна Договору становить сумарну вартість поставленого Товару згідно Специфікацій протягом періоду дії даного Договору (п.4.3. Договору).

Розділом 5 було погоджено порядок розрахунків Оплата Підприємством Товару здійснюється за відповідним рахунком Постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі (якщо Постачальник не повідомить письмово Підприємству реквізити іншого рахунку).

Оплата по даному Договору, якщо інше не визначено в Специфікації, здійснюється наступним чином: Передплата, у розмірі 50 (п`ятдесят) % від суми Специфікації здійснюється Підприємством протягом п`яти банківських днів від дати отримання рахунку Постачальника на оплату.

Остаточний розрахунок за поставлений Товар здійснюється Підприємством не пізніше п`яти банківських днів від дати поставки Товару. Датою поставки Товару вважається дата підписання товарно- транспортної накладної (видаткової накладної) Підприємством.

Датою оплати Товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку Підприємства.

За погодженням Сторін можливі інші форми розрахунків, що не суперечать чинному законодавству.

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2022 року, а в частині виконання Сторонами своїх гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання. При необхідності, термін дії Договору може бути продовжений (п.10.1. Договору).

Договір може бути розірваний при невиконанні чи неналежному виконанні умов Договору будь-якою Стороною. Сторона - ініціатор розірвання Договору повинна попередити про це іншу Сторону за 30 (тридцять) календарних днів (п.10.2. Договору).

Так, Специфікацією № 1 до Договору визначено, що позивач зобов`язався поставити відповідачу Товар на загальну суму 206 200,00 гривень.

З матеріалів справи слідує, що рахунок на оплату товару № СФ-00077 був наданий відповідачу 22.06.2022.

За доводами позивача, скориставшись своїм правом на дострокове постачання Товару, останній поставив відповідачу Товар на загальну суму 206 200,00 грн, що стверджується видатковою накладною № 0000077 від 04.07.2022.

Натомість, як слідує з матеріалів справи відповідач не здійснив розрахунків за поставлений Товар.

03.03.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 03.03.2023, в якій вимагав у строк до 14.03.2023 року сплатити на користь позивача суму основного боргу за Договором у розмірі 206 200,00 грн

Відповідачем надано відповідь на претензію № 135 від 07.03.2023, де останній визнав суму основної заборгованості в розмірі 206 200,00 грн повному обсязі проте проти штрафних санкцій заперечив та зазначив, що позивачем були порушені умови Договору - Товар був поставлений без одержання позивачем передоплати за нього, що на думку відповідача є порушенням Договору з боку позивача.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься заперечення на відповідь на претензію № 24.03-23 від 24.03.2023 де позивач зазначив, що жодним чином не порушив свої договірні зобов`язання, а постачання ним Товару відповідачу, в свою чергу, дало можливість останньому належним чином виконати зобов`язання відповідача перед його контрагентами та одержати від них кошти, у тому числі, і для розрахунку з Постачальником. Таким чином, саме відповідач порушив свої договірні зобов`язання та з позивачем належним чином не розрахувався.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, де останнім вказується, що Постачальник всупереч умовам договору на свій страх та ризик здійснив постачання. При цьому, відповідач не заперечує проти суми основного боргу, але не погоджується із нарахованими штрафними санкціями.

У відповіді на відзив позивачем вказується, що останнім виконано свої зобов`язання в повному обсязі, натомість відповідачем порушено умови договору в частині оплати, що стало підставою нарахування штрафних санкцій. Позивач вважає поданий позов повністю обґрунтований.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтями 173, 174, 175, 264-269 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509, 655, 662, 663, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Так, судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору було поставлено Товар на загальну суму 206 200,00 грн, що стверджується видатковою накладною № 0000077 від 04.07.2022.

Матеріали справи не містять доказів заявлення відповідачем зауважень по кількості, комплектності та якості поставленого позивачем товару.

Оплата по даному Договору, якщо інше не визначено в Специфікації, здійснюється наступним чином: Передплата, у розмірі 50 (п`ятдесят) % від суми Специфікації здійснюється Підприємством протягом п`яти банківських днів від дати отримання рахунку Постачальника на оплату.

Остаточний розрахунок за поставлений Товар здійснюється Підприємством не пізніше п`яти банківських днів від дати поставки Товару. Датою поставки Товару вважається дата підписання товарно-транспортної накладної (видаткової накладної) Підприємством.

З урахуванням погоджених умов Договору відповідач повинен був здійснити оплату до 11.07.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не оплатив вартість поставленого йому товару в загальній сумі 206 200,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, заборгованість відповідача з оплати за поставлений товар згідно Додатку № 1 до Договору станом на день пред`явлення позову становила 206 200,00 грн.

Крім того, заборгованість відповідача визнається останнім та підтверджується зокрема Актом виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків станом на 22.02.2023, який обопільно підписано між сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару згідно Додатку № 1 до Договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 206 200,00 грн основного боргу, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 19 492,06 грн інфляційних збитків та 76 265,75 грн пені

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків у сумі 19 492,06 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 492,06 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас, наданий позивачем розрахунок пені є помилковим у частині застосування позивачем розрахунку з 12.07.2022 по 07.04.2023.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з наведеним, здійснивши перерахунок суми пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 76 265,75 підлягають частковому задоволенню в сумі 52 256,16 грн за період 12.07.2022 по 12.01.2023.

Згідно з ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" (вул. Чехова, 7, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 37617817) на користь Приватного підприємства "Укравіатекстиль інвест" (вул. Авраменка, 6, м. Запоріжжя, 69120, код ЄДРПОУ 41452927) 206 200,00 основного боргу, 52 256,16 грн пені, 19 492,06 грн інфляційних втрат та 2 622,72 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси: позивача - uati2023@ukr.net, відповідача - tovviaz@gmail.com.

Повне рішення складено 30 травня 2023 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Авраменка, 6, м. Запоріжжя, 69120;

3 - відповідачу - вул. Чехова, 7, м. Вінниця, 21034